Антиметаболіти гормонів похідних амінокислот. Виконала студентка 4 -А курсу Лобанова Л. В.
Щитоподібна залоза — непарний орган ендокринної системи, який розташований на передній поверхні шиї, попереду трахеї. За формою щитоподібна залоза нагадує метелика. Залоза складається з правої та лівої долі, якi з’єднані мiж собою перешийком. Це найбільший ендокринний орган, маса якого у дорослої людини становить 30 -60 г.
Гормони ЩЗ поділяють на дві групи: l йодовані – тироксин і трийодтиронін, l тиреокальцитонін – кальцитонін. трийодтиронiн
Гормони щитоподібної залози (Т 3 і Т 4) є регуляторами чисельних метаболічних процесів та фізіологічних функцій організму. Враховуючи це, будь-які фактори ендо-, чи екзогенного походження, які негативно впливають на синтез чи інкрецію гормонів, зумовлюють розвиток патологічних процесів. Ці фактори можуть виявляти різноплановий вплив на функціональну активність щитоподібної залози і порушувати прояви її біологічних ефектів через реалізацію різних механізмів. Це може стосуватися, впершу чергу, гальмування синтезу і інкреції гормонів, утворення їх активних форм, транспорту та зв'язування із специфічними циторецепторами.
Крім того, ряд факторів можуть зумовлювати тотальне руйнування тканин щитоподібної залози та повну втрату ендокринної функції. Частина цих факторів може надходити ззовні (лікарські препарати, ксенобіотики, йони металів), або ж утворюється в організмі в процесі обміну (метаболіти, нутрієнти) чи є обов'язковими компонентами рідин і тканин організму (гормони, ферменти) та інші біологічно активні сполуки. Залежно від проявів впливу на функціюональну активність щитоподібної залози та механізмів його реалізації вказані сполуки можуть виступати в ролі типових антигормональних факторів або у ролі антагоністів гормонів.
До антагоністів гормонів щитоподібної залози можна віднести сполуки, які блокують її функціональну активність. Зокрема, тіолові сполуки, тіосечовина, метилтіоурацил, а також сульфаніламідні препарати.
Щитоподібна залоза за цих умов поглинає йод з крові, однак не використовує його для синтезу гормонів, внаслідок чого проходить втрата йоду організмом. Послаблення функції щитоподібної залози знижує основний обмін, зумовлює набряки, ожиріння.
Наднирники – парні залози внутрішньої секреції, масою 4 -5 г, розмiщенi над верхніми полюсами нирок, до яких вони щiльно прилягають. У морфологiчному i функiцональному вiдношеннi надниркова залоза складається з двох структур — мозкової речовини і коркового шару, який складає 90% загальної маси залози. Мозкова речовина продукує гормони похiднi амiнокислоти тирозину – адреналін, норадреналін і ізопропiладреналін.
Відомо багато антиметаболітів і синергистiв катехоламінів. Вони мають важливе значення у медицинськiй практикцi, оскільки одні з них використовуються як ліки при захворюваннях нервової системи, а інші можуть бути причиною психічних розладів. Так алкалоїд ефедрин, з рослин роду Ephedra, застосовується як лікарський препарат, головним чином при лікуванні астми, так як розслаблює гладку мускулатуру і тим самим усуває спазми бронхів, що відбуваються під час нападів астматичної задухи.
Гiпофiз – нижнiй мозковий придаток, розмiщений бiля основи головного мозку в гiпофiзарнiй мозковiй лунцi, що має назву «турецькго сiдла» . У системi ендокринних залоз гiпофiз займає особливе мiсце – вiн є однiєю з важливих залоз внутрiшньої секрецiї, складним ендокринним органом. Вiн забезпечує iнтеграцiю та регулювання всiх видiв обмiну в органiзмi, виявляє рiзноплановий вплив на рiзнi метаболiчнi процеси, а також на формування структурнофункцiональних особливостей органiзму.
У структурi гiпофiза розрiзняють три функцiонально самостiйних дiлянки: предню (аденогiпофiз), промiжну ( iнтермедiальна зона) i задню (нейрогiпофiз). У преднiй частинi (аденогiпофiзi ) продукються такi гормони: l кортикотропiн (КТГ), l лютропiн (ЛТГ), l фолiтропiн (ФТГ), l пролактин, l тиротропiн (ТТГ), l соматотропiн (СТГ).
З передньої долі гіпофіза виділені три гормони, що впливають на функції статевих залоз: лютропiн (ЛТГ), фолiтропiн (ФТГ), пролактин. ФТГ сприяє розвитку яєчників і дозріванню в них фолікулів, він необхідний також для прояву дії ЛТГ, крім того, він підсилює сперматогенез у чоловічих статевих залозах. ЛТГ у жінок сприяє переходу розвиненого фолікула в жовте тіло і подовжує час існування останнього. У чоловіків цей гормон стимулює функцію інтерстиціальних клітин сім'яників (його називають також гормоном, що стимулює інтерстиціальні клітини). Пролактин посилює гормональну функцію жовтого тіла та активність прогестерону, підвищує секрецію молока в молочних залозах в післяпологовому періоді.
У медичній практиці в якості препаратів, що володіють активністю ФТГ, застосовують гонадотропін менопаузний (менотропіни), а також його гомологи (урофолітропін, фолітропін альфа i фоллітропін бета). Гонадотропін менопаузний отримують із сечі жінок, що знаходяться в менопаузі. Препаратом, що володіє активністю ЛТГ, є гонадотропін хоріонічний, Який отримують із сечі вагітних жінок. Антигонадотропіни пригнічують виділення гіпофізарних гонадотропних гормонів (ЛТГ і ФТГ). У зв'язку з антигонадотропною дією їх використовують при лікуванні ендометріозу (даназол), доброякісних новоутворень молочної залози (фіброкістозний мастит та ін), передменструального синдрому, гінекомастії та інших захворювань, при яких показана блокада інкреціі гонадотропінів.
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Антиметаболіти гормонів похідних амінокислот Виконала студентка 4 -А
Antimetabolity_gormonov3-1.ppt