АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ доц Наталя Анатоліївна Ничик

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ доц. Наталя Анатоліївна Ничик

ІМУНОПРОФІЛАКТИКА створення або підвищення рівня несприйнятливості населення до інфекційних хвороб за допомогою медичних імунобіологічних препаратів (МІБП): вакцин/анатоксинів і сироваток/імуноглобулінів (вплив на III ланку епідемічного процесу). Циркуляція збудника припиняється при імунізації не менше 95 % сприйнятливого населення (створення колективного імунітету).

Схема передачі збудника інфекційного процесу III I II 1 2 3 I – джерело збудника, II – механізм передачі, III – сприйнятливий здоровий організм (колектив); 1 – виділення збудника із зараженого організму, 2 – перебування збудника у довкіллі, 3 – проникнення його у здоровий організм.

СПРИЙНЯТЛИВІСТЬ – це видова здатність організму реагувати на інфікування розвитком хвороби або носійства. РЕЗИСТЕНТНІСТЬ МАКРООРГАНІЗМУ – природна несприйнятливість. Вона базується на багатьох неспецифічних і специфічних факторах захисту.

Фактори неспецифічної резистентності шкіра і слизові оболонки лізоцим, шлунковий ферменти фагоцитарна система комплемент лейкіни інтерферон та ін. сік, травні

Структура імунної системи До первинних (центральних) органів імунної системи належать: кістковий мозок і тимус. до периферичних : селезінка і скупчення лімфоїдної тканини на периферії (лімфатичні вузли, селезінка, фолікули, мигдалики) Центральні та периферичні органи імунної системи

ІМУНІТЕТ властивість організму оберігати свою антигенну постійність впродовж життя завдяки несприятливості до інфекційних агентів, яким властива генетична гетерогенність. ФОРМИ ІМУНІТЕТУ: Антибактерійний Противірусний Антитоксичний Протипухлинний Протипаразитарний Трансплантаційний

ВИДИ ІМУНІТЕТУ Природжений видовий (люди не заражаються багатьма хворобами тварин); трансплацентарний (материнський) — зумовлений наявністю у новонароджених антитіл, отриманих від імунної матері через плаценту або з молоком. Набутий природній (стерильний, нестерильний) — виникає після перенесення гострих інфекцій; штучний: активний — створюється організмом у відповідь на введену вакцину; пасивний — після введення імунної сироватки чи імуноглобуліну, що містять антитіла до певного збудника

КОЛЕКТИВНИЙ ІМУНІТЕТ несприйнятливість суспільства до інфекційних хвороб. Створюється внаслідок перенесеної епідемії або завдяки масовій вакцинації населення і досягненню високого матеріального та культурного рівня. Вакцинацію можна вважати успішною, якщо після неї в колективі не менше 95 % осіб набуває повноцінного імунітету.

ВИДИ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ Імунопрофілактика планова активна пасивна екстрена активна пасивна комбінована (симультанна)

Види імунопрофілактики Планова — щеплення роблять незалежно від рівня захворюваності на відповідну інфекційну недугу). Екстрена — щеплення за епідемічними показаннями здійснюють: при загрозі або виникненні несприятливої епідемічної ситуації (особливо небезпечні інфекції, грип), при спілкуванні нещепленої (сприйнятливої) особи з джерелом збудника (щеплення в осередках інфекційних хвороб), при виїзді особи в епідемічну несприятливу територію, щеплення проти правця і сказу.

Медичні імунобіологічні препарати (МІБП вакцини та анатоксини, які створюють активний імунітет; імунні сироватки та імуноглобуліни, що забезпечують пасивний захист; бактеріофаги, які викликають лізис бактерій; цитокіни

Препарати для створення пасивного імунітету Гомогенні імуноглобуліни q препарати з вмістом специфічних імуноглобулінів (до 95 % Ig G) щодо конкретних збудників (протиправцевий, протигрипозний, протиботулінічний, проти кліщового енцефаліту) або проти багатьох збудників інфекційних хвороб (імуноглобулін людини нормальний). Отримують із сироваток чи плазми крові здорових людей. q Вводяться внутрішньом’язово чи внутрішньовенно, період напіввиведення становить приблизно 4 тиж.

Препарати для створення пасивного імунітету Гетерогенні сироватки – препарати для профілактики і лікування вірусних (сказ, кліщовий енцефаліт), бактерійних (лептоспіроз, сибірка), токсинемічних (правець, дифтерія, ботулізм) інфекцій. отримують з крові багаторазово вакцинованих тварин, вводяться лише внутрішньом’язово за методом Безредка, враховуючи ризик розвитку тяжких поствакцинних ускладнень (анафілактичний шок, сироваткова хвороба), мають удвічі коротший період напіввиведення з організму.

ВИМОГИ ДО ВАКЦИН ТА АНАТОКСИНІВ специфічність, імуногенність, відсутність побічних небажаних ефектів, стабільність і тривалість у зберіганні, зручність у використанні, високі показники імунологічної епідеміологічної ефективності, низька собівартість. та

Види вакцин живі, інактивовані корпускулярні (цільновіріонні), хімічні, генно-інженерні, векторні рекомбінантні, рослинні, ДНК-плазмідні, мукозальні вакцини.

Живі вакцини (туберкульоз, поліомиєліт (ОПВ), кір, краснуха, епідемічний паротит, грип, сказ, бруцельоз, висипний тиф, гарячка Ку, жовта гарячка, сибірка, туляремія, чума) авірулентні штами мікроорганізмів, позбавлені патогенності при збереженій імуногенності. Переваги : — повноцінність і тривалість імунної відповіді на введення препарату — достатньо однієї ін’єкції — мають достатньо тривалий (рік і більше) термін придатності, заморожування не впливає на їх активність. Недоліки : — потребує ретельного дотримання температурного режиму зберігання (4 -8 °С), — загроза реверсії в дикий штам, з чим пов’язані тяжкі ускладнення в поствакцинальному періоді. - не мають консервантів, при роботі з ними слід суворо дотримуватися правил асептики.

Вбиті ( нактивовані корпускулярніцільновіріонні і ) ( ) вакцини гепатит А, герпес, грип, кашлюк, кліщовий енцефаліт, лептоспіроз, поліоміеліт (ІПВ), холера, черевний тиф, сказ хімічно чи фізично знезаражені мікроорганізми. Крім захисних (протективних) антигенів у препаратах містять значний баласт бактерійних клітин (віріонів), з чим пов’язана реактогенність препаратів. Вакцини повинні зберігатися при температурі 4 -8 С. Нижча ефективність порівняно з живими вакцинами, однак повторне введення створює достатньо стійкий імунітет.

Хімічні вакцини містять протективні антигенні детермінанти (значно менше баластних речовин); стійкі до впливу факторів довкілля; висока безпека та можливість використання у різних асоціаціях, спрямованих одночасно проти ряду інфекцій; слабка реактогенність та імуногенність, потреба додавання ад’юванту та багаторазового введення.

Генно-інженерні вакцини q. Отримують шляхом біотехнології при пересадці генів, які кодують протективні антигени певних збудників, у живі атенуйовані штами вірусів, бактерій, дріжджів чи еукаріот. q. Рекомбінантні вакцини безпечні і достатньо ефективні, можуть бути використані для розробки комплексних вакцин, які створюють імунітет одночасно проти декількох інфекцій.

ДНК-вакцини плазмідні ДНК, які кодують протективні антигени. Імунна відповідь подібна до такої при використанні живих вакцин. Позбавлені можливості реверсії в дикий штам. Це вакцини майбутнього проти ВІЛінфекції, сказу, грипу, гепатиту В і С, герпесу, папіломавірусної інфекції, туберкульозу, малярії тощо.

Рослиннітрансгенні вакцини В основі лежить використання трансгенних рослин, які містять пересаджені гени мікроорганізмів. Поїдання цих рослин викликає в експериментальних тварин синтез специфічних антитіл. Основна перевага — оральний спосіб імунізації; високий економічний ефект від використання вакцин.

Мукозальні вакцини — препарати, які забезпечують синтез антитіл проти білків-адгезинів бактерійних клітин (вібріонів), внаслідок чого не може відбутися колонізація слизових оболонок цими збудниками (холера, токсигенні штами E. coli, вірус простого герпесу, пневмокок). При введенні інтраназально і перорально вони забезпечують високі титри синтезу Ig A.

АНАТОКСИНИ знезаражені бактерійні екзотоксини зі збереженими антигенними та імуногенними властивостями. q Використовуються для активної профілактики токсинемічних інфекцій; q притаманна висока профілактична ефективність при дворазовому введенні, яка сягає 95 -100 %, а також збереження стійкої імунної пам’яті; q відносно низька реактогенність; q забезпечення формування антитоксичного імунітету (поступається імунітету, утвореному після перенесеного захворювання); q не запобігають формуванню бактеріоносійства; q широке використання проти дифтерії, правця, гангрени, ботулізму, холери, стафілококової та синьогнійної інфекцій.

Комплексні вакцини — справжня комбінація (змішування) вакцин, — використання двокамерних шприців з послідовним введенням компонентів у разі несумісності антигенів. АКДП (адсорбована кашлючно-дифтерійноправцева) вакцина, інфлувак – грипозна вакцина, менінгококова, пневмококова (23 сероваріанти), поліомієлітна (3 сероваріанти тощо.

КОМПЛЕКСНІ ВАКЦИНИ ДОЗВОЛЯЮТЬ § Зменшити кількість ін’єкцій Зменшити частоту відвідування медичних закладів Дозволяють уникнути болю у дитини й емоційного дискомфорту у батьків і лікаря Сформувати індивідуальний графік вакцинації Відповідають Національному календарю вакцинації Економічно вигідні

ІнфанріксІПВ Ацелюлярна вакцина для профілактики: - дифтерії - кащлюку - правця - поліомієліту Склад: ДT, СT, 3 Ag кашлюку(КT+ФГA+ПРT), 3 інактивованих віруси поліомієліту (тип 1, 2, 3) Схема вакцинації: 3 -4 -5 -18 міс вм

Інфанрікс. Пента Ацелюлярна вакцина для профілактики: - дифтерії - кащлюку - правця - поліомієліту - гепатиту В Склад: ДT, СT, 3 Ag кашлюку(КT+ФГA+ПРT), 3 інактивованих віруси поліомієліту (тип 1, 2, 3), очищений HBs. Ag Схема вакцинації: 3 -4 -5 -18 міс вм

Інфанрікс. Гекса Ацелюлярна вакцина для профілактики: - дифтерії - кащлюку - правця - поліомієліту - гепатиту В - Hib – інфекції Склад: ДT, СT, 3 Ag кашлюку(КT+ФГA+ПРT), 3 інактивованих віруси поліомієліту (тип 1, 2, 3), очищений HBs. Ag, ПРФ Схема вакцинації: 3 -4 -5 -18 міс вм

Варілрікс Вакцина для профілактики вітрянки Склад – ослаблений вірус вітрянки Захищає від оперізувального герпесу в майбутньому Схема вакцинації: пк - 9 міс -12 років – 1 доза - з 13 років – 2 дози з інтервалом 6 тиж.

Хіберікс Вакцина для профілактики інфекції, збудником якої є Haemophilus influenzae type b Можливе змішування в одному шприці з Інфанріксом (є розчинником) Схема вакцинації: 3 -4 -5 -18 міс вм

Хаврікс 720/1440 Вакцина для профілактики гепатиту А Склад – інактивований вірус гепатиту А Схема вакцинації: вм - 1 -18 років - Хаврікс 720 - з 19 років - Хаврікс 1440 Ревакцинація через 6 -12 мес Премія Галена в Іспанії, Бельгії, Франції та Великобританії, Європейська премія

Енжерікс Вакцина для профілактики гепатиту В Склад – очищений HBs. Ag вирусу гепатиту В Схема вакцинації: вм 0 -1 -6 міс / 0 -1 -2 -12 міс Дози: - до 19 років – 0, 5 мл - з 19 років – 1 мл Премія Галена в Бельгії

Твінрікс Вакцина для профілактики гепатиту А і В Склад – інактивований вірус гепатиту А і очищений HBs. Ag Схема вакцинації: вм - 1 -16 років – 1 -а доза 1 мл, через 6 -12 міс 2 -а доза - з 16 років – 0 -1 -6 міс

ФАЗИ РОЗВИТКУ ПІСЛЯВАКЦИННОГО ІМУНІТЕТУ характерні як для утворення антитіл, так і для формування клітинного імунітету. Перша, латентна фаза – інтервал між введенням антигену і появою антитіл, цитотоксичних клітин та ефекторів гіперчутливості сповільненого типу (триває протягом декількох діб). Друга, фаза росту – накопичення антитіл та імунокомпетентних клітин у крові (від 4 діб до 4 тиж). Фаза зниження імунітету спочатку досить швидкоплинна, пізніше сповільнюється, розтягуючись на декілька років або десятиріч.

Динаміка антитілоутворення після первинного і повторного введення антигену (бустер-ефект)

Бустернідози вакцин Більшість вакцин за календарем щеплень слід вводити 2 і більше разів. Первинна вакцинація може складатися з декількох доз вакцинації, інтервали між дозами суворо регламентовані. Ревакцинацію можна проводити через рік і, навіть, декілька років. Інтервал між введенням вакцин має бути не меншим ніж 4 тиж.

ОСНОВНІ ВАКЦИНОКЕРОВАНІ ІНФЕКЦІЇ: Хвороба Вакцини Туберкульоз Гепатит В Енжерикс, Інфанрикс (Пента, Гекса), Твінрикс Кашлюк, дифтерія, правець Інфанрикс (ІПВ, Пента, Гекса) Гемофільна інфекція Гіберикс, Інфанрикс Гекса Кір, краснуха, паротит Пріорикс Гепатит А Гаврикс, Твінрикс Вітрянка Варилрикс Грип Флюарикс

Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 595 від 16. 09. 2011 р.

Програма імунізації для дорослих, залежно від віку

Правила зберігання і транспортування МІБП Передбачають функціонування спеціальної системи «холодового ланцюга» : спеціально навчений персонал з обслуговування холодильного обладнання, правильне зберігання і постачання МІБП нижчестоячих структурних підрозділів; холодильне обладнання для зберігання і транспортування МІБП при оптимумі температур; механізм контролю з дотримання температурного режиму на етапах холодового ланцюга.

Правила зберігання вакцин до кожної упаковки вакцини має бути доступ охолодженого повітря; використовується передусім препарат з найменшим терміном зберігання; у морозильній камері зберігаються лише живі вакцини, які потребують температури - 20 С, решта – у холодильнику (+2. . . +8 С);

Правила зберігання вакцин (продовження) транспортування у термоконтейнерах разом з холодовими елементами. Завантаження і розвантаження вакцин у термоконтейнери при кімнатній температурі має тривати не більше 5 -10 хв. має зберігатися місячний запас МІБП від потреби закладу. При отриманні нової серії вакцини перевіряють фізичні властивості: колір, прозорість, осад, наявність етикеток і цілісність ампул (флаконів). При виявлені 20 % і більше препарату, що не відповідає вимогам інструкції, МІБП повертається поставнику.

Умови продажу вакцин громадянам Тільки за рецептом лікаря в рецептурному відділі. Тільки за наявності у покупця термоконтейнеру з холодоелементом. Кожна доза супроводжується інструкцією українською мовою. Обов'язковий чек із зазначенням дати і часу продажу. Аптечний працівник повинен пояснити умови зберігання і транспортування вакцини і необхідність провести щеплення в ЛПУ при суворому дотриманні санітарно-гігієнічних вимог. Наказ МОЗ України № 595 від 16. 09. 2011

ПІДГОТОВКА ПЛАНОВИХ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ 1) ті, що проводять до вакцинації (збір даних про чисельність і віковий склад населення, складання річних і місячних планів вакцинації; оснащення кабінетів для щеплень і забезпечення їх щепними препаратами, обладнанням, інструментарієм, медикаментами і документацією; укомплектування, навчання персоналу); 2) під час щеплень (медичний огляд осіб; безпосереднє виконання щеплень і нагляд за щепленими впродовж 1 -2 год; оцінка щепних реакцій; внесення даних про щеплення до відповідних облікових документів; інактивація залишків вакцини й обробка інструментарію); 3) після щеплень (медичний нагляд понад 1, 5 год після вакцинації, а також через 1 -2 доби вдома або в організованому колективі).

Правила проведення вакцинації Мінімальний час між щепленням і попереднім гострим захворюванням чи загостренням хронічного повинен бути не меншим ніж 1 міс. Але при легких формах гострих захворювань (риніт), цей проміжок може бути скорочений до 2 тиж. У близькому оточенні пацієнта не повинно бути хворих на ГРВІ. Перед вакцинацією слід з’ясувати самопочуття, провести огляд та термометрію. За показаннями перед щепленням може бути проведене обстеження та консультація фахівця (для уточнення характеру й фази захворювання).

ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ ВАКЦИНАЦІЇ Імунопрофілактику здійснює спеціально підготовлений з вакцинопрофілактики медичний персонал (щеплений проти дифтерії, кору, епідемічного паротиту, гепатиту В і грипу) у щепних кабінетах. Вакцинацію проводять пацієнту в лежачому або сидячому положенні з метою уникнення його непритомності Перед процедурою обов’язково перевіряється наявність інструкції, маркування на упаковці та цілісність флаконів, відсутність сторонніх включень. Всі ампули чи флакони, що містять залишки невикористаних вакцин, а також інструмент, який використовувався для щеплень, знезаражують або автоклавують.

Способи введення вакцин Внутрішньошкірне Внутрішньом’язове

Способи введення вакцин Підшкірно Перорально

МЕДИЧНІ ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ВАКЦИНАЦІЇ Постійні протипоказання Тяжкі ускладнення від попередньої дози у вигляді анафілактичного шоку. Алергія на будь-який компонент вакцини. Захворювання нервової системи, що прогресують, гідроцефалія та гідроцефальний синдром у ступені декомпенсації, епілепсія, епілептичний синдром із судомами 2 рази на місяць та частіше. Первинний імунодефіцитний стан, імуносупресія, злоякісні новоутворення. Вагітність.

Медичні протипоказання до вакцинаці (продовження) Для БЦЖ-вакцини - вага дитини менше 2 000 г і келоїдний рубець на попередню дозу препарату. Для живої корової, живої паротитної моновакцин і тривакцини (кір, паротит, краснуха) протипоказанням є тяжкі реакції на аміноглікозиди та анафілактичні реакції на гетерогенний білок. Тимчасові протипоказання гострі захворювання та загострення хронічних недуг.

Поствакцинні реакції – це клінічні та лабораторні ознаки нестійких патологічних (функціональних) змін в організмі, що виникають у зв’язку з проведенням щеплення. Реакції бувають місцеві та загальні, в тому числі сильні. Сильною місцевою реакцією в місці введення препарату вважається набряк м’яких тканин більше 50 мм у діаметрі, інфільтрат більше 20 мм, гіперемія більше 80 мм у діаметрі. Сильні загальні реакції характеризуються підвищенням температури тіла ≥ 39 о. С.

Приклади вакцинних ускладнень Анафілактичний шок – характеризується різким падінням артеріального тиску і порушенням серцевої діяльності. Виникає, як правило, в перші 30 хвилин після проведеного щеплення, вимагає реанімаційних заходів. Судоми без підвищення температури тіла (афебрильні судоми) - зустрічаються при вакцинації АКДП-вакцинами (1 на 30 -40 тис. щеплень). На відміну від фебрильних судом, викликаються подразненням певних ділянок мозку і мозкових оболонок вакцинними антигенами чи реакцією на них. Енцефалітна реакція (серозний менінгіт) - зустрічається з частотою 1 на 10 тис. щеплень, ускладнення вакцинації проти кору и паротиту. Виникає внаслідок подразнення вакцинними вірусами мозкових оболонок. Проявляється головними болями, неврологічними симптомами, однак минають без всяких наслідків.

Поствакцинні ускладнення Келоїдний рубець після вакцинації

Поствакцинні ускладнення Вакцинальна екзема (В. Н. Бондарев, Е. Я. Войтинский, 1972; В. П. Брагинская, А. Ф. Соколова, 1990)

Поствакцинні ускладнення Багатоформна ексудативна еритема у дитини 1 -го року після вакцинації віспи

Поствакцинні ускладнення Повзуча еритема (27 -й день після пщеплення) Інокуляція вірусу вакцини на край лівої повіки (17 -й день хвороби)

Поствакцинні ускладнення (сироваткова хвороба)

Поствакцинні ускладнення 2 -й день після введення вакцини 3 -й день після введення вакцини Алергічні висипання після введення АКДП-вакцини (В. П. Брагинская, А. Ф. Соколова, 1990)

Фактори схильності до поствакцинних ускладнен Наявність у дитини ознак ураження нервової системи, особливо таких як гіпертензивний, гідроцефальний, судомний синдроми, які можуть проявлятися разом. Будь-які форми алергічних проявів. Частота, тривалість, характер гострих захворювань, особливості перебігу хронічних недуг. Наявність в анамнезі патологічних реакцій на попередні щеплення.

ПРОФІЛАКТИКА ПОСТВАКЦИННИХ УСКЛАДНЕНЬ суворе виконання техніки вакцинації; ретельний відбір осіб для щеплень з урахуванням протипоказань; виконання інструкцій з транспортування та зберігання вакцин; дотримування доз, схем введення препаратів, інтервалів між щепленнями.

Списанню і знищенню підлягає вакцин з порушеним терміном придатності; q - яка зберігалась з порушенням “холодового ланцюга”; q - із зовнішніми властивостями, що змінилися, які не визначені в Інструкції про використання даної вакцини (наявність осаду, сторонніх предметів, зміна кольору і прозорості та ін. ). q Для списання препаратів, непридатних до застосування, створюється комісія в складі 3 чоловік, яка складає акт списання і знищення вакцин. q Знищення вакцини проводиться у тому самому приміщенні, де вона зберігається.

ПРАВИЛА ЗНИЩЕННЯ ВАКЦИН Ампули і флакони з інактивованими і рекомбінантними вакцинами розкриваються, виливаються в раковину, скло викидається в ємність для сміття без додаткового знезаражування. Ампули і флакони з живими вакцинами після розкриття вкладають у дезінфекційний розчин на 1 годину або інший термін, визначений в регламенті із застосування дезінфекційних засобів, потім виливають у раковину, скло викидають в ємність для сміття.

ГАСЛА АНТИВАКЦИНАЛЬНОГО РУХУ Вакцинація не захищає від інфекційних хвороб! Вакцинація – причина невиліковних хронічних хвороб! Вакцинація – змова проти людства! Щеплення – ритуальне принесення в жертву невинних малюків! Вакцинатори брешуть населенню! Вакцинатори підкуплені фармакомафією!

ФУНКЦІОНЕРИ АНТИВАКЦИНАЛЬНОГО РУХУ Гомеопати, натуропати, дієтологи, токсикологи, цілителі, екологи, фізики, хіміки, журналісти та інші громадяни, які не мають медичної освіти і фактично дилетанти у вакцинології.

Причини антивакцинального руху (очевидні, замасковані, вірогідні) Поствакцинальні реакції та ускладнення у здорових людей. 2. Мала ймовірність захворювання на тлі спорадичної інфекційної захворюваності чи її відсутності. 3. Недоліки медперсоналу в щепневій роботі. 4. Недостатня поінформованість населення про необхідність поголовної імунізації, недоліки санітарноосвітньої діяльності. 5. Намагання мас-медіа підвищити свій рейтинг на цій темі. 6. Економічні чинники (перерозподіл сфер торгівлі з метою наживи). 7. Зовнішні та внутрішні політичні мотиви (боротьба за владу, намір ослабити імунологічний щит народу, погіршити демографічні показники тощо). 8. Релігійні та фаталістичні переконання. 1.

Розвиток вакцинальної кампанії Ослаблення вакцинальної кампанії Дощепний період Втрата згоди на щеплення Відновлення згоди на щеплення Продовження вакцинальної кампанії Епідемія Схематичне зіставлення інфекційної захворюваності, охоплення населення щепленням і антищепного руху

Найвища кількість інфекційних захворювань, які можна попередити завдяк щепленню, у порівнянні з числом захворювань і небажаних станів після щепл у 1995 р. (США) Максимальне число захворювань, зареєстроване перед впровадженням щеплень Рік (роки) максимальної захворюваності Число захворювань в 1995 р. Відсоткова зміна у захворюванос ті Синдром вродженої краснухи 20 000 1964 -1965 7 (-99, 96) Дифтерія 206 939 1921 0 (-99, 99) Інфекція H. influenzae 20 000 1984 1 164 (-94, 18) Кір 894 134 1941 309 (-99, 97) 152 209 1968 840 (-99, 45) Кашлюк 265 269 1934 4 315 (-99, 37) Поліомієліт (дикий вірус) 21 269 1952 0 (-99, 99) Краснуха 57 686 1969 146 (-99, 75) Правець 601 1948 34 (-99, 82) Хвороба Паротит епідемічний Число небажаних станів після щеплень – 10 594

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У багатьох країнах діють закони і правила, які захищають державну політику в ділянці вакцинопрофілактики. З'явилися судові позиви проти авторів непідтверджених негативних даних про щеплення. Функціонери антивакцинального руху супроводжують свої публікації деклараціями про власну непричетність до рішення відмовитися від щеплення.

ІСТОРІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ВАКЦИН У ПРОТИЕПІДЕМІЧНУ РОБОТУ Назва хвороби Дата Натуральна віспа 1796 Кір 1963 Сказ 1885 Епідемічний паротит 1967 Холера 1886 Краснуха 1969 Черевний тиф 1896 Менінгококова інфекція 1972 Чума 1896 Стрептококова пневмонія 1976 Дифтерія 1923 Вірусний гепатит В 1981 Кашлюк 1926 Вітряна віспа 1984 Правець 1927 Гемофільна інфекція 1988 Туберкульоз 1927 Вірусний гепатит А 1991 Жовта гарячка 1935 Лайм-бореліоз 1998 Грип 1936 Ротавірусна інфекція 1998 Поліомієліт 1955 Папіломавірусна інфекція 2006

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ нормативноправове забезпечення національні рекомендації фінансування підготовка медичних кадрів незалежні наукові ради, які за критеріями наукової медицини переглядаються кожні 4 -5 років

НАЦІОНАЛЬНІ КАЛЕНДАРІ ЩЕПЛЕНЬ

ІМУНІЗАЦІЯ ПЕРЕД ПОЇЗКОЮ ЗА КОРДОН В ЕНДЕМІЧНІ ЗОНИ Рутинна вакцинація проти: ВГ типу А та В, правця та дифтерії, грипу, кору. . 2. Вакцини пов’язані з місцем подорожі, умовами побуту та характером запланованої активності: кваліфікація та вакцинація у спеціалізованих консультативних кабінетах або кабінетах щеплень, консультація у інфекціоніста або у спеціалістів обласних санітарноепідеміологічних станцій. 1) жовта гарячка – ендемічна для тропічної Африки та центральних і північних районів Південної Америки. Деякі країни з тих районів вимагають сертифікат про вакцинацію (т. з. , жовта книжка) перед отриманням дозволу про перетин кордону, а інші у випадку осіб, які повертаються з ендемічних районів (навіть переїжджаючи транзитом). Сертифікат дійсний від 10 дня після вакцинації протягом 10 років; видається тільки офіційними кабінетами. Вакцина (Стамаріл) містить живі, атенуйовані віруси. 2) японський енцефаліт – ендемічний для південних та східних районів Азії та північної Австралії. Вакцинація рекомендована у випадку перебування >2 тиж. У сільських районах, особливо в епідемічний сезон (комарі). Вакцина (JEVAX) містить інактивовані віруси.

3) менінгококи групи А та С – вакцина полісахаридна або 4 -валентна кон’югована показана у профілактиці хвороб, спричинених менінгококами групи А та С у мандрівників територіями ендемічного поширення цих інфекцій (район субсахари у Африці, Близький Схід [Мекка]). 4) черевний тиф – ендемічний для південних районів Азії (найвищий ризик в Індії, Бангладеші, Пакистані) та країнах, що розвиваються північної та західної Африки (за винятком Тунісу), Південної Америки (напр. Перу) та Центральної і на Карибських островах. Вакцина (Тифім Vi) містить очищений полісахаридний антиген S. typhi. Неспецифічна профілактика –› 481 5) сказ – ендемічна у багатьох районах (напр. Азії, Африці, Південній та Центральній Америці). Вакцинація (Верораб) показана у випадку тривалого перебування у сільських районах, контакті з тваринами та місцевим населенням, подорожі велосипедом, відвідування гробниць тощо (первинна вакцинація – 3 дози в/м по схемі 0, 7, 28 днів та додаткова через рік. Ревакцинація кожні 5 років). 6) Poliomyelitis - Імовакс. Поліо. 7) кліщовий енцефаліт - Енцепур А, FSME-Імун. 8) холера – ендемічна у країнах з недостатньою санітарною інфраструктурою та гігієнічних стандартів у Південній Америці, Азії та Африці. Доступна інактивована вакцина (Дукорал), вводиться перорально у 2 дозах (проміжок ≥ 1 тиж. ). Вакцинація рекомендована особам, які виїжджають в особливо небезпечні райони (напр. огорнуті епідемією) або заражені на високий ризик захворіти з погляду на характер активності (напр. медичний персонал).

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!