Артеріальна гіпертензія це постійно підвищений систолічний та чи

Артеріальна гіпертензія – це постійно підвищений систолічний та/чи діастолічний артеріальний тиск (комітет експертів ВООЗ). Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія, гіпертонічна хвороба) – це підвищений артеріальний тиск при відсутності очевидної причини його підвищення. Вторинна гіпертензія (симптоматична) – це гіпертензія, причина якої може бути виявлена.

Класифікація АГ за рівнем АТ Категорії САТ, мм рт. ст. ДАТ, мм рт. ст. Оптимальний Нормальний Високий нормальний < 120 < 80 < 130 < 85 130 -139 85 -89 Гіпертензія 1 ступінь 140 -159 та/аб о 90 -99 2 ступінь 160 -179 та/аб о 100 -109 3 ступніь ≥ 180 та/аб о ≥ 110 ≤ 90 Ізольована ≥ 140 Артеріальна гіпертензія є підвищення САТ до 140 мм рт. ст. і вище або гіпертензія рт. ст. і вище, якщо таке підвищення є стабільним, ДАТ до 90 мм тобто підтверджується при повторних вимірюваннях АТ (не менше ніж 2 -3 рази у різні дні упродовж 4 х тижнів).

Класифікація АГ за ураженням органів-мішеней (накази МОЗ України № 206 від 30. 12. 92 та № 247 1. 08. 98 р. ). Стадія І Об’єктивні ознаки органічних уражень органів-мішеней відсутні Стадія ІІ Є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції: - гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ, Ехо. КГ, рентгенографії); - генералізоване звуження артерій сітківки, або мікроальбумінурія - невелике підвищення концентрації креатиніну ( у чол. – 115 -133 мкмоль/л, у жінок – 107 -124 мкмоль/л) - ураження сонних артерій – потовщення інтима-медії ≥ 0, 9 мм, або наявність атеросклеротичної бляшки Стадія ІІІ Є об’єктивні ознаки пошкодження органів-мішеней з симптомами з їх боку та порушенням функції: Серце Інфаркт міокарда, серцева недостаність ІІА – ІІІ ст. Інсульт. Транзиторна ішемічна атака, Гостра гіпертензиван Мозок енцефалопатія Концентрація креатиніну у плазмі крові у чоловіків >133 мкмоль/л, у Нирки жінок >124 мкмоль/л Судини Розшарування аорти. Оклюзивне ураження периферичних артерій Крововиливи та ексудат в сітківці з набряком диску зорового нерва Очне дно або без нього

Фактори ризику АГ вік (є залежність між АТ і віком). В цілому рівень ДАТ підвищується до 55 р. , а потім змінюється мало. САТ з віком постійно зростає. стать: середні рівні АТ і поширеність АГ у жінок молодого і середнього віку у жінок дещо менша ніж у чоловіків. спадковість маса тіла (надлишкова маса тіла асоціюється з 2 -6 -кратним підвищенням ризику виникнення АТ. аліментарні фактори: кухонна сіль; макроелементи (обмеж. Вживання жирів, білків, вуглеводів); мікроелементи К+, Са 2+, Mg 2+>, АТ< і навпаки; кава (кофеїн, що міститься у каві підвищує ДАТ на 8 мм рт. ст. , а при нормальному АТ на 3 мм рт. ст. ; алкоголь. Паління: ефект сигарети >30 хв САТ підвищується на 15 мм рт. Психоемоційні стреси Соціально-економічний статус Фізична активність: у осіб з малорухомим способом життя ризик виникнення АТ на 20 -50% вищий ніж у фізично активних. Профілактика спрямована на зміну способу життя і є універсальною вакциною проти АГ.

Етіологія і патогенез АГ визнання полігенності АГ; епідемія метаболічного варіанту гіпертонії; нові метаболічні фактори ризику «синдром сучасного способу життя» нові гемодинамічні фактори ризику: ЧСС, пульсовий тиск, варіабельність АТ, нічна гіпертензія. генетичні детермінанти зміщення фокусу з резистивних судин на магістральні визнання важливої ролі ендотелію і оксиду азоту в генезі серцево-судинних ускладнень визнання ролі неспецифічного запалення в прогресуванні гіпертонічної васкулопатії.

Патогенез АГ Немає прогностичних критеріїв, яким шляхом піде розвиток АГ Генетичнів аспекти АГ: роль генів ренін-ангіотензинової системи (алелі 6 А, 235 Т, ген а-адуцину, ген трансформуючого фактору ризику) Метаболічний варіант АГ ( «синдром сучасного способу життя» ): зниження фізичного навантаження; нераціональне харчування; сечова кислота; ендогенний тканинний активатор плазміногену дефіцит естрогенів гомоцистеїн фібриноген С-реактивний протеїн Роль ендотелію судин і оксиду азоту (ендотелій підтримує тонус судин, інгібування ростових факторів, неспецифічного запалення)

Роль ендотелію Основна функція – збереження рівноваги стану протилежних процесів. Тонус судин: üоксид азоту üгіперполяризуючий фактор üпростациклін üNa-уретичний пептид С-типу Вазоконстриктори: üендотелін üангіотензин ІІ üтромбоксан А 2 üпростагландин А 2 Запалення: А. Стимулятори: - супероксидні радикали; - TNFα Б. Інгібітори: - оксид азоту Фактори росту: А. Стимулятори: - супероксидні радикали - ендотелін - ангіотензин ІІ Б. Інгібітори: - оксид азоту - простациклін - Nа-уретичний пептид С-типу Гемостаз і тромболізис: активатор інгібітора плазміногену

Параметри, що використовуються для оцінки сумарного ризику ускладнень АГ Основні фактори ризику: вік (у чоловіків > 55 років, у жінок > 65 років) високий пульсовий тиск паління дисліпідемія (загальний холестерин >5, 0 ммоль/л, або холестерин ЛПНЩ >3, 0 ммоль/л, або ХЛПВЩ <1, 0 ммоль/л у чоловіків і <1, 2 ммоль/л у жінок, або ТГ >1, 7 ммоль/л. глюкоза плазми натще 5, 6 -6, 9 ммоль/л порушення толерантності до глюкози абдомінальне ожиріння (окружність талії >102 см у чоловіків і > 88 см у жінок) серцево-судинні захворювання у сімейному анамнезі (до 55 р. У чоловіків і до 65 р. у жінок).

Параметри, що використовуються для оцінки сумарного ризику ускладнень АГ Ураження органів мішеней гіпертрофія лівого шлуночка ЕКГ-критерії: індекс Соколова-Лайона >38 мм, Корнельський >2440 мм/сек ехокардіографічні: індекс маси міокарду ЛШ для чоловіків ≥ 125 г/м 2, для жінок ≥ 110 г/м 2 УЗД-ознаки: потовщення стінок судин (потовщення інтимамедії сонної артерії >0, 9 мм, або наявність атеросклеротичної бляшки Індекс АТ гомілка/плечова артерія < 0, 9 зниження показника клубочкової фільтрації <60 мл/хв або розрахункового кліренсу креатиніну <60 ммоль/хв

Параметри, що використовуються для оцінки сумарного ризику ускладнень АГ Супутні захворювання: цукровий діабет глюкоза плазми крові через 2 год після навантаження ≥ 11, 0 ммоль/л протеїнурія >300 мг/добу ураження периферичних артерій важка ретинопатія (геморагії, ексудати, набряк диску зорового нерва) діабетична нефропатія, ниркова недостатність

Артеріальна гіпертензія АТ 140/90 – 159/99* АТ ≥ 160/100 мм рт. ст. * Медикаментозна терапія Низький ризик ускладнень Немає ураження органівмішеней, супутніх серцевосудинних захворювань, цукрового діабету, менше 3 факторів ризику Високий ризик ускладнень Є ураження органів-мішеней, або супутні серцево-судинні захворювання, метаболічний синдром, цукровий діабет, або три і більше факторів ризику Немедикаментозна терапія упродовж 6 -12 місяців Медикаментозна терапія, якщо АТ не нормалізувався * - Якщо САТ і ДАТ попадають в різні підгрупи, хворих відносять до більш важкої групи

Цільові рівні АТ у різних категорій хворих на АГ Категорії пацієнтів Цільовий рівень САТ Цільовий рівень ДАТ Пацієнти низького і помірно ризику < 140 < 90 Пацієнти високого і дуже високого ризику < 130 < 80 Пацієнти з цукровим діабетом < 130 < 80 Пацієнти з порушенням функції нирок: при протеїнурії < 1 г/добу < 130 < 80 При протеїнурії >1 г/добу < 125 < 75

Об’єм обстежень хворого на АТ анамнез вимірювання АТ на обох руках аускультація серця, судин шиї, точок проекції ниркових артерій аналіз крові загальний аналіз сечі загальний рівень креатиніну в плазмі крові з розрахунком кліренсу креатиніну або швидкості клубочкової фільтрації рівень калію і натрію в плазмі крові рівень цукру в плазмі крові рівень ХС і ТГ в плазмі крові реєстрація ЕКГ офтальмоскопія очного дна УЗД серця і нирок Рекомендовані тести: доплерографія сонних артерій білок в сечі (за добу) глюкозотолерантний тест амбулаторне моніторування АТ гомілково-плечовий індекс АТ

Немедикаментозна терапія АГ зниження ваги тіла за наявності ожиріння зменшення вживання алкоголю регулярне виконання динамічних фізичних вправ обмеження вживання кухонної солі до 5 г/добу (1/2 ч. л. ) достатнє вживання калію, кальцію та магнію зменшення вживання насичених жирів та холестерину відмова від паління

Немедикаментозна терапія АГ Коментар: зменшення ваги тіла на 1 кг супроводжується зниженням САТ на 3 мм рт. ст, а ДАТ на 1 -2 мм. Для досягнення гіпертензивного ефекту достатньо швидкої ходи упродовж 35 -45 хв хоча б 5 -6 разів на тиждень Зменшення кількості Na. Cl до ½ ч. л. сприяє зниженню САТ на 4 -6 мм, а ДАТ на 2 -3 мм рт. ст. Продукти з високим вмістом необхідних мікроелементів: Калій – абрикоси, курага, урюк, ізюм, чорна смородина, чорнослив, картопля, гарбуз, буряк, редька. Кальцій – молоко, сир, йогурти, інші молочні продукти, риба та рибопродукти. Магній – гречка, пшоно, овес, горох, соняшник, петрушка, хрін, гарбуз, картопля, буряк.

Медикаментозна терапія АГ Препарати І лінії діуретики інгібітори АПФ антагоністи кальцію тривалої дії антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ бета-адреноблокатори Препарати ІІ лінії альфа-адреноблокатори алкалоїди раувольфії центральні альфа-2 -агоністи (клонідин, гуанабез, гуанфацин, метилдопа) агоністи імідазолінових рецепторів (моксонідин)

Діуретики: доведено, що тіазидові діуретики запобігають розвитку серцевосудинних ускладнень. Покази до призначення діуретиків: похилий вік ізольована систолічна гіпертензія (у людей старшого віку) затримка рідини та ознаки гіперволемії (набряки, пастозність) супутня серцева недостатність (переважно петльові діуретики) супутня ниркова недостатність (переважно петльові діуретики) остеопороз

Основні діуретики, та їх дози для корекції АГ Препарат Середні дози Кратність прийом у Примітка Тіазидові діуретики Гідрохлортіаз ид 12, 5 -25 мг 1 Більш ефективні ніж петльові діуретики, за виключенням хворих з рівнем креатиніну >2, 5 мг/дл Тіазидоподібні діуретики Клопамід 10 -60 мг 1 Індапамід (іедап) 0, 625 -2, 5 1 12, 5 -25 1 Хлорталідон

Основні діуретики, та їх дози для корекції АГ Препарат Середні дози Кратність прийом у Примітка 1 -2 Для лікування хворих з нирковою або серцевою недостатністю можуть застосовуватись більші дози Петльові діуретики Торасемід 2, 5 -10 мг Фуросемід 1 -2 20 -80 Калійзберігаючі діуретики Амілорід Спіронолактон Тріамтерен 5 -10 мг 1 -2 25050 1 -2 Недоцільно застосовувати при рівні креатиніну >

Механізм дії діуретиків та особливості застосування Вони знижують тиск завдяки: зменшенню реабсорбції Na і води зниженню судинного опору Для попередження втрати калію рекомендуються тіазидові діуретики в комбінації з калій-зберігаючими (амілорид, триамтерен) або з антагоністами альдостерону (спіронолактон) Петльові діуретики (фуросемід, етакринова кислота) застосовуються для лікування АГ при: • наявності ниркової недостатності, що супроводжується підвищенням креатиніну крові до 220 мкмоль/л • у хворих з серцевою недостатністю

Інгібітори АПФ ь Зменшують концентрацію ангіотензину-ІІ в крові та тканинах ь Збільшують в них вміст брадикініну ь Особливо активні у хворих з високою активністю реніну, а також у тих, хто приймає діуретики, які підвищують рівень реніну та активність системи ренін-ангіотензин в крові.

Переваги до призначення інгібіторів: q супутня серцева недостатність q безсимптомне порушення систолічної функції лівого шлуночка q супутній цукровий діабет q гіпертрофія лівого шлуночка q ІХС, в т. ч. перенесений інфаркт міокарда q атеросклероз сонних артерій q наявність мікроальбумінурії q фібриляція передсердь (пароксизмальна) q хронічна хвороба нирок (гіпертензивна або діабетична нефропатія)

Основні інгібітори АПФ Назва препарату Кратність прийому на добу Торгова назва Середні дози, мг/добу Еналаприл Ренітек 5 -40 1 -2 Каптоприл Капотен 25 -100 2 -3 Квіноприл Аккупро 10 -80 1 -2 Лізіноприл Діротон 10 -40 1 -2 7, 5 -30 1 Престаріум 5 -10 1 Тритаце 2, 5 -20 1 -2 6 1 Моексиприл Периндоприл Раміприл Спіраприл Трандоприл Гоптен 1 -4 1 Фозіноприл Моноприл 10 -40 1 -2 Даний клас препаратів, особливо еналаприл, каптоприл, квінаприл можуть спричиняти гіперкаліємію у хворих з нирковою недостатність, або у тих, хто приймає калійзберігаючі діуретики. При рівні креатиніну >220 мкмоль/л дозу інгібіторів АПФ необхідно зменшити.

Особливості дії ІАПФ Ш Рекомендується починати лікування з невеликих доз (5 мг еналаприлу чи 12, 5 мг каптоприлу), щоб запобігти розвитку гіпотензії Ш Периндоприл не дає ефекту гіпотензії першої дози Ш Інгібітори АПФ зменшують протеїнурію у хворих на АГ та цукровий діабет Ш ІАПФ здатні викликати ниркову недостатність у хворих з двостороннім. . . Ш перевагами інгібіторів АПФ є їх здатність зменшувати смертність у хворих з серцевою недостатністю та після гострого інфаркту міокарду.

Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ. Покази до призначення: ь ь ь супутня серцева недостатність перенесений інфаркт міокарда супутній цукровий діабет мікроальбумінурія хронічна хвороба нирок (гіпертензивна або діабетична нефропатія) ь фібриляція передсердь (пароксизмальна) ь побічні ефекти при застосуванні ІАПФ (кашель) Механзім дії БРА ІІ: ь блокада рецепторів ангіотензину (Ат1 -рецепторів), яка запобігає реалізації основних фізіологічних ефектів ангіотензину ІІ ь препарати ефективні при одноразовому прийомі ь їх антигіпертензиван дія посилюється при поєднанні з ідуретиками.

Основні блокатори рецепторів ангіотензину ІІ Назва препарат у Валсартан Епросартан Ірбесартан Кандесарта н Лозартан Олмесартан Телмісартан Торгова назва Середні дози Діован 80 -320 1 Тевентен Апровель 400 -800 150 -300 1 1 Атаканд 8 -32 1 Козаар 50 -100 20 -40 1 1 20 -80 1 Мікардікс, прайтор Частота прийому

Антагоністи кальцію Препарати діляться на: ь феніалкіламіни ь похідні бензотіазепіну ь дигідропіридини Назва препарату Верапаміл тривалої дії Ділтіазем тривалої дії Середні дози Частота прийому 120 -480 мг 1 -2 р 120 -540 мг 1 -2 р Примітка Блокують повільні канали у синусовому та АВвузлах, тому викликають брадикардію Дигідропіридинові похідні Амлодипін 2, 5 -10 1 Лацидипін 2 -4 1 -2 Лерканидипін 10 -20 1 Нікардипін тривалої дії 60 -120 1 Нітрендипін 10 -20 1 -2 Ніфедипін тривалої дії 20 -60 2 -3 Похідні дигідропіридину мають більш виразний вазодилятуючий ефект ніж дилтіазем та верапаміл, тому можуть викликати біль голови, запаморочення, почервоніння обличчя

Антагоністи кальцію Механізм дії: ь зменшують АТ завдяки зниженню концентрації кальцію в гладких м’язах судин ь верапаміл і ділтіазем діють на синусовий вузол, чим протипоказані при слабості синусового вузла, брадикардії ь всі антагоністи крім амлодипіну та фелодипіну протипоказані при серцевій недостатності з систолічною дисфункцією ь вони не впливають на толерантність до глюкози та рівень ліпідів в крові.

Бета-адреноблокатори Назва препарату Торгова назва Середні дози Частота прийому Кардіоселективні: – не мають вираженої симпатоміметичної активності Атенолол Тенормін, атенол, принорм 25 -100 1 -2 Бетаксолол Локрен 5 -20 1 Бісопролол Конкор 2, 5 -10 1 Метопролол Беталок, егілок 50 -200 2 Небіволол небілет 2, 5 -5 1 Кардіоселективні: - з внутрішньою симпатоміметичною активністю целіпролол 200 -400 1

Бета-адреноблокатори Назва препарату Торгова назва Середні дози Частота прийому Некардіоселективні: - не мають внутрішньої симпатоміметичної активності пропранолол Індерал, обзідан 20 -160 2 -3 Некардіоселективні: - з внутрішньою симпатоміметичною активінстю Окспренолол Тразикор 20 -150 2 -3 Піндолол віскен 10 -40 2 ділатренд 12, 5 -50 1 -2 200 -1200 2 З альфаблокуючою здатністю Карведілол лабеталол

Покази до призначення бетаблокаторів ь молодий і середній вік ь ознаки гіперсимпатикотонії (тахікардія, гіперкінетичний гемодинамічний синдром) ь серцева недостатність ь супутня ішемічна хвороба серця ь супутня передсердна та шлуночкова екстрасистолія і тахікардія ь гіпертиреоз Механізми дії: ь мігрень знижують тиск завдяки зниженню серцевого ь глаукома викиду пригнічення секреції реніну Небажані ефекти: • бронхоконстрикторна дія • погіршення провідності в міокарді • негативний вплив на метаболізм глюкози і ліпідів, за виключенням карведілолу і небівололу

Рекомендації для призначення антигіпертензивних препаратів в особливих клінічних ситуаціях Клінічні синдроми СН ІМ ІХС Класи антигіпертензивних препаратів Д Так - Так ББ Так Так ІАПФ Так Так БРА ІІ Так Так АК - - Так АА Підстави для рекомендації Так Рекомендації ЄТК та ААС, дослідження SOLVD, SAVE, AIRE, TRACE, SIBIS-II, MERITHF, Vai. HFT, COPERNICUS, ELITE-II, RALE Так Рекомендації ЄТК та ААС, дослідження BHAT, SAVE, CAPRICORN, EPHESUS, PREAMI - Дослідження ALLHAT, HOPE, ANBR-2, LIFE, CONVINCE, EUROPA

Рекомендації для призначення антигіпертензивних препаратів в особливих клінічних ситуаціях Клінічні синдром и Діабет Ураженн я нирок Інсульт Класи антигіпертензивних препаратів Д Так - Так ББ Так - - ІАПФ Так Так БРА ІІ Так Так АК Так Вп ДТ - Так АА Підстави для рекомендації - Рекомендації АДА, ЄТГб ААН. Дослідження UKPDS, ALLHAT, RENAAL, IDNT, ADVANSE - Рекомендації АДА, ЄТГ, ААН. Дослідження Captopril, Trial, RENAAL, IDNT, REIN, AASK - PATS, PROGRESS, LIFE, VALUE, ONTARGET

Антигіпертензивні прапарати другої лінії І. Блокатори альфа-1 -адренорецепторів – празозин, доксазозин ІІ. Антагоністи альфа-2 -адренорецепторів центральної дії – клонідин, гуанабенз, метилдопа, гуанфацин. ІІІ. Алкалоїди раувольфії IV. Антиадренергічні препарати периферійної дії – гуанетидін, гуандрел V. Агоністи імідазолінових рецепторів

Антигіпертензивні прапарати другої лінії Альфа-1 -адреноблокатори Назва препарату Доксазозин Празозин Середні дози 1 -16 мг 1 -20 мг Частота прийому на добу 1 2 -3 ці препарати можуть давати ортостатичну гіпотензію основним станом, за якого слід надавати перевагу цим препаратам є аденома передміхурової залози

Інші антигіпертензивні препарати Назва препарату Середні дози Частота прийому на добу Антагоністи альфа-рецепторів центральної дії Клонідин 0, 1 -0, 8 2 -4 Клонідин (пластир тривалої дії) 0, 1 -0, 3 1 раз на тиждень 250 -1000 2 Метилдопа Антиадренергічні препарати центральної та периферійної дії Раунатін 0, 002 -0, 012 2 -3 Резерпін 0, 05 -0, 25 1 Антагоністи імідазолінових рецепторів Моксонідин 2 -4 1 Центральні альфа-агоністи (клонідин, гуанфацин) мають седативну дію та можуть викликати сухість в роті, алкалоїди раувольфії – седативна дія, набряк слизової оболонки носа, подразнення слизової оболонки шлунка.

Комбіноване застосування препаратів другого ряду Використання невеликих доз препаратів другого ряду дозволяє значно знизити їх побічні ефекти, а комбіноване застосування з діуретиками та вазодилятаторами супроводжується значним зниженням АТ при мінімальних небажаних ефектах Найбільш відомі комбіновані препарати: Резерпін+гідралазин+гідрохлортіазид = адельфан. Резерпін+дигідроергокристин+клопамід = кристепін, бринердін, нормотенс

Формування діагнозу У разі формування діагнозу ГХ ІІ ст, або вторинної АГ ІІ ст, необхідно конкретно вказати на підставі чого встановлюється ІІ стадія захворювання (наявність гіпертрофії лівого шлуночка, звуження артерій сітківки, ознак ураження нирок. Діагноз АГ ІІІ ст необхідно обгрунтувати наявністю серцевої недостатності, перенесеного мозкового інсульту, протеїнурії, і якщо ці ускладнення виникають на тлі тривалої існуюючої гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об’єктивних ознак гіпертензивного ураження органів мішеней (гіпертрофія лівого шлуночка, генералізоване звуження артерій сітківки).

Формування діагнозу ь Злоякісна АГ, або злоякісна фаза АГ – це синдром, який характеризується високим рівнем артеріального тиску (як правило більше 200/120 мм рт. ст. ) з крововиливами та ексудатами в сітківці, часто з набряком зорового нерва. ь ЗГ має місце у 1 -3% випадків при ЕГ ь Найчастіше ДАТ вище 130 мм рт. ст. , а хворі помирають від ниркової недостатності, хоча причинами смерті можуть бути: серцеві ускладнення, мозкові крововиливи ь Вона потребує обов’язкової госпіталізації і зниження АТ упродовж кількох годин. ь Основна причина ЗАГ – надмірна активація РААС.

Резистентна (рефрактерна) АГ Це гіпертензія при якій призначенням трьох або більше антигіпертензивних препаратів в адекватних дозах не вдається досягти цільового рівня АТ. Причини резистентної гіпертензії: Помилки при вимірюванні АТ: Ш використання звичайної манжетки у пацієнтів з ожирінням Ш «офісна» гіпертензія (білого халату) Ш Псевдогіпертензія у людей похилого віку Відсутність або недостатня модифікація способу життя: Ш ожиріння Ш надмірне вживання алкоголю Ш надмірне вживання солі

Резистентна (рефрактерна) АГ Причини резистентної гіпертензії: Низька прихильність пацієнта до лікування, що обумовлена: Ш недостатньою обізнаністю проблеми АГ Ш низьким культурним рівнем Ш великою кількістю призначених ліків Ш наявністю побічних ефектів Ш економічним фактором Перевантаженням об’ємом, що обумовлене: Ш неадекватною терапією діуретиками Ш надмірним вживанням солі та рідини Нераціональним режимом призначення ліків: Ш неадекватна частота прийому Ш нераціональні комбінації Ш неадекватні дози ліків

Гіпертонічний криз – це стан, під час якого спостерігається виражене підвищення рівня АТ, що супроводжується появою або посиленням клінічних симптомів і яке потребує швидкого контрольованого зниження АТ для запобігання уражень органів мішеней. Робоча група з АГ Українського товариства кардіологів визначає ГК як раптове значне підвищення АТ від нормального або підвищеного рівня, яке майже завжди супроводжується появою або посиленням розладів з боку органів-мішеней або вегетативної частини автономної нервової системи. Критерії ГК: ь раптовий початок ь значне підвищення рівня АТ ь поява або посилення симптомів ураження органів-мішеней

Неускладнений ГК (некритичний, невідкладний, urgency) перебігає з мінімальними суб’єктивними та об’єктивними симптомами на тлі наявного істотного підвищення рівня АТ. Він не супроводжується гострим ураженням органів мішеней і потребує зниження АТ упродовж кількох годин. Він виникає на тлі станів, асоційованих з підвищенням АТ: важка та злоякісна АГ без станів, асоційованих з підвищенням АТ: ь медикаментозно-індукована АГ ь пери операційна АГ ь гострий гломерулонефрит з важкою АГ ь криз при склеродермії

Ускладнений ГК (критичний, екстрений, що загрожує життю, emergency) – супроводжується розвитком гострого клінічно значущого та потенційно фатального ушкодження органів-мішеней, потребує екстреної госпіталізації в негайних антигіпертензивних засобів. З підвищенням АТ асоційовані: - гостра гіпертензивна енцефалопатія - гостре порушення мозкового кровообігу - гостра лівошлуночкова недостатність (серцева астма, набряк легень) - гострий коронарний синдром (інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія) - розшарування аневризми аорти - артеріальна кровотеча - еклампсія

Лікування ускладнених гіпертензивних кризів Назва препарату Спосіб введення, дози Початок дії Тривалість дії Вазодилятатори Нітропруссид натрію д/в краплинно, 50 -100 мг в 250 мл 5% рну глюкози негайно 1 -3 хв Нітрогліцерин д/в краплинно, 50 -200 мкг/хв 2 -5 хв 3 -5 хв д/ 5 -10 мг 1 -5 хв 10 -30 хв д/в 1, 25 -5 мг 15 -30 хв 6 год д/в краплинно, 15 мкг/кг/год 10 -20 хв 2 -4 год Верапаміл Еналаприлат Німодипін

Лікування ускладнених гіпертензивних кризів Назва препарату Спосіб введення, дози Початок дії Тривалість дії Антиадренергічні препарати Лабеталол д/в болісно 20 -80 мг 2 мг/хв 5 -10 хв 4 -8 год Пропранолол д/в краплинно 2 -5 мг 10 -20 хв 4 -8 год Есмолол д/в краплинно 250 -500 мкг/кг/хв 1 -2 хв 10 -20 хв Клонідин д/в 0, 5 -1, 0 мл або д/м 0, 5 -2, 0 мл 0, 01% р-н 5 -15 хв 2 -6 год Фентоламін д/в або д/м 5 -15 мг (1 -3 мл 0, 5% рну) 1 -2 хв 3 -10 год Інші препарати Фуросемід Магнію сульфат д/в 40 -200 мг 5 -30 хв 6 -8 год д/в болісно 5 -20 мл 25% р-ну 30 -40 хв 3 -4 год

Лікування неускладнених кризів Препарати Клонідин Ніфедіпін Дози і спосіб введення 0, 01% 0, 5 -2, 0 мл д/м 10 -20 мг per os, або сублінгвально Празозин Пропранолол Дібазол Піроксан 12, 5 -50 мг per os, або сублінгвально 0, 5 -5 мг per os 20 -80 мг per os 1% 3, 0 -5, 0 д/в або 4 -8 д/м 1% р-н 2 -3 мл в/м Діазепам 0, 5% 1 -2, 0 д/м Каптоприл Початок дії 30 -60 хв 15 -30 хв 30 -60 хв 10 -30 хв 15 -30 хв

Профілактика АГ • обмеження вживання кухонної солі • зменшення маси тіла при її надлишку • зменшення вживання алкогольних напоїв • зменшення вживання насичених жирів, солодощів та холестерину • відмова від паління • підвищення фізичної активності в години дозвілля • психоемоційні розвантаження