Архетипи це форма без власного змісту яка

Архетипи — це форма без власного змісту, яка організовує та направляє психічні процеси. Це поняття, що походить від традиції платонізму і грає головну роль у «аналітичній психології» , розробленої Юнґом, що вплинула на сучасну культурологію. У філософії Платона під архетипом розумівся осяжний розумом зразок, «ейдос» , у схоластів — природний образ, відбитий у розумі, в Августина Блаженного — споконвічний образ, що лежить в основі людського пізнання.

Архетипи можна порівняти з сухим руслом, яке визначає рельєф річки, але річкою може стати лише тоді, коли ним потече вода.

Незважаючи на те, що архетипи являють собою прояв колективного несвідомого, набутого людством протягом всього часу культурного розвитку, у кожній окремій свідомості архетип виявляє свої індивідуальні риси, що залежать від особливостей психіки та особистості людини.

«Архетіп - це те, про що ніколи не слід забувати - душевний орган, який є в кожного»

«Бути поетом — значить досягти того, щоб за словом прозвучало праслово» Глибоко в людському несвідомому закладена криниця знань, або універсального духовного досвіду, який може нас збагатити, якщо ми дістанемо до нього доступ. Юнг назвав цей рівень психіки колективним несвідомим, рівнем архетипів. Він вважав, що кожен твір постає як певний образ, за яким необхідно розпізнавати символ.

Українські архетипи проявляють себе як символи у міфах, казках, фольклорі, обрядах, традиціях, і є узагальненням досвіду наших предків. Українська культура пройшла тривалий час формування, становлення і розвитку з найдавніших часів і до сучасності. У дохристиянський період найважливішими для слов'ян були архетипи Аніми, Анімуса, бика (оленя, тура, вола), вогню, води, воріт, гори, дерева (лісу), дитини, змії, каменя, квітки, мосту, місяця, сонця, поля, стіни (тину, паркану), тіні, хреста і птаха.

«Казка - брехня, та в ній натяк» Казка – це несвідомий продукт уяви; але це не продукт фантазії однієї конкретної людини, а результат колективної творчості багатьох людей, можливо, цілого народу. Інакше кажучи, вона пов'язана з проблемами не однієї людини, а значить, більш універсальна за своїм змістом.

Всі казкові персонажі: феї, дракони, відьми і гноми – це архетипні образи, що існують в найглибинніших шарах психіки. Незалежно від того, усвідомлювані чи ні, вони впливають на нас, оскільки є психологічною реальністю. Юнг описав архетипи Матері, Дитяти, Тіні, Аніми, Мудрого старого. Ці архетипи «живуть» у підсвідомості кожної людини.

Архетип Матері визначає не тільки реальний образ матері, а й узагальнений образ жінки, реальної або міфічної: Мати, Діва Марія, Венера та ін. Це може бути не тільки позитивний, а й негативний образ: Мачуха, Відьма, Баба Яга. Архетип Батька демонструє загальне ставлення до чоловіків — Бог, Ілля Муромець, Козак, Мудрий старець, Закон, Деспот та ін.

«Бути поетом — значить досягти того, щоб за словом прозвучало праслово» . Герхарт Гауптман Казка Г. -Х. Андерсена "Русалочка" представляє невдалу по традиційних фольклорних мірках анти-героїнію. Героїня не вчиться новим навикам, а проторговує дарма свої ресурси (хвіст і голос) в обмін на чужі, тобто помилковий навик (ноги). Тому вона не може їм скористатися з толком. Вона може лише спостерігати за виконання чужої мрії про опанування території впливу.

"Гусаки-лебеді" - класична казка про виправлення неправильних дій героїні - правильними. Спочатку дівчинка забуває повчання батьків, тому втрачає свого братика; зарозуміла з чарівними помічниками і тому не отримує допомоги, проте ж потім, об'єднавшись з маленьким братом, стає умілішою і кмітливішою в спілкуванні зі світом. (людина, яка вчиться на своїх помилках)

"Червона шапочка" - історія про дівчинку, яка старанно проходить свій етап, але сильно помиляється в процесі. Але також, можливо, вона і про матір, яка не дуже добре розуміє кордони впливу і способи поширення своїх правил (учить дівчинку бути ввічливою з незнайомцями, але відправляє одну через ліс, де водяться вовки), таким чином, виявляється анти-героїнею. Ця казка - підбадьорюючий сценарій для спадкових анти-героїнь, які ще можуть сподіватися на успіх і порятунок, хоч би за допомогою успіху і сторонніх сил.

Якщо уважно розглянути основні архетипи, які виділяє К. -Г. Юнг, то ми побачимо основні персонажі практично усіх казок є Шлях людини, її Страхи та Надії, образи Смерті та Безсмертя, Сенсу життя. Також є те, як ми уявляємо собі світ, наші соціальні ролі, індивідуальний стиль самовираження, напрямок у нашому свідомому житті, наші тенденції, бажання, переживання, що заперечуються індивідом і є конфронтуючими з соціальними стандартами й ідеалами, уявлення про образ жіночності чи мужності. І це невеликий перелік інформації, що вбирає у себе казка.

Тобто, за допомогою казки дорослий надає життєво важливу інформацію і має можливість таким чином перебудувати, змодифікувати соціальне середовище та допомогти у вирішенні тих проблем, які виникли у взаємодії із цим середовищем.