Аналіз джерел формування капіталу підприємства Характеристика основних

Аналіз джерел формування капіталу підприємства

Характеристика основних складових капіталу підприємства. II. Методи оцінки вартості капіталу. Середньозважена та гранична ціна капіталу. III. Оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу. I.

І. Характеристика основних складових капіталу підприємства.

Формування структури джерел фінансування - це дуже складний процес, який залежить від багатьох факторів: доступності кожного джерела фінансування в той чи інший період часу, фінансового стану та перспектив розвитку підприємства, цільового призначення використання сформованих фінансових ресурсів, стратегічної політики підприємства по оптимізації фінансових ризиків та рентабельності власного капіталу, тощо. Аналіз джерел формування майна передбачає вирішення таких основних завдань: дослідження наявності капіталу та його достатності для досягнення стратегічних цілей підприємства; аналіз динаміки та структури джерел фінансових ресурсів підприємства. аналіз впливу структури капіталу підприємства на рентабельність діяльності та рентабельність власного капіталу; кількісне визначення вартості залучення додаткового капіталу та можливостей його повернення з метою попередження неплатоспроможності підприємства і підтримання його ліквідності у довгостроковому періоді

Під поняттям капітал розуміють зафіксовані у пасивній частині балансу підприємства претензії кредиторів та власників на майно, яке відображено в активі балансу такого підприємства. Капітал підприємства відображає, насамперед, джерела формування фінансових ресурсів та фінансування активів, які використовуються для забезпечення фінансово – господарської діяльності підприємства. Капітал підприємства, виходячи із правового статусу джерела його походження, можна розподілити на наступні складові: - власний капітал, який відображає грошові вимоги власників такого підприємства; -позиковий капітал, який представляє грошові претензії кредиторів. За трактування капіталу як категорії фінансів підприємств у науково-практичній літературі, як правило, розрізняють дві його форми: - конкретний капітал (вартість майнових об’єктів, які відображені в активі балансу підприємства); - абстрактний капітал (сукупність всіх позицій пасиву балансу).

Власний капітал підприємства : Власний капітал підприємства відображає абсолютну величину джерел фінансових ресурсів, сформованих за рахунок внесків власників, а також безпосередньо в результаті діяльності самого підприємства (частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань перед кредиторами). Складові власного капіталу: Статутний капітал для АТ - це номінальна вартість емітованих підприємством акцій; для ТОВ, КТ та інших товариств – це сумарна вартість майнових вкладів усіх учасників товариства. Величина статутного капіталу у процесі фінансово – господарської діяльності підприємства може змінюватися, що призводить до зміни корегуючих до статутного капіталу статей пасиву балансу підприємства, а саме: неоплаченого капіталу; вилученого капіталу.

Законодавчо встановлені обмеження щодо формування статутного капіталу товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю: відповідальністю 1. СК повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, діючій на момент створення ТОВ; 2. До моменту реєстрації ТОВ кожен з учасників зобов'язаний внести до СК не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах свого вкладу, 3. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. В іншому випадку ТОВ повинно зменшити свій СК або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Законодавчо встановлених обмежень щодо формування статутного капіталу повних і командитних товариств не має. Законодавчо встановлені обмеження щодо формування статутного капіталу акціонерних товариств: товариств Мінімальний розмір статутного капіталу АТ становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) АТ.

Додатковий капітал підприємства : Представлений у балансі двома статтями – „Додатковий вкладений капітал” та „Інший додатковий капітал. ” емісійний дохід Переоцінка балансової вартості активів Безповоротна фінансова допомога це різниця між сумою грошових коштів (вартістю майнових цінностей), внесених учасником товариства в оплату своєї частки, та номінальною вартістю такої частки, зафіксованою у статутних документах здійснюється у формі їх уцінки (зменшення балансової вартості), або дооцінки (збільшення балансової вартості) наприклад, різниця між емісійним курсом акцій та їх номінальною вартістю є механізмом приведення балансової вартості майнових цінностей до їх реальної (ринкової) вартості з метою формування достовірної фінансової звітності грошові кошти чи майнові цінності, що передаються учасниками підприємства чи іншими особами разом із правом власності у розпорядження підприємства без відшкодування їх вартості

Резервний капітал : цільовим призначенням є покриття у майбутньому непередбачуваних збитків від фінансово – господарської діяльності підприємства, викликаних дією об’єктивних факторів. порядок створення та використання резервного капіталу віднесений до компетенції підприємств, існують певні обмеження визначені законодавчими актами. Встановлено мінімальний розмір РК та мінімальні відрахування до РК господарських товариств: мінімальний розмір РК - у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу. Для АТ - не менше 15 відсотків СК. мінімальні відрахування - розмір щорічних відрахувань передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку. Для АТ - до досягнення резервного капіталу розміру 15% СК розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку за рік.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) : У складі внутрішніх джерел формування основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, - він забезпечує приріст власного капіталу, зростання ринкової вартості підприємства. Нерозподілений прибуток - це реінвестована у попередні періоди частина прибутку підприємства, або величина прибутку підприємства, отримана в результаті діяльності у попередні періоди і яка не була направлена на виплату дивідендів власникам підприємства чи поповнення інших складових власного капіталу підприємства (резервного капіталу, статутного капіталу тощо). Непокритий збиток — це величина збитків підприємства, отримана в результаті діяльності у попередні періоди і яка не була покрита за рахунок доходів суб’єкта господарювання чи інших джерел.

Політика управління складовими власного капіталу підприємство здійснює за наступними етапами: – аналіз формування загального обсягу власного капіталу в предплановому періоді. На даному етапі вивчається відповідність темпів приросту власного капіталу, активам і обсягу виробленої (реалізованої) продукції; – вивчається співвідношення між зовнішніми і внутрішніми джерелами формування власного капіталу; – оцінюється достатність власного капіталу в предплановому періоді. Критерієм такої оцінки може бути показник “коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства”; – визначається загальна потреба у власному капіталі в плановому періоді; – в розрізі основних елементів власного капіталу проводиться оцінка вартості власного капіталу. Результати цієї оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору джерел формування власного капіталу, які б забезпечили його приріст; – оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власного капіталу.

Позиковий капітал — це форма зворотного залучення фінансових ресурсів на умовах, які визначаються домовленістю між позичальником та капіталодавцем, перш за все, строковості. Слід відмітити, що позиковий капітал підприємства формується із сукупності складових елементів, які відрізняються своїм функціонально – організаційними особливостями. Відповідно до структури пасивів підприємства, елементи позикового капіталу з метою здійснення фінансового аналізу можна класифікувати як: Розділ 2. Забезпечення наступних витрат і платежів; Розділ 3. Довгострокові зобов’язання; Розділ 4. Поточні зобов’язання ; Розділ 5. Доходи майбутніх періодів Забезпечення наступних витрат та платежів як форма позикового фінансування є внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства. При цьому, ефект фінансування виражається в існуванні часового проміжку між моментом нарахування таких зобов’язаннь та датою їх фактичного списання з балансу підприємства (використання). Доходи майбутніх періодів представляють собою економічні вигоди фактично отримані у звітньому чи попередніх періодах, однак мають відношення до наступних фінансових періодів, чим і пояснюється ефект фінансування за їх рахунок.

Кожна складова позикового капіталу має певні особливості при оцінці, які підприємство повинно враховувати приведені політики залучення позикових коштів. Для того, щоб визначити спроможність підприємства сплачувати проценти за свої борги доцільно розраховувати коефіцієнт кратності процентів. Цей коефіцієнт показує достатність доходів підприємства для покриття процентів за борги підприємства і визначається за такою формулою: Доходи підприємств Коефіцієнт кратності процентів = Сума процентів за рік

Основними аналітичними аспектами структурного аналізу джерел формування майна є: А) аналіз складу та динаміки джерел коштів; Б) оцінка співвідношення власного капіталу до позикового; В) оцінка структури фінансування підприємства; Г) оцінка факторів, що впливають на структуру фінансових джерел; Д) аналіз складу і динаміки власного капіталу; Е) аналіз складу і динаміки позикового капіталу; Ж) аналіз складу та руху кредиторської заборгованості; З) оцінка розміщення коштів в майні підприємства. Потреба аналізу джерел фінансових ресурсів підприємства обумовлена наявністю принципової різниці між власним та позиковим капіталом – рівень необхідної доходності капіталодавця, що надає можливість підприємству на основі певних методів та механізмів впливати на абсолютну величину витрат на обслуговування капіталу, а також підвищувати рентабельність власного капіталу.

Під структурою фінансування підприємства прийнято розуміти співвідношення між абсолютною величиною джерела фінансових ресурсів та загальною величиною пасивів (зобов’язань) підприємства, наприклад: (1) відношення власного капіталу до валюти балансу, (2) відношення кредитів комерційних банків до валюти балансу, (3) відношення кредиторської заборгованості до валюти балансу тощо. Таким чином, структура фінансування кількісно визначає залежність підприємства від конкретного джерела фінансових ресурсів. Для аналізу структури капіталу підприємства можуть бути використані такі показники: • коефіцієнт фінансової незалежності (EDR) : • коефіцієнт фінансового лівериджу (Lev):

До факторів, що впливають на співвідношення власних і позикових коштів, відносять: Політику фінансування активів підприємства; структуру активів підприємства з позиції їх ліквідності; швидкість одного обороту коштів; співвідношення тривалості виробничо-комерційного циклу і строку погашення кредиторської заборгованості; структуру витрат. В процесі аналізу джерел фінансування доцільно вивчати: склад, дату, умови виникнення кредиторської заборгованості (у т. ч. простроченої), терміни її погашення, наявність фінансових санкцій. Враховуючи те, що кредиторська заборгованість є джерелом покриття дебіторської заборгованості, рекомендується в процесі аналізу порівнювати величину дебіторської та кредиторської заборгованості. Крім співставлення абсолютних величин дебіторської та кредиторської заборгованості важливим є порівняння строків їх погашення.

ІІ. Методи оцінки вартості капіталу. Середньозважена та гранична ціна капіталу.

Під вартістю капіталу підприємства слід розуміти виражену у річних відсотках сукупність затрат підприємства по обслуговуванню окремих складових елементів капіталу підприємства. Аналіз існуючої структури капіталу підприємства оперує поняттям середньозваженої вартості капіталу (WACC — weighted average cost of capital)), що відповідає сукупності затрат підприємства на обслуговування поточного капіталу підприємства і носить ретроспективний характер. — частка i – ого елементу капіталу підприємства; — абсолютна величина i – ого елементу капіталу підприємства для кількісної оцінки середньозваженої вартості капіталу підприємства необхідно: 1)достовірно оцінити структуру капіталу підприємства; 2)визначити вартість кожного джерела капіталу, яке відображене на балансі такого підприємства

де E – власний капітал; D – борг; Ce – вартість власного капіталу; Cd – вартість боргу; t – ставка податку на прибуток На основі WACC розраховується ставка дисконтування для цілей оцінювання вартості підприємства. Ставка дисконтування – це коефіцієнт, що застосовується для визначення поточної вартості грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє. При оцінці вартості підприємства ставка доходу характеризує: 1. норму прибутку, за якою майбутні грошові потоки приводяться до вартості на момент оцінювання; 2. показує рівень ризику вкладання коштів. З використанням показника WACC вартість підприємства розраховується за такими методами: - дисконтування грошових потоків; - на основі дисконтування економічної доданої вартості (eva); - прямої капіталізації доходів (брутто-підхід)

Гранична ціна капіталу - MCC Відносна величина фінансових затрат (C) підприємства на залучення додаткової одиниці фінансового капіталу (CE). При аналізі доцільності використання того чи іншого джерела фінансових ресурсів (формування капіталу) середньозважена вартість капіталу порівнюється із вартістю залучення нового капіталу (граничною вартістю капіталу): MCC>WACC — використання джерела капіталу недоцільно; MCC=WACC — точка невизначеності; MCC

Платіжний календар підприємства свідчить про необхідність покриття в поточному фінансовому періоді станом на 30 листопада касового розриву в розмірі 75 тис. грн. Запропонуйте джерела фінансування касового розриву, керуючись критерієм мінімізації фінансових затрат підприємства. Доступні наступні альтернативи: ◦ облік векселя; ◦ факторинг дебіторської заборгованості; ◦ овердрафт; ◦ короткостроковий банківський кредит. Джерело 1 1. Номінал джерела, тис. грн. 2. Дисконт (фінансові затрати) підприємства, тис. грн. 3. Процентні затрати і комісія, тис. грн. 4. Сукупні затрати (с. 2+с. 3), тис. грн. 5. Залучений капітал (с. 1 -с. 2), тис. грн. 6. MCC (c. 4/c. 5), % Джерело. . . Джерело N

Власний капітал має вартість, яка визначається з позиції упущеної вигоди. Отже, вартість власного капіталу розглядається з точки зору альтернативних варіантів розміщення коштів або упущеної вигоди. При цьому слід враховувати особливості формування окремих складових власного капіталу, відповідно, їх поелементну оцінку, яка сприяє вибору найбільш недорогих джерел його залучення. Незважаючи на множину підходів до оцінки вартості власного капіталу в науковій літературі, можуть бути виділені в якості базових наступні з них: • метод дивідендів; • метод доходів (дохідний підхід); • метод оцінки прибутковості фінансових активів на основі використання моделі САРМ (Capital Assets Pricing Model);

Методи оцінки вартості власного капіталу (cost of equity) підприємства. Основні методологічні аспекти: базою оцінки вартості власного капіталу являються акції (інші корпоративні права) підприємства; вартість власного капіталу підприємства розглядається як очікувана ринкова доходність його корпоративних прав; математичною основою моделей є дисконтування грошових потоків; у якості грошового потоку приймається абсолютна величина арифметичної суми грошових дивідендів, виплачених протягом певного періоду часу, та ринкового приросту вартості корпоративних прав емітента. . . Найбільш поширеною моделлю оцінки вартості власного капіталу є метод поточної доходності (current yield method) Лінтнера (Lintner, 1963): , де EPS — прибутковість корпоративних прав підприємства, p — поточний ринковий курс корпоративних прав підприємства

Методи оцінки вартості власного капіталу (cost of equity) підприємства Вартість власного капіталу відповідно до дивідендної моделі Гордона визначається за наступною формулою: CEt = K — вартість власного капіталу підприємства у момент часу t; divt + 1 — величина грошового дивіденду у момент часу t + 1; p — поточний ринковий курс корпоративних прав підприємства ; g — швидкість приросту величини дивідендів, які виплачує підприємство. Усі дані, окрім показника g , доступні із фінансової звітності підприємства. Що ж до оцінки величини показника g, то його найчастіше визначають за наступною формулою: EPSi — прибутковість корпоративних підприємства у i – тий момент часу

Оцінка вартості позикового капіталу (cost of debt) підприємства. Основні різновиди оцінки: оцінка вартості довгострокового капіталу; оцінка вартості короткострокового капіталу підприємства. Особливість: використання позикового капіталу може бути пов’язано із реальним залученням фінансових ресурсів на меншу абсолютну величину, ніж формування грошового зобов’язання перед кредитором , наприклад, розміщення корпоративних облігацій з дисконтом. , де CD — вартість позикового капіталу; I — абсолютна величина процентних платежів; t —строк обігу боргу або тривалість використання позикових коштів; NV — номінальна вартість боргового зобов’язання; NP — емісійна вартість боргового зобов’язання.

ІII. Оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу.

Оптимальна структура капіталу існує, але представляє собою динамічну величину, яка залежить від поточної рентабельності підприємства (або ж рентабельності проекту, який фінансується) та вартості позикового капіталу. Фінансовий ліверидж – відображає механізм мультиплікативного впливу на формування показників рентабельності власного капіталу (або EPS) в результаті зміни (або коливань) прибутку до сплати відсотків та оподаткування (EBIT). Фактично фінансовий ліверидж відображає формування фінансового ризику підприємства через узагальнення ділового ризику (невизначеність майбутнього EBIT) та впливу коливань EBIT на рентабельність власного капіталу, що є наслідком використання позикового фінансування та прояву фінансового ризику. Залучення підприємством позикового капіталу, а, отже, збільшення фінансового лівериджу, доцільно до моменту досягнення диференціалу фінансового лівериджу нульового значення

В економічній літературі у якості критеріїв оптимізації структури капіталу виділяють наступні підходи: мінімізація середньозваженої вартості сукупного капіталу; максимізація рівня прибутковості (рентабельності) власного капіталу; мінімізація рівня фінансових ризиків. Загалом, під ефектом фінансового лівериджу розуміється максимізація ринкової вартості підприємства шляхом збільшення рентабельності його власного капіталу. Рівень фінансового лівериджа (Degree of financial Leverage) де ROA – загальна рентабельність активів (рентабельність активів по EBIT); cd – вартість боргу; t – ставка податку на прибуток. , E – власний капітал; D – позиковий капітал (сума довгострокових та короткострокових фінансових зобов’язань підприємства), δFL – диференціал фінансового лівериджу;

де δEPS – процентна зміна величини EPS; δEBIT – процентна зміна величини EBIT; I –процентні витрати підприємства; Dps – грошові дивідендні виплати по привілейованих акціях; t – ставка податку на прибуток. Ефект сукупного лівериджу (Degree of Combined Leverage) де δEPS – процентна зміна величини EPS; δEBIT – процентна зміна величини EBIT; δQ –процентна зміна обсягів реалізації продукції підприємства; R – чистий дохід від операційної діяльності; VC – сукупні змінні витрати підприємства; FC – сукупні постійні витрати підприємства; I – процентні витрати підприємства; Dps – грошові дивідендні виплати по привілейованих акціях; t – ставка податку на прибуток.

Ефект сукупного лівериджу (DCL) - механізм мультиплікативного впливу на формування показників рентабельності власного капіталу (або EPS) На основі наведених даних визначте рівень операційного та фінансового лівериджу та оцініть, як вплине на рентабельність власного капіталу зростання виручки від реалізації на 10% № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 ПОКАЗНИКИ Чистий дохід від реалізації продукції Змінні витрати Постійні витрати Власний капітал Дострокові кредити банку Короткострокові кредити банку Економічна рентабельність активів Ставка податку на прибуток Середня розрахункова ставка процентів за кредит Маржинальний прибуток (МР) Операційний прибуток (EBIT) Операційний ліверидж (DOL = МP/EBIT) Податковий щит (1 -Т) Диференціал фінансового лівериджу (δFL) Коефіцієнт фінансового лівериджу (FL) Фінансовий ліверидж(DFL = δFL*FL) (тис. грн. ) 3725 2607 395 1950 220 650 38% 21% 32%

Інше важливе завдання аналізу джерел фінансування: аналіз рентабельності сукупного і власного капіталу та факторів, що її визначають • Двофакторна модель рентабельності власного капіталу: , де - перший фактор – рентабельність авансованого в діяльність підприємства; сукупного капіталу, - другий фактор – фінансова структура підприємства.

Інше важливе завдання аналізу джерел фінансування: аналіз рентабельності сукупного і власного капіталу та факторів, що її визначають • Трьохфакторна модель рентабельності власного капіталу: • 4 -хфакторна модель рентабельності власного капіталу: