Антибіотики та хіміопрепарати •
Актуальність теми • Антибіотики - спеціальні продукти життєдіяльності мікроорганізмів і їхньої модифікації, що володіють високою фізіологічною активністю стосовно визначених груп мікроорганізмів (вірусів, бактерій, грибків, водоростей) чи до злоякісних пухлин. Потрібні в дуже малих концентраціях (мають високу специфічність). Використовуються в медицині, ветеринарії, с/г, харчової промисловості як консерванти). • Відомо близько 6000 антибіотиків, що продукуються (виробляються) грибами, стрептоміцетами (50% а/б), бактеріями. • У мед. практиці використовують близько 100 антибіотиків. Одержують антибіотики шляхом хімічної чи біохімічної трансформації.
1. 2. 3. 4. 5. 6. Перелік питань до лекції Поняття про антибіотики, їх природа. Антибіотичні речовини та бактеріоцини. Хіміотерапевтичні препарати. Принципи класифікації. Застосування. Хіміотерапевтичний індекс. Вплив бактеріофагу та антибіотиків на мінливість мікроорганізмів. 7. Побічна дія антибіотиків та методи її подолання. 8. Антибіотикограма, її практичне застосування. 9. Противірусні хіміотерапевтичні препарати. 10. Антисептики.
Поняття про антибіотики, їх природу • Антибіотики (грец. αντι — проти, грец. βιοτικος — життєвий), органічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами в природі для захисту від інтервенції інших видів мікроорганізмів, та володіють здатністю пригнічувати розвиток, або вбивати цих мікробів. Як правило, антибіотики виділяють з живих бактерій або грибів. Існує також велика кількість синтетичних антибіотиків, які відрізняються модифікаціями функціональних груп природніх антибіотиків. Такі модифіковані сполуки часто ефективніші, або стійкіші до нейтралізації, що виникає внаслідок набутої мікроорганізмами резистентності. За хімічною структурою антибіотики об'єднують різноманітні групи сполук. Зокрема, сполуки, що блокують біосинтез білка на рибосомах; сполуки, що утворюють іоно-проникні канали у плазматичній мембрані, та ін. • Характерною особливістю антибіотиків є їхня здатність порушувати певні ланки обміну речовин мікроорганізмів або дію деяких їхніх ферментів. В 1928 шотландський вчений Александер Флемінг виявив антибактеріальну дію плісняви Penicillium notatum, а в 1940 Г. Флорі (Florey) добув стійкий препарат пеніциліну. Поглиблене вивчення антибіотиків розпочалося в 1940 -х після виділення пеніциліну і стрептоміцину. Антибіотики використовуються в медицині, ветеринарії і рослинництві для боротьби з інфекційними хворобами; в тваринництві — як стимулятори росту молодняка, у харчовій промисловості — для продовження строку зберігання деяких продуктів харчування.
Дія антибіотиків на бактерії
Антибіотичні речовини та бактеріоцини. • Більшість бактерій під час життєдіяльності синтезують антибіотичні речовини білково-пептидної природи, що вбивають споріднені ним види чи штами, гальмують їх зростання, або мають більш широкий спектр антибактеріального впливу. Ці антибіотичні речовини з вельми специфічною дією отримали назву бактеріоцинів, біосинтез яких кодується особливими плазмідами і відбувається в більшості випадків на рибосомах. • На відміну від антибіотиків, що відомі, бактеріоцинам притаманно порівняно вузький спектр дії, тому згадані речовини активні проти бактерій того ж або філогенетично спорідненого виду. • Особливо це характерно для бактеріоцинів, що виділені з грамнегативних бактерій. Бактеріоцинам грампозитивних бактерій притаманний більш широкий спектр дії. • Бактеріоцини це найбільш високомолекулярні антибіотики. Бактеріоцини, що утворені грампозитивними бактеріями: • Bacillus, Clostridium, Strеptococcus, Leuconostoc, Lactobacillus, Staphylococcus, Micrococcus, Corynebacterium, Mycobacterium, Sarcina, а також у Streptomyces, які синтезують бактеріоціноподобні сполуки [2]. • Молочнокислі бактерії утворюють доволі широкий спектр бактеріоцинів, а самє: курвацін, діацетін, лактококцін, ацідоцін, лактоцін, плантаріцін та інш. Бактеріоцини, що утворюють молочнокислі бактерій поділяють на дві групи. Представники першої групи характеризуються вузьким спектром антибактеріальної дії - викликають загибель організмів, близьких до організму-продуценту. Бактеріоцини, відносяться до другої групи, інгібують зростання багатьох видів
• Антибіотики діють лише на певні види мікроорганізмів тому їх класифікують по спектру дію. • - Вузького спектру дії (бензилпеніциліни, макроліти, полі міксини). • - Широкого спекту дії (цефалоспорини, тетрацикліни, левоміцетини, аміноглікозиди). • при тривалій дії антибіотиків на організм людини зменшується кількість лейкоцитів в організмі. Тому тривале застосування антибіотиків зменшує захисні сили організму (послаблюється в боротьбі організму до інфекцій).
Антибіотики – аміноглікозиди • Антибіотики – аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, неоміцин у сульфат, канаміцин, гентаміцин, тоброміцин, сизоміцин) здатні викликати ускладнення при звичайному (а не тривалому) курсі прийому. При цьому можуть викликати пораження нирок, органів слухі нервової системи і вестибулярного апарату. Особливо токсичні для дітей. Достатньо 5 -7 днів регулярного прийому цих ліків на організм дитини, як вона назавжди може позбавитись слуху. Ці препарати діють ще на туберкульозну паличку, синьо гнійну і збудників дизентерії. Дія триває в основному 8 год.
Хіміотерапевтичні препарати. • Сульфаніламідні препарати — це синтетичні хіміотерапевтичні засоби, похідні сульфанілової кислоти, які здатні значною мірою пригнічувати розвиток грампозитивних і грамнегативних бактерій, хламідій, деяких найпростіших і патогенних грибів. Сульфаніламіди мають одну спільну формулу. • На сьогодні синтезовано понад 15 000 похідних сульфанілової кислоти, з яких близько 40 впроваджено в медичну практику як антибактеріальні засоби. • Під впливом сульфаніламідних препаратів спостерігається бактеріостатичний ефект in vivo та in vitro тільки відносно клітин бактерій, що розмножуються.
• В основу сучасної класифікації сульфаніламідних засобів покладені такі фармакокінетичні параметри як всмоктуваність у шлунково-кишковому тракті і тривалість дії. • За швидкістю всмоктування у розрізняють: • препарати, які добре всмоктуются при пероральному прийомі, тому проявляють резорбтивну дію (сульфадимезин, сульфацилнатрій, етазол, сульфадиметоксин, сульфапіридазин, уросульфан, сульфален); • препарати, які погано всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, тому проявляють свою дію в кишківнику (фталазол, сульгін, фтазин).
• Крім цього, в окрему групу виділяють препарати для зовнішнього застосування. Це, найперше, добре розчинні натрієві солі сульфаніламідів (сульфацил-натрій, сульфаметоксипіридазин), солі Арґентуму (сульфазин Арґентуму, сульфатіазол Арґентуму) і ацетати сульфаніламідів (мафенід). • За тривалістю дії сульфаніламіди системної дії поділяють на: • препарати короткої дії — до 8 год. (сульфадимезин, етазол-натрій, уросульфан, сульфацил-натрій); • препарати середньої тривалості дії — 8 -16 год. (сульфадіазин, сульфаметоксазол, сульфаметрол); • препарати тривалої дії — 24 -28 год. (сульфадиметоксин, сульфаметрол); • препарати надтривалої дії — понад 7 днів (сульфален).
• Сульфаніламіди належать до хіміотерапевтичних засобів широкого спектру дії. Найчутливішими до них виявились: • бактерії - стрептококи, стафілококи, пневмококи, менінгококи, гонококи, кишкова паличка, сальмонели, холерний вібріон, паличка сибірки, гемолітична паличка; • хламідії - збудники трахоми, пситакозу, пахового лімфогранулематозу; • найпростіші - малярійні плазмодії, токсоплазми; • патогенні гриби - актиноміцети, кокцидії, гістоплазми.
Хіміотерапевтичний індекс. • У медичній практиці для лікування хворих на інфекційні захво рювання і в ряді випадків з профілактичною метою застосовують різні відносно нешкідливі для макроорг-анізму хімічні речовини, що згубно діють на патогенні мікроорганізми. • Хіміотерапевтичні засоби повинні мати максимальну ефективність і мінімальну токсичність для організму. • Для оцінки якості хіміотерапевтичних засобів П. Ерліх запровадив хіміотерапевтичний індекс, що є відношенням максимальної дози, що переноситься, до мінімальної лікувальної дози. • Хіміотерапевтичний індекс повинен бути не менше 3. Хіміотерапевтичні засоби мають бактерицидну і бактеріостатичну дію. Адсорбуючись збудником, вони руйнують його життєво важливі структури, інактивують ферменти, порушують функції нуклеїнових кислот, пригнічують біохімічні процеси мікроорганізмів.
Вплив бактеріофагу та антибіотиків на мінливість мікроорганізмів. • Фаги, як і мікроорганізми, здатні змінювати всі свої властивості: форму та розміри негативних колоній, спектр літичної дії, здатність до адсорбції на мікробній клітині, стійкість до зовнішніх впливів, антигенні властивості. Особливо часто спостерігаються зміни морфології негативних колоній, спектру літичної дії і перетворення помірних фагів в вірулентні.
• Під впливом фагів можуть істотно змінюватися всі властивості мікроорганізмів - морфологія клітин, будова колоній, токсичність, рухливість і т. д. Зміни, викликані фагом, можуть бути спадковими і неспадкова. Механізми, що призводять до зміни клітин під впливом фагів, різні. В окремих випадках фаг грає лише роль отбирающего чинника: під його впливом лізуються всі чутливі до нього клітини даної популяції і залишаються лише ті клітини, які ще до впливу фагом були з різних причин стійкі до нього. До недавніх пір використання бактеріофагів вважалося місцевою специфікою, якщо не ознакою відсталості. Однак роман світової медицини з антибіотиками почав підходити до кінця у міру того, як мікроби стали набувати до них стійкість. • Щоб створити новий сильнодіючий антибіотик, фармацевтичні компанії сьогодні повинні в середньому витратити 10 років і 800 млн. доларів. • Почалися гарячкові пошуки принципово нових методів лікування. Схоже, повернення бактеріофагів не за горами. • Привабливість антибіотиків, крім усього іншого, полягає і в тому, що одні і ті ж ліки здатні знищувати різні бактерії. • У випадку з бактеріофагами треба вивести окремий вірус для кожного інфекційного захворювання.
Побічна дія антибіотиків та методи її подолання. • Побічні реакції на прийом антибіотиків • Незважаючи на високу ефективність у лікуванні багатьох інфекційних хвороб, сфера застосування антибіотиків значно обмежується побічними реакціями, що виникають на тлі лікування з використанням цих препаратів. Побічні реакції на антибіотики можуть бути найрізноманітніші: від простої нудоти до незворотних змін червоного кісткового мозку. Основною причиною розвитку побічних реакцій на антибіотики є порушення принципів їх використання, часто через неуважність, як лікуючого лікаря, так і пацієнта. Що таке побічні реакції і від чого залежить їх виникнення? • Побічними реакціями в медицині і фармакології називають деякі ефекти або феномени патологічного характеру, що виникають на тлі застосування того чи іншого лікарського препарату. Побічні реакції на антибіотики завжди пов'язані з їх прийомом і, як правило, проходять після припинення лікування або після зміни препарату.
Виникнення побічних реакцій на антибіотики • Виникнення побічних реакцій на антибіотики - це складний патофізіологічний процес у розвитку, якого приймає участь безліч чинників. • Наприклад, відомий той факт, що пеніциліни відносяться до малотоксичних антибіотиків (це характерна особливість пеніциліну), проте в сенсибилизированому організмі пеніцилін може викликати появу алергічної реакції, розвиток якої залежить від індивідуальних особливостей організму. • Також виникнення побічних реакцій залежить від дози використовуваного антибіотика і від тривалості лікування, У більшості випадків частота і тяжкість побічних ефектів на антибіотики зростає одночасно із збільшенням дози або тривалості лікування. • Виникнення деяких побічних реакцій залежить від лікарської форми використовуваного антибіотика (таблетки або ін'єкції). Наприклад, нудота як побічний феномен, найбільш характерна для антибіотиків, що приймаються всередину.
Якими можуть бути побічні реакції при використанні антибіотиків? • Розлади з боку травної системи у вигляді нудоти, блювоти, проносу, запорів виникають при використанні багатьох препаратів і пов'язані, головним чином, з роздратуванням слизової оболонки травного тракту антибіотиками. Як правило, нудота, блювота або дискомфорт у животі виникають відразу після прийому ліків (антибіотика) і проходять по мірі всмоктування ліків у кишечнику. Усунення нудоти або блювоти може бути досягнуто за рахунок переходу з таблеток на ін'єкції антибіотиків або (якщо це можливо) прийом антибіотиків після їжі (їжа захищає слизову травного тракту від прямого контакту з антибіотиками). • Однак причина розлади травлення може бути і зовсім іншою: порушення складу мікрофлори кишечника (кишковий дисбактеріоз). Кишкові дисбактеріоз - це специфічний побічний ефект, що виникає на тлі лікування антибіотиками. Порушення складу мікрофлори кишечника пов'язане із загибеллю корисних штамів бактерій, що населяють кишечник під дією антибіотиків. Виною цьому є широкий спектр дії деяких антибіотиків, який включає і представників нормальної мікрофлори кишечника. Це означає, що антибіотики знищують не тільки шкідливих мікробів, а й корисних, чутливих до даного препарату. Симптоми дисбактеріозу кишечника (пронос, запори, здуття живота) з'являються через деякий час після початку лікування і часто не проходять після його закінчення
Антибіотикограма, її практичне застосування. • Автоматичний мікробіологічний аналізатор VITEK 2 Compact (виробництво bio. Merieux, Франція) призначений для ідентифікації мікроорганізмів і визначення їх чутливість до антибіотиків. Це сучасний, потужний, компактний прилад, що прекрасно зарекомендував себе у світі та в Україні.
• Относительно ценным преимуществом метода бактериологического посева является определение чувствительности к антибиотикам. Перечень антибактериальных препаратов, к которым чувствителен (или не чувствителен) выделенный микроорганизм носит название антибиотикограммы. Обычно результаты антибиотикограммы выражают в единицах минимально ингибирующей концентрации (МИК). • Для определения чувствительности к антибиотикам микроорганизмам применяют следующие методы: • Метод стандартных дисков • В чашки с питательной средой засевают микроорганизмы, к которым необходимо определить чувствительность к антибиотикам. На поерхность среды помещают стандартные диски, пропитанные растворами антиюбиотиков в различных концентрациях. Антибиотик проникает питательную среду и вызывает прекращение роста чувствительного к нему микроорганизма. Измеряя диаметр зоны задержки роста вычисляют уровень чувствительности микроорганизма к данному антибиотику.
Противірусні хіміотерапевтичні препарати. • ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНІ ПРЕПАРАТИ (лат. chymiotherapeutica) — ЛП рослинного та синтетичного походження, які використовують для лікування пацієнтів з інфекційними та онкологічними захворюваннями. До Х. п. належать антибіотики (див. Антибіотики), сульфаніламідні (див. Сульфаніламіди), протитуберкульозні (див. Протитуберкульозні препарати), антигельмінтні (див. Антигельмінтні препарати), протигрибкові (див. Протигрибкові препарати), противірусні (див. Противірусні препарати), антибластомні препарати.
• З противірусних хіміотерапевтичних препаратів в інтенсивній терапії вірусних інфекцій застосовують рекомбінантні альфаінтерферони (вірусні менінгоенцефаліти, вірусні гепатити), ацикловір та його аналоги (герпетична інфекція), ганцикловір (важка цікломегаловірусная інфекція). • При лікуванні важких форм грипу, кору, кліщових енцефалітів застосовують специфічні імуноглобуліни. У критичному стані їх вводять внутрішньовенно одномоментно в максимальних курсових дозах під прикриттям глюкокортикоїдів і антигістамінних засобів. • У випадках індивідуальної нестерпності антибіотиків або стійкості до них збудників хвороби можна застосовувати хіміопрепарати (ко-тримоксазол, нітрофурани, похідні оксіхінолінового ряду). Перевага віддається лікарськими формами для парентерального введення. • Хіміопрепарати широко застосовують для лікування важких ускладнених захворювань, викликаних найпростішими (малярія, амебіаз). При їх внутрішньовенному введенні для попередження гемодинамічних розладів показано одночасне застосування глюкокортикоїдів.
Антисептики. • Антисепти чні за соби (антисе птики) — речовини, що викликають загибель мікроорганізмів та грибків або затримують їх розвиток. • Механізм дії антисептичних засобів полягає в безпосередньому впливі на мікроорганізми або в створенні несприятливих для них умов навколишнього середовища. • Антисептичні засоби застосовуються в медичній і ветеринарній практиці при дезінфекції та при лікуванні ран і гнійно-запальних процесів (в останньому разі вживають антисептичні засоби, які найменш пошкоджують тканини), • Найбільш вживані в мед. практиці антисептичні засоби — карболова кислота, борна кислота, лізол, сулема, спирт, препарати йоду, хлорамін, перекис водню тощо • . Антисептичні засоби застосовуються також при дезінсекції, тобто знищенні шкідливих комах. • Деякі антисептичні засоби використовують для консервації харч. Продуктів. • Розрізняють антисептичні засоби • неорганічні (галогени, неорганічні кислоти та луги, солі важких металів) • органічні (спирти, феноли, органічні кислоти та барвники, продукти перегонки нафти та кам'яного вугілля).
Скачать презентацию Антибіотики та хіміопрепарати Актуальність теми
антибиотики и химиопрепараты.pptx