Автограф-сесія Клавдії Теряник «Любові ластівка червона»
Член спілки літераторів “Славутич”
Красива осінь вишиває клени Червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: – Виший нас зеленим! Ми ще побудем, ще не облетим. Ліна Костенко
Спасибі, доле, що мене ти вчила Неписаної азбуки життя: Що на земній стежині поруч сила І доброта ідуть у майбуття. О, доброта, мій чистий сміх і сльози, Найвища в світі, мабуть, висота, Як часто тебе б'ють безжально грози, Після яких лиш терен пророста. О, доброта, не підкоряйся злості, Топчи бур'ян, веди мене туди, Де правда й совість не приходять в гості, А поселились разом назавжди. Клавдія Теряник
Хто сказав, що в осені Музики нема, Що співають голосно Літо і зима Й лиш весна пробуджує Світлі почуття? Осінь думу думає Довгу, як життя, Осінь повна музики Від землі до зір, Сядь лишень, прислухайся, Зваж і перевір. Клавдія Теряник
Скачать презентацию Автограф-сесія Клавдії Теряник Любові ластівка червона Член
Теряник Презентация.ppt