Автор к э н доцент Т И

Автор: к. э. н. , доцент Т. И. Ким февраль 2014

1. 2. 3. 4. 5. 6. Переходная экономика – понятие, предпосылки и факторы трансформации Модели рыночной трансформации и способы реализации Страны Центральной и Восточной Европы Страны СНГ Страны Северной и Восточной Азии Куба

Переходная экономика – экономика периода смены одной общественно-экономической системы другой, более эффективной Переходная экономика - особое состояние в эволюции экономики, соответствующее периоду перехода общества от одной исторической ступени к другой посредством экономических, политических и социальных преобразований Создание экономической системы нового типа осложняется необходимостью одновременного преодоления кризисных явлений, обострившихся вследствие вступления общества в переходную экономику

Системный кризис в сфере экономики и общественно-политического развития (разбалансированность, дефицит ресурсов и товаров, неэффективная занятость, скрытая безработица, кризис системы власти) Исчерпание экстенсивного способа развития, необходимость интенсификации Демотивация общественно полезной деятельности Информационная либерализация, открывшая альтернативные возможности и результаты хозяйствования и развития Усиление либеральной идеологии в мире, крах идеологии существовавшей модели социализма

• изменчивость, нестабильность, ослабляющие старую экономическую систему; • смешение старого и нового: появление и функционирование особых переходных экономических форм; • многовариантность формирования новой системы; • противоречия развития (нового и старого, различных слоев общества), революции и социально-политические потрясения; • историчность переходной экономики, ее специфичность для стран и регионов.

Либерализация экономики Демонополизация экономики и создание конкурентной среды Структурные преобразования Макроэкономическая стабилизация (в основном финансовая) Формирование сильной системы социальной защиты населения Институциональные преобразования

• либерализация цен; • введение единых принципов налогообложения для различных секторов и отраслей, унификация ставок прямых налогов; • принятие антимонопольного законодательства и проведение разукрупнения государственных предприятий в ряде отраслей; • перевод государственных предприятий на полный коммерческий расчет, разделение финансов предприятий и государства; • ликвидация традиционного централизованного планирования; • развертывание малой приватизации, особенно в сфере розничной торговли и общественного питания; • разработка правовых и организационных основ для проведения большой приватизации в промышленности, строительстве и на транспорте; • обеспечение динамичного развития частного сектора во всех сферах народного хозяйства; • достижение внутренней обратимости национальной валюты в свободно конвертируемые валюты по единому стабильному курсу; • создание основ системы социальной защиты, в том числе службы трудоустройства, и введение пособий по безработице.

Эволюционная ( «градуальная» ) – постепенное поэтапное внедрение рыночных институтов (Китай, Вьетнам, Болгария, Венгрия, Румыния, Словакия, Словения, Хорватия). Сосуществование двух секторов экономики – государственного и рыночного Радикальная ( «шоковая» : Польша, Чехия) – одновременное реформирование всех сфер и институтов экономики и общества. Упразднение государственного сектора и формирование рыночного в кратчайшие сроки.

Основные направления результаты • либерализация, • финансовая стабилизация • приватизация • ослабление государственного контроля • отказ от монополии государства в экономике, • ликвидировано централизованное планирование, • либерализация цен на большинство товаров и услуг, • экономические агенты получили право выбора форм собственности, хозяйствования и выхода на внешний рынок. • появились новые рыночные институты: фондовые биржи, коммерческие банки, антимонопольное регулирование, законодательство о банкротстве и т. д. • введена внутренняя частичная конвертируемость национальных валют, • исчез товарный дефицит, • создана двухуровневая банковская система, • создана адресная система социальной помощи и обеспечения

Трансформационный спад Социальная и политическая нестабильность • резкое снижение производства на 20 -80% • всплеск инфляции • структурные диспропорции • инвестиционный кризис • кризис неплатежей и бартеризация экономики (СНГ) • госбюджетный кризис • рост безработицы • сокращение доходов населения • снижение уровня и качества жизни • социальная дифференциация • межэтнические конфликты • устранение правящих элит • региональные военные конфликты

1)либерализация хозяйственных отношений; 2)институциональные перемены (реформирование отношений собственности, становление самодействующих субъектов рынка и созданием его инфраструктуры); 3)позитивные сдвиги в развитии реальной экономики: – преодоление кризисного спада и выход на режим устойчивого и эффективного роста; –принципиальное изменение структуры общественного производства, модернизация его материальнотехнической базы и инновационных технологий; –органичное и равноправное включение национальной экономики в мирохозяйственные отношения

краткосрочность (2 -4 года) и ограниченность (20 -25%) трансформационного спада; расширение нового частного сектора; приток иностранных инвестиций; начало структурной перестройки экономики; финансовая стабилизация; расширение внутреннего спроса и благоприятные возможности экспорта переориентация ВТ на страны ЕС и интеграция в ЕС формирование новых отраслей международной специализации стран, повышение качества выпускаемой продукции

экономические факторы развития: обеспеченность природными ресурсами географическое положение и система транспортных коммуникаций уровень социально-экономического развития культурно-цивилизационные различия развитость социальной сферы квалификация рабочей силы структура экономики экономическая взаимозависимость стран политическая ситуация в странах и их внешнеэкономическая ориентация

"радикалы" - применявшие в целом методы "шоковой терапии" - страны Балтии, Киргизия, Казахстан, Россия, Украина; "консерваторы" - использовавшие осторожные способы постепенного перехода Узбекистан, Туркмения, Белоруссия; "промежуточная группа" - все прочие страны - члены СНГ подгруппа стран, затронутых вооруженными конфликтами: Таджикистан, Азербайджан, Армения, Грузия, Молдова.

ж и Кы ки рг ста ыз н М ста Уз олд н бе ов ки а Вь ста е н М тн он ам го л Гр ия Ар узи ме я Бо сн Ук ни ия ра я и Ал ин Ге б а Ту рце ани рк го я ме ви ни на ст а Ки н та Аз ер К й ба уб М йд а ак ж ед ан он Се ия Че рн рби ог я Ру ори м я Ка ын за ия х Бо ст лг ан Бе ари ла я ру Ро сь Хо сси рв я ат Ла ия т Ве ви нг я По рия ль ш Ли а Эс тв т а Сл он ов ия ак и Че я Сл х ов ия ен ия ад THE WORLD 30 FACTBOOK 5 2. 2 2. 4 27. 8 27 25 24. 1 20 17. 5 15 10. 4 10 7. 3 8 8. 1 8. 6 9. 1 10. 2 10. 7 10. 5 11. 6 12. 7 13. 5 17. 6 18. 1 19. 5 20. 6 21. 4 21. 7 15. 5 14. 1 5. 9 5. 3 5. 8 3. 4 3. 5 3. 8 0

В Кы ье т Та ргы нам дж зс и та Уз ки н бе ста ки н М ста ол н Ту Мо дов рк нг а ме ол ни ия Бо ст сн а ия Ки н и Ге Арм тай р е Аз цег ни ер ов я ба ин М йд а ак ж ед ан о Ук ни ра я и Гр на Ал узи я Ка бан за ия хс Се тан рб ия Бо Ку лг ба Ру ари мы я н Че Ро ия рн сс ог ия Бе ори ла я Хо ру рв сь ат и Ли я Ла тва т По вия л Ве ьш н а Сл гр ов ия а Эс ки то я ни Че я Сл х ов ия ен ия 0. 846 0. 9 0. 8 0. 769 0. 735 0. 699 0. 729 0. 698 0. 6750000001 0. 622 0. 654 0. 66 0. 622 0. 617 0. 735 0. 745 0. 749 0. 74 0. 754 0. 782 0. 78 0. 793 0. 788 0. 805 0. 791 0. 786 0. 814 0. 821 0. 831 0. 84 0. 818 0. 892 0. 873 0. 6 0. 5 0. 4 0. 3 0. 2 0. 1 0

ы М зст он а Бо го н сн л Се ия ия р и Ге Мол бия рц д ег ов ов а Ук ин р а Ар аин м а Сл ен ов ия Ру аки м я Хо ыни рв я ат Гр ия В уз Че ье ия рн тна ог м ор Ро ия с Ве си я Сл нгр ов ия Бо ен л ия Ка гар за ия хс та Ли н тв Че а Аз П хи ер ол я ба ьш йд а Эс жа то н ни Та дж Ки я и та Уз ки й Ту бе ста рк ки н ме ст а М нис н ак т ед ан о Ал ни ба я ни я Бе Ку ла ба р Ла усь тв ия рг Кы 5 4 3. 57 3. 75 3. 77 4. 41 4. 25 4. 31 4. 43 4. 15 4. 2 4. 05 4. 25 4. 18 4. 13 4. 1 3. 94 4. 02 4. 84 4. 46 4. 65 4. 51 3. 5 3 2. 5 2 1. 5 1 0. 5 0

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. Журавлева Г. П. Экономика. Учебник. — М. : Юристь, 2002. — 574 с. Электронный ресурс [режим доступа: http: //exsolver. narod. ru/Books/Economy/c 58. html] Голиков А. П. , Ким Т. И. Экономика зарубежных стран. Учебное пособие. – Харьков: ХНУ, Форт, 2000. - 67 с. The World Factbook - Central Intelligence Agency Возвышение Юга: Человеческий прогресс в многообразном мире. Доклад о человеческом развитии ООН за 2013 г. Русскоязычный пресс-релиз. Центр гуманитарных технологий – электронный ресурс [режим доступа: http: //gtmarket. ru/news/2013] World Economic Forum, 2013. The Global Competitiveness Report 2013 -2014. Русскоязычный пресс-релиз на сайте Центра гуманитарных технологий – электронный ресурс [режим доступа: http: //gtmarket. ru/news/2013] Погорлецкий А. И. Экономика зарубежных стран: Учебник. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А. 2000. – 492 с. Чужиков В. І. Економіка зарубіжних країн: навчальний посібник. – К. : КНЕУ, 2005. Мировая экономика. Учебник / Под ред. Николаевой И. П. М. : Проспект. – 2012. – 240. Осьмова М. Н. , Бойченко А. В. Глобализация мирового хозяйства. М. : Инфра. М. – 2011.

1991 г. распад СССР и прекращение деятельности СЭВ (Совет Экономической Взаимопомощи) Образование пятнадцати суверенных государств 08. 12. 1991 г. в Республике Беларусь подписано Соглашение между Беларусью, Росийской Федерацией и Украиной о создании СНГ (Содружества Независимых Государств) 21. 12. 1991 (Алма-Ата, Казахстан) подписан Протокол к нему, согласно которому в состав СНГ вошли: Азербайджан, Армения, Казахстан, Киргизия, Молдова, Таджикистан, Узбекистан, Туркмения. 1993 г. присоединилась Грузия.

— региональная международная организация (международный договор), призванная регулировать отношения сотрудничества между государствами, ранее входившими в состав СССР. СНГ не является надгосударственным образованием и функционирует на добровольной основе.

-сотрудничество в политической, экономической, экологической, гуманитарной, культурной и иных областях; сферы совместной деятельности государств-участников: обеспечение прав и основных свобод человека; координация внешнеполитической деятельности; сотрудничество в формировании и развитии общего экономического пространства, таможенной политики; сотрудничество в развитии систем транспорта, связи; охрана здоровья и окружающей среды; вопросы социальной и миграционной политики; борьба с организованной преступностью; сотрудничество в области оборонной политики и охраны внешних границ. [49]

Государство Дата ратификации Соглашения о создании Протокола к СНГ (от 8 декабря Соглашению о создании [22][23] 1991) СНГ (от 21 декабря 1991) Дата ратификации Устава СНГ[16][23] Азербайджан 24 сентября 1993 Армения 26 декабря 1991 9 ноября 1993 Белоруссия 10 декабря 1991[24] — 18 января 1994 Казахстан 23 декабря 1991[25] 31 марта 1993 Кыргызстан 6 марта 1992 18 декабря 1993 Молдавия 8 апреля 1994[26][нет в источнике] — 15 апреля 1994 Россия 12 декабря 1991[27] не ратифицирован[28] 15 апреля 1993[29] Таджикистан 25 декабря 1991[30] — 26 июня 1993 Туркменистан 26 декабря 1991 не подписан Узбекистан 4 января 1992 6 мая 1993 Украина 10 декабря 1991[31] не ратифицирован[28] не подписан

Российская Федерация де-юре не является государством — учредителем СНГ и государством — членом СНГ С 2005 г. Туркменистан - «ассоциированный член СНГ» Украина де-юре не является государством-членом СНГ, относясь к государствам-учредителям и государствам-участникам Содружества 18. 08. 2009 г. Грузия официально покинула СНГ 18. 12. 2011 г. подписан договор о зоне свободной торговли взамен более 100 двухсторонних договоров, регламентирующих режим свободной торговли на пространстве содружества государств — участников Содружества — Россия, Украина, Белоруссия, Казахстан, Армения, Киргизия, Молдавия и Таджикистан

16, 3% площади мировой суши, 5% численности населения планети, 25% - запасов природных ресурсов, 10% - промышленного производства, 12% - научно-технического потенциала, 10% - ресурсообразующих товаров, около 10% мирового производства электроэнергии (2003), 3% мирового ВВП 12% - потребление мировой энергии Вывод: нерациональная структура энергопотребления, перегруженность экономики энергоемким производством и технологическая отсталость производства.

Показник НАФТА ЄС АТЕС СНД Населення 5 7 34 5 ВВП (за паритетом купівельної спроможності) 26 24 29 3 Державні витрати 21 40 21 1, 5 Експорт 17 43 25 2 Споживання енергії 30 18 17 12 Інвестиції 19 19 36 2 Джерело: Н. Зиядуллаев. СНГ: выбор стратегии развития // Экономист. – 2004. - № 11. – с. 82.

Год Страна Общее количество членов 1957 Бельгия Федеративная Республика Германия Италия Люксембург Нидерланды Франция 6 1973 Великобритания Дания Ирландия 9 1981 Греция 10 Гренландия (автономная территория Дании) выходит из сообщества 10 1986 Португалия Испания 12 1990 ГДР (присоединилась к ФРГ) 12 1995 Австрия Финляндия Швеция 15 2004 Венгрия Кипр Латвия Литва Мальта Польша Словакия Словения Чехия Эстония 25 2007 Болгария Румыния 27 2013 Хорватия 28 1985

Участвующие экономики Дата вступления Австралия 1989 Бруней 1989 Вьетнам 1998 Гонконг, Китай[3] 1991 Индонезия 1989 Канада 1989 Китайская Народная Республика[4] 1991 Китайский Тайбэй[2] 1991 Малайзия 1989 Мексика 1993 Новая Зеландия 1989 Папуа — Новая Гвинея 1993 Перу 1998 Республика Корея 1989 Россия 1998 Сингапур 1989 США 1989 Таиланд 1989 Филиппины 1989 Чили 1994 Япония 1989

Качество рабочей силы, Наличие значительных достижений в авиационной, космической технике, в т. ч. ВПК и др. научных сферах, проблема социального расслоения населения, низкий уровень доходов граждан Источник интеллекта – проблема “утечки умов” из приоритетных отраслей национальных экономик.

Назва 1. Білорусь 2. Російська Федерація 3. Україна 4. Казахстан 5. Туркменія 6. Грузія 7. Азербайджан 8. Вірменія 9. Узбекистан 10. Киргизстан 11. Молдова 12. Таджикистан ВВП на душу населення, дол. , ПКС Індекс людського розвитку, місце у світовому рейтингу Очікувана тривалість життя Рівень бідності*, 2002 7620 15500 7100 17500 53/50 69, 6 63/55 4350 7300 6500 13500 4320 8600 2560 5800 3090 10400 2650 5900 2460 3500 2750 2400 2150 3400 1170 2200 Зовнішній борг, 2000 Всього, млрд. дол. % ВНД 2 0, 9 8 66, 6 25, 1 160 60 75/78 69, 2 31, 0 12, 2 38 76/69 65, 8 15, 3 6, 7 39 87/102 66, 6 44, 0 2, 3 … 88/72 73, 4 2 1, 6 42 89/82 71, 8 9, 6 1, 2 20 100/87 72, 1 34, 0 0, 9 31 101/ 69, 3 26, 5 4, 3 31 102/125 68, 1 … 1, 8 109 108/113 68, 5 38, 4 1, 2 84 113/125 68, 3 … 1, 1 100

І. Початок здійснення системних реформ (1991 -1994 рр. ): розрив сталих зв’язків, сировинна криза, створенням ринкових інституцій, які виявилися неефективними у перехідній економіці. Наслідки: нарощування падіння виробництва, виникнення безробіття, посилення інфляції. ІІ. Застосування антикризових заходів (1995 -1997): рішуча боротьба урядів країн СНД з інфляцією; посиленням фінансової дисципліни; криза неплатежів; значне зростання плати за квартиру та комунально-побутові послуги. Наслідки: посилення диспропорційності у розвитку економіки і формування різних моделей господарства здебільшого неоліберального напрямку. Зміщення інвестиційної активності у двох напрямках: у життєзабезпечуючі галузі економіки: сільське господарство, фармацевтичну та легку промисловість; в експортні сектори національних економік, насамперед в нафто-газовидобувний комплекс та інші сировинні галузі. Практично в усіх країнах СНД існують значні проблеми в різних галузях виробництва, машинобудування - найвразливіше з усіх, яке навіть й зараз не досягло рівнів випуску продукції 1990 -го року. Наприкінці 1997 року - тенденція до зростання зарплати, внаслідок введення жорстких монетарних заходів (які потім постійно критикувалися) відносно стабільними стали національні валюти, з’явилися можливості проведення їх конвертації, підвищений попит на вільно конвертовані валюти, передусім на долари США, встановив нееквівалентний обмін між ним і національними грошовими одиницями СНД, який виявився завищеним у 2 -3 рази (Ось чому в статистиці існує така велика розбіжність між показниками ВВП за валютним курсом та паритетом купівельної спроможності).

ІІІ. «Російська» криза економіки (1998 -1999 рр. ) - прояв тихоокеанської кризи: значне зниження купівельної спроможності населення, скочування на попередні трансформаційні позиції в країнах, де намітилося економічне зростання, банківської кризи, численних банкрутств та суттєвого скорочення імпорту. Значно знизилися золотовалютні резерви держав СНД, а інтервенції національних банків Співдружності готівка та безготівкових коштів на внутрішні валютні ринки не призвели до вгамування ажіотажного попиту на вільноконвертовані валюти. Позитивні наслідки: збільшився експорт з країн СНД до інших держав світу (передусім до ЄС та США), створилися умови для розвитку національного товаровиробника, який почав домінувати на внутрішніх продовольчих ринках, що створило належні умови для підйому економіки у наступний період. Більшість підприємств-експортерів навчилися вміло захищати свої інтереси під час антидемпінгових розслідувань в США, Канаді, країнах ЄС, від чого потерпали на поч. 90 -х років. IV. Підйом виробництва (2000 -2008 рр. ): значне покращення світової кон’юнктури попиту особливо на нафту, природний газ, продукцію металургійного комплексу і, частково, на продовольство. Відбувається потужний вихід компаній СНД на конкурентні ринки ЄС та США, зменшення питомої ваги взаємної торгівлі, складаються сприятливі умови для покращення інвестиційного клімату в них. Приміром, обсяг торгівлі Росії з країнами Співдружності знизився з 138 млрд. дол. у 1991 р. до 26 млрд. у 2002. Питома вага СНД у зовнішньоторговельному обороті Росії впала з 55 до 20%. Натомість нарощування торгівлі з ЄС йшло випереджаючими темпами. Суттєво змінилася структура і напрямки інвестицій в межах Співдружності. У 2003 -му році в економіку Росії з країн СНД (В. Комаров, 2004) надійшло інвестицій на суму 890 млн. дол. , у той час коли із далекого зарубіжжя – 29, 7 млрд. дол. , тобто у 33 рази більше. Інвестиції Росії в економіку СНД становили 544 млн. дол. чи удвічі менше ніж країни Співдружності вклали в Росію і це й у той час, коли РФ інвестувала у далеке зарубіжжя 23, 3 млрд. дол. , тобто у 43 рази більше, ніж в країни СНД 1. 2004 рік виявився рекордним щодо економічного зростання пострадянських держав. За даними Статистичного комітету СНД ріст ВВП в них (у %) становив: в Україні – 12; в Білорусі – 11; в Таджикистані – 10, 6; в Азербайджані – 10, 2; в Вірменії – 10, 1; в Казахстані – 9, 4; в Грузії – 8, 4; в Молдові – 7, 3; в Киргизстані – 7, 1. (Дані по Узбекистану та Туркменії не оприлюднювалися). 1 Можна сказати, що в 2003 -2004 рр. в економіку країн цього угруповання прийшов великий інвестор, хоча лише у певні галузі. Приміром британський концерн «ВР» оголосив про наміри інвестувати в нафтопереробну галузь Росії 6 млрд. дол.

V Финансово-экономический кризис 2008 -2010: спад производства и экспорта, реструктуризация и диверсификация внешней торговли VI Посткризисный период

Принципы взаимоотношений (Статус СНГ, 1993): государственный суверенитет, равенство участников, право на самоопределие, соблюдение территориальной целостности и нерушимости государственных границ и т. п. правила функционирования Содружества: взаємодействие, координация, достижение консенсуса принятии решений, возможность асоциированного членства и т. п. не предусмотрены специфические санкции (как в ЕС) за нарушение Соглашений, устава, договоренностей.

вересень 1993 р. – укладено Договір про створення Економічного Союзу (Україна утрималась від його підписання); квітень 1994 р. – Угода про створення зони вільної торгівлі між усіма учасниками СНД; у цей же час розпочалася реалізація Угоди про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності, підготовлено Угоду про створення спільного науково-технологічного простору. Велике значення мало також формування Міждержавного Банку СНД, статутний капітал якого зараз становить близько 1 млрд. дол. ; січень 1995 р. – Угода про створення Митного союзу, до якого з часом увійшли: Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан; квітень 1997 р. – Договір про Союз Білорусі і Росії, значних зрушень щодо створення спільного монетарного союзу та нову політичну модель організації єдиної держави поки що не закладено; грудень 1999 р. – укладено Договір про створення Союзної держави Росії і Білорусі; жовтень 2000 р. – Договір про створення Євразійського економічного співтовариства (Євр. АзЄС), до складу якого увійшли Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан. Саме на нього покладено місію заміни Митного Союзу; вересень 2003 р. – Угода про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП), яку підписали Білорусь, Казахстан, Російська Федерація та Україна. Проте у цьому документі ряд держав, насамперед Україна, залишили за собою право часткової ревізії окремих пунктів. Укладена угода доволі чітко регламентує основні напрямки організації нового економічного простору, найважливішими серед яких є: створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, робочої сили і капіталу (в Євросоюзі це називається – чотири свободи); гармонізація законодавства держав-учасниць; формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій; гармонізація макроекономічної політики.

Договір про колективну безпеку (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан); Східно-Європейський Союз (Україна – Молдова), що з часом переріс в ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова); Центрально-азіатське співробітництво (Узбекистан, Казахстан, Киргизія, Таджикистан). Членство у СОТ, яке регламентує участь у СНД: Молдова, Грузія, Киргизія, Україна

бажання знайти свій власний шлях (Узбекистан, Україна); взяти на себе роль лідера (Росія, Білорусь, Казахстан); уникнути участі в узгодженні договорів (Туркменія); отримати військово-політичну підтримку (Таджикистан); вирішити внутрішні проблеми (Азербайджан, Вірменія, Грузія).

у т. ч. Назва країни Рік ВДВ 1. Азербайджан 2002 100 37 Сільське, лісове, рибне господарство 15 2. Білорусь 2002 100 30 11 6 53 3. Вірменія 2001 100 22 28 11 39 4. Грузія 2002 100 13 25* 5 57 5. Казахстан 2002 100 31 8 7 54 6. Киргизстан 2001 100 24 37 4 35 7. Молдова 2001 100 21 25 3 51 8. Російська Федерація 9. Таджикистан 2002 100 27 6 7 60 2001 100 25 29 5 41 10. Туркменія 1997 100 35 21 12 32 11. Узбекистан 2001 100 16 34 7 43 12. Україна 2002 100 31 15 4 50 Промисловість Будівництво Послуги 12 36 *Включаючи переробку сільгосппродукції у домогосподарствах Джерело: Послання Президента України до Верховної Ради України. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. – К. : Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2004. – с. 443.

І. Країни, що наближаються до типу постіндустріальних і мають питому вагу сфери послуг в структурі ВДВ, яка перевищує 50%: Росія, Казахстан, Білорусь, Україна, Грузія, Молдова. Зарплатня від 103, 3 дол. в Україні до 249 дол. в Росії (станом на грудень 2003 р. ), то в Грузії вона була на рівні 44, 4 дол. (2001) і Молдові – 97 дол. (2003, грудень). ІІ. Група індустріалізованих країн: питома вага промисловості домінує над сільським, рибним та лісовим господарством, за рахунок розвитку головним чином видобувних галузей. Питома вага індустрії як правило дорівнює сфері послуг. Азербайджан (середня платня у грудні 2003 р. там становила 85 дол. ) та Туркменістан (ця країна останній раз оприлюднила дані про середні доходи населення лише у 1998 році – 57, 2 дол. ). ІІІ. Аграрно-індустріальні держави: питома вага аграрного сектору в структурі ВДВ переважає над промисловістю. Вірменія, Киргизія, Таджикистан, Узбекистан. Середньомісячна номінальна заробітна плата в них є доволі низькою, від 72 дол. у Вірменії до 21, 9 дол. у Таджикистані (2003).

1. СНД є організацією держав колишнього СРСР (без країн Балтії) з метою збереження стабільності економічних зв’язків на пострадянському просторі. Проте уникнути руйнівного падіння виробництва, яке послідувало після розпаду Радянського Союзу традиційними для цих держав методами не вдалося. Заходи урядів щодо обмеження імпорту, енергетичного диктату, товарних війн та ультиматумів, які чітко характеризують період 1991 -1995 рр. , внесли значні суперечки між учасниками СНД, проте у жодному випадку не відродили нормальні пропорції еквівалентного обміну. 2. При переході до ринку країни СНД використовували різні моделі трансформації своєї економіки від «шокової терапії» та градуалізму (за угорським та польським варіантом) в європейських державах Співдружності до азійсько-арабського (з гарантованими соціальними перевагами у вигляді безкоштовного споживання електроенергії та газу) в Туркменії, проте успішність проведених реформ була багато в чому химерною через застосування діаметрально протилежних заходів і інструментів ринкових перетворень, непослідовності дій урядів, захопленням ідеями монетаризму тощо. 3. Інституціалізм СНД в своїй основі базується на європейській системі наднаціонального регулювання, проте рішення різних його органів на відміну від ЄС мають здебільшого рекомендаційний характер, а позиції урядів держав-учасниць визнаються вирішальними при підтримці тих чи інших проектів. В таких умовах через відсутність системи запобіжних заходів та штрафних санкцій, що застосовуються проти тих, хто не виконує спільні рішення, СНД може залишитись лише консультативною організацією. 4. За останні п’ятнадцять років суттєво змінився характер зовнішньоекономічних відносин між державами СНД, які сміливо, хоча і далеко не завжди вдало (можна назвати численні антидемпінгові розслідування проти них в країнах Заходу) виходили на зовнішні ринки. Натомість питома вага взаємних поставок в державах Співдружності суттєво скорочувалася з 72, 1% у 1990 р. до 40% у 2002 р. Разом з тим, потенційна ємкість ринків СНД вже зараз оцінюється у 1, 6 трил. дол. , що робить країни цієї групи інвестиційно привабливими для багатьох ТНК, а відтак за прогнозами аналітиків інтерес потенційних інвесторів до цього мегарегіону найближчим часом буде зростати. 5. Системні проблеми вступу «промисловорозвинутої четвірки» (Білорусь, Росія, Казахстан, Україна) до ГАТТ/СОТ через ймовірність значної деформації галузевих структур виробництва та досягнутої сталості ринку підштовхує їх до посилення інтеграційних зв’язків та взаємного відстоювання спільних позицій під час переговорів. Певною мірою розв’язати цю задачу може створення доволі суперечливого економічного об’єднання ЄЕПу, з домінуючою позицією у ньому Росії. Разом з тим, важливим для країн-енергореципієнтів – Білорусі та України залишатиметься проблема диверсифікації джерел енергопостачання, залучення енергозберігаючих технологій у своє виробництво та розвиток на прагматичній основі спільних з іншими учасниками СНД проектів у високотехнологічних галузях. 6. Запропонована Європейською Комісією ідея створення Спільного Європейського Економічного простору «Ширша Європа – сусідство» (березень 2003 р. ) не може вважатися антагоністичною до ЄЕПу, проте в разі поглиблення подальшої інтеграції в його межах шляхом створення спільного Митного Союзу заблокує можливі переговори про вступ з потенційними учасниками коінтеграції до Євросоюзу (Україна, Білорусь, Молдова).

Чужиков В. І. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. — К. : КНЕУ, 2005. — 308 с.