Аналіз фінансової стабільності та стійкості
ЗМІСТ 1. 2. 3. Стійкість підприємства, її види. Сутність фінансової стійкості та фактори впливу на її рівень. Система відносних показників, що характеризують стійкість фінансового стану: алгоритм розрахунку та економічна інтерпретація. Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості. Типи фінансової стійкості та їх характеристика.
І. Стійкість підприємства, її види. Сутність фінансової стійкості та фактори впливу на її рівень. Метою аналізу фінансової стійкості є оцінка спроможності підприємства в умовах допустимого ризику: • вчасно розраховуватись з поточною заборгованістю (зокрема його плато- та кредитоспроможність), • до самофінансування (зокрема, стабільна прибутковість основної та звичайної діяльності, ріст рентабельності інвестованого капіталу, рентабельності власного капіталу) та розширеного відтворення. Фінансова стійкість є складовою загальної стійкості підприємства, яка, у свою чергу, складається з таких видів стійкості (Розділ 8 підручника, п 8. 1): 1. Ресурсна, 2. Фінансова, 3. Потенційна.
Фінансово стійким є такий господарюючий суб'єкт, котрий забезпечує своєчасне та повне фінансування основної та інвестиційної діяльності, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, забезпечує стабільний приріст прибутковості, а також розраховується за своїми зобов'язаннями в передбачені договірними відносинами чи законодавством строки. Фінансова стійкість підприємства — це здатність суб'єкта господарювання реалізувати прийняту власну стратегію розвитку, зберігаючи рівновагу своїх активів і пасивів в умовах нестабільного зовнішнього середовища, що забезпечує його платоспроможність, самофінансування, кредитоспроможність та інвестиційну привабливість на перспективу.
Фінансова стійкість є наслідком кваліфікованого, вмілого управління всім комплексом факторів, що визначають результати фінансово господарської діяльності підприємства. Фактори впливу на фінансову стійкість поділяють на фактори І, ІІ та ІІІ рівнів (див. Розділ 8 підручника, п. 8. 2): n Зовнішні (фаза економічного розвитку економіки, законодавча база, податкова та грошово кредитна політика держави, інфляція, рівень конкуренції тощо) n Внутрішні (стадія життєвого циклу підприємства, корпоративна стратегія розвитку підприємства (маркетингова, продаж, фінансова тощо), тактика управління капіталом підприємства, напрямками звичайної діяльності)
ІІ. Система відносних показників, що характеризують стійкість фінансового стану: алгоритм розрахунку та економічна інтерпретація. (див. Розділ 8 підручника, п. 8. 3): . Аналіз фінансової стійкості заснований головним чином на відносних показниках коефіцієнтах, які можна порівнювати: із загальноприйнятими "нормами" для оцінювання ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства; з аналогічними даними інших підприємств, що дає змогу виявити сильні й слабкі сторони підприємства та його можливості; з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення або погіршення ФСП; з нормативними значеннями показників, розрахованими безпосередньо для підприємства – об’єкта дослідження
Показник Порядок розрахунку Економічний зміст Напрямок позитивних змін Частка власного капіталу у валюті балансу. Характеризує рівень фінансування підприємства за рахунок власного капіталу Збільшення Коефіцієнт співвідношення позикового та власного капіталу (фінансового лівериджу) Скільки припадає позичкового капіталу на одиницю власного капіталу Збільшення (за умови позитивного диференціалу фінансового лівериджу) та зменшенн (за умови негативного диференціалу) Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу Показує частку позичкового капіталу у загальній сумі джерел коштів (валюті балансу) Зменшення (залежить від показників ліквідності та оборотності капіталу) Коефіцієнт довгострокового залучення Частка позикових коштів у загальній сумі джерел, залучених на довгостроковій основі Збільшення Коефіцієнт автономії (незалежності/концентрації власного капіталу)
Коефіцієнт маневреності власного капіталу Частка власного капіталу, що фінансує оборотні активи. Збільшення Коефіцієнт покриття запасів Рівень забезпечення запасів адекватними джерелами фінансування. Індикатор фінансової рівноваги Збільшення Коефіцієнт фінансування (обернений коеф. Фінансового лівериджу) Характеризує фінансову стабільність підприємства та рівень забезпеченості заборгованості власним капіталом Збільшення(залежи ть від показників ліквідності та оборотності капіталу) Коефіцієнт структури позичкового капіталу Частка позичкових джерел, залучених на довгостроковій основі Збільшення
Для визначення нормативних значень коефіцієнтів фінансової автономії, і фінансового лівериджу потрібно враховувати фактично сформовану структуру активів і політику їх фінансування. Розрахунок нормативного значення коефіцієнту співвідношення позикових та власних коштів підприємства (фінансового лівериджу): № п/ п Значення показників Найменування показників 1. Необоротні активи, які фінансуються за рахунок власних джерел (в % до усього майна) 2. Необхідні матеріальні запаси (в % до усього майна) 3. Необхідний обсяг власних коштів (1) + (2) 4. Граничний обсяг позикових коштів (100 - п. 3) 5. Нормативний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (п. 4 : п. 3) початок періоду кінець періоду Відхи лення (+, -)
ІІІ. Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості. Типи фінансової стійкості та їх характеристика. (див. Розділ 8 підручника, п. 8. 3 8. 5): Фінансову стійкість підприємства може бути розкрито на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу. Фінансову рівновагу можна розглянути за двома підходами, що взаємно доповнюють один одного. Перший (майновий) підхід до оцінювання фінансової рівноваги виходить з позиції кредиторів: припускає збалансованість активів і пасивів балансу за термінами і спроможність підприємства вчасно погашати свої борги (ліквідність балансу). Другий (функціональний) підхід виходить з позиції фінансового управління підприємством, що ґрунтується на функціональній рівновазі між джерелами капіталу та їх використанні в основних видах та циклах господарської діяльності (операційна, інвестиційна діяльність, операційний та фінансовий цикли).
Збалансованість додатного і від'ємного потоків коштів можлива за умови зрівноваженості активів і пасивів за термінами використання і за циклами. Для отримання інформації про те, за рахунок яких джерел сформовані окремі розділи активу балансу, можна використати метод побудови матричного балансу (див. лекцію по темі 3). Аналіз фінансової стійкості ґрунтується на використанні абсолютних та відносних показників. До абсолютних належать: 1) наявність власних джерел фінансування; 2) наявність власних оборотних коштів (робочого капіталу), 3) наявність планових (“нормальних”) джерел фінансування запасів та витрат;
Фінансове забезпечення запасів та витрат підприємства – умовою стабільності та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування є самодостатність у забезпеченні операційної діяльності, зокрема, запасів та витрат. Визначення потреби у оборотному капіталі (фінансування запасів та витрат) та її порівняння із наявними джерелами фінансування дозволяє ідентифікувати тип фінансової стійкості підприємства. Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість, є рівень забезпечення матеріальних оборотних активів плановими джерелами фінансування, до яких відноситься не лише власний оборотний капітал, а також короткострокові кредити банку під товарно матеріальні цінності, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та кредиторська заборгованість з одержаних авансів. Даний показник використовується для визначення типу фінансової стійкості за методикою абсолютних показників Згідно даної методики, розраховуються три види коефіцієнта забезпеченості матеріальних оборотних активів джерелами їх фінансування (kзз): q. Рівень забезпеченості підприємства власними джерелами фінансування (kзз 1); q. Рівень забезпеченості підприємства власним оборотним капіталом (kзз 2); q. Рівень забезпеченості підприємства плановими джерелами фінансування оборотних активів (kзз 2).
Далі для визначення безпосередньо типу фінансової стійкості використовується нормалізуюча функція по отриманим значенням кожного з коефіцієнтів: 0 коли кол и Відповідно, фінансова стійкість любого підприємства за певний аналізований період може мати один із 4 х можливих типів фінансової стійкості за наявності нормалізованих значень (kзз 1, kзз 2, kзз 3): (1; 1; 1)– абсолютна фінансова стійкість; (0; 1; 1) – нормальна фінансова стійкість: (0; 0; 1) – нестійкий фінансовий стан; (0; 0; 0) – кризовий фінансовий стан. Абсолютна і нормальна фінансова стійкість характеризуються високим рівнем рентабельності підприємства та відсутністю порушень фінансової дисципліни. Нестійкий стан характеризується наявністю порушень фінансової дисципліни, перебоями в надходженні грошових коштів, зниженням платоспроможності і показників рентабельності підприємства. Кризовий фінансовий стан — коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство несе додаткові збитки на рефінансування заборгованості, має місце прострочена кредиторська заборгованість за розрахунками із персоналом, постачальниками, бюджетом, банками та ін.
№ Показник 2005 р. 2006 р. 1 Матеріальні оборотні засоби (Запаси і витрати) 1194, 90 1130, 60 2 Всього власного капіталу 1302, 4 1404, 8 3 Вартість необоротних активів 539, 1 578, 7 4 Власні джерела фінансування Об. А (2 -3) 763, 3 826, 1 5 Прирівнені до власних джерела капіталу 368, 5 6 Власний оборотний капітал (2+5 -3) 1131, 8 1194, 6 7 Короткострокові кредити банку під ТМЦ 0 0 8 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1033 309, 4 9 Кредиторська заборгованість з одержаних авансів 0 0 10 Планові джерела фінансування оборотних активів (6+7+8+9) 2164, 8 1504 11 Рівень забезпеченості підприємства джерелами фінансування: 11. 1. Власними джерелами фінансування (4/1) 0, 6 0, 7 11. 2 Власним оборотним капіталом (6/1) 0, 9 1, 1 11. 3 Плановими джерелами фінансування оборотних активів (10/1) 1, 8 1, 3 (0; 0; 1) Нестій кий (0; 1; 1) Нормаль ний 12 Тип фінансової стійкості
Розрахунок порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості Оцінка фінансової стійкості передбачає також аналіз факторів формування показників, які характеризують стабільність функціонування підприємства з позиції забезпечення прибутковості операційної діяльності. Серед цих показників чільне місце належить порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості, розрахунок яких проводиться за інформацією форми № 2 «Звіт про фінансові результати» Вихідна інформація для розрахунку порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості Показники Порядок розрахунку за даними форми № 2 (рядки) Операційний дохід 035+060 Операційні витрати 040+070+080+090 у тому числі: змінні витрати 040 х ((230+240+250)/280)+090 постійні витрати 040 х ((260+270)/280)+070+080 Маржинальний дохід Прибуток (збиток) від операційної діяльності ОД-ЗВ 100(105)
Операційний дохід визначається як сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 035) та інших операційних доходів (рядок 060). Операційні витрати — це витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства, що включають собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 040), адміністративні витрати (рядок 070), витрати на збут (рядок 080), інші операційні витрати (рядок 090). Важливою методичною проблемою для об'єктивності розрахунків є поділ операційних витрат на змінні та постійніі витрати. Змінні витрати це витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва (реалізації) продукції (наприклад, матеріальні витрати, частина витрат на оплату праці). Постійні витрати - це витрати, що не мають прямої залежності від результатів господарської діяльності (наприклад, адміністративні витрати, витрати на збут, амортизація основних засобів). Маржинальний дохід (МД) визначається як різниця операційного доходу (ОД) та змінних витрат (ЗВ), або як сума прибутку (збитку) від операційної діяльності (П) та постійних витрат (ПВ): МД = ЧД-ЗВ = П + ПВ. Прибуток (збиток) від операційної діяльності (рядок 100 (105)) це сума валового прибутку (збитку) (рядок 050 (055)) та інших операційних доходів (рядок 090). за мінусом адміністративних витрат (рядок 070), витрат на збут (рядок 080), інших операційних витрат (рядок 090).
Показник порогу рентабельності визначається за формулою: де ПР - поріг рентабельності, тис. грн. ; ПВ постійні витрати, тис. грн. ; КМД питома вага (коефіцієнт) маржинального доходу в операційному доході: Важливо забезпечити перевищення темпу приросту операційного доходу над темпом приросту порогу рентабельності, в результаті чого відбуватиметься зниження питомої ваги порогу рентабельності в операційному доході. Це означатиме, що більша частка операційного доходу працюватиме не на покриття операційних витрат, а на одержання прибутку від операційної діяльності. Запас фінансової стійкості характеризує максимально допустимий відсоток зменшення фактичного операційного доходу до того рівня, поки операційна діяльність залишиться беззбитковою. Чим вище значення запасу фінансової стійкості, тим більш фінансово стійким є підприємство з точки зору забезпечення прибутковості операційної діяльності, тим менший ризик настання збитковості. де ЗФС запас фінансової стійкості, %; ОД - операційний дохід, тис. грн. ; ПР - поріг рентабельності, тис. грн.
Розрахунок і факторний аналіз порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості Показники порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості підприємства № Показники Звітн. рік з/п Баз. Відхилення (+, -) рік абсолютне відносне, % 1 2 3=2 -1 4=3/1 х100 А Б 1. Операційний дохід, тис. грн. 18569, 7 21266, 3 +2696, 6 +14, 5 2. Операційні витрати, тис. грн. 13282, 9 16226, 2 +2943, 3 +22, 2 у тому числі: а) змінні витрати 11015, 9 13611, 0 +2595, 1 +23, 6 б) постійні витрати 2267, 0 2615, 2 +348, 2 +15, 4 3. Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн. (п. 1 - п. 2) 5286, 8 5040, 1 -246, 7 -4, 7 4. Маржинальний дохід, тис. грн. (п. 1 - п. 2 а, або п. 2 б + п. З) 7553, 8 7655, 3 +101, 5 +1, 3 5. Питома вага (коефіцієнт) маржинального доходу в операційному доході 1 (п. 4 / п. 1) 0, 407 0, 360 -0, 047 X 6. Поріг рентабельності, тис. грн. (п. 2 б/п. 5) 5570, 0 7264, 4 +1694, 4 +30, 4 7. Питома вага порогу рентабельності в операційному доході, % (п. 6/п. 1 х100) 30, 0 34, 2 +4, 2 X 8. Зона фінансової стійкості, тис. грн. (п. 1 - п. 6) 12999, 7 14001, 9 +1002, 2 +7, 7 9. Запас фінансової стійкості, % (п. 8/п. 1 х100) 70, 0 65, 8 -4, 2 X
АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
ЗМІСТ 1. 2. 3. Ділова активність підприємства та чинники її формування. Якісний і кількісний рівень оцінки ділової активності підприємства. Факторний аналіз коефіцієнту стійкого економічного зростання.
І. Ділова активність підприємства та чинники її формування. n n З метою пошуку та мобілізації резервів розвитку субєкта господарювання виникла потреба у комплексній оцінці ефективності використання основних та оборотних активів, матеріальних та фінансових ресурсів, собівартості продукції та виручки від її реалізації, умов організації праці, виробництва та управління підприємством, що з розвитком фінансового аналізу сформувало такий специфічний його напрямок, як аналіз ділової активності. Специфікою здійснення аналізу ділової активності є активне використання його виконавцями в якості інформаційних джерел як даних зовнішньої так і внутрішньофірмової звітності (даних управлінського обліку)
Аналіз ділової активності поділяють на внутрішній і зовнішний. Основною метою внутрішного аналізу ділової активності є забезпечення підвищення ефективності використання виробничих та фінансових ресурсів і на цій основі — збільшення прибутку та зниження собівартості. Зовнішній аналіз ділової активності підприємства здійснюється зовнішніми відносно підприємства споживачами інформації, які вивчають інформацію виходячи зі своїх інтересів.
В умовах ринкових перетворень поняття «ефективність» тісно пов’язане з використанням фінансово виробничих ресурсів. Ефективність розглядають як відношення результату діяльності (процесу, операції, проекту) до витрат, що зумовили його отримання. До основних характеристик "ефективності" відносять: q якісний результат певної діяльності, що характеризує її результативність; q результат ефективного та раціонального використання всіх видів ресурсів; q співвідношення конкретного, кінцевого результату до витрат, що забезпечили його отримання. Результатом аналізу ділової активності є ідентифікація рівня ділової активності підприємства: 1. високий, коли на підприємстві формується стійка тенденція підвищення темпів зростання усіх основних оціночних показників ділової активності; 2. середній (задовільний), коли формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка погіршення усіх основних оціночних показників ділової активності; 3. низький, коли внаслідок несвоєчасного чи некваліфікованого реагування фінансовим менеджментом підприємства на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення, сформувалась стійка тенденція погіршення основних оціночних показників ділової активності.
І. Чинники формування ділової активності підприємства та детальну характеристику її рівнів дивіться у розділі 10, пункті 10. 1 підручника Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на ділову активність підприємства, формують його бізнес середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансове благополуччя. До зовнішніх відносять фактори: n міжнародного рівня, які поєднують у собі загальноеко номічні чинники, вплив міжнародної політики та конкуренції; n національні, що включають політичні, економічні, демографічні чинники; n ринкові, до яких належать конкурентні, науково технічні та споживчі чинники. До внутрішніх факторів відносять: n конкурентну позицію підприємства; n принципи діяльності; n ресурси та їх використання; n маркетингову ситуацію й політику; n фінансовий менеджмент. n Аналіз цих факторів дає змогу визначити межі виробничих і збутових можливостей підприємства та обрати ті напрямки перетворень, розвиток яких дасть максимальний господарський ефект у довгостроковій перспективі.
ІІ. Якісний і кількісний рівень оцінки ділової активності підприємства. Аналіз ділової активності підприємства здійснюється на якісному рівні шляхом використання методів порівняльного аналізу підприємства – обєкта дослідження з його конкурентами – лідерами галузі діяльності. При цьому порівнюється така інформація: q широта ринків збуту продукції; q наявність продукції, що експортується; q наявність унікальної продукції, техніко економічні параметри якої перевищують або відповідають світовим аналогам; q репутація підприємства; q стійкість зв’язків з клієнтами, партнерами тощо. В рамках якісного аналізу також досліджується система співвідношення темпів росту трьох оціночних показників ділової активності: 100 % < Тс. к < Тр < Тп, де Тс. к — темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства; Тр — темп зміни обсягів реалізації продукції; Тп — темп зміни прибутку.
Кількісну оцінку та аналіз ділової активності здійснюють за двома напрямами: І. ступенем виконання плану на основі показників, що забезпечують задані темпи їх зростання; ІІ. рівнем ефективності використання фінансових, матеріальних та трудових ресурсів. (дивіться у розділі 10, пункті 10. 3 підручника) Капіталовіддача (ресурсовіддача): сукупний капітал. де Vр – обсяг реалізації; , Факторна модель ресурсовіддачі: , де: І –й фактор питома вага оборотного капіталу в загальній його величині (структура майна); ІІ й фактор – коефіцієнт оборотності оборотного капіталу
Факторний аналіз коефіцієнту стійкого економічного зростання. Коефіцієнт стійкого економічного зростання: де ЧП — величина чистого прибутку, яка реінвестується в розвиток підприємства; Д — дивіденди, що сплачуються акціонерам; ВК — власний капітал. Факторна модель коефіцієнту стійкого економічного зростання: , де Vв — обсяг виробництва (реалізації) продукції; , — сума активів підприємства; ПК — позиковий капітал. Економічна інтерпретація моделі : І й фактор характеризує дивідендну політику компанії, яка передбачає вибір економічно доцільного співвідношення між сплаченими дивідендами та величиною реінвестованого у виробництво прибутку; ІІ –й фактор характеризує рентабельність випуску / продажу; ІІІ –й фактор характеризує ресурсовіддачу; ІV й фактор (коефіцієнт фінансової залежності), характеризує співвідношення між позиковими та власними джерелами коштів.
Аналіз фінансових результатів
ЗМІСТ 1. 2. 3. 4. 5. Вертикальний і горизонтальний аналіз фінансових результатів підприємства (Тема 11, п. 11. 2 підручника); Оптимізація обсягів виробництва, прибутку, витрат в системі “директ костинг” (Тема 11, п. 11. 3 підручника); Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності (Тема 11, п. 11. 4 підручника); Основні показники оцінки рентабельності, їх характеристика (Тема 11, п. 11. 6 підручника); Факторний аналіз рентабельності (Тема 11, п. 11. 7 підручника);
Аналіз фінансових результатів дещо відрізняється від розглянутих раніше напрямів фінансового аналізу, адже представляє собою систему дослідження результативності фінансово господарської діяльності підприємства, тобто обґрунтування висновків щодо факторів, що визначили формування саме такого фінансового результату, та адекватності отриманого фінансового результату умовам бізнесового середовища, в якому функціонує підприємство. Ці навички будуть корисні не тільки для організації ретроспективного аналізу результативності діяльності підприємства, але й щодо прогнозування впливу очікуваних (можливих) змін зовнішнього а внутрішнього середовища бізнес діяльності на формування фінансових результатів та планування кількісних параметрів фінансово господарської діяльності з розрахунку на отримання певної цільової величини прибутку.
Здійснення аналізу фінансових результатів передбачає врахування наступних аспектів: 1) аналіз прибутковості та його результати відображають усереднену ситуацію щодо результативності фінансово господарської діяльності підприємства та залежать від методів організації бухгалтерського обліку, що їх використовує підприємство; 2) при проведенні фінансового аналізу підприємства на основі публічної фінансової звітності (аналіз аутсайдерами) необхідно використовувати звітність, дані якої пройшли аудиторську перевірку а до такої звітності додано висновок аудитора; 3) традиційні показники прибутковості базуються на історичних даних і не відображають формування реальної економічної вартості підприємства; 4) зміни абсолютної величини більшості показників прибутковості достатньо суттєво пов’язані між собою, що необхідно враховувати при формулюванні висновків по результатам розрахунку певної сукупності показників рентабельності та прибутковості; 5) при здійсненні порівняння окремих показників у динаміці необхідно приймати до уваги зміни в діловому оточенні підприємства та умовах здійснення операційної діяльності; крім того дослідження операційної результативності має ґрунтуватися на величині прибутку, що отримана саме від операційної діяльності і від тих операцій, здійснення яких буде проводитися і у наступних періодах; 6) при проведення порівняльного аналізу фінансових результатів підприємства із іншими учасниками ринку капіталу необхідно зважати на якісні та кількісні параметри фінансово господарської діяльності підприємств, які порівнюються.
Для характеристики прибутку підприємства як кінцевого результату фінансово господарської діяльності підприємства, можна використати метод побудови "фінансового водоспаду" Фінансовий водоспад – форма графічного відображення процесу формування чистого прибутку підприємства як поетапного розподілу чистого доходу (виручки від реалізації) на покриття витрат підприємства за певною пріоритетністю їх формування та фінансового забезпечення.
При аналізі ефективності фінансово господарської діяльності підприємства виникає необхідність використовувати фінансові показники прибутку підприємства, що є проміжними між формування чистого доходу (виручки від реалізації) та чистим прибутком підприємства. До часткових показників відносять такі: EBITAD (earnings before interests, tax, depreciation and amortization) — прибуток до нарахування амортизації, процентів та оподаткування EBIT (earnings before interests and tax) — прибуток до нарахування процентів та оподаткування NOPAT (net operational profit after tax) — чистий операційний прибуток після оподаткування EAT (earnings after tax) — прибуток після оподаткування Чистий прибуток (net income) — прибуток після оподаткування з урахуванням інших доходів та збитків (наприклад, нереалізованого капітального доходу, інвестиційного прибутку по методу участі в капіталі і т. п. ) Прибуток у розпорядженні власників простих акцій — чистий прибуток за вирахуванням грошових дивідендів по привілейованих акціях Нерозподілений прибуток — реінвестований прибуток, зменшений на дивідендні виплати акціями, відрахування до резервного капіталу та формування інших резервів
Прибуток до процентів та податку (EBIT) – частковий показник прибутку підприємства, що відображає ефективність операційної діяльності підприємства у розрахунку на формування достатку як власників, так і кредиторів. Є джерелом сплати фінансових платежів, податку на прибуток та виплати дивідендів по корпоративним правам підприємства. Невизначеність щодо величини EBIT у майбутніх періодах відображає діловий ризик підприємства. Чистий операційний прибуток після оподаткування (NOPAT) – частковий показник прибутку підприємства, що використовується для оцінювання корпоративної результативності діяльності підприємства. Ідея аналізу полягає у знаходженні економічного прибутку, тобто результату порівняння NOPAT із альтернативним прибутком, який можна отримати на вкладений у діяльність підприємства (CE). Зважаючи, що NOPAT відображає фінансовий результат, отриманий на залишкові претензії як власників простих акцій, так і власників привілейованих акцій та кредиторів підприємства, то NOPAT порівнюється із добутком вкладеного капіталу на середньозважену вартість капіталу (WACC). Окремі моделі оцінки корпоративної результативності (наприклад, EVA) передбачають необхідність коригування величини NOPAT.
Скачать презентацию Аналіз фінансової стабільності та стійкості ЗМІСТ 1
L_8.ppt