2. Гигиеническое обеспечение занятий оздоровительной физической культурой. Врачебный контроль, при занятиях физической культурой и спортом включает комплексную программу медицинского наблюдения за лицами, занимающимися физкультурой и спортом, с целью способствовать наиболее эффективному применению средств физического воспитания для укрепления здоровья, совершенствования физического развития и физической подготовки, а также достижению высоких спортивных результатов.
Врачебный контроль включает: 1) врачебное освидетельствование: 2) врачебно-педагогические наблюдения; 3) врачебно-спортивную консультацию; 4) санитарно-гигиенический надзор за местами и условиями проведения занятий физкультурой и спортом, а также соревнований; 5) гигиеническое воспитание физкультурников и спортсменов; 6) медико-санитарное обеспечение спортивных соревнований и массовых физкультурно-оздоровительных мероприятий.
Санитарно-гигиенический надзор за местами и условиями проведения занятий физкультурой и спортом, а также соревнований включает предупредительный надзор при проектировании и строительстве спортивных сооружений или выделении специальных помещений для занятий, а также текущий надзор за выполнением установленных санитарных правил содержания мест занятий. Предупредительный надзор проводят представитель районной ЭС совместно с врачом врачебно-физкультурного диспансера. Текущий надзор осуществляет врач соответствующей спортивной организации.
Медико-санитарное обеспечение спортивных соревнований и массовых форм оздоровительнофизкультурной работы организуют врачебнофизкультурные диспансеры или территориальные учреждения здравоохранения. Оно включает: проверку медицинской документации о допуске к участию в соревнованиях; оказание первой помощи при травмах или заболеваниях и при необходимости госпитализацию пострадавших; проверку санитарно-гигиенического состояния места и соблюдения санитарно-гигиенических нормативов и правил проведения соревнований (размещение участников, их питание и др. ). На международных и всесоюзных соревнованиях проводят также контроль на допинг (см. Допинги), а для женщин — на половую принадлежность.
Дополнением к врачебному контролю являются самостоятельные наблюдения за состоянием своего организма, которые помогают правильно регулировать величину и интенсивность физической нагрузки. Самоконтроль сводится к учету субъективных показателей (самочувствие, сон, аппетит и др. ) и объективных данных (вес, пульс, частота дыхания и др. ). Все данные самоконтроля заносятся в специальный дневник.
Поняття про невідкладні стани. Невідкладні стани за умов порушення діяльності органів дихання та серцевосудинної системи • Нещасний випадок – це такий стан організму, котрий виникає під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників, призводить до порушення функції життєво-важливих органів та систем й може складати загрозу для життя постраждалого. • В організмі потерпілих за досить короткий проміжок часу можуть статися незворотні зміни.
• Перша долікарська допомога передбачає негайне припинення дії вражаючих факторів (припинення дії отруйних речовин, вилучення потерпілого із під завалу, води, приміщення охопленого пожежею або заповненого отруйними газами, і т. д. ).
Хвороби дихальної системи, котрі вимагають надання невідкладної долікарської допомоги. • Б р о н х і а л ь н а а с т м а - хронічне запальне захворювання верхніх дихальних шляхів із повторними епізодами бронхіального спазму. Періодично розвиваються напади ядухи, котрі призводять до розвитку астматичного статусу й вимагають надання невідкладної допомоги.
У хворих на бронхіальну астму напад може розвинутися під дією провокуючих факторів: • домашні й зовнішні алергени, • респіраторна інфекція, • фізичні та емоційні навантаження, • гіпервентиляція, • деякі харчові продукти та ліки, • різні речовини із сильним запахом, • пил, шерсть тварин та ін.
• До початку нападу можуть з’являтися свербіж шкіри, закладання носа, чихання, першіння в горлі, сухий кашель.
• В період розпалу з’являється напад ядухи з затрудненим видихом, важкість за грудиною. Хворий приймає вимушене положення сидячи, впираючись руками в тверду поверхню. Частота дихання зменшується до 10 – 12 за 1 хв. На відстані можуть бути чутні сухі хрипи. Шкіра хворого набуває синюшного забарвлення.
• Відмічається набухання шийних вен, участь допоміжних м’язів в акті дихання (роздуваються крила носа, набухають м’язи плечового пояса). АТ може дещо підвищуватись. З’являється тахікардія. • Закінчується напад виділенням прозорого склоподібного мокротиння.
Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а: • Усунути дію провокуючого фактора. • Розстібнути стискаючий одяг, забезпечити доступ свіжого повітря. • Допомогти скористатися індивідуальним інгалятором. Інгалятор слід перекинути догори дном, збовтати, допомогти хворому обхопити його губами й натиснути на ковпачок під час вдиху. Через 3 – 5 хв. , у разі необхідності, інгаляцію можна повторити. • Викликати швидку допомогу.
Легенева кровотеча, кровохаркання • Кровохаркання – виділення невеликої кількості крові (до 50 мл) з мокротинням під час кашлю. Кров може забарвлювати все мокротиння в рожевий колір, а може виділятися у вигляді прожилок або невеликих згустків.
• Легенева кровотеча – виділення великої кількості крові під час кашлю. Кров погано згортається, має яскраво червоне забарвлення, пінистий характер та лужну реакцію.
Причинами легеневої кровотечі можуть бути: • рани та травми грудної клітки, • туберкульоз, • бронхоектатична хвороба, • рак легені, • гострі вірусні пневмонії, • інфаркт легені, • вади серця, • захворювання крові.
У разі втрати 500 мл крові і більше виникають загальні симптоми крововтрати: • загальна слабкість, • шум у вухах, • запаморочення, • задишка, • тахікардія • блідість шкіри, • холодний липкий піт, • втрата свідомості, • зниження АТ.
Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а: • Хворому надати сидячого положення з нахилом в сторону хворої легені. • Голову повертають на бік і збирають кров, що виділяється (для визначення об’єму крововтрати). • Забезпечити повний фізичний спокій. Дати заспокійливі. Забороняють розмовляти. • На область грудної клітки покласти міхур з льодом. Можна дати ковтати шматочки льоду, напувати прохолодною водою. • Викликати швидку допомогу.
Сторонні тіла дихальних шляхів. • В залежності від розмірів предмет може знаходитися у гортані, трахеї або бронхах. • Якщо стороннє тіло знаходиться у гортані – виникає сильний кашель, посиніння обличчя, порушення голосової функції. Розвивається спазм голосової щілини. Що призводить до асфіксії та зупинки дихання.
• Потрапляння сторонніх тіл до трахеї викликає сильний нападоподібний кашель, котрий може супроводжуватися блювотою, посинінням обличчя. Під час кашлю можна почути хлопання у трахеї. • Дрібні предмети можуть зразу потрапляти в бронхи (частіше правий) і перекривати доступ повітря в певну ділянку легені. Клінічно постраждалий відчуває біль за грудиною, під час кашлю може виділятися харкотиння із домішками крові.
Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а: • Стиснути руками грудну клітку або верхні відділи живота з метою виштовхування стороннього тіла з голосової щілини. Якщо дані заходи не ефективні – спробувати звільнити дихальні шляхи пальцем. • Після звільнення дихальних шляхів, за необхідністю, розпочати легенево-серцеву реанімацію. • У разі повної асфіксії та неможливості звільнення дихальних шляхів від стороннього тіла – провести трахеотомію.
Хвороби серцево-судинної системи, котрі вимагають надання невідкладної долікарської допомоги. • І ш е м і ч н а х в о р о б а с е р ц я (ІХС) – ураження міокарду, яке виникає внаслідок невідповідності між потребами в кисні та можливістю його доставки. • Виникає внаслідок ураження коронарних артерій (атеросклероз або спазм коронарних судин).
Розрізняють наступні форми ІХС: • миттєва коронарна смерть, • інфаркт міокарду, • стенокардія, • кардіосклероз.
Інфаркт міокарда Це гострий некроз міокарда, котрий виникає внаслідок припинення кровообігу в певній ділянці серця. • Причини: • утворення тромба або ембола в коронарній судині, • спазм судини в місці утворення атеросклеротичної бляшки, • значне фізичне навантаження у хворих на ІХС.
Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а. • повний фізичний та психічний спокій. • Під язик - нітрогліцерин по одній таблетці кожних 5 хв. тричі (під контролем артеріального тиску). • Дати ½ таблетки аспірину (250 мг), рекомендують добре розжувати. • Забезпечити доступ свіжого повітря або інгаляцію кисню. • Використовувати відволікаючі процедури – гірчичники на область серця, зігрівання грілками рук та ніг. • Викликати швидку допомогу.
Стенокардія • Це напади болю в області серця зжимаючого характеру на висоті фізичного (психоемоційного) навантаження або в спокої, котрий виникає як наслідок підвищення потреби міокарда в кисні. • Розрізняють стабільну та нестабільну стенокардію.
Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а: • Забезпечити фізичний та психічний спокій. • Під язик дати таблетку нітрогліцерину (зазвичай біль проходить за 2 -3 хв). • Поставити гірчичники на область серця та ікроножні м’язи. • Забезпечити доступ свіжого повітря.
Гостра серцева недостатність • Це стан, котрий виникає внаслідок зниження скоротливої здатності міокарда, яка призводить до зниження кровопостачання органів і тканин. • Розрізняють гостру правошлуночкову, лівошлуночкову та змішану серцеву недостатність.
• Гостра правошлуночкова серцева недостатність (ГПСН) виникає як наслідок ураження правого шлуночка та зниження його скоротливої здатності. Це призводить до підвищення венозного тиску та до затримки рідини в великому колі кровообігу.
Причини розвитку ГПСН: • тромбоемболія гілок легеневої артерії, • розрив міжшлуночкової перетинки, • порушення ритму серця, • декомпенсовані вади серця, • важка пневмонія.
Ознаки ГПШСН: • задишка із затрудненням вдиху, • напад ядухи, • пекучий біль за грудиною, • набухання шийних вен. • Шкіра набуває синюшного забарвлення, виступає холодний липкий піт. • З’являються набряки гомілок, швидко збільшується печінка – виникає біль в правому підребер’ї. • Стан супроводжується відчуттям страху смерті, збудженням, тахікардією, аритмією.
Невідкладна допомога: • Хворому надати зручного положення сидячи з опущеними вниз ногами. Заспокоїти. • Забезпечити доступ свіжого повітря або інгаляцію кисню через пари спирту. • На кінцівки накласти венозні джгути або дати під язик таблетку нітрогліцерину. • На область серця поставити гірчичник.
Г і п е р т о н і ч н а к р и за Значне підвищення АТ за короткий проміжок часу. Причини: • нервово-психічне та фізичне перенапруження, • вікові зміни (клімактеричний період), • черепно-мозкові травми, • дія токсичних факторів, та ін.
Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а: • Забезпечити фізичний та психічний спокій. • До ніг прикласти грілки, на потилицю поставити гірчичник. • Дати заспокійливі засоби, а за можливості – гіпотензивні. • Викликати швидку допомогу.
Невідкладні стани при захворюваннях органів травлення та ендокринної системи. • Г о с т р и й б і л ь в ж и в о т і виникає при багатьох захворюваннях і травмах живота та вимагає невідкладної долікарської допомоги і госпіталізації в хірургічне відділення.
Причинами можуть бути: • гострі запальні захворювання внутрішніх органів з втягненням у процес очеревини (гострий перітоніт), • розрив порожнистих органів (виразки шлунка та кишечника, травми живота, опіки, пухлини), • травми черевної стінки без ушкодження органів, • травми паренхіматозних органів з внутрішньою кровотечею та ін.
• Клінічно • сильний біль в животі, • напруження м’язів живота, • сухість у роті. • нудота, блювота, • підвищується температура тіла, • пульс прискорений, слабкого наповнення, • дихання поверхневе, • обличчя бліде. У разі виникнення кровотечі розвиваються загальні симптоми крововтрати.
Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а: • • • Забезпечити повний спокій. Забороняється пити та вживати їжу. На область живота кладуть міхур з льодом. Викликати швидку допомогу. Ні в якому разі не можна використовувати знеболюючі засоби та спазмолітики, так як в подальшому це може завадити правильній діагностиці захворювання та своєчасному оперативному втручанню.
Шлунково–кишкова кровотеча • Це важке ускладнення виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, раку шлунка, розриву варикозних вен стравоходу, виразок кишечника.
Клінічно: • запаморочення, • блідість шкірних покровів, • нудота, блювота. Блювотні маси мають вигляд кавової гущі, так як містять велику кількість гематину, котрий утворюється в результаті перетворення гемоглобіну під впливом соляної кислоти.
• Якщо кровотеча не сильна – блювоти може не бути, а з’являється рідкий чорний стілець (мелена). Розвиваються загальні симптоми крововтрати. Слід пам’ятати, що на фоні кровотечі біль в шлунку може зникати.
Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а: • Забезпечити пацієнтові повний фізичний та психічний спокій. • Призначити суворий постільний режим. • Заборонити розмовляти та вживати їжу. • Дати лоток для збирання блювотних масс. • Прикласти міхур з льодом на черевну стінку. • Госпіталізувати у хірургічне відділення.
• Ц у к р о в и й д і а б е т – захворювання, пов’язане із недостатністю інсуліну, або зниженням його активності, внаслідок чого розвивається гіперглікемія. • Розрізняють цукровий діабет І типу (інсулінзалежний), та цукровий діабет ІІ типу (інсуліннезалежний).
Гіпоглікемічна кома Це стан, який виникає у разі різкого зниження рівня цукру в крові, що призводить до недостатнього забезпечення глюкозою клітин центральної нервової системи. Зустрічається: • у хворих на цукровий діабет, котрі несвоєчасно їдять після використання інсуліну або таблеток, котрі знижують цукор, • у разі голодування, • при значних фізичних навантаженнях, • при алкогольній інтоксикації.
• Гіпоглікемічна кома розвивається досить швидко. Спочатку з’являються відчуття голоду, збудження, посилене потовиділення, роздратованість, головний біль, серцебиття. Може виникати тремтіння тіла, рук, порушення вимови. З’являється відчуття оніміння, порушується зір, мислення. Виникає втрата свідомості, підвищується тонус м’язів.
Н е в і д к л а д н а д о п о м о г а: • Необхідно якомога швидше забезпечити потрапляння в організм глюкози (дати цукерку, солодкий чай, мед і т. д. ). • У разі втрати свідомості – викликати швидку допомогу. • Симптоми гіпоклікемічної коми зникають на стільки ж швидко, як і виникають. Тому своєчасна допомога виключає необхідність викликати швидку допомогу.
7. Система иммунитета, понятие о клеточных и гуморальные звенья иммунитета. Влияние занятий оздоровительной двигательной активностью на иммунореактивность. 30. Хроническое перенапряжение системы иммунитета у спортсменов. Симптомы, причины, профилактика Иммунитет - способность организма защищать собственную целостность и биологическую индивидуальность. Иммунная система – объединяет органы и ткани, обеспечивающие защиту организма от генетически чужеродных клеток или веществ, поступающих из вне или образующихся в организме. Антигены - бактерии, вирусы или их токсины(яды), а также переродившиеся клетки организма. Антитела – молекулы белка, синтезируемые в ответ на присутствие антигена. Каждое антитело распознаёт свой антиген. Лимфоциты (Т и В) – имеют на поверхности клеток рецепторы, распознающие «врага» , образовывают комплексы «антиген- антитело» и обезвреживают антигены.
Центральная иммунная система Образуются лимфоциты: в красном костном мозгу - В -лимфоциты и предшественники Т-лимфоцитов, а в тимусе - сами Т-лимфоциты. Т- и В - лимфоциты переносятся кровью в периферические органы, где дозревают и осуществляют свои функции.
Периферическая иммунная система Миндалины расположены кольцом в слизистой оболочке глотки, окружая место входа в организм воздуха и пищи. Лимфатические узелки расположены на границах с внешней средой - в слизистых оболочках дыхательных, пищеварительных, мочевых и половых путей, а также в коже. Находящиеся в селезенке лимфоциты распознают чужеродные объекты в крови, которая «фильтруется» в этом органе. В лимфатических узлах «фильтруется» лимфа, оттекающая от всех органов.
Виды иммунитета Врождённый Приобретённый (пассивный) (активный) Наследуется ребёнком от матери. Пассивный Естественный ВИДЫ ИММУНИТЕТА Искусственный Появляется при действии лечебной сыворотки. Появляется после инфекц. болезни. Активный Появляется после прививки.
Механизм иммунитета
Снижение защитных сил организма на фоне нерациональных по величине и интенсивности нагрузок может проходить как в виде острых заболеваний (ангина, ОРВИ, фурункулез), так и в виде обострения хронических заболеваний, что может явиться не причиной развития состояния перенапряжения, а его признаком. Поэтому, обычные коррекции неэффективны. методы тренировочного лечения без процесса
53 Основи епідеміології. Основні поняття про інфекційні хвороби • Кафедра спортивної медицини • Шматова О. О.
54 Інфекція • — стан перебування мікроорганізму в організмі людини, за якого розвивається еволюційно закріплений комплекс біологічних реакцій взаємодії макроорганізму і патогенних мікробів.
55 Інфекційний процес це обмежена в часі складна взаємодія мікро(збудник) і макроорганізму, що протікає в певних умовах зовнішнього середовища.
56 Інфекційний процес проявляється на: • субмолекулярному, • субклітинному, • органному • організменному рівнях закінчується або загибеллю макроорганізму, або його повним звільненням від збудника.
57 Інфекційна хвороба — це форма прояву інфекційного процесу, що відображає ступінь його розвитку й має характерні нозологічні ознаки.
58 Інфекційні хвороби можуть передаватися від зараженої людини або тварини здоровому (контагиозность) і здатні до масового (епідемічного) поширення.
59 Інфекція може існувати у трьох основних формах: • мікробоносійство, • інфекційна хвороба, • імунізуюча субінфекція
60 всі інфекції умовно розподіляють на: • аліментарні, • респираторні, • ґрунтові, • раньові, • трансмісивні, • контактні
61 Збудник може проникати в різні органи й тканини: - лімфогенним шляхом, - гематогенним шляхом, - нейрогенним шляхом
62 Види інфекції. • Гострі інфекції — група хвороб, що характеризуються гострим, як правило, нетривалим перебігом з яскраво вираженим специфічним синдромом.
63 Види інфекції. • Хронічні інфекції — група хвороб, які характеризуються хронічним тривалим перебігом, розвитком специфічного симптомокомплексу і періодами ремісії (туберкульоз, бруцельоз тощо).
64 Види інфекції. • Емерджентні інфекції - хвороби, які з’являються раптово: 1) нові, раніше не відомі науці інфекції; 2) відомі хвороби у нових формах прояву ; 3) старі, раніше переможені і контрольовані хвороби, які поширюються (туберкульоз).
65 Види інфекції. • Екзотичні інфекції — у конкретному значенні це хвороби, що ніколи не реєструвалися на певній території.
66 Види інфекції. • Карантинні інфекції — категорія хвороб, у разі виникнення яких обов’язковим є запровадження карантину як головного заходу контролю
67 Карантин — це відокремлення від інших підозрілих на зараження осіб, які не є хворими, щоб запобігти можливому поширенню інфекції. Тривалість залежить від інкубаційного періоду.
68 Епіде мія — тип захворювання, яке є новим для даної популяції протягом періоду збереження імунної «пам'яті» та розповсюджується зі швидкістю, що значно перевищує очікувану, засновуючись на нещодавньому попередньому досвіді (тобто числі нових випадків за одиницю часу).
69 Пандемія — епідемія, що характеризується поширенням інфекційного захворювання на території усієї країни, територіях сусідніх держав, а в окремих випадках і багатьох країн світу. Характеризується відсутністю імунітету в людства, або сироватки.
70 Особливості перебігу інфекційних хвороб: • специфічність, • контагіозність, • стадійність перебігу • формування післяінфекційного імунітету
71 перебіг інфекційної хвороби: • надгострий (блискавичний, миттєвий) – триває кілька годин, • гострий – декілька діб, • підгострий – 2 -3 тижні, • хронічний – декілька міс. і навіть років,
72 Форми перебігу інфекційної хвороби: • типова, • абортивна, • стерта.
КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ (за етіологічним принципом): • бактеріози, • вірусні хвороби, • хламідіози, • мікоплазмози, • мікози, • гельмінтози 73
74 Дезинфекція — це знищення в середовищі, що оточує людину, патогенних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів, токсинів).
75 Щеплення – • специфічна профілактика, спрямована проти певних інфекційних захворювань
76 • Вакцини – активний імунітет, • Токсини – активний імунітет, • Антитоксини – пасивний імунітет.
4 -6. КОМБИНИРОВАННАЯ ПРОБА ЛЕТУНОВА • Проба состоит из 3 -х последовательных различных нагрузок, которые чередуются с интервалами отдыха. • Первая нагрузка - 20 приседаний (используется как разминка), вторая - бег на месте в течение 15 сек. с максимальной интенсивностью (нагрузка на скорость) и третья - бег на месте в течение 3 -х мин. в темпе 180 шагов в 1 мин. (нагрузка на выносливость). • Продолжительность отдыха после первой нагрузки, в течение которой измеряют ЧСС и АД, составляет 2 мин. , после второй - 4 мин. и после третьей - 5 мин.
Постнагрузочные изменения Тип реакции ЧСС САД ДАД ПД Время восстановления Соответствуют норме Нормотонический 1 я нагрузка Возрастает на 60 -80% Повышается на 15 -30% Снижается на 10 -35% Повышается на 60 -80% До 3 минут Нормотонический 2 я нагрузка Возрастает на 80 -100% Повышается адекватно Снижается на 10 -35% Повышается на 80 -100% До 4 минут Нормотонический 3 я нагрузка Возрастает на 100 -120% Повышается адекватно Снижается на 10 -35% Повышается на 100 -120% До 5 минут 1 -2 минуты (вариант нормы) Атипические Дистонический Умеренно возрастает Повышается «феномен до 180 -200 мм бесконечного рт. ст. тона» Не определяется Гипертонический Резко возрастает Резко Значимых повышается изменений нет до 200 -220 мм Нg Резко увеличено повышается за счет подъема САД Со ступенчатым подъемом АД Резко возрастает Повторно повышается на 2 -3 мин отдыха Гипотонический Резко Значимых Резко увеличено возрастает на изменений нет 120 -150% (-25% +12%) Значимых Повышается изменений нет вследствие подъема САД Увеличено т. к. продолжается подъем САД
15. Основы рационального питания при занятиях оздоровительной двигательной активностью. Рациональное питание - это, прежде всего, правильно организованное и своевременное насыщение организма хорошо приготовленной вкусной едой, которая содержит оптимальное количество различных элементов необходимых для его развития и функционирования. К таким элементам относятся: белки, жиры, углеводы, минеральные соли, витамины, микроэлементы, которые обеспечивают непрерывное обновление органов и тканей, и постоянный приток энергии. Рациональное питание требует осуществления выдающегося режима (распределение приема пищи в течение дня), а также правил ее приготовления и подачи.
Принцип рационального питания: • сохранять равновесие между энергетической ценностью пищи и энергетическими затратами организма на производственную деятельность и оздоровительная тренировка; • придерживаться сбалансированного соотношения белковых, жировых, углеводных, витаминных, минеральных и других компонентов рациона определить возрастные потребности организма в питании и двигательной активности с учетом возрастных изменений обмена веществ, физиологических функций и необходимой направленности в питании; • обеспечить индивидуальное питание (нормы и рацион питания необходимо составлять для конкретного человека с полным знанием индивидуальных особенностей). Необходимо учитывать пол, возраст, массу тела. Составляющие склонности к ожирению, энергозатраты на производственную деятельность.
Реализация основных принципов рационального питания. Для реализации первого принципа необходимо определить уровень суточных энергозатрат данного человека. Калорийность питания не должна превышать суточные энергозатраты. Энергетические затраты человека зависят от пола, возраста и двигательной активности, связанной с профессиональной деятельностью и способом проведения свободного от работы времени (спорт, танцы, прогулки, хобби и т. п. ). В связи с этим рекомендуют учесть профессионального труда. В зависимости от энергетической стоимости профессионального труда выделяют пять групп рабочих: 1). Преимущественно умственного труда; 2). Занятые легким физическим трудом; 3). Средней по тяжести труда; 4). Тяжелого физического труда; 5). Занятые особенно тяжелым физическим.
16. Устранение дефицита жидкости и электролитов в организме при занятиях оздоровительной физической культурой. Согласно современным представлениям при выполнении длительных упражнений адекватное возмещение дефицита жидкости и электролитов является одним из основных факторов, поддерживающих необходимый уровень физической работоспособности. Углеводно-электролитный состав спортивных напитков
В последние годы за рубежом предприняты попытки повышения эффективности оральных (т. е. принимаемых через рот) регидратационных средств (ОРС) путем добавления в состав растворов аминокислот, дипептидов, мальтодекстринов, злаков. Указанные добавки повышают абсорбцию электролитов и воды в кишечнике. Растворы, в которых вместо глюкозы в качестве стимуляторов всасывания включены аминокислоты, дипептиды и злаки, получили название «оральные регидратационные средства второго поколения» , или «Супер-ОРС» .
Ориентировочно, рекомендуемому дополнительно для всех к суточному объему потребляемой жидкости, равному 2 л, следует прибавить объем жидкости, соответствующий потере массы тела на тренировке минус 1 кг. Спортсмены должны пить прошедшую двойную очистку. воду,
Скачать презентацию 2 Гигиеническое обеспечение занятий оздоровительной физической культурой Врачебный
Обзорная лекция_ФЗН_2016_ФР.pptx