Біографія Максима Рильського Виконав Кістол Роман 11 -Б

Біографія Максима Рильського Виконав: Кістол Роман 11 -Б

Про М. Рильського Він України мав чарівну вроду, Носив її наймення гордолиць. Він виріс від суниць аж до зірниць, Великий гранослов свого народу. (Дмитро Павличко)

Ранні роки життя Максим Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві. Його батько, етнограф, громадський діяч і публіцист Рильський Тадей Розеславович, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької. Мати Максима Рильського, Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки. Сім’я Рильських

1902 року помер його батько, і родина переїхала з Києва до Романівки. Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії в Києві. Тадей Рильський Максим Рильський у дитинстві

Змалку познайомився з композитором М. Лисенком, етнографом, дослідником Д. Ревуцьким, актором і режисером П. Саксаганським, етнографом та фольклористом О. Русовим, які справили на нього великий вплив. Деякий час він жив і виховувався в родинах М. Лисенка та О. Русова. М. Лисенко П. Саксаганський Д. Ревуцький О. Русов

Освіта Після приватної гімназії Рильський у 1915 -1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історикофілологічному факультеті Народного університету в Києві, але жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.

Праця З 1919 до 1929 року вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. Молодий М. Рильський

Перший досвід Рильський почав писати рано, перший його вірш надруковано 1907, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Першою вже зрілою, що визначила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями» . У 1920 -х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків» , переслідуваного офіційною критикою за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя.

Арешт Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920 х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі чи у вигляді іронічних «відступів» виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді. Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС у 1931, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. М. Рильський у 30 -х роках

Після ув'язнення, з 1931 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. У радянську добу Рильський написав тридцять п'ять книжок поезій, чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. М. Рильський за працею

40 -і - 60 -і роки ХХ століття у житті М. Рильського 1943 року його обрано академіком. У 1944 - 1964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. 1960 року йому було присуджено Ленінську премію, у 1943, 1950 - Державну премію СРСР. Помер Максим Тадейович Рильський 24 липня 1964 року. Поховано його у Києві, на Байковому кладовищі. Надгробок Максима Рильського

Творчість Максима Рильського Виконав: Чесноков Фелікс 11 -Б

Знакові збірки Знаковими у тогочасній поезії були збірки: «Крізь бурю і сніг» (1925) «Тринадцята весна» (1926) «Де сходяться дороги» (1929) «Гомін і відгомін» (1929) Збірки після проживання в Європі: «Вірність» (1946) «Мости» (1948) «Наша сила» (1952) «Сад над морем» (1955) Збірки так званого «творчого взлету» : «Троянди і виноград» (1957) «Далекі небосхили» (1959) «Голосіївська осінь» (1959) «Зграя веселиків» (1960) «В затінку жайворонка» (1961) «Зимові записи» (1964)

Перша книжка Світ природи відбивається вже в найперших віршах Рильського, зокрема й тих, що склали книжку «На білих островах» (1910) її ліричний герой спостерігає земне життя з «білих островів» хмар. Поет створює персоніфікований образ літа, малюючи дівчину «в шатах зелених» з «росамиперлами» в косах. Збірка «На білих островах»

Природа рідного краю — головний образ ліричних поезій книжки «Під осінніми зорями» (1918) та ідилії «На узліссі» (1918). З'ясовуючи мотиви цих творів, дослідники аргументовано проводили паралелі між ними й лірикою Афанасія Фета, Федора Тютчева, Олександра Блока, показуючи деяку залежність Рильського від них у плані користування прийомами художніх асоціативних зв'язків. Та впадає в око й суто своє, притаманне тільки Рильському, — ясність і прозорість поетичного малюнка.

Мініатюра «Поле чорніє» Поле чорніє. Проходять хмари. Гаптують небо химерною грою. Пролісків перших блакитні отари. . . Земле! як тепло нам із тобою! Глибшає далеч. Річка синіє, зітхає, сміється. . . Де вас подіти, зелені надії? Вас так багато — серце порветься.

Друга магістральна тема У поезії Рильського стала кристалізуватися його друга магістральна тема — духовність, культура, мистецтво, її вияви помітні у віршах 20 -х років, позначених поетикою неокласицизму.

«Синя далечінь» Такі особливості властиві віршам збірки «Синя далечінь» (1922), в яких порушувалися питання взаємин між мистецтвом і дійсністю. Показовим у цьому плані є однойменний триптих, де образом синьої далечіні передається почуття радості, щастя від пізнання світу.

Із збірки «Синя далечінь» На світі є співучий Лангедок, Цвіте Шампанню Франція весела, Де в сонці тане кожен городок І в виноградах утопають села. Десь є Марсель і з моря дух п'яний; Десь є Париж, дух генія й гамена; Десь жив Доде, гарячий і ясний; Десь полювали милі Тартарени

«Хрущовська відлига» Вільніше дихнулося поетові під час короткочасної «хрущовської відлиги» . У книжках другої половини 50 — початку 60 -х років читачі знову зустрілися з справжнім Рильським — поетом Добра і Краси, великим життєлюбом-гуманістом. Збірка «Троянди й виноград» (1957) була однією з тих поетичних книжок, які відкривали новий період у розвитку всієї української літератури.

Через символічні образи троянд і винограду глибоко й поетично розкрито радість повнокровного буття людини, мудро показано, в чому полягає смисл, глибина її щастя. Ми працю любимо, що в творчість перейшла, І музику палку, що ніжно серце тисне. У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград — красиве і корисне.

Збірка «Зграя веселиків» (1960) вмістила поезію «Рідна мова» сприйняту громадськістю як громадянську акцію, спрямовану проти тиску русифікаторів, нищення ними національних культур. Це твір про нечувані страждання української мови, про глум, який чинили над нашим словом що докладали всіляких, найчорніших зусиль, аби запрягти мову великого народу в ярмо.

Від імені українців він перед усім світом ще раз ствердив невмирущість нашої мови. Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих — рідна мова. Весняних пахощі листків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа.

Дякую за увагу!