Безопасность жизнедеятельности (БЖД) – это отрасль научно- практической деятельности, которая изучает общих закономерностей, возникновения опасностей и их свойств, последствий влияния на организм человека, основ защиты здоровья и жизни человека, среды его обитания, а также разработка и реализация средств и мероприятий защиты человека, как в повседневных условиях быта и производства, так и в условиях чрезвычайных ситуаций. Предметом науки безопасности жизнедеятельности (БЖД) является возникающие опасности, нарушающие процессы жизнедеятельности и среды защиты человека от них. Опасность – центральное понятие безопасности жизнедеятельности. Опасность – это негативное свойство живой и неживой материи, способное причинять ущерб самой материи, людям, природной среде, материальным ценностям. Иначе, под опасностями понимают явления, процессы, объекты, способные в определённых условиях нанести ущерб здоровью человека непосредственно или косвенно, т. е. вызвать различные нежелательные последствия. Различают опасности: естественного, техногенного и антропогенного происхождения.
Реализованная опасность - факт воздействия реальной опасности на человека и среду обитания, приведшие к потере здоровья, или летальному исходу, к материальным потерям. Если взрыв автоцистерны привёл к её разрушению, гибели людей или возгоранию строений, то это реализованная опасность. Реализованные опасности принято разделять на: • происшествия; • чрезвычайные происшествия (аварии, катастрофы, стихийные бедствия). Происшествие - это событие, состоящее из негативного воздействия с причинением ущерба людям, природным и материальным ресурсам. Чрезвычайное происшествие (ЧП) – событие, происходящее кратковременно и обладающее высоким уровнем негативного воздействия на людей, природные и материальные ресурсы. К чрезвычайным происшествиям относят: аварии; катастрофы; стихийные бедствия. После чрезвычайных чрезвычайные ситуации. происшествий, как правило, возникают
Чрезвычайная ситуация (ЧС) нарушение нормальных условий жизни и деятельности людей на объекте или территории, вызванное опасным событием, которое привело к гибели людей и значительным материальным потерям (авария, катастрофа, стихийное бедствие, эпидемия, эпизоотия, эпифитотия, большой пожар, применение средств поражения или другое),
Признаки ЧС : - наличие либо угроза гибели людей и животных, или значительное ухудшение условий их жизнедеятельности; - большой экономический ущерб, - значительное ухудшение состояния окружающей среды.
Критерії визначення рівня надзвичайної ситуації Рівень НС Загинул о осіб Постраж Порушено умови життє- Збитки, дало осіб діяльності нас. , осіб мін. з/п А Державний >10 >300 > 50 тис. > 150 тис. б 3 ур. збитків >5 > 100 > 10 тис. > 25 тис. в Тер. пошир. - НС поширилась або може поширитись на територію інших держав г - НС поширилась на територію 2 -х регіонів д Регіональний є 3 ур. збитків ж Тер. пошир. >5 > 100 > 10 тис. 3 -5 50 -100 1 тис. -10 тис. > 15 тис. >5 тис. - НС поширилась на територію 2 -х районів з Місцевий >2 >50 > 1 тис. і 3 ур. збитків 1 -2 20 -50 100 -1 тис. >2 тис. > 0, 5 тис. к Тер. пошир. - НС поширилась за територію ПНО л Об'єктовий Критерії НС не досягають зазначених показників
НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо. НС природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо. НС соціально-політичного характеру - пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту, викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо. НС воєнного характеру - пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Транспортні аварії (катастрофи). Щорічно в Україні перевозиться транспортом загального користування понад 900 мільйонів тонн вантажів , і понад 3 мільярди пасажирів. На долю залізничного транспорту припадає близько 60% вантажних перевезень, автомобільного - 26%, річкового і морського - 14%. Аварійні ситуації при перевезеннях залізницею р-р речовин і небезпечних хімічних речовин (НХР) найбільш небезпечні. Морський та річковий транспорт. В світовому морському транспорті щорічно зазнають аварії понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 чоловік, з яких приблизно 2000 гине. Авіаційний транспорт. максимальне число постраждалих може складати: на літаку АН-2 - 12 чоловік, на АН-24 - 47 чоловік, на Як-42 - 113 чоловік, ТУ-154 - 168 чоловік, ІЛ-86 - 324 чоловіки. Дорожньо-транспортні події (ДТП). До надзвичайних ситуацій віднесені ДТП з приватним автотранспортом, наслідком яких була загибель 3 та більше чоловік, або кількість постраждалих 5 та більше чоловік.
Найбільш резонансні надзвичайні ситуації пов’язані транспортними аваріями 27. 07. 2002 під час демонстраційного польоту на військовому аеродромі "Скнилів“ у м. Львів, при виконанні демонстраційного польоту зазнав катастрофи літак ВПС України Су-27 УБ. Внаслідок аварії постраждала 241 особа, з них - 77 загинуло. 26 січня 2001 року у відкритому морі загинув теплохід "Пам'ять Меркурія". Внаслідок цієї НС постраждало 46 осіб, з них 20 – загинуло. 24 липня 2001 року у Борзнянському районі Чернігівської області на ст. Плиски Конотопського відділення Південно-Західної залізниці сталося зіткнення пасажирського поїзду № 198 Київ - Акмола з рухомою платформою ВПРС-500, яка рухалась на червоне світло семафору. Внаслідок аварії постраждало 28 осіб, з них 3 - загинуло.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об`єктів, в кількостях більше установленої межі їх безпечної експлуатації. РНО - атомні електростанції (АЕС), підприємства по виготовленню ядерного палива, по переробці ядерного палива і похованню радіоактивних відходів; науково – дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами. На території України діють 4 АЕС з 15 -ма енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори. На території України розташовано понад 8000 різних установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів. АЕС (накопичено біля 70000 м 3 РАВ). Урановидобувна і переробна промисловість (приблизно 66 млн. тон РАВ). Збирання, транспортування, переробка і тимчасове зберігання радіоактивних відходів - “Радон” (накопичено більше 5000 м 3 РАВ). Зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1, 1 млрд м 3 РАВ).
Надзвичайні ситуації техногенного характеру Небезпечні хімічні речовини. У відповідності з Міжнародним Регістром, у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР- НХР) - найбільш токсичних для людей. Усього в Україні функціонує орієнтовно 1810 об`єктів господарювання, на яких зберігається або використовується в виробничій діяльності майже 300 тис. тонн НХР. Ці об`єкти розподілені по ступеням хімічної небезпеки: І - у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 75 тис. чол. ; ІІ - у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 40 до 75 тис. чол. ; ІІІ - у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає менше 40 тис. чол. ; ІV - зони можливого хімічного зараження від кожного не виходять за межі об`єкту. Всього у зонах можливого хімічного зараження від цих об`єктів мешкає близько 20 млн. чол.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру Пожежо - та вибухонебезпечні об`єкти. У народному господарстві України діє понад 1200 крупних вибухо- та пожежонебезпечних об`єктів, на яких зосереджено понад 13 млн. тонн твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин. По території України (без урахування продуктопроводу «Одеса-Броди» ) протяжність магістральних газопроводів складає більше 35, 2 тис. км, магістральних нафтопроводів - 3, 9 тис. км. Їх роботу забезпечує 31 компресорна нафтоперекачувальна і 89 компресорних і газоперекачувальних станцій. Протяжність продуктопроводів складає 3, 3 тис. км. Потреба в оновленні лінійної частини магістральних газопроводів становить 500 км на рік. Фактичне виконання робіт по капітальному ремонту та реконструкції газотранспортної системи майже у 10 разів нижче від потреби.
Пожежа — це неконтрольоване горіння, що розповсюджується в часі і просторі. Горюче середовище (речовина) Пожежа Джерело запалювання Шляхи розповсюдження горіння
Горіння — це ланцюгова хімічна реакція окислення, що відбувається з виділенням тепла та втратою маси речовини. Горюче середовище (речовина) Джерело запалення Горіння Окисник
Гідродинамічні аварії Переобладнання берегів великих водосховищ надзвичайно інтенсивно відбувалась у перші роки після їх заповнення. Найбільших масштабів досягла переробка берегів на Канівському (373 км, що дорівнює 42% всієї довжини берегової лінії); Кременчуцькому (25% довжини берегової лінії), Дніпровському (195 км, 35% довжини берегової лінії) і на Дніпродзержинському (115 км, 32% берегової лінії) водосховищах. Значна частина берегової лінії захищена інженерними спорудами (по Дніпровському каскаду 611 км або 17% усієї берегової лінії). В Україні за даними Держкомгеології підтоплено близько 800 тис. га земель, що дорівнює 15% території (у тому числі 200 тис. га в зонах зрошення). В зону підтоплення потрапляють 240 міст і селищ міського типу, 138 тисяч приватних будинків. Характерним для катастрофічного затоплення при руйнуванні гідроспоруд є значна швидкість розповсюдження (до 25 км/ годину), висота (10 м) та ударна сила (5 – 10 т. с/м 2) хвилі прориву, а також швидкість затоплення всієї території. у разі руйнування гребель на всіх гідроспорудах Дніпровського каскаду територія катастрофічного затоплення складає біля 700 тис. га з населенням майже 1. 5 млн. чоловік. Може бути виведено з ладу до 270 промислових підприємств, 14 електростанцій, 2000 км ліній електропередач
НС СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ Тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. Терористичний акт визначається як злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. (Закон України "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 року N 638 -ІУ)
НС ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ Землетруси. У сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим. Вулканізм. Сукупність явищ, обумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню. Процеси грязьового вулканізму локалізовані у південній частині території України. Вони спостерігаються на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря, на заході та півдні Севастополя в акваторії Чорного моря. Селі – раптово сформовані, внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьові потоки. Кількість ураження селевими потоками складає від 3 до 25% території України. В Криму вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області - на 40%, в Чернівецькій – 15%, в Івано. Франківській - 33%. Карст. На 60% території України розвиваються карстові процеси. Це явище, яке пов`язане з розчиненням природними водами гірських порід. Найбільш розвинутий відкритий карст – 27 % - на території Волинської області на площі 594 км 2, Рівненської – 214 км 2, Хмельницької – 423 км 2.
Сейсмологічна небезпека регіонів України
НС ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ Зсуви. Виникають зсуви при крутизні схилу 10 о і більше. На глиняних грунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і при крутизні 5 -7 о. Швидкість руху зсуву складає від 0, 06 м/рік до 3 м/с. Площі Зсувонебезпечних процесів за останні 30 років збільшились у 5 разів. Найбільшого поширення вони набули у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях та в Криму. Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ. На морських узбережжях площею 2630 км 2 руйнується майже 60% узбережжя. В районах активної господарської діяльності, як то Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька та інші промислові міські агломерації, зафіксовано більше 140 тисяч зсувів. Обвали. Відрив і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скачування з круч, урвищ та схилів. Абразія. Це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом - 24 га, у північній частині Азовського моря - 19 га. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% - Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1, 3 - 4, 2 метри на рік.
Найбільш резонансні надзвичайні ситуації геологічного характеру Зсув у житловому масиві «Тополя» м. Дніпропетровська в 1997 році призвів до загибелі 1 особи, зруйнування 72 квартирного дев’ятиповерхового будинку, школи та двох дитячих садків. Було відселено 3653 особи. Загальні збитки зсуву у Дніпропетровську становлять понад 153 млн. грн. 21 листопада 2000 року на території Яворівського ДГХП “Сірка“ проводились аварійно-відновлювальні роботи по ліквідації наслідків карстового провалу. 25 січня 2001 року на території санаторію “Шкло” Яворівського району Львівської області було виявлено карстовий провал діаметром 12 м, глибиною 20 - 25 м. Локальний землетрус потужністю до 6 балів за шкалою MSK-64 та епіцентром біля с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області, внаслідок якого зазнали значних пошкоджень близько 150 будівель у смт. Микулинці;
НС ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ. Метеорологічно небезпечні явища. Сильні дощі. В Україні серед стихійних явищ найбільш частими сильні дощі (зливи). Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Частіше за все вони бувають у Карпатах та горах Криму Град– це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми. Найчастіше град випадає у гірських районах Криму та Карпат. Великий град відмічається в період з кінця серпня до середини вересня у АРК, у Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях, менш – у Сумській, Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях. Сильна спека. В степовій зоні щорічно буває сильна спека з температурою вище 30 о. С, причому, в деякі роки вона перевищує 40 о. С. Менше вона буває в зонах Полісся та лісостепу. Суховії – це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. Найбільш зазнає дії суховіїв степова зона, а також частково зона лісостепу. Посухи. Тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, В більшості випадків мають локальний характер і дуже рідко займають площі до 30 -50% території України. Ураганні вітри. Ураган – це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта. На більшій частині території України вітри зі швидкістю більше 25 м/с бувають майже щорічно. Найчастіше - в Карпатах, горах Криму та на Донбасі.
Найбільш резонансні надзвичайні ситуації гідрометеорологічного характеру Листопад 1998 року паводок у Закарпатті. Від впливу паводку загинуло 18 осіб, близько 1000 чоловік було госпіталізовано внаслідок дії побічних факторів. Зруйновано, або знаходилось у непридатному стані 2695 житлових будинків, 2877 – потребували капітального ремонту. 26 - 28 листопада 2000 року внаслідок складних погодних умов (наростання і тривале утримання на проводах, деревах льодових утворень діаметром 30 - 56 мм на висоті 2 метрів, а на висоті ліній електропередач - 250 мм) було знеструмлено близько 5 тис. населених пунктів у 12 областях України. У березні 2001 року виникла НС загальнодержавного рівня пов’язана із катастрофічним паводком у Закарпатській області, внаслідок якого загинуло 9 осіб, завдано значних збитків господарству та населенню регіону.
НС ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ. Метеорологічно небезпечні явища. Циклони - область низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. В Азово-Чорноморському басейні виділяються своїми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря, що призводить до великих збитків. Шквали. Найчастіше шквали бувають в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Це різке короткочасне (хвилини і десятки хвилин) посилення вітру, іноді до 30 – 70 м/с із зміною його напрямку, Штормовий (шквальний ) вітер на території України спостерігається дуже часто, а його швидкість буває, в основному, від 20 до 29 м/с, а іноді і більше 30 м/с. У гірських масивах Криму і Карпат, західних і північно–західних областях країни швидкість вітру досягає 40 м/с. Смерчі. Найменш досліджене, але найбільш руйнуюче явище. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного рукава або хоботу (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші або моря. Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, майже завжди наносить значні руйнування, вбираючи у себе воду та предмети, що зустрічаються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані. Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї
НС ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ. Повені. Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на території України є: у північних регіонах - басейни річок Прип'ять, Десна, та їх приток. Площа повені лише в басейні р. Прип`ять може досягти 600 -800 тис. га; у західних регіонах - басейни верхнього Дністра (площа може досягти 100 -130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень 20 -25 тис. га) та їх приток; у східних регіонах - басейни р. Сіверський Донець з притоками, річок Псел, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра; у південному і південно-західному регіонах - басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її приток. На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6 -7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, ведуть до масових руйнувань та загибелі людей. Яскравим прикладом таких повеней можуть бути снігові та дощові повені на річках Закарпаття. Такі катастрофічні повені трапляються в середньому один раз на 5 -10 років. Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10 – 70 % сільгоспугідь, але й великої кількості техногенно – небезпечних об`єктів. Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай та Сіверський Донець.
НС ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ. Природні пожежі. Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря – 30 – 40%. Для західних областей України найбільш небезпечними у пожежному відношенні стають сухі місяці – липень, серпень. Літні місяці особливо небезпечні для півдня України – Миколаївської, Херсонської областей, АР Крим. Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: низові (або низинні), верхові (або повальні), підземні (торф`яні або грунтові) та пожежі дуплистих дерев. Найбільш розповсюджені низові пожежі, доля яких складає близько 80% з усіх випадків можливих пожеж. Частіше за все пожежонебезпечні умови складаються в Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах, горах Криму. Найбільш поширеними є лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 млн. га території України. 31% лісів розташовано в північному регіоні, 17% - в східному, 10% - в південному, 8% - в південно-західному і 32% - в західно-му регіоні. Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів. Найбільш пожежонебезпечними є ліси Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим.
НС воєнного характеру Хімічна зброя. Найбільш поширені ОР: зарин, зоман, V-гази, іприт, синильна кислота, фосген. Зарин - рідина безбарвного або жовтого кольору майже без запаху. Симптоми - слиновиділення, рясне потовиділення, блювота, запаморочення, втрата свідомості, напади сильних судорог, параліч і, сильне отруєння, смерть. Зоман - рідина безбарвна і майже без запаху. За своїми властивостями Дуже схожа на зарин. Діє приблизно в 10 разів сильніше. V-гази являють собою малолетючі рідини з дуже високою температурою кипіння, їх стійкість у багато разів більше, ніж стійкість зарину. V-гази в 1001000 разів токсичніше інших ОР нервово-паралітичної дії. Фосген - безбарвна, легколетюча рідина із запахом прілого сіна або гнилих яблук. Через 4 - 6 годин в ураженого швидко розвиваються синюшні відтінки губ, щік, носа; з'являються загальна слабість, головний біль, хекання, сильно виражена задишка; болісний кашель із відділенням рідкої, пінистої, рожевого кольору мокроти вказує на розвиток набряку легенів. Процес отруєння фосгеном досягає кульмінаційної фази через 2 - 3 доби. Синильна кислота – безбарвна рідина зі своєрідним запахом, що нагадує запах гіркого мигдалю. Симптоми - болісна задишка, судороги, смерть.
НС воєнного характеру Бактеріологічна (біологічна) зброя. Для ураження людей: збудники чуми, холери, туляремії, натуральної віспи і ін. Для ураження тварин і птахів: збудники ящура, чуми, сапу, і ін. Для знищення рослин: збудники іржі хлібних злаків, фітофтороза картоплі й ін. , а також комахи - шкідники сільськогосподарських рослин і різні хімічні речовини (гербіциди й дефоліанти). Бактерії - одноклітинні мікроорганізми - викликають такі інфекційні захворювання, як чума, холера, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, сап. Віруси - це дрібні організми, у сотні й тисячі разів менше бактерій. Віруси викликають ряд захворювань - натуральну віспу, жовту лихоманку, енцефаліти, поліомієліт. Рикетсії за розмірами займають проміжне місце між бактеріями й вірусами. Як і віруси, вони живуть і розвиваються тільки в тканинах уражених ними органів. Рикетсії викликають захворювання висипним тифом, лихоманкою-КУ. Токсини являють собою найсильніші яди, що утворюються в процесі життєдіяльності хвороботворних мікробів. Токсин ботулізму вважають одним з видів бактеріальних засобів, застосування якого противником найбільш ймовірно.
Чрезвычайные ситуации (происшествия) сопровождаются: смертельными случаями; уменьшением продолжительности жизни; потерей здоровья; ущербом природной и техногенной среде; дезорганизующим влиянием на общество или жизнедеятельность отдельных людей. Важной характеристикой опасности, является частота, с которой она может проявляться или риск (R). Это отношение количества случаев с нежелательными последствиями (Р) к максимально возможному их количеству (N) за конкретный период времени. R=P/N Т. е. риск – это частота проявления опасностей с нежелательными последствиями. По данной формуле можно рассчитывать размеры общего и группового риска.
Риск произведение вероятности нежелательного события (P) на ущерб, который оно может принести (W) R=P • W
За основу оцінки безпеки, приймаються такі види і значення ризиків: незначний ризик - ≤ 1· 10 -6; припустимий ризик – 1· 10 -6 ÷ 5∙ 10 -5; високий (терпимий) ризик – 5∙ 10 -5 ÷ 5∙ 10 -4; неприпустимий ризик - ≥ 5∙ 10 -4. Приемлемый риск - риск, который допустимого уровня. не превышает предельно Управление риском - процесс принятия решений и осуществления мероприятий, направленных на обеспечение минимально возможного риска
Безопасность – это такое положение или состояние, при котором кому -либо или чему-либо не угрожает опасность. Это указывает на то, что отсутствует сам источник опасности или риска. Со строго научной позиции необходимо выделить два подхода к проблеме безопасности: Объективный (абсолютный) RВ 0 RП=0 Однако система рассматривает идеальную ситуацию, в которой безопасность выступает в качестве желаемой, но принципиально недостижимой цели. В результате жизнедеятельности человека для него, природы и Земли в целом постоянно появляются условия существования и реализации риска с последствиями, которые человек и человечество в целом очень часто даже не ожидают или не учитывают. В таких условиях человек, социальная группа, нация, общество, человечество в целом не гарантированы от опасности. Субъективный (относительный) RВ 0 RП 0. С целью повышения безопасности стали вводить безопасности -kб – RВ 0 RП≤ Нt/kб коэффициент
Управление риском включает: • определение приемлемого риска, • мониторинг окружающей среды, • анализ возможных рисков и прогнозирование ЧС, • принятие решений о целесообразности проведения мероприятий по защите, • рациональное распределение средств и ресурсов на превентивные мероприятия по снижению риска и мероприятия по уменьшению масштабов ЧС, • осуществление превентивных мероприятий, • проведение аварийно-спасательных и восстановительных работ в случае возникновения ЧС.
ОСНОВНЫЕ ФАКТОРЫ ОПАСНОСТЕЙ ПРИ АВАРИЯХ И ЧРЕЗВЫЧАЙНЫХ СИТУАЦИЯХ ФИЗИЧЕСКИЕ ХИМИЧЕСКИЕ БИОЛОГИЧЕСКИЕ ПСИХОФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ РАДИАЦИЯ ТОКСИЧЕСКИЕ ПРИРОДНЫЕ ФИЗИЧЕСКИЕ ПЕРЕНАПРЯЖЕНИЯ ПОВЫШЕННАЯ ТЕМПЕРАТУРА РАЗДРАЖАЮЩИЕ ИНДУСТРИАЛЬНЫЕ НЕРВНОПСИХИЧЕСКИЕ ПЕРЕГРУЗКИ ВОЗДУШНАЯ УДАРНАЯ ВОЛНА СЕНСЕБИЛИЗИРУЮЩИЕ МЕХАНИЧЕСКИЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ КАНЦЕРОГЕННЫЕ ДРУГИЕ… МУТАГЕННЫЕ ВОЗДЕЙСТВУЮЩИЕ НА РЕПРОДУКТИВНУЮ ФУНКЦИЮ ДРУГИЕ… 34
ВИДЫ ЗАЩИТЫ ОТ НЕГАТИВНЫХ ФАКТОРОВ 1. Использование защитных материалов (защита экранированием). 2. Ограничение времени работы (защита временем). 3. Увеличение расстояния от источника опасности (защита расстоянием). 4. Уменьшение мощности источников негативных факторов до минимальных размеров (защита количеством). 35
36
37
Основные мероприятия по предупреждению ЧС 1. Оповещение и информирование; 2. Наблюдение и лабораторный контроль; 3. Укрытие в защитных сооружениях; 4. Эвакуация населения; 5. Инженерная защита населения; 6. Медицинская защита населения 7. Обеспечение эпидем. благополучия в районах ЧС; 8. Психологическая защита населения; 9. Биологическая защита населения; 10. Экологическая защита населения; 11. Радиационная и химическая защита населения; 12. Защита населения от неблагоприятных бытовых или нестандартных ситуаций.
Оповещение и информирование • оперативное доведение к сведению населения информации о возникновении или возможной угрозе возникновения ЧС, в том числе через общегосударственную, территориальные и локальные автоматизированные системы централизованного оповещения; • заблаговременное создание и организационно-техническое сочетание постоянно действующих локальных систем оповещения и информирования населения со специальными системами наблюдения и контроля в зонах возможного поражения; • централизованное использование сетей связи, телевидения, радиовещания, и других технических средств передачи информации независимо от формы собственности и подчинения в случае возникновения ЧС.
Наблюдение и лабораторный контроль • создание и поддержка в постоянной готовности общегосударственной и территориальных сетей наблюдения и лабораторного контроля; • организацию сбора, проработки и передачи информации о состоянии окружающей среды, загрязнения продуктов питания, пищевого сырья, фуражу, воды радиоактивными, химическими веществами и инфекционными микроорганизмами.
Укрытие в защитных сооружениях ЗС атомних станцій, ОПН , пунктів управління знаходяться у постійної готовності до використання. Дозволяється використовувати ЗС не за призначенням за умови забезпечення можливості приведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 12 г. При цьому повинно бути забезпечено : захисні властивостей ЗС ; герметизація та гідроізоляція ЗС; робочий стан інженерно-технічного та спеціального обладнання, засобів зв'язку та оповіщення. Рішення про використання ЗС приймається керівниками ОГД за погодженням з територіальними органами управління МНС, місцевими органами держсанепіднагляду, структурними підрозділами з питань ЦЗ місцевих органів виконавчої влади. ПКМУ № 253_09 р. "Порядок використання ЗСЦЗ (ЦО) для господарських, культурних та побутових потреб".
Захисні споруди поділяються за: а) місткістю: малої місткості (150 – 600 осіб); середньої місткості (600 – 2000 осіб); великої місткості (більше 2000 осіб). б) призначенням: для захисту населення; для розміщення : органів управління (КП, ПУ); медичних установ. в) місцерозташуванням: вбудовані; окремо стоячі; метрополітени; у гірських виробках. г) термінами будівництва: збудовані завчасно; швидкозбудовані. д) захисними властивостями: сховища; протирадіаційні укриття (ПРУ).
СХОВИЩА За призначенням у сховищах передбачаються основні і допоміжні приміщення. До основних приміщень відносяться : приміщення для осіб, що укриваються; пункти управління; медпункти; а у сховищах лікувальних установ також операційно перев'язочні, передопераційно-стерилізаційні. До допоміжних приміщень відносяться: фільтровентиляційні приміщення; санітарні вузли; захищені дизельні електростанції; електрощитові; приміщення для зберігання продовольства; приміщення для ємкостей запасу питної води; приміщення артезіанської свердловини; станції перекачування, балонні, тамбури-шлюзи, тамбури; а для сховищ атомних станцій - приміщення для дозиметричного контролю, роздягальні, приміщення для брудного одягу, душові.
СХОВИЩА Класи К осл АІ ∆ Рф кгс/см² ~ к. Па 5 = 500 А ІІ 3 = 3000 А ІІІ 2 = 2000 А ІV 1 = 1000 ПРУ ТИПИ П 1 -П 5 5000 ∆ Рф = 0, 2 кгс/см² = 20 к. Па К осл = 200, 100, 50, 20, 10
Эвакуация Евакуація - комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей. ПКМУ від 26. 10. 2001 р. № 1432 “Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного та природного характеру”
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, а також при виникненні загрози життю та здоров'ю людей, яки проживають в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру. ЗАКОН УКРАЇНИ від 26 червня 2004 року № 1859 -IV "Про правові засади цивільного захисту "
Безпечний район - придатний для життєдіяльності район розміщення евакуйованого населення, який визначається рішенням відповідного органу виконавчої влади за межами зон можливого зруйнування, хімічного забруднення, катастрофічного затоплення, масових лісових і торф'яних пожеж, а також небезпечного радіоактивного забруднення.
У разі виникнення НС проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру Закон України от 24. 06. 2004 р. № 1859 -IV “Про правові засади ЦЗ”
Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення (працівників) у разі: небезпеки радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження); загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотиригодинним добіганням проривної хвилі; виникнення загрози життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.
Мероприятия по эвакуации населения • планирование эвакуации населения; • определение зон, пригодных для размещения эвакуированного населения из потенциально опасных зон; • организация оповещения руководящего состава центральных и местных органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учредений и организаций независимо от формы собственности и населения о начале эвакуации; • управление проведением эвакуации; • создание минимально необходимых условий для жизнедеятельности эвакуированного населения; • обучение населения действиям при проведении эвакуации.
Инженерная защита территорий и населения подразумевает: • строительство и использование ЗС различного назначения: • гидротехнические ЗС, защищающие водоемы и водотоки от радиационного и химического загрязнения, а также сооружения, которые защищают сушу и гидросферу от других загрязнений, • гидротехнические сооружения для защиты от наводнений (плотины, шлюзы, дамбы и т. п. ), • береговые работы, • защитные инженерные сооружения на коммуникациях и в населенных пунктах горной местности для уменьшения ущерба от сдвигов, селей, обвалов, лавин; • рациональную планировку и строительство населенных пунктов, зданий и других сооружений; • реализацию мероприятия по повышению физической стойкости объектов к влиянию поражающих факторов в случае аварий, природных и техногенных катастроф.
Режими рад. захисту населення м. Києва в умовах РЗ у разі аварії на АЄС (Кпос. -20) Р 1 ГОД, м. Р/год. ( мк. З/г. ) 0, 1 -0, 3 (1 -3) 0. 3 -1, 5 (3 -15) № Заходи l 1. Укриття дітей в приміщеннях. 2. Герметизація приміщень, вентиляційних отворів. 3. Захист продуктів харчування, води, білизни. Обмеження знаходження населення на повітрі. Застосува ння ЗІЗ. Встановлення санітарних бар'єрів. ll 1), 2), 3). 4. Проведення йодної профілактики дітей. 5. Обмеження знаходження населення на повітрі. Застосування ЗІЗ. Встановлення санітарних бар'єрів. 1, 5 -15 (15 -150) lll 15 -100 (150 -150) l V 1), 2), 3), 4), 5), 6). 7. Євакуація >100 (>1000) захисту 1), 2), 3), 4), 5). 6. Проведення йодної профілактики всього населення та часткова його евакуація. населення, крім задіяного в НФ ЦЗ. V 1), 2), 3), 4), 5), 6), 7). 8. Повна евакуація населення.
1. Координуючі органи у сфері цивільного захисту Рівні ЄС ЦЗ Державний Регіональний Місцевий Об'єктовий Координуючі органи управління ЄС ЦЗ Нормативно-правові акти РНБО КМУ ЗУ № 183/98 -ВР “Про Національна рада з питань БЖД РНБО України” Державна комісія з питань ТЄБ ПКМУ № 733_93 “Про та НС Національну раду з питань БЖД населення” Спеціальна Урядова комісія з ліквідації НС ПКМУ № 174_98 “Про Регіональна, місцева комісії з Державну комісію з питань ТЄБ та НС питань ТЕБ та НС” Спеціальні комісії з ліквідації ПКМУ № 843_02 “Про НС регіонального, місцевого спеціальну Урядову рівня комісію з ліквідації НС та Об'єктові комісії з питань ТЄБ та НС Спеціальна комісія з ліквідації НС об'єктового рівня спеціальні комісії з ліквідації НС регіонального, місцевого та об'єктового рівня”
Склад и завдання Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України Головою РНБО України є Президент України. До складу РНБО України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Членами РНБО України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади. РНБО України : розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації; координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
СКЛАД Національної ради з питань БЖД населення Бюро Національної ради: Перший віце-прем'єр-міністр України - голова Національної ради Голова Держнаглядохоронпраці - заступник голови Національної ради Начальник Управління експертизи та аналізу розвитку техногенної, екологічної, ядерної безпеки та природокористування Секретаріату Кабінету Міністрів України - заступник голови Національної ради Перший заступник Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Перший заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища Перший заступник Міністра охорони здоров'я, Головний державний санітарний лікар України Заступник Міністра внутрішніх справ Заступник Міністра економіки Заступник Міністра праці та соціальної політики Заступник Міністра фінансів Перший заступник Голови Держатомрегулювання Перший заступник голови Федерації роботодавців (за згодою) Заступник голови Федерації професійних спілок (за згодою) Відповідальний секретар Національної ради
ФУНКЦІЇ міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади забезпечують відповідно до затверджених положень про них виконання функцій щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. ПКМУ від 3. 08. 98 № 1198 “Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру”.
МНС Виконання функцій постійного органу управління єдиної державної системи. Координація діяльності центральних органів виконавчої влади, інших учасників реалізації планових заходів щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, повна відповідальність за своєчасну, максимально оперативну і повну їх реалізацію. Організаційно-методичне управління плануванням дій єдиної державної системи. Управління всіма силами і засобами функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи, залученими до ліквідації великих за масштабами надзвичайних ситуацій. Забезпечення державного нагляду за виконанням вимог техногенної безпеки, здійсненням заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, готовністю сил і засобів цивільної Прогнозування разом з експертними організаціями імовірності і масштабів виникнення надзвичайних ситуацій.
Організаційно-методичне управління, координація і контроль за діяльністю центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій усіх форм власності з питань соціальноекономічного, правового та медичного захисту громадян, які постраждали від наслідків надзвичайних ситуацій. Надання в установленому порядку допомоги населенню України та інших держав у разі виникнення надзвичайної ситуації. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій, контроль за функціонуванням територіальних і локальних систем оповіщення. Створення, підготовка і використання аварійно/пошуково/-рятувальних спеціалізованих формувань для реагування на надзвичайні ситуації. Забезпечення науково-технічного супроводу та підтримки за усім колом проблем єдиної державної системи. Забезпечення підготовки спеціалістів і посадових осіб органів управління і сил цивільної оборони до дій у надзвичайних ситуаціях, проведення відповідного навчання населення, атестації аварійно/пошуково/-рятувальних формувань і рятувальників.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Організація, координація і надання допомоги в проведенні наукових досліджень у напрямі вдосконалення єдиної державної системи, проведення науково-технічних консультацій і експертних оцінок у процесі підготовки і виконання робіт щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Організація підготовки спеціалістів з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Організація вивчення студентами, курсантами і школярами основ безпеки життєдіяльності, забезпечення підготовки та видання відповідних підручників і посібників. Управління створенням і діяльністю функціональної підсистеми єдиної державної системи "навчання з питань безпеки життєдіяльності".
В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в основним способом захисту населення є його особливий період евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання. ЗАКОН УКРАЇНИ від 26 червня 2004 року № 1859 -IV "Про правові засади цивільного захисту "
Особливий період функціонування органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, органів місцевого самоврядування, органів управління у справах ЦО і сил ЦО, а також галузей національної економіки, підприємств, установ та організацій, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Закон України від 6. 12. 1991 р. № 1932 -XII “Про оборону України”
Часткова евакуація населення здійснюється, як правило, в умовах переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи ЦЗ на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження. Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.
Воєнний стан Особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки. Закон України від 6. 04. 2000 р. № 1647 -III “Про правовий режим воєнного стану”
Розосередження Робітники та службовці підприємств, які продовжують у воєнний час виробничу діяльність у містах і небезпечних районах, після вивезення і розміщення в позаміській зоні, позмінне виїжджають у міста і небезпечні райони для роботи на своїх підприємствах. Після закінчення робочої зміни вони повертаються в позаміську зону на відпочинок. Робітники і службовці підприємств, які не зупиняють у воєнний час роботу в містах і небезпечних районах, розміщуються в позаміській зоні з таким розрахунком, щоб час на перевезення їх до місця роботи і назад не перевищував 4 години.
У режимі воєнного стану евакуація населення проводиться з місць і районів, небезпечних для проживання, а також підприємств, установ, організацій та матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення. Закон України від 6. 04. 2000 р. № 1647 -III “Про правовий режим воєнного стану”
У разі введення надзвичайного стану можуть здійснюватися такі заходи: l тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень; l встановлення для юридичних осіб квартир-ної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій. Закон України від 16. 03. 2000 р. № 1550 -III “Про правовий режим надзвичайного стану”
Надзвичайний стан може бути введений в разі:
Метою планування і здійснення евакуаційних заходів є: зменшення ймовірності втрат населення (працівників); збереження кваліфікованих кадрів, спеціалістів; забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки; створення угруповання сил і засобів захисту населення (працівників) у безпечних районах з метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій.
Інженерний захист територій Заходи інженерного захисту повинні передбачати: врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів можливих проявів небезпечних і катастрофічних явищ; раціональне розміщення об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН); розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування ОПН; розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання і ліквідації наслідків НС; організацію будівництва протизсувних, протиповіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення. ЗУ № 1809_2000 р. "Про захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру"
Медичний захист ЦЗ - це сукупність заходів з охорони здоров’я особового складу формувань та населення, підтримування належного рівня санітарно-епідеміологічного стану серед особового складу формувань, робочих та службовців об’єктів господарювання та населення, своєчасного надання медичної допомоги ураженим та хворим, їх евакуацію та лікування, попередження виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань. Ці заходи виконують підрозділи медичної служби на різних рівнях функціонування ЄДС ЦЗ. Організація медичного забезпечення уражених (потерпілих) внаслідок катастроф, виробничих аварій та стихійних лих здійснюється диференційовано в залежності від розміру санітарних втрат (СВ) та їх структури. Як правило, якщо величина СВ незначна, то надання медичної допомоги здійснюється місцевими (регіональними) силами та засобами: медпунктом об’єкту, бригадами швидкої медичної допомоги, терапевтичними та іншими відділеннями лікарень і т. д. У випадку, коли СВ налічують десятки та сотні чоловік, а сили та засоби місцевої охорони здоров’я з поставленим завданням не можуть впоратись, включається в дію система служб екстреної медичної допомоги (СЕМД) та система медичного забезпечення населення по лінії ЦЗ (МСЦЗ). Основним змістом діяльності СЕМД і МСЦЗ в таких ситуаціях є медично– евакуаційне забезпечення (МЕЗ) – лікування та медична евакуація постраждалих. В системі екстремальної медицини розрізняють 5 видів медичної допомоги: перша медична допомога; до лікарняна медична допомога; перша лікарняна медична допомога; кваліфікована медична допомога; спеціалізована медична допомога.
Скачать презентацию Безопасность жизнедеятельности БЖД это отрасль научно- практической
Prezentatsiya_NS_PGASA.ppt