АРХЕТИПИ За Карлом Юнгом
К. Г. Юнг описав значну кількість архетипів та їхніх символічних проявів. Архетипи та символи сполучаються певним чином. Архетип виступає сенсоформою, загальним значенням, тоді як символ є його безпосередньою реалізацією. Будь-який ряд символів не вичерпує всієї змістовності архетипу. Символ завжди представляє лише аспект, грань архетипу.
Самість
Самість – втілення цілісності та гармонії, регулюючий центр особистості. Символізується мандалою (колом). Самість, я сам найбільш важливий архетип у теорії Юнга. Вона є поняттям більш високого порядку ніж «Его» , включає його в себе. Самість являє собою серцевину особистості, навколо якої організовані й об'єднані всі інші елементи. Самість включає в себе як фізіологічні так і психічні аспекти людського буття і знаходиться частково на рівні свідомості, але більша її частина існує на рівні несвідомого. До цього рівня відноситься: А) зміст несвідомого, що тимчасово залишаються несвідомим і може бути відтворений у довільному порядку (пам'ять); Б) зміст несвідомого, що не піддається довільному відтворенню, проявляється в спонтанних проривах надсвідомих змістів у свідомість; В) зміст, що взагалі не може бути усвідомленим. Третя група є гіпотетичною; її існування логічно виводиться з фактів, що стоять за другою групою. У неї входять змісти, які або ще не прорвалися в середину свідомості, або ніколи не прорвуться в неї. Коли досягнута інтеграція всіх аспектів душі, людина відчуває внутрішню єдність, гармонію й цілісність
Самість. Таким чином, у розумінні Юнга, розвиток самого себе - це головна мета людського життя. Основним символом архетипу самості, або самого себе, є мандала і її численні різновиди (абстрактне коло, німб святого, вікно-розетка). За К. Юнгом, цілісність й єдність Я, символічно виражені в завершеності фігури. Мандали, можна виявити в снах, фантазіях, міфах, у релігійному й містичному досвіді. К. Юнг думав, що релігія є великою силою, що сприяє прагненню людини до цілісності й повноти. У той же час, гармонізація всіх частин душі складний процес. Повної врівноваженості особистісних структур, він вважав, досягти неможливо. До цього можна прийти не раніше середнього віку. Більш того, архетип "себе", самості не проявляється доти, поки не відбудеться об'єднання й гармонізація всіх аспектів душі, свідомих і несвідомих. Тому досягнення зрілого Я вимагає сталості, наполегливості, інтелекту й великого життєвого досвіду.
Тінь
Тінь – несвідома протилежність того, що людина стійко стверджує в своїй свідомості. На противагу тій ролі, що виконує в нашому пристосуванні до навколишнього світу маска, архетип тіні представляє подавлену темну, дурну й тваринну сторону особистості. Тінь містить наші соціальнонеприйнятні статеві й агресивні імпульси, аморальні думки й пристрасті. Тінь являє собою моральну проблему, що кидає виклик особистісному его в цілому, тому що жодна людина не в змозі усвідомити свою тінь, не приклавши серйозних зусиль морального характеру. Її усвідомлення припускає визнання реальної присутності темних аспектів власної особистості. Акт подібного визнання – суттєва умова самопізнання, для здійснення якого потрібно перебороти власний опір. Психотерапевтична робота з тінню полягає в усвідомленні індивідом власних проекцій, що є складним процесом, вимагає багато зусиль та тривалої праці, але сприятливим в усвідомленні тіні, є той аспект, що вона піддається людині, що має значний ступінь самокритичності. К. Юнг вважав, що усвідомити тінь на рівні власної особистості можливо, але проблема з’являється тоді, коли мова йде про неї як про архетип, так як людині страшно і тяжко «зазирнути в обличчя абсолютного зла» . Але тінь має й позитивні властивості. К. Юнг розглядав тінь, як джерело життєвої сили, спонтанності й творчого початку в житті індивідуума. Згідно К. Юнга, функція Его полягає в тому, щоб направляти в потрібне русло енергію тіні, приборкувати пагубну сторону нашої натури настільки, щоб ми могли жити в гармонії з іншими, але в той же час відкрито виражати свої імпульси й насолоджуватися здоровим і творчим життям.
Аніма
Аніма – несвідома жіноча сторона особистості чоловіка. Вона представляється наступними символічними образами: Жінка, Діва Марія, Мона Ліза. Анімус – несвідомий чоловічий бік особистості жінки (Чоловік, Ісус, Дон Жуан). В архетипах аніми й анімусу знаходить вираження визнання К. Юнгом вродженої андрогенної природи людей. Аніма представляє внутрішній образ жінки в чоловікові, його несвідому жіночу сторону, у той час як анімус внутрішній образ чоловіка в жінці, її несвідома чоловіча сторона. Ці архетипи засновані, принаймні частково, на тім біологічному факті, що в організмі чоловіків і жінок виробляються й чоловічі, і жіночі гормони. Цей архетип, як вважав К. Юнг, еволюціонував протягом багатьох століть у колективному несвідомому як результат досвіду взаємодії із протилежною статтю. Багато чоловіків, принаймні певною мірою, "фемінізувались" у результаті багаторічного спільного життя з жінками, а для жінок є вірним зворотне. К. Юнг наполягав на тому, що аніма й анімус, як і всі інші архетипи, повинні бути виражені гармонійно, не порушуючи загального балансу, щоб не гальмувати розвиток особистості в напрямку самоздійснення. Іншими словами, чоловік повинен виражати свої фемінні якості поряд з мускулінними, а жінка повинна проявляти свої мускулінні якості, так само як і фемінні. Якщо ж ці необхідні атрибути залишаються нерозвиненими, результатом буде однобічний ріст і функціонування особистості.
Маска
Маска – соціальна роль людини, що бере свій початок з суспільних очікувань та навчання в ранньому дитинстві (театральна маска). Походить від латинського слова "persona", що позначає театральну маску, личину) - це наша публічна особистість, тобто те, як ми проявляємо себе у відносинах з іншими людьми. Маска позначає безліч ролей, які ми програємо відповідно до соціальних вимог. У розумінні К. Юнга, маска слугує меті справляти враження на інших, або приховувати від інших свою справжню сутність. Маска як архетип, необхідний нам, щоб ладити з іншими людьми в повсякденному житті. Однак, К. Юнг попереджав про те, що якщо цей архетип здобуває занадто велике значення, то людина може стати неглибокою, поверхневою, зведеною до однієї тільки ролі й відчуженою від щирого емоційного досвіду. Крім того, К. Юнг виділяє серед основних архетипів, архетип Мудреця (персоніфікація життєвої мудрості та зрілості (Пророк)) та Бога (кінцевий прояв психічної реальності спроектований на зовнішній світ).
Всі ці архетипи мають значення лише в своїй реалізації у вигляді символів. Людина може мати безкінечну кількість інформації стосовно символів певного архетипу, але як що ця інформація не є результатом її цілеспрямованої праці по усвідомленню, вона не дасть результатів. К. Юнг писав, що використання образів немає сенсу, як що людина не розуміє їхнього значення. Визначальну роль грають не самі образиозначення, а їхня взаємодія з людиною, її ставлення та переживання цих образів. Дякую за увагу