Академічне красномовство Академічне красномовство це ораторська діяльність

Академічне красномовство

Академічне красномовство це ораторська діяльність науковця, викладача, що доповідає про результати дослідження, популяризує досягнення науки.

Сфера його застосування - шкільна (різних рівній) та наукова аудиторія.

Слово походить від грецького «акабеміа» -так називалися сади, що начебто належали міфічному героєві Академу. Згодом цим почали називати філософську школу, засновану Платоном саме в цій місцевості. У Європі академічне красномовство динамічно розвивалося в середньовічних університетах. Але особливого розквіту воно набуло в після ренесансний період

Головні риси академічного красномовства – доказовість, бездоганна логічність, точність мислення, чітка, позбавлена будь-якої двозначності, термінологія. Найважливішим і найскладнішим у риторичній практиці є публічне ораторство.

Публічне красномовство комбінує і синтезує в собі багато ознак. Це видно з таких його характеристик: а) за змістом воно є суспільне важливим і проблемним; б) за формою реалізації публічне мовлення є писемно-усним; в) за відношенням до форми мовлення є книжно-розмовним; г) за функціональним типом мовлення публічна промова може бути синтезом елементів усіх функціональних мовних типів -- розповіді, опису, міркування, монологу; д) за характером реалізації публічне мовлення є підготовленоімпровізаційним.

Змістом публічних промов обирають, як правило, дуже важливі і часто проблемні для їх вирішення питання суспільнополітичного, громадського чи виробничого життя. Це можуть бути проблеми, що потребують публічного ствердження чи заперечення, аргументації чи спростування, розв'язання конфлікту та обрання правильного вибору.

У публічній промові роль писемної і усної форми мови майже врівноважується. Нині писемну підготовку можна полегшити за допомогою комп'ютера.

Для слухачів сприймання виголошуваної промови є важчим, ніж писаного тексту, бо відсутній зоровий образ мови (текст) і повертатися до сказаного неможливо, його вже немає.

Тому в процесі виголошення публічної промови можуть залучатися засоби усного розмовного мовлення, не передбачені писемним текстом: звертання і запитання, вставні слова, повтори -- зв'язки і підхоплювачі тексту, паралельні синоніми або синонімічні заміни, пояснення окремих термінів чи інших слів, легке тлумачення , що не спотворює істинного значення.

Лекційно-пропагандистське красномовство має в своєму складі три види виступів (лекцій): а) власне наукові, теоретичні: лекції, наукові доповіді і повідомлення; б) науково-методичні: навчальні лекції; в) науково-популярні: лекціяогляд, лекція-екскурсія, кіночи телелекція.

Кожний з різновидів лекцій має свої композиційні особливості і прийоми активізації перцептивно-пізнавальних можливостей реципієнтів, і кожний педагог, як щоденний оратор, має знати про них і володіти ними.

Лекція-показ - це розповідь з демонстрацією того, що і як треба робити. Лекція-інформація - це послідовний виклад теоретичних положень з великим фактажем. Треба знайти спосіб так подати його, щоб не змішалося все докупи. Лекція-бесіда - це вміла комбінація монологу і діалогу, що значно активізує увагу і мислення слухачів, робить їх співучасниками творчого пізнання.

До якого б виду не належала лекція, вона має продумуватися і будуватися за певним планом, в якому треба передбачити риторичні засоби активізації уваги слухачів.

Підготувала Студентка 125 групи Лавренчук К. В.