Болгарія у міжвоєнний період 1918 1939 рр

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

Болгарія у міжвоєнний період (1918 – 1939 рр. ).

План 1. Соціально-економічний та політичний розвиток Болгарії в добу правління БЗНС (1919 – 1923). l 2. Режим «Демократичної згоди» (1919 – 1931 рр. ). l 3. Болгарське суспільство в 1930 -х рр. Роль царя Бориса у політичному житті. l 4. Зовнішня політика Болгарії у міжвоєнний період. l

Література: l l l l Яровий В. Новітня історія Центральноєвропейських та Балканських країн. ХХ століття: Підруч. для вищих навч. закл. – К. , 2005. – 816 с. История южных и западных славян: В 2 т. Т. 2: Новейшее время: Учебник / Под ред. Г. Ф. Матвеева и З. С. Ненашевой. – 3 -е издание. – М. : Изд-во Моск. ун-та: Изд-во «Печатные Традиции» , 2008. – 368 с. Болгария в ХХ веке: очерки политической истории / Отв. ред. Е. Л. Валева; Ин-т славяноведения. – М. : Наука, 2003. – 463 с. Краткая история Болгарии: С древнейших времён до наших дней / Отв. ред. . Г. Г. Литаврин. – М. : Наука, 1987. – 568 с. Зовнішня політика Болгарії після першої світової війни (1919 – 1923 рр. ): Автореф. дис. . . канд. іст. наук: 07. 00. 02 / І. М. Пекарєв; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2004. – 20 с. Татоли Т. В. Авторитаризм в Болгарии в межвоенный период (1918– 1939 гг. ). – Луганск: РИО ЛГУВД им. Э. А. Дидоренко, 2010. – 376 с. Довгялло М. С. Политическая история зарубежных славянских стран новейшего времени: справочник / М. С. Довгялло. – Мн. : Тетра. Системс, 2006. – 272 с.

l l l l Людські втрати Болгарії у Першій світовій війні: 155 тис. загиблих, 400 тис. поранених на фронтах і 150 тис. цивільного населення, що померли від тифу, холери, грипу. Загинуло 1/5 чоловічого населення віком від 20 до 50 років. За Нейїським мирним договором (у Нейї-сюр-Сен поблизу Парижа) від 27 листопада 1919 року Болгарії із державами-союзницями Антанти: Територіальні зміни: втрата 1/10 території Західна Фракія, частина Адріанопольського округу, південня частина Кюстенджийського району передавалися Греції – Болгарія позбавлялася виходу до Егейського моря. Південна Добробуджа залишалася у складі Румунії. До Королівства сербів, хорватів і словенців відійшли 4 райони загальною площею 2566 км² з містами Цариброд, Босилеград і Струмиця. Репарації. Болгарія зобов'язалася виплатити 2, 25 млрд. франків (на 37 років), 70 тис. голів худоби, 250 тис. т кам’яного вугілля. Військові статті договору обмежували види озброєння та чисельність армії (до 20 тис. ), чисельність поліції і жандармерії Болгарії.

l l l l Уряд Александра Стамболійського (1919 – 1923 рр. ): Реформи: закон про покарання винних у національній катастрофі (1919 р. ); запровадження загальної трудової повинності у 1920 р. (чоловіки від 20 до 40 років – 8 місяців фізичних робіт на користь держави, жінки від 16 до 30 років – 4 місяці служби) закон про максимум землеволодіння (1921 р. ): 30 га + по 4 га на кожного члена сім’ї, у якій більше 4 осіб; податкове законодавство було переглянуте на користь селян, створено Державний зерновий консорціум, який сприяв розвитку кооперативного руху; підписання Нейїського миру (1919 р. ), намагання знайти порозуміння з Королівським СХС (угода 1923 р. про врегулювання спірних питань).

l Уряд Александра Цанкова (1923 – 1926 рр. ): l створення „Демократичної згоди” – блоку партій; l переслідування лівих сил (БЗНС, БКП); l розгром Компартії Болгарії (внаслідок повстання комуністів 22 вересня 1923 р. у Північно-Західній і Південній Болгарії); l підвищення зарплати військовим та держслужбовцям; l надання податкових пільг ремісникам; l введення соціального страхування робітників; l у зовнішній політиці: намагання пом’якшити умови Нейїського мирного договору; антирадянська політика, напружені відносини з сусідніми країнами.

16 квітня 1925 р. – терористичний акт в соборі «Св. Неділя» .

Уряд Андрія Ляпчева (1926 – 1931 рр. ): оголошенння амністії; дозвіл на діяльність політичних партій та організацій; l отримання зарубіжних позик в економіку Болгарії; l намагання пом’якшити умови Нейїського мирного договору; l антирадянська політика; l ухвалено 145 законопроектів; l спецзакон для вимушених переселенців з територій, втрачених Болгарією (300 тис. ): ділянка землі в 4 га, будівництво з виплатою; l закони про заохочення місцевої промисловості, державні пільги для підприємств великої і середньої промисловості. l l

Уряд А. Мамінова та Н. Мушанова l (1931– 1934 рр. ) l подолання наслідків економічної кризи 1930 -х років l скорочення промислового виробництва (1930 р. – на 40%); у 1932 р. 30% працездатного населення було безробітним. l здійснив ряд заходів, які мали загальмувати процес масового розорення селянства (закон «Про захист селян» ) l було створено Комісаріат продовольства для регулювання цін на продукти харчування l невдоволення урядовим курсом l посилення політичної диференціації суспільства: вплив лівих, праворадикальних та профашистських організацій l Народний соціальний рух (НСР), А. Цанков l Таємна військова ліга (ТВЛ), Д. Велчев l

Уряд Кимона Георгієва (1934– 1935 рр. ): скасування Тирновської конституції заборона політичних партій та профспілок встановлення держконтролю над банками (банк „Болгарський кредит”) l введення держмонополії на спирт, сіль, тютюн, нафтопродукти l зближення з Англією та Францією, нормалізація стосунків з Югославією, встановлення дипломатичних відносин із СРСР (1934 р. ) l новий територіально-адміністративний поділ (замість 16 створювалося 6 областей і 837 сільських общин), скасування самоврядування; l встановлювався контроль над пресою, кіно, театрами l l l

Диктатура царя Бориса ІІІ (1935 – 1943 рр. ) .

Уряд Георгія Кьосеіванова (1935 – 1940 рр. ) продовжено дію указу про заборону політичних партій обіцянки Бориса ІІІ відновити демократію, маніпулювання політиками в своїх монархічних інтересах l у травні 1936 р. було утворено «П'ятірку» - центристську коаліцію, до якої увійшли: БЗНС– «Врабча-1» , БРСДП(о), Націонал-ліберальна, Радикальна партії та «Демократична згода» . Вона вимагала відновлення дії Тирновської конституції й проведення парламентських виборів. l новий виборчий закон до Народних зборів передбачав скорочення депутатських місць до 160 та самовисування кандидатів l на березневих (1938) виборах уряд провів до парламенту 97 депутатів, а опозиція – 63. l монарху надавалося право призначати уряд без схвалення Народними зборами та розпускати їх у випадку неприйняття поданих законопроектів l влада зосередила в своїх руках найважливіші важелі економічного життя країни l l

Зовнішня політика Болгарії у міжвоєнний період l l l l Нейїський договір 1919 р. дипломатичні успіхи уряду А. Стамболійського: Прийняття Болгарії до Ліги Націй, зближення з Королівством СХС) і Францією, сприятлива для Болгарії угода про репарації 1923 р. уряд А. Цанкова намагався обмежити діяльність організації ВМРО на початку 30 -х років Болгарії вдалося домогтися скорочення розміру репарацій в 4 рази 1934 р. Болгарія відмовилася вступити до Балканської Антанти Болгарія змінила зовнішньополітичну орієнтацію на Францію, намагання нормалізувати відносини з Югославією та СРСР 1937 р. -- пакт «Про вічну дружбу» з Югославією започаткував вихід Болгарії зі стану ізоляції на Балканах липень 1938 р. – укладено Салоніцьку угоду з балканськими країнами про незастосування сили (скасовувала обмеження щодо права Болгарії мати регулярну армію)

Скачать презентацию Болгарія у міжвоєнний період 1918 1939 рр

Болгария 1918-1939.ppt

Количество слайдов: 15