Архітектура Івано-Франківська Підготувала Учениця 7 -А класу Цвячок

Архітектура Івано-Франківська Підготувала: Учениця 7 -А класу Цвячок Світлани

Івано-Франківська ратуша Іва но-Франкі вська ратуша — будинок у центральній частині Івано-Франківська, на Площі Ринок. Одна з небагатьох ратуш в Україні, збудованих у стилі модерн.

Перша ратуша Засновник міста Андрій Потоцький у 1662 році засвідчив про свій намір побудувати ратушу, а у 1666 році вона стояла збудована з дерева. Напевне ця споруда була тимчасовою, бо у 1672 році вона була вже дерев'яно-кам'яною. [Це була дев'ятиповерхова кругла вежа з кам'яною основою, побудована у стилі пізнього ренесансу. Ратуша стоїть посередині великого чотирикутного ринку. Збудована у вигляді вежі з різними заглибленнями частково з дерева, а частково з каменю… » Приміщення тогочасної ратуші використовувалося для засідань місцевої ради та суду. З її вежі можна було контролювати спалахи пожеж у місті, а також велись спостереження оборонців за переміщенням турецьких і татарських загонів під час турецькопольської війни. Згідно з одними свідченнями через низьку міцність та надійність, згідно з іншими — через невдоволеність Потоцького її архітектурою, муровано-дерев'яна ратуша проіснувала лише декілька років і після турецької облоги в 1677 році була розібрана.

Друга ратуша Реконструкція ратуші за рисунком Емануеля Кронбаха. Автор Зеновій Соколовський У 1695 році, на замовлення власника міста Йосипа Потоцького, архітектор Карл Беноа зводить нову ратушу, цього разу — виключно з каменю. За взірець зодчий обрав ратушу в Гусятині (Тернопільщина), збудовану ще 1634 року. Щоправда, станиславівська споруда значно перевищувала прототип і була найвищою будівлею міста.

Третя ратуша У 1870 році був закладений наріжний камінь нової споруди. Роботи вела львівська фірма «Товариство будівництва і виробництва цегли машинним способом» . Архітекторами виступили Атанасій Пшибиловський і Філіп Покутинський. 6 червня 1870 було урочисто закладено фундамент, а в нього капсулу з пергаментом про історію ратуші, а також зі старопольськими та австрійськими монетами і медалями. У 1871 році будівництво завершили.

Четверта ратуша Остання (нинішня) ратуша зведена у стилі ар -деко та являє собою хрест, з перетину якого здіймається вежа, що завершується куполом у вигляді військового шолому. На рівні четвертого поверху по кутах встановили бронзових орлів, які символізували могутність польської держави. Загальна висота споруди становить 49, 5  м, що дозволило їй тоді бути найвищою в місті.

Палац Потоцьких є пам’яткою архітектури та містобудування історичного значення. Комплекс палацу був збудований у 1672 – 1682 рр. (Його звів польський коронний гетьман Андрій Потоцький для себе і родини. ) і добудовувася у 80 – их роках ХХ століття. Він використовувався спершу, як місце проживання власників Станиславова, а згодом впродовж десятиліть – як військовий госпіталь. У радянські часи тут знаходився військовий госпіталь.

Темпель Ідея зведення темпля у Станіславові виникла 1887 року серед членів «Спілки прогресу» . Незабаром Олександр Віттель та Еліас Фішер, разом з іншими членами спілки, організовують комітет з будівництва синагоги прогресистів. 1888 спілка отримує ділянку землі. 20 червня 1895 р. рабин Ісак Горовиць урочисто закладає перший камінь майбутньої синагоги. Будівництво продовжувалося до 1899. Автором проекту був віденський архітектор Вільгельм Штясни. 4 вересня 1899 за присутністю міської влади та віруючих відбулося урочисте відкриття синагоги.

Вірменська церква Вірме нська церква або Вірменський костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії (народна назва — «голуба церква» ) — пам'ятка архітектури національного значення у місті Івано. Франківську. Сьогодні це — Покровський кафедральний собор української автокефальної православної церкви.

Станиславівська фортеця Станіславська фортеця (Станіславівська фортеця) – заснована у 1662 році, зараз є історикоархітектурним пам’ятником ХVII-XIXст. Розташована на території нинішнього Івано-Франківська.

Фонтани Івано-Франківська З’явився у Станиславові в 1905 році. Він містився у арці, яка вела до пасажу Гартенбергів (1904). Через поломки та протікання урочистий пуск фонтану відбувся лише через рік після відкриття пасажу. Показовим є те, що подібні технічні, фінансові та інші невдачі регулярно переслідували міські фонтани. Так, в часи Першої світової війни первісток був знищений та більше не відновлювався.