6 Національна і Всеєвропейська екологічна мережа 6 1

6. Національна і Всеєвропейська екологічна мережа 6. 1 Структура екомережі 6. 2. Базові елементи національної екомережі 6. 3. Екомережа України 6. 4. Всеєвропейська екологічна мережа 6. 5. Всеєвропейська екологічна мережа і управління територіями

Екологічна мережа України • • Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000 - 2015 роки“ прийнятий 21 вересня 2000 р. Основною метою Програми є збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм природного стану, та формування їх територіальної єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного світу та їх популяцій. • На першому етапі (до 2005 р. ) передбачається забезпечити збільшення площі окремих елементів національної екологічної мережі, застосування економічних важелів сприяння їх формуванню на землях усіх форм власності, створення відповідної нормативно-правової бази, здійснення комплексу необхідних наукових досліджень та організаційних заходів. • На другому етапі планується довести площу національної екологічної мережі до рівня, необхідного для забезпечення екологічної безпеки країни, введення в дію сталої системи природоохоронних заходів збереження ландшафтного і біологічного різноманіття.

Закон України "Про екологічну мережу" ( 24 червня 2004 р. ) У законі сформульовані основні принципи формування, збереження та використання екомережі. Структурні елементи екомережі Ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття. Сполучні території (екокоридори) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу. Буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів. Відновлювані території забезпечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відтворення первинного природного стану. Перелік ключових територій екомережі включає території та об'єкти природнозаповідного фонду, водно-болотні угіддя міжнародного значення, інші території, у межах яких збереглися найбільш цінні природні комплекси. Насамперед це регіони Карпат, Кримських гір, Донецького кряжу, Приазовської височини, Подільської височини, Полісся, витоків малих річок, окремих гирлових ділянок великих річок, прибережно-морської смуги, континентального шельфу тощо.

Згідно з Законом України "Про екологічну мережу" екомережа — єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і, відповідно, до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні

Елементи екомережі Ідея екомережі є інтегральною в організації збереження біо- та ландшафтного різноманіття, з одного боку, і перспективою невиснажливого природокористування — з другого боку. Втілення екомережі - наступні елементи: - природні коридори для забезпечення безперервності природних екосистем (вони ж — і міграційні шляхи водночас); - природні ядра або осередки (ключові райони) для збереження екосистем, середовищ існування видів і ландшафтів; - відновлювальні райони — для відновлення порушених елементів екосистем, середовищ існування й ландшафтів; - супутні острівні природні масиви (насамперед для мігруючих видів); - буферні зони, які сприяють зміцненню мережі та її захисту від впливу негативних зовнішніх факторів

Поєднання природоохоронної і господарської діяльності в різних секторах: - аграрному та лісовому (підтримка екстенсивних, традиційних режимів господарювання), - туристичному (підтримка сільського зеленого туризму з урахуванням інтересів місцевого населення), транспортному (кооперація у визначенні коридорів), - рибальському (базується на принципах екологічнозбалансованого розвитку), - планувальному (створення зон "зелених легень", враховуючи урбанізацію та географічне розташування екомережі), - у правовій сфері (розвиток відповідного нормативно правового забезпечення), - оцінці стану довкілля.

Природні регіони - території, які багаті на ландшафтне різноманіття, в своєму складі вони мають частку територій природно-заповідного фонду, що значно перевищує цю частку в цілому по країні, а також інші території, що відповідають умовам, визначеним національним природоохоронним законодавством або міжнародними нормативно-правовими актами (конвенціями, угодами, договорами тощо) і забезпечують збереження ландшафтного різноманіття, особливо щодо тих, які забезпечують місця існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослин і тварин. Природні коридори - це витягнутої конфігурації території, що зв'язують між собою природні регіони. Природні коридори можуть бути суцільними чи перервними наземними та повітряними (шляхи міграцій птахів тощо), різної форми і протяжності, які можуть визначатися конкретними завданнями щодо забезпечення окремих функцій збереження певних видів тварин і рослин. Вони мають включати максимальну кількість природних ланок, простягатися створеними самою природою шляхами i бути достатньої величини для забезпечення відповідних умов збереження певних видів дикої фауни та флори. Буферні смуги (зони) створюються для захисту природних регіонів і коридорів від дії зовнішніх негативних чинників, забезпечення для них більш сприятливих умов для розвитку i самовідновлення i, разом з тим, оптимізують форми господарювання з метою збереження існуючих i відновлення втрачених природних цінностей

Поліський (лісовий) екокоридор, що охоплює основні болотні масиви, регіони головного водозбору Дніпра з притоками та частково - водозборів Західного Бугу, Південного Бугу, Дністра, Сіверського Дінця; на цій території порівняно багато незмінних ландшафтів. Галицько-Слобожанський (лісостеповий) екокоридор, до якого потрапляють ділянки басейнів усіх рік першої величини, зони Карпатської та Подільської ендемічності, пралісові ділянки - букові та смерекові - в Карпатах, діброви Поділля та Слобожанщини, сосняки Слобожанщини, грабові ліси Розточчя, степові ділянки Опілля, Придніпров'я, реліктові крейдові ценози Сіверського Дінця, рефугіуми реліктових угруповань в Карпатах, на Опілля, Поділлі. Південноукраїнський (степовий) екокоридор, до якого потрапляють клаптики степових ділянок, літоральні та аквальні екосистеми, петрофітні та плавневі ценози, ендеми та релікти Прибужжя, Приазов'я, степового Криму.

Також до сполучних територій екомережі відносяться меридіональні екокоридори, просторово обмежені долинами великих річок - Дніпра, Дунаю, Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, Сіверського Дінця, які об'єднують водні та заплавні ландшафти - шляхи міграції численних видів рослин і тварин. Окремий природний коридор, що має міжнародне значення, формує ланцюг прибережно-морських природних ландшафтів Азовського і Чорного морів, який оточує територію України з півдня.

Мережа об’єктів „NATURA-2000”. - систематизована екомережа природоохоронних територій, що створюються в три етапи для збереження в Європі певних типів екотопів (близько 250), окремих видів дикої фауни (близько 200) та флори (близько 430). Вона, відповідно до директив, включає і спеціальні зони особливого захисту. Смарагдова мережа , 1989 р. Постійний комітет Бернської конвенції - спеціальна мережа з об’єктів, що охороняються і не охороняються, під юрисдикцією Конвенції. Території повинні представляти особливий інтерес для екології видів, які знаходяться під загрозою зникнення, ендеміків, а також включати типи природних середовищ існування видів, котрі потребують конкретних заходів збереження. Мережа об’єктів Рамсарської конвенції, 1971 - Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція). - „водно-болотні зони” - дельти, естуарії, прибережні лагуни, мілини, болота з прісною та морською водою. - водно-болотні угіддя – райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм природних або штучних‚ постійних або тимчасових‚ стоячих або проточних‚ прісних‚ солонкуватих або солоних‚ включаючи морські акваторії‚ глибина яких не перевищує шість метрів.

Площа земельних угідь - складових національної екомережі Складові екомережі Площа (тис. га) стан на 1. 09. 00 Площа (тис. га) станом на 1. 06 Сіножаті та пасовища 7772, 9 7950, 5 9536, 6 Ліси та лісовкриті площі 10380, 2 10503, 7 10955 Відкриті заболочені землі 940, 4 966, 0 940, 4 Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються 136 126, 4 136 Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом 1180, 8 1040, 5 1180, 8 2415 2416, 9 тис га 2415 22825, 3 37, 8 % 23 363, 1 38, 7 % 25164, 5 41, 68% Води Загальна площа (тис. га), Відсоток від загальної площі України Прогнозна площа (тис га) на 2015 рік

Основні проблеми формування екомережі: Недосконалість організаційного забезпечення та контролю за виконанням заходів Програми на місцевому рівні. Недостатність обсягів фінансування з місцевих бюджетів. Невизначеність фінансування на галузевому рівні. Докорінні зміни у формах власності на землю, зниження темпів заповідання, відсутність встановлених на місцевості меж об'єктів ПЗФ через недостатність фінансування проведення цих робіт. Недостатнє кадрове забезпечення на центральному та місцевому рівнях.

Всеєвропейська екомережа: Мережа біосферних резерватів. Мета цього типу - здійснення конкретних стратегій, що поєднують охорону культурної і природної спадщини із стабільним екологічним, економічним та соціальним розвитком. Особливість - збереження типової природи, яка використовується на засадах збалансованості. Мережа біогенетичних резерватів. Попередник Всеєвропейської екомережі (1976). Основні цілі створення: - гарантування збереження потенціалу генетичної різноманітності та різних типів середовищ існування, - розроблення системи стаціонарів для біологічних досліджень збереження типових зразків європейської флори, фауни та природних територій, враховуючи можливість включення транскордонних середовищ, біоценозів та екосистем на базі угод між державами

Біосферні заповідники світу

Об’єкти Всеєвропейської екомережі Мережа об’єктів всесвітньої спадщини. Тип потенційних компонентів екомережі - об’єкти Конвенції про охорону культурної і природної спадщини (Париж, 1972). Станом на початок третього тисячоліття: 552 території, з яких 418 культурного, 114 природного, а 20 – змішаного, універсального значення. Останні дві категорії в 68 країнах, з них 27 природоохоронних територій знаходяться в тропічних лісах, займаючи лише трохи більше одного відсотка їх площі. Цей тип мережі оптимізує управління природно-заповідними територіями, передусім національними парками. Мережа біотопів CORINE. Має переважно наукове значення. Формування мережі біотопів CORINE здійснюється на основі класифікації екосистем (біотопів), яка використовується в Західній Європі: 1. Морські та узбережні екосистеми; 2. Екосистеми застійних та проточних водойм; 3. Трав’яні та чагарникові екосистеми; 4. Лісові екосистеми; 5. Надмірно зволожені екосистеми (прибережні та болотні); 6. Екосистеми скель субнівального та нівального поясів; 7. Пустельні екосистеми; 8. Агрофітосистеми.

Об’єкти Всеєвропейської екомережі Європейські охоронні ландшафти. Охороняються відповідно до Європейської ландшафтної конвенції (Флоренція, 2000 рік). Мережа цих об’єктів є найбільш розгалуженою, до її складу входять як природні, так і напівприродні території, на яких забезпечується екологічно збалансоване ведення господарства, природокористування та природовідтворення.

Структура і території (зони) Національної Екологічної Мережі ECONET-ПОЛЬЩА Елемент мережі ECONETПОЛЬЩА Важливість Кількість Загальна площа, км 2 Відсоток території, % Ключові ядра Міжнародна 46 69 560 22 Національна 32 27 900 9 Міжнародна 38 18 900 6 Національна 72 27 400 9 Екокоридори

Моніторинг складових екомережі у складі державного моніторингу Структурний елемент екомережі Інформаційна основа для здійснення моніторингу Території та об'єкти природно-заповідного фонду Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду Землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони Державний водний кадастр Землі лісового фонду. Полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду Державний лісовий кадастр Землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами Державний кадастр природних територій курортів / природних лікувальних ресурсів Землі рекреаційного призначення. Інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність) Державний земельний кадастр Земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України Державний облік і кадастр рослинного світу Території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України Державний кадастр тваринного світу, Державний облік і кадастр рослинного світу Частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання – пасовища, луки, сіножаті тощо Державний земельний кадастр Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом. Регуляційний контроль, радіаційний контроль

Екомережа України

ЗЕМЕЛЬНІ ВГІДДЯ – ПРОГНОЗОВАНІ СКЛАДОВІ КЛЮЧОВИХ ТА СПОЛУЧНИХ ТЕРИТОРІЙ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Площа вгіддя у тис. га у відсотках до загальної площі вгідь області Сіножаті 188, 1 8, 6 Пасовища 259, 2 11, 9 Ліси та інші лісовкриті площі 289, 9 13, 3 Відкриті заболочені (осушені) землі 49, 7 2, 3 Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, усього 90, 5 4, 1 Води й прибережні захисні смуги 75, 6 3, 5 Землі природоохоронного, рекреаційного, історикокультурного призначення 31, 3 1, 4 Загалом: 984, 3 45, 2 У тому числі природно-заповідного фонду: 305, 2 до 14 Тип угіддя

ПЕРСПЕКТИВНІ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ТЕРИТОРІЇ ТА ОБ’ЄКТИ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ЛЬВІВЩИНИ ЯК ЯДРА ПРОЕКТОВАНОЇ ЕКОМЕРЕЖІ № з/п Територія Проектована площа, у га 1. НПП “Північне Поділля” 82000 2. РЛП “Равське Розточчя” 20464 3. РЛП “Дністровський” (дві частини) 15000 4. РЛП “Стільське горбогір’я” 5500 5. РЛП “Вододільно-Верховинський” 5000 6. РЛП “Немирівський” 2500 Загалом: 130464