Алла Горська Виконали студентки групи 2 АШ Губіна

Алла Горська Виконали студентки групи 2 АШ Губіна Ірина, Щербакова Аліна

А лла Олекса ндрівна Го рська (* 18 вересня 1929, Ялта — † 28 листопада 1970, Васильків) — українська художницяшістдесятниця і відомий діяч правозахисного руху 60 -х років в Україні. Дружина художника Віктора Зарецького.

Батьки Алли, початок 1920 -х р. Алла з батьком 1930 р. Її батько, Олександр Валентинович Горський, був одним з організаторів радянського кіновиробництва: після демобілізації він деякий час працював у державних установах, а з 1931 року став директором Ялтинської кіностудії. Мати Алли Олександрівни — Олена, ніколи, на відміну від чоловіка, кар'єри не робила. В Ялті вона працювала вихователькою у дитячих закладах санаторно-шкільного типу, а в Ленінграді художником костюмів і потім уже весь час цим і займалася.

Алла збатьком та братом Арсеном, зима 1939 -40 р. Алла Горська з сином Олексієм (праворуч), батьком Олександром та матір'ю Оленою. Одеса, 1960 р. З вересня 1939 -го року по квітень 1940 року батько Алли, Олександр Валентинович, був на фінській війні, а незадовго до нападу Німеччини на СРСР поїхав керівником групи до Монголії на зйомки фільму «Його звали Сухе-Батор» . То ж війна застала у Ленінграді 11 -річну Аллу разом з матір'ю та старшим на 10 років братом Арсеном (він був сином Аллиної матері від першого чоловіка, який загинув у першій світовій війні).

Алла ж із мамою, переживши дві блокадні Ленінградські зими, влітку 1943 -го евакуювалися до Алма. Ати, де уже працював на об'єднаній кіностудії Олександр Валентинович. Проте в Алма-Аті родина була недовго і наприкінці 1943 року переїхала до Києва, де Олександр Горський обійняв посаду директора кіностудії.

Алла Горська навчалася в Київському художньому інституті в майстерні С. Григор’єва. Закінчивши навчання в 1954 р. , працювала переважно в галузі станкового й монументального живопису. Пробувала свої сили також і в театральнодекораційному мистецтві.

І. Світличний, А. Горська, Б. Нечерда. Середина 60 х років. Кадр із фільму"Алла Горська". Режисер О. Левченко В 1961 -65 разом з Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним та ін. стала одним з організаторів і активним членом Клубу творчої молоді у Києві, який був тоді центром українського національного життя. Брала участь в організації літературно-мистецьких вечорів, підготовці щорічних Шевченківських свят та ін.

Вихована в російськомовному середовищі, Алла Горська проте цілком свідомо відкрила в собі українку і створила гурток з вивчення української мови, історії, культури, залучаючи своїх ровесників та однодумців, які ладні були б покласти на олтар служіння нації своє життя. Переслідувана владою, вона не зламалася і продовжувала боротись за волю і щастя свого народу.

Плідно займалась мистецькою діяльністю, створила ряд монументально-художніх робіт. Мозаїчне панно "Жінка. Птах" Мозаїчне панно "Дерево життя"

Нерідко працювала разом з українським художником Віктором Зарецьким, з яким була одружена. Так, вони вдвох створили вітраж у Київському університеті імені Т. Шевченка “Шевченко. Мати” (1964), який невдовзі було знищено за наказом чекістів, вбачаючи в творі приховану пропаганду українського націоналізму. Ними також створено мозаїчне панно “Прапор Перемоги” (1968 -1970) в меморіалі “Молода гвардія”, що в Краснодоні. Алла Горська із чоловіком Віктором Зарецьким

В 1964 році за виконання Шевченківського вітражу до вестибюля Київського університету була виключена зі Спілки художників, однак згодом поновлена. Належачи до групи «шістдесятників» , брала активну участь в українському правозахисному русі. За участь в акціях протесту в 1965 -68 роках проти розправ над українськими правозахисниками Горська була знову виключена зі Спілки художників і зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки.

1965 було заарештовано багатьох друзів і знайомих Горської. Цей рік став для неї початком діяльної участі в русі опору. 16 грудня 1965 Горська надіслала заяву прокуророві УРСР з приводу арештів. Горську викликали в КДБ на допити як свідка та на зводини віч-навіч, де велися специфічні «кагебістські розмови» з попередженнями й погрозами. Матеріально й морально підтримувала родини політв'язнів, листувалася з ними, систематично — з П. Заливахою. У квітні 1966 подала клопотання на його захист.

Горська була на процесі В. Чорновола 15 вересня 1967 у Львові, де з групою киян заявила протест проти незаконного ведення суду. 1968 Горська підписала «Листпротест 139» на ім'я керівників КПРС і радянської держави з вимогою припинити незаконні процеси. Почалися адміністративні репресії проти «підписантів» , кагебістський тиск. Києвом і Україною пішли чутки про існування підпільної терористичної бандерівської організації, керованої західними спецслужбами. Одним із керівників цієї організації називали Горську. А. Горська Автопортрет

За нею стежили, іноді демонстративно, їй погрожували невідомі особи. 1970 Горську викликали на допит в Івано-Франківськ у справі заарештованого В. Мороза, але вона відмовилася давати свідчення. За декілька днів до смерті склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.

28 листопада 1970 року Алла Горська була вбита в помешканні свекора у місті Василькові Київської області. Похорон Горської 7 грудня 1970 на Міському (Берковецькому) кладовищі в Києві перетворився в мітинг протесту.

Слідство, яке вела прокуратура Київської області, дійшло висновку, що Горську вбив її свекор з мотивів особистої неприязні, а потім скінчив життя самогубством. В Україні поширювалися жахливі чутки про ці смерті, зарубіжне радіо подавало свої версії. Розмови про смерть Горської й обставини її загибелі присікалися владою.

«Соняшник» (портрет сина) Абетка "Василь Кривинець"

Портрет батька Автопортрет з сином Жінка

Дякую за увагу!!!