Авторська школа експериментальний навчально-виховний заклад діяльність якого

Авторська школа — експериментальний навчально-виховний заклад, діяльність якого базується на розробленій автором чи авторським колективом педагогічній концепції. Термін запроваджено наприкінці 80 -х років XX ст. , однак у світовій педагогіці авторськими за суттю були навчальні заклади Й. -Г. Песталоцці, Ф. Фребеля, школи М. Монтессорі, Р. Штейнера, А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін. Всотуючий розум — здатність дитини вчитися, прагнення до навчання, реалізація яких забезпечується сприятливим навколишнім середовищем. Термін запровадила М. Монтессорі.

Духовний зародок — модель психічного розвитку дитини, який, будучи вродженою її психічною сутністю, виявляє себе лише у процесі розвитку. Автором терміна є М. Монтессорі. Підготовлене середовище — створене педагогом середовище, яке містить стимули для саморозвитку, самонавчання і самовиховання дитини. Термін запровадила М. Монтессорі. Презентація (основний урок) — демонстрація дитині правильного використання нового матеріалу у педагогічній технології М. Монтессорі.

Вчимося один у одного…. Марія - єдина дитина Алессандро і Рейнільде Монтессорі – народилася 31 серпня 1870 року в Італії в маленькому провінційному місті Чіаравалле. Її батько був високопоставленим державним чиновником, а мати походила з найстарішого італійського роду Стопані, в якому переважали науковці. Про дитинство Марії відомо лише те, що її батьки робили для своєї дочки все, щоб вона в майбутньому змогла реалізувати високе людське призначення.

Вчимося один у одного…. Ще в початковій школі, Марія зауважила, що навчання та іспити даються їй легко, тому вона почала займатися з притаманною їй дисциплінованістю. Особливу старанність вона виявила в математиці. В 12 років вона мріє про навчання в гімназії, відвідувати яку особам жіночої статі заборонялося, але її наполегливість перемогла всі перешкоди, і вона була прийнята в технічну школу для юнаків. Вона все більше захоплювалася природознавством і зробила нарешті свій професійний вибір: вона вирішила стати дитячим лікарем. Але в тодішній Італії це було неможливо. Медицина була привілеєм чоловічої половини. Однак завзятість Марії Монтессорі знову дало плоди - вона стала першою жінкою-лікарем Італії.

Вчимося один у одного…. 1896 рік - робота в університетській клініці приватна практика. Тут відбулася перша зустріч Марії Монтессорі з дітьми з обмеженими можливостями. Ніхто не сприяв розвитку цих дітей: вони були надані самі собі: після прийому їжі хворі діти повзали по підлозі і, збираючи хлібні крихти, виліплюючи з них кульки. Ніщо не могло спонукати їх до активної корисної дії. Навколишнє середовище не сприяло цьому. Спостерігаючи за цими нещасними, Монтессорі зміцнилася в думці, яка стала відправним пунктом її педагогічної системи, що для дітей – як хворих, так і здорових – необхідне спеціальне розвиваюче середовище, в якому будуть сконцентровані всі знання про світ, представлені через еталони основних досягнень людської думки, а дитина повинна пройти шлях людини в цивілізацію в дошкільному віці.

Вчимося один у одного…. Занурившись в проблеми лікування та навчання дітей з обмеженнями у розвитку, Монтессорі вивчала праці французьких психіатрів Едуарда Сегена і Гаспара ІТАР. Вона приходить до висновку, що слабоумство це більше проблема педагогічна, ніж медична. Її слід вирішувати не в лікарнях і клініках, а в дитячих садах і школах. Монтессорі починає вивчати педагогіку і психологію.

Вчимося один у одного…. У 1904 році вона отримує кафедру антропології в Римському університеті та проводить різноманітні антропологічні дослідження в педагогічній області. Паралельно Монтессорі вивчає педагогіку для розумово відсталих дітей у медико-педагогічному інституті. На цей час припадає формулювання основ її власної педагогіки. Вона багато працює з дидактичними матеріалами Сегена, вдосконалює і доповнює їх, пробує розвивати свою власну методику навчання дітей письма та читання. Її заява про первинність письма, а не читання у дошкільнят стало справжньою революцією. Монтессорі жваво починає цікавити методика роботи зі здоровими дітьми, і вона вирішує продовжити навчатися далі. Тепер вона вивчає педагогіку розвитку здорової дитини.

6 січня 1907 відкрився перший «Будинок дитини» , робота в якому була побудована за принципами Монтессорі. Вона стала керівницею дитячого саду, обладнавши його таким чином, щоб у ньому було затишно і зручно дітям різного віку. Вона замовляє сенсомоторний матеріал і спостерігає, як її діти із задоволенням і великою концентрацією займаються. Вона зауважила, що під час цих занять діти, перебуваючи в дружній атмосфері, розвивають позитивну соціальну поведінку, демонструючи жвавий інтерес до речей навколо.

З 1909 року метод Монтессорі активно впроваджується в життя. Відкриваються курси з Монтессорі-педагогіки. До Марії приїжджають педагоги з Лондона, Барселони, Парижа. У ті роки зустрілася з Марією Монтессорі і наша співвітчизниця Юлія Фаусек, яка перша в Росії відкрила монтессоріанский дитячий сад.

У 1929 році разом зі своїм сином Монтессорі організовує Міжнародну Монтессорі Організацію (AMI), яка діє і понині. Монтессорі-рух виникає і розгортається в багатьох країнах світу. Коли вибухнула друга світова війна, Монтессорі з сином перебували в Індії. Сім довгих років прожила вона в цій країні. За цей час вона навчила своїй методиці більше тисячі вчителів. Вона померла 6 травня 1952 року, за кілька місяців до свого 82 -річчя. Марія Монтессорі похована в маленькому містечку Нордвіг на католицькому цвинтарі.

Вчимося один у одного…. …відома як Монтессорі система і є системою освіти, введена в першій половині ХХ століття італійський педагога, вченого і мислитель Maria Montessori.

Вчимося один у одного…. …на основі індивідуального підходу до кожної дитини: дитина постійно обирає дидактичний матеріал і тривалість занять, розвиваючись у власному ритмі і напрямку.

Вчимося один у одного…. Відповідно до педагогіки Монтессорі розроблений доктором Maria Montessori системи навчання дітей (початок реалізації на практиці — 1906), а також філософія освіти у школах і дитячих садках. Монтессорі на основі відкритого навчання, а не до приватного, наприклад, фронтальному навчанню. Ця педагогіка може бути описана як експериментальна, в тому сенсі, що власні спостереження дитини ведуть до вибору найоптимальніших дидактичних методів, які як найкраще підходять до конкретної дитини у визначеній ситуації. Суть педагогіки Монтессорі полягає визначається девізом: «Допоможи мені зробити все самому. »

Вчимося один у одного…. Педагогіка Монтессорі часто характеризується як педагогічний метод, в якому дитина та її індивідуальність ставляться на верхівку піраміди. М. Montessori вірила в унікальну цінність кожної дитини. У педагогіці Монтессорі не використовуються порівняння та вимірювання до існуючих стандартів. Замість цього, діти вчаться свободі, без примусу, зовнішнього втручання та критику.

Вчимося один у одного…. Педагогіка Монтессорі фокусується на потребах, здібностях та обдарованості кожної окремої дитини. Діти вчаться краще, коли вони можуть самі визначити ритм і спосіб навчання. Тому Монтессорі - педагоги заохочувати дітей самим регулювати вибором темпу, теми та закріпленням знань.

Лейтмотив методу Монтессорі полягає в підтримці природної радості дитини від навчання. За Монтессорі ця радість навчатися – є однією з головних особливостей підростаючої людини. Підтримуючи це почуття і керуючи ним в дусі поваги, вчитель сприяє розвитку цілісної і врівноваженої особистості. Дітей, які навчаються у своєму власному ритмі і відповідно до своїх власних інтересів, отримують впевненість у власних силах і засвоюють навчання в найбільш ефективним чином.

Для Марії Монтессорі першорядне значення дати дитині можливість розвивати свої почуттєві сприйняття навколишнього середовища, яка відповідає її психологічним потребам. При цьому особливо важливо, щоб наставники і самі себе сприймали як учнів, враховуючи власний ритм і намагалися зрозуміти, свою індивідуальність і визнати, що в даний час займає вихованців. Наприклад, може статися, що дитина використовує спеціальні математичні матеріал не для заняття математикою, а для вимірювання або будує з машини, і так далі – і в цьому випадку вчитель повинен прийняти такий розвиток.

Створення середовища є важливим елементом у Монтессорі педагогіці. Без нього, вона не може функціонувати як система. Підготовлене середовище дає дитині можливість поступово, крок за кроком, звільнятися від опіки дорослих, ставати від нього незалежним. Тому навколо дитини має бути відповідне до неї середовище.

Середовище має бути естетичним і елегантним, у будинку дитини важливим компонентом є крихкий порцелян. Діти повинні навчитися впевненості у спілкуванні з тендітними речами та усвідомлювати їх цінність. Матеріал повинен знаходиться у вільному доступі, на рівні очей дитини. Це стає закликом до дії. Кожен тип матеріалу має бути тільки в одному екземплярі. Це має навчити дитину соціальній поведінці по відношенню до інших дітей, враховувати їх потреби. Щодо власного оточення діти турбуються самі. У цьому вони набувають навичок незалежності від дорослих.

У процесі зростання дорослий може стати союзником дитини і створити для неї оточення, що відповідає її потребам і бажанням для пізнання. Самопізнання дорослого в Монтессорі педагогіці це роль помічника, згладжуючого шлях для дитини у автономії, відповідно до принципу "Допоможи мені зробити самому". Процес навчання та пізнання відбувається у дитини самотужки.

Дорослі повинні навчитися вести дитину до знань, щоб потім залишатися в ролі спостерігача, який спрямовує процес пізнання дітей. Оскільки кожна дитина проходить етап чутливість індивідуально, в будинку дитини або в школі повинні бути індивідуальні навчальні програми зорієнтовані на індивідуальність кожної дитини. Вчитель повинен володіти технікою розпізнавання фаз чутливість і щоб спрямувати діяльності дитини, до активізації її інтересів. В принципі, дитині повинна бути надана свобода обирати те, з чим вона бажає працювати.

По відношенні до того, що повинен робити вихователь, полягає у першій педагогічній вимозі. Це не вимога робити щось визначене, або вимога не робити чогось, головне не заважати процесу саморозвитку. Ця вимога дає усвідомлення, що батьки – не творці дитини, що дитина, як зазначалося вище, сама прораб власного розвитку: батьки – помічники на цьому будівництві і повинні задовольнятися цією роллю.

З цього і будуються всі розуміння освіти у основні Монтессорі педагогіці, які вона розуміє, як «допомога в саморозвитку дитини з моменту її народження» . Цим вона формулює своє власне "ні" будь-яким енергійним особистостям, бажаючим, подібно Гьотевському Прометею, творити людину за власним образом та подобою, а також сучасному біхевіоризму, який зменшує людську особу до кібернетичної концепції. Монтессорі очікує від дорослих, навпаки, "внутрішнього перефокусування", що веде до того, що дорослий у спілкуванні з дитиною повинен думати не про себе, а про дитину і її майбутнє.

Отже, відомі вчені, педагоги минулого розробили етичне ядро педагогічного ідеалу, який в сучасних умовах майже не змінився. У процесі історичного розвитку зміст етики у складі педагогічного ідеалу формувався та набував цілісності. Як багатокомпонентне явище він увібрав у себе такі складові: vзагальні моральні вимоги до педагога ( любов до дітей, добро, чесність, справедливість, сумління тощо); vєдність професійних знань і моральних чеснот; vміра виховного впливу, педагогічний такт; vготовність педагога до самореалізації, прагнення до самоосвіти vта самовдосконалення; vгромадянський, національний, народний характер; Виявлення етичного ядра педагогічного ідеалу впливає на формування деонтологічних засад педагогічної професії.

В основі педагогічних систем М. Монтессорі, Р. Штайнера (вальдорфська педагогіка) – духовна єдність педагогів і учнів; педагогіка взаємин, а не вимог; культ творчості; свобода як засіб виховання; образний, емоційний виклад матеріалу; відсутність оцінок; свобода вибору учнем виду діяльності та інше.