Безпритульні тварини доля якій не позаздриш Метою

Безпритульні тварини: доля, якій не позаздриш

Метою цього проекту є: закликати небайдужих людей до охорони і захисту безпритульних тварин, залучити до пошуку ефектних рішень, адже браття наші менші потребують особливої турботи і захисту.

Он шел по улице и тихо плакал. Облезлый, одноухий, и с больною лапой. Повисший хвост, несчастные глаза, А в них жемчужинкой дрожит слеза. Его никто вокруг не замечал, А если и заметил, то ворчал, А мог еще и палкой замахнуться. Он убегал, когда мог увернуться. Он с грустью думал: "Я такой урод. Ну кто такого жить к себе возьмет» . Так шел он, шел по краешку дороги. И вдруг перед собой увидел ноги. Огромные такие две ноги, Обутые в большие сапоги. В смертельном страхе он закрыл глаза, А человек нагнулся и сказал: «Красавец-то, какой! А ухо! Взгляд! Пойдешь со мной? Я буду очень рад. Принцессу и дворец не обещаю, А молочком с сосиской угощаю» . Нагнулся, протянул к нему ладошку. Он первый раз держал в ладошках кошку. Взглянул на небо, думал, дождь закапал. А это кот в руках от счастья плакал.

Чи часто ми звертаємо увагу на безпритульних тварин?

Вони поряд з нами мерзнуть на морозі Самотні, голодні…і усіма покинуті…

Рух зупинено через кішку, що переносить через дорогу кошеня. Початок 20 ст. , Нью-Йорк Здається, світ був добрішим…

«Собака — друг людини» «Людина заводить кішку, аби мати поруч тигра, з яким можна погратися» … Ці і сотні подібних висловів про домашніх тварин ілюструють одну єдину істину: хоч тварини позбавлені можливості говорити та абстрактно мислити, вони потребують уваги і захисту не менше, ніж люди. Або навіть більше, адже вони не можуть самі відстоювати власні права.

За даними Всесвітньої організації захисту тварин, Україна входить у п’ятірку країн з найгіршою ситуацією з тваринами-безхатьками, разом з Албанією, Азербайджаном, Білорусю, Вірменією. В цілому, кількість бродячих собак складає приблизно 40% від загального поголів'я собак в нашій країні.

За загальноприйнятою зоологічною класифікацію до бродячих (бездомних) собак відносяться: -Собаки загороджених територій (вони проживають на території підприємств, гаражів, але вільні у своєму пересуванні. Хоча такі собаки мають номінальних опікунів, але ті ніякої відповідальності за собак не несуть. -Собаки під'їздів (собаки живуть в під'їздах, у них можуть бути опікуни). -Собаки бомжів (зазвичай вони супроводжують бомжів від однієї сміттєвої площадки до іншої). -Напівздичавілі міські собаки (найпоширеніша і найбільш організована категорія собак, яка завдає найбільше клопоту місцевому населенню). -Здичавілі собаки (нечисленна категорія, яка рідше вступає в контакт з людиною).

Проблема бездомних тварин гостро стоїть у всіх містах України. Сотні повідомлень про напади і покуси, і число їх щороку зростає. Проблема загострюється, але влада її не вирішує. Програма стерилізації не приносить бажаних наслідків. Тож звідки беруться дворняги?

Ставлення до братів наших менших визначає рівень гуманності суспільства. На превеликий жаль, в Україні роками навіть просто розмови про безпритульних тварин та прояв жалю до їх страждань та долі вважалося нічим іншим, як несерйозним проявом сентиментальності. Таке питання стосується не лише моралі соціуму – воно є також заполітизованим у певній мірі.

У багатьох державах є закон про захист тварин, де горе-хазяї, що жорстоко поводяться з домашньою твариною або викидають її на вулицю, підлягають адміністративній або навіть кримінальній відповідальності. В Україні теж є зародки такої правової бази, але вона поки що неефективна. У великих містах діють організації волонтерів: завдяки ним безпритульні тварини знаходять домівку в благодійних притулках, де їх можуть пізніше забрати нові власники з більш відповідальним та уважним ставленням. Але таких притулків, з огляду на кількість тварин, що потребують допомоги, катастрофічно не вистачає.

Крім того, собаки є носіями інфекційних захворювань. Безпритульники можуть переносити сказ, коросту, лептоспіроз, токсоплазмоз і усі вони є небезпечними для людини. Навіть слина вуличного собаки, зараженого на сказ, небезпечніша, ніж укус домашнього собаки. В місті вірогідність бути укушеним скаженою собакою менша, ніж в сільській місцевості, де домашні тварини можуть контактувати з тваринами лісовими.

Стерилізація “це найгуманніший, хоча й недешевий спосіб регулювання кількості тварин у містах» , каже влада. “Кастрація приводить до затримки розвитку, млявості, порушення обміну речовин у тварини”, -кажуть лікарі.

І у нашій місцевості вже не раз оповідалося про труїння та стріляння в братів наших менших. Доречно тут запитати, людина собаці друг?

Тож яке вирішення? Вбивати. . . ?

Чи стерилізувати. . ?

А може… є інший вихід?

Я теж хочу додому…

Найкращий вихід – це людяність!

В мороз і холод смерть наступає за 17 годин у собак, у кішок за 6 годин голодування… Для тебе це дрібниці, а для бездомних тварин – питання життя і смерті… Нагодуй бездомних тварин!Адже вони стараються…дуже стараються просто вижити.

Всіх не обігрієш, не прогодуєш… Не спасеш і не укриєш від біди. Що ж, логічно. Тільки на секунду Раптом ти уявиш…що ця кроха – ТИ!

Дивовижне перевтілення собак до і після того як їх приютили