4. 4. Управління запозиченими коштами банку
До складу запозичених (недепозитних) ресурсів входять: n n кредити отримані в інших банках; кредити, отримані від НБУ; депозити небанківських фінансових установ; кошти інвесторів, вкладені в боргові забов’язання банку. 2
Відмінності недепозитних джерел ресурсів від депозитних: n n неперсональний характер – вони не асоціюються з конкретним клієнтом банку, а купуються на ринку на конкурентній основі через посередників; ініціатива залучення коштів належить самому банку; недепозитні залучені ресурси використовують, як правило, великі банки; Великі суми залучення, тому ці операції вважають операціями оптового характеру; 3
Фінансовий менеджер повинен дати відповіді на питання: Скільки коштів з недепозитних джерел має бути залучено для потреб банку які недепозитні джерела коштів найбільше відповідають стратегічним цілям банку на даний момент часу та мінімізують витрати 4
Етапи управління залученням коштів з недепозитних джерел: Оцінка загальної потреби банку в непозитних коштах. Визначається шляхом визначення розриву фондів – різниці між поточними і прогнозованими кредитами та інвестиціями, що банк планує здійснити, і поточними та осікуваними надходженнями ресурсів з депозитних джерел. Вибір недепозитного джерела коштів 1)відносна вартість коштів, отриманих з кожного недепозитного джерела; 2)ризик кожного з джерел фондів: процентний ризик та ризик доступності кредиту; 3)строк погашення коштів, що залучаються, та їх відповідність потребам банку; 4)розмір банку-позичальника; відповідність державним регулюючим нормам; 5
Управління процесом залучення недепозитних ресурсів здійснюється за двома основними напрямками: Управління залученням міжбанківських кредитів; управління емісією боргових цінних паперів; 6
Управління міжбанківськими кредитами. Передумовами ефективного управління міжбанківськими кредитами є: - необхідний рівень іміджу банку на ринку; постійний аналіз і врахування кон’юктурного ринку; Використання математичних моделей під час планування строків виплати кредитів; 7
Управління залученням ресурсів за рахунок отримання міжбанківських кредитів містить такі етапи: n n n n n визначення мети використання міжбанківського кредиту; оцінка власної кредитаспроможності банку; визначення обсягу коштів, що залучаються за рахунок отримання кредитів інших банків; вибір ефективних форм міжбанківських кредитів, що залучаються банком; вивчення та оцінка умов міжбанківських кредитів; оцінка вартості міжбанківських кредитів; укладання кредитних умов; забезпечення умов ефективного використання міжбанківських кредитів; організація контролю за поточним обслуговуванням 8 та погашенням отриманих кредитів;
Управління емісією боргових цінових паперів. Головною метою управління емісією боргових цінних паперів банку є забезпечення залучення необхідного обсягу коштів шляхом випуску та розміщення на первинному ринку цінних паперів. 9
Управління залученням ресурсів за рахунок емісії боргових цінних паперів складається з таких основних етапів: Вивчення можливостей ефективного розміщення боргових цінних паперів , емітованих банком Визначення цілей залучення ресурсів за рахунок емісії боргових цінних паперів Оцінка власного кредитного ризику Визначення обсягу емісії Визначення умов емісії облігацій Оцінка вартості облігаційної позики Визначення ефективних форм андерайтингу 10
Етапи управління залученням ресурсів за рахунок емісії боргових цінних паперів: 1. Вивчення можливостей ефективного розміщення боргових цінних паперів, емітованих банком. Аналіз кон'юнктури ринку цінних паперів містить: ü характеристику стану попиту і пропозиції за борговими цінними паперами різних видів; ü характер обігу боргових цінних паперів інших банків; ü умови їх емісії, динаміку цін їх котирування, обсягів продаж боргових цінних паперів нових емісій; ü інші показники. 2. Визначення цілей залучення ресурсів за рахунок емісії боргових цінних паперів: ü використання облігацій як постійне джерело коштів; ü використання облігацій лише для фінансування капіталомістких програм. 3. Оцінка власного кредитного рейтингу. 4. Визначення обсягу емісії. Потрібно виходити з: ü потреба банку в недепозитних ресурсах та можливість формування з альтернативних джерел; ü законодавчі обмеження щодо мак-го обсягу боргових цінних паперів, що емітуються банком. 11
5. Визначення умов емісії облігацій. 5. 1 Номінал облігації залежно від категорій інвесторів: ü найменший номінал – орієнтований на продаж облігацій населенню; ü найбільший – продаж облігацій інституційним інвесторам. 5. 2 Кількість облігацій з урахуванням обсягу емісії і номіналу однієї облігації. 5. 3 Визначення виду облігації: ü залежно від цілей залучення облігаційної позики (короткострокові чи довгострокові); ü залежно від можливостей їх розміщення на ринку цінних паперів відповідно до вимог щодо їх інвестиційної привабливості. 5. 4 Купонна ставка, формування якої враховує такі фактори: ü середня ставка % за аналогічними кредитними інструментами; ü середній рівень дохідності базових облігацій аналогічного виду; ü рівень кредитоспроможності банку; ü прогнозні темпи інфляції; ü рівень попиту на аналогічні боргові цінні папери; ü рівень ліквідності аналогічних боргових цінних паперів на ринку цінних паперів. 5. 5 Порядок виплати % доходу. ü періодичність виплати % доходу інвестором; ü адреси місць, дати початку і зупинення виплати % доходу. Сукупність усіх умов емісії облігацій має бути відображена в емісійному проспекті, зміст якого регламентується відповідними правовими нормами. 12
6. Оцінка вартості облігаційної позики: ВОБЛ – вартість облігаційної позики; ПВОБЛ – процентні виплати за облігаціями; В – витрати на емісію та розміщення облігацій відносно суми емісії; СБ – сума боргу; ПП – ставка податку на прибуток. За результатами оцінки вартості облігаційної позики визначається ефективність залучення ресурсів з цього джерела порівняно з іншими альтернативними джерелами їх залучення. 13
Формування ресурсної бази банку має підпорядковуватись чинникам Стратегія Зовнішні обмеження Внутрішні можливості 14
Скачать презентацию 4 4 Управління запозиченими коштами банку До
7.4. Упр.недепоз.коштами.ppt