Богдан Лепкий (1872 – 1941)
Я слави не бажав. Візьміть собі кадило. Писав я, бо мені писати було мило, Співав, бо співаком, мабуть, судилось бути. Богдан Лепкий
Богдан Лепкий – це першорядна постать в українській літературі, митець непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець, він зробив вагомий внесок у рідну культуру.
Богдан Сильвестрович Лепкий народився 9 листопада 1872 року в селі Крогулець (нині Тернопільська область) в родині священика. Батько був освіченою людиною, знав польську й німецьку мови, друкувався під псевдонімом Марко Мурава. Дитячі роки Богдана були безхмарні, але коли він мав п’ять років, за одну ніч, померли від дифтериту його дві молодші сестри й брат, що дуже вплинуло на вразливу душу хлопчика, який сам ледве вижив.
Початкову освіту здобув удома. Потім шестирічного хлопчика віддали одразу до другого класу Бережанської школи з польською мовою навчання, і батьки, щоб бути ближче до сина, перебралися з Кругольця до Поручина. По закінченні школи Богдан вступив до Бережанської класичної польської гімназії. Яка на той час була значним осередком культури. Писати Богдан почав рано; в другому класі гімназії скомпонував поему про русалок.
Вступивши до Віденської академії мистецтв , серйозно займається малярством, готується стати художником. Та долю вирішив випадок: якось у поїзді зустрівся з Кирилом Студинським, студентом філософського факультету Віденського університету. Після зустрічі Лепкий почав відвідувати лекції в університеті, а згодом переходить навчатися до Львівського університету. На ці роки припадає активна літературна діяльність Лепкого: він пише поезії, оповідання, робить переклади.
З 1895 року письменник публікує свої твори в часописах «Діло» , «Буковина» . Після смерті батька (1901) Богдан багато і плідно працює, видає п’ять збірок оповідань: «З села» (1898), «Щаслива година» (1901), «В глухім куті» (1903), «По дорозі життя» (1905), «Кидає слова» (1911). В 1915 році Лепкого мобілізують в армію і засилають табори для військовополонених на культосвітню роботу. З 1920 року він перебуває в Берліні, а у 1925 році повертається в Краків.
На початку окупації Польщі (1939) Б. Лепкий втратив роботу, він хворіє, матеріально бідує. 21 липня 1941 року письменник помер, поховано його в Кракові на Раковецькому кладовищі.
Багато творів письменника пропало. Але те, що залишилось, було передано у 1988 році до Америки. Україна не виявила бажання узяти його собі… У дитяче читання ввійшли оповідання та поетичні казки письменника. Богдан Лепкий хотів бачити молоде покоління духовно багатим, національно свідомим. Він розумів душу дитини, яка відкриває для себе світ, прагнув допомогти їй пізнати, що таке добро, правда й справедливість.
Веснянка Вже сонце пригріло, Зі стріх вода капле, Молодому школяреві Мандрівочка пахне. Вітри їх колишуть, А пташки співають, Вдячним серцем рідну землю З весною вітають. Подай, брате, руку! Підемо на поле – Бо там тепер, кажу тобі, Краса – як ніколи! Та як не вітати? Щастя не бажати? Коли тая земля для нас Як для дітей мати! Шовкова травиця, Збіжжя зеленіє, Колишуть їх вітри буйні, Як солодку мрію. Вона нас зростила Вона про нас дбає – Хто не любить свого краю, Той серця не має!
Тестові завдання 1) Богдан Лепкий народився: а. 1872 б. 1875 в. 1892 2) Богдан Лепкий народився: а. 27 жовтня б. 15 квітня в. 9 листопада 3) Народився в селі: а. Петриківка б. Сорочинці в. Крогулець
4) Ким був батько письменника? а. шахтарем б. космонавтом в. священиком 5) Де письменник отримав початкову освіту? а. удома б. в школі в. при церкві 6) В якому році помер письменник? а. 2010 б. 1965 в. 1941
