2 3 МІЖНАРОДНА ПЕРЕДАЧА ТЕХНОЛОГІЙ Під міжнародним

2. 3. МІЖНАРОДНА ПЕРЕДАЧА ТЕХНОЛОГІЙ

Під міжнародним технологічним обміном (трансфертом технологій) розуміється сукупність економічних відносин різних країн з приводу передавання науково технічних досягнень. На міжнародному ринку передача технологій здійснюється некомерційним та комерційним шляхом.

Некомерційні форми технологічного обміну: • технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спеціальна література; • бази і банки даних; • міжнародні виставки, ярмарки, симпозіуми, конференції; • обмін делегаціями; • міграція вчених і фахівців; • стажування вчених і фахівців у фірмах та університетах, організаціях; • навчання студентів і аспірантів; • діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.

Форми технологій, що підлягають міжнародному обміну на комерційній основі: 1. Матеріальні види технологій: • підприємства «під ключ» ; • технологічні лінії; • агрегати, устаткування, інструменти та ін.

2. Нематеріальні види технологій: • патент — свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахіднику, і засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу; • ліцензія — дозвіл, який видається власником технології (ліцензіаром), захищеної чи незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання цієї технології упродовж визначеного часу і за визначену плату; • копірайт — ексклюзивне право автора літературного, аудіо чи відеопродукту на показ і відтворення своєї роботи; • товарний знак — символ визначеної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника; • «ноу хау» — надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що представляють комерційну цінність, застосовувані у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом.

3. Послуги: науково технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу та ін. За призначенням технології підрозділяється на: • технології продукції, • технології процесів, • технології керування.

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБМІНУ 1. Розвиток ринку наукоємних технологій (біотехнологія, технології наук про життя людини, оптоелектроніка, комп'ютери і телекомунікація, електроніка, комп'ютеризоване виробництв, нові матеріали, аерокосмічні технології, озброєння, атомні технології); 2. Монополія найбільших фірм на ринках технологій; 3. Технологічна політика ТНК; 4. Взаємини ТНК із країнами, що розвиваються. 5. Участь у міжнародному технологічному обміні «венчурних» фірм. 6. Розвиток міжнародної технічної допомоги.

Технологічна політика ТНК: удосконалювання традиційних видів виробів для їх кращого пристосування до вимог світового ринку за показниками матеріалоємності, енергоємності, безпеки, надійності тощо; • створення принципово нових товарів, дослідження ринків, де можна очікувати високих прибутків; • удосконалювання існуючої і створення нової технології. •

ТНК використовують нові підходи до передачі науково-технологічних досягнень: • • • продаж ліцензій на початкових етапах життєвого циклу товарів з метою встигнути окупити частину витрат на НДДКР доходами від реалізації їх результатів; встановлення монопольно високих цін на запатентовану продукцію й обмеження виробництва і випуску нової продукції покупцями ліцензій; укладання угод між ТНК для одержання ексклюзивного права на блоки патентів на найбільш важливі винаходи. Укладаються угоди між окремими ТНК з метою утворення патентних пулів. Права на винаходи одержують всі учасники пула шляхом видачі взаємних ліцензій. Використання нових винаходів, створених поза пулом, припиняється; використання патентів для контролю за розвитком техніки або для гальмування цього розвитку; позбавлення дочірніх компаній ТНК самостійності у виборі техніки і технології. Вони повинні керуватися загальною ліцензійною політикою в рамках ТНК; передача ТІІК ліцензій на некомерційних умовах своїм філіям і дочірнім компаніям, що ставить останніх у переважне становище на ринку, сприяв підвищенню конкурентоздатності їх продукції.

Основні покупці на ринку технологій: • • закордонні філії та дочірні компанії ТНК; окремі незалежні фірми. Передача ТНК новітніх технологій своїм закордонним підрозділам обумовлена тим, що: • • переборюється протиріччя між необхідністю широкого використання новітніх технічних розробок з метою одержання максимального прибутку і виникаючої в зв'язку з цим загрозою втрати монопольного права на науково технічні досягнення; зменшуються питомі витрати на проведення НДДКР; виключається витік виробничих секретів за межі ТНК; збільшується прибуток материнської компанії (оскільки в багатьох країнах платежі за отриману нову технологію звільняються від податків).

ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОЇ ЛІЦЕНЗІЙНОЇ ТОРГІВЛІ Міжнародна торгівля ліцензіями є основним економічним механізмом міжнародного технологічного обміну і наразі набула широкого і швидкого поширення

ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ЛІЦЕНЗІЯМИ: • • • комерційна зацікавленість у здійсненні технологічного трансферту ліцензіара (продавця) і ліцензіата (покупця); посилення конкурентної боротьби на світовому ринку; прискорення випуску на ринок нової продукції; одержання доступу до додаткових ресурсів; проникнення і завоювання важкодоступних ринків у країнах, де широко використовуються тарифні і нетарифні бар'єри; одержання прибутку від продажу ліцензій на продукцію, що не відповідає новим стратегічним пріоритетам; країни з обмеженими ресурсами науково технічного розвитку, беручи участь у міжнародному технологічному обміні, мають можливість зайняти тверду позицію на світовому ринку без додаткових витрат; за допомогою ліцензій створюється реклама вітчизняної продукції і завдяки цьому зростає попит на неї в інших країнах, а також вивчаються закордонні ринки; політичні і правові мотиви: ліцензування є більш вигідним засобом інтернаціоналізації при бажанні ліцензіара захистити свої активи в умовах недосконалого законодавства, нестабільної політичної ситуації в країні ліцензіаті, яка ще проводить політику з обмеження панування іноземного капіталу і зміцненню державної власності.

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ МІЖНАРОДНОГО ЛІЦЕНЗУВАННЯ: обмеження можливостей одержання майбутніх прибутків, пов'язаних із самостійним використанням нематеріальних активів, внаслідок передачі прав на досить тривалий період; • втрата контролю над якістю своєї продукції і технології, а також над збереженням репутації своєї фірми у випадку передачі права іншій фірмі. Основними наслідками втрати контролю є: неадекватне використання ліцензій, низька якість продукції, перетворення ліцензіата в конкурента; • зниження цінності технологій у тих випадках, коли вони можуть стати широко відомими і доступними. •

ОБ'ЄКТИ ЛІЦЕНЗІЙ: • запатентований винахід чи технологічний процес; • технологічні знання і досвід, «ноу хау» ; • промислові зразки (нове художньо конструкторське рішення, що визначає його зовнішній вигляд); • товарний знак.

За обсягом переданих прав на використання науково-технічних знань ліцензіара розрізняють три види ліцензій: • проста (невиняткова), при продажу якої за ліцензіаром залишається право самостійно використовувати об'єкт ліцензії, а також надавати ліцензії на дану технологію й іншим ліцензіатам на даній території; • виняткова, що передбачає монопольне право ліцензіата використовувати технологію і відмовлення ліцензіара від самостійного використання запатентованих винаходів чи «ноу хау» і їх продажу на домовленій території; • повна, що надає ліцензіатові виключне право на використання патенту або «ноу хау» упродовж терміну дії угоди і відмовлення ліцензіара від самостійного використання предмета ліцензії упродовж цього терміну.

Операції з міжнародного ліцензування здійснюються на основі договорів і угод: 1. Міжнародні ліцензійні угоди. Об'єктом угоди можуть бути ліцензія на винахід, «ноу хау» , товарна марка. 2. Міжнародний договір купівлі продажу, передбачає постачання устаткування. 3. Міжнародні договори проектування і будівництво промислових об'єктів. 4. Комбіновані міжнародні договори продаж ліцензій і постачання устаткування. 5. Міжнародні договори про науково технічне співробітництво. 6. Міжнародні договори промислове співробітництво

Форми ліцензійних платежів Ліцензійні платежі — визначена винагорода ліцензіарові, виплачувана ліцензіатом як відшкодування за надання прав на використання предмета угоди. Вартість ліцензії формується на базі оцінки можливого прибутку від використання права виготовляти продукцію в результаті впровадження винаходу, «ноу хау» , а також продавати продукцію під товарним знаком. При цьому враховуються всі витрати на придбання ліцензії: ціна ліцензії, витрати, пов'язані з освоєнням виробництва, збутом, рекламою тощо.

Чинники впливу на рівень ціни ліцензії : • • можливий прибуток, що може одержати ліцензіат від використання технології; витрати на створення технології (витрати на НДДКР і освоєння виробництва); упущена вигода втрати, пов'язані з неотриманням прибутку від самостійного застосування технології; витрати, що виникають при передачі технології (витрати на відрядження фахівців для практичного ознайомлення і навчання використанню нової техніки, надання технологічної допомоги, проведення пусконалагоджувальних робіт); витрати на одержання такої ж чи аналогічної технології від альтернативного постачальника; потенційні витрати від самостійної розробки технології покупцем; витрати, пов'язані з порушенням патентних прав інтелектуальної власності.

ФОРМИ ЛІЦЕНЗІЙНИХ ВИНАГОРОД До першої групи відносяться винагороди, розмір яких підраховується на базі фактичного економічного результату використання ліцензії (періодичні відсоткові відрахування й участь у прибутку ліцензіата). До другої групи відносяться винагороди, розмір яких безпосередньо не пов'язаний з фактичним використанням ліцензії, а заздалегідь встановлюєтеся і вказується в договорі, виходячи з оцінок можливого економічного ефекту й очікуваних прибутків ліцензіата на базі використання ліцензії (первісний платіж готівкою, паушальний платіж, передача цінних паперів ліцензіата, передача зустрічної технічної документації.

Періодичні поточні відрахування ( «роялті» ) встановлюються у вигляді визначених фіксованих ставок (у відсотках) і виплачуються ліцензіатом через визначені погоджені проміжки часу (щорічно, щокварталу, щомісяця або на визначену дату). Способи обчислення поточних відрахувань: • з вартості виробленої за ліцензією продукції; • з одиниці виготовлених або реалізованих виробів у вигляді відсотка до ціни чи собівартості; • на спеціально обумовленій базі (зі встановленої потужності запатентова ного устаткування, з кількості переробленої за запатентованим способом сировини, на базі вартості переробки продукту, вартості чи кількості ок ремих компонентів, споживаних у процесі виробництва тощо)

Участь у прибутку ліцензіата як форма ліцензійної винагороди відрахування на користь ліцензіата визначеної частини (відсотка) прибутку, отриманого ліцензіатом завдяки використанню даної ліцензії. Паушальний платіж — визначена, твердо зафіксована в угоді сума ліцензійної винагороди. Застосовується в наступних випадках: • при передачі ліцензії разом з постачаннями устаткування, коли одноразовий характер угоди вимагає й одноразового визначення її вартості; • при продажу ліцензії маловідомій фірмі; • при видачі ліцензії на базі секрету виробництва (як гарантія від збитків у випадку його розголошення); • коли ліцензіат не хоче допустити контролю ліцензіара за використанням ліцензії; • коли в країні ліцензіата існують утруднення у відношенні переказу прибутків.

Первісний платіж готівкою передбачає оплату ліцензіатом визначеної в угоді суми у вигляді одноразового внеску чи вроздріб упродовж встановленого в угоді терміну або по виконанні визначених умов (через визначене число днів після підписання ліцензійної угоди або його вступу в силу; після надання ліцензіаром технічної документації). Іноді первісний платіж виплачується у розстрочку у певному встановленому для кожного внеску розмірі, але в досить обмежений термін. Передача цінних паперів (акцій і облігацій) як форма винагороди за ліцензійною угодою зустрічається в чистому вигляді і в комбінації з іншими формами ліцензійних угод. Передача технічної документації як форма платежу набула поширення в японських компаній. Вона передбачає взаємне надання ліцей і в більшості випадків застосовується у поєднанні з іншими формами винагороди.

ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ІНЖИНІРИНГОВИХ ПОСЛУГ Інжиніринг — це комплекс інженерно консультаційних послуг по використанню технологічних та інших науково технічних розробок.

Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг щодо: • підготовки виробництва: а) передпроектні послуги (соціально економічні дослідження, польові дослідження, топографічна зйомка, розвідка корисних копалин, підготовка техніко економічних обґрунтувань, консультації і нагляд за проведенням цих робіт); б) проектні послуги (складання генеральних планів, схем, робочих креслень, технічних специфікацій, консультації, нагляд тощо); в) післяпроектні послуги (підготовка контрактної документації, нагляд за здійсненням робіт, управління будівництвом, приймально здавальні роботи); • забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, управління підприємством, навчання персоналу); • забезпечення реалізації продукції; • обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об'єктів.

Чинники впливу на розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг: • • • прискорення науково технічного прогресу, що призводить до істотних зрушень у структурі міжнародної торгівлі убік збільшення торгівлі суміжними видами устаткування. Це вимагає спеціальних знань для вирішення технологічних і організаційних питань від проектування підприємства до введення його в експлуатацію; зростання обсягу державних і приватних інвестицій, що дозволяє розширювати будівництво і вводити нові об'єкти, при проектуванні яких можуть знадобитися інжинірингові послуги; наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку інжинірингових послуг; високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів фахівців для розвідки і розробки своїх природних ресурсів, розвитку паливно енергетичної бази, створення галузей важкої промисловості тощо; прагнення великих ТНК до зовнішньоекономічної експансії, розширенню сфер впливу. Вони використовують надання технічних послуг як один із засобів проникнення в економіку інших країн; збільшення числа великих інженерних фірм з великими оборотами і широкою сферою діяльності, створення національних і міжнародних асоці аційінженерних фірм, що сприяють розвитку інжиніринга.

Особливості ринку інжинірингових послуг як ринку технологій: • • • результати торгівлі інжиніринговими послугами втілені не в речовинній формі продукту, а в деякому корисному ефекті, що може мати чи не мати матеріальний носій, тобто інжиніринг є непрямою формою передачі технологій (послуги з навчання фахівців, управління процесом будівництва не мають матеріальних носіїв); інжинірингові послуги пов'язані з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації, розрахованих на проміжне споживання матеріальних благ і послуг. Послуги виробничого характеру не відносяться до інжинірингових послуг; об'єктом купівлі продажу є послуги, пристосовані до використання в конкурентних умовах і передачі в середньому доступних науково технічних, виробничих, комерційних і інших знань та досвіду.

Фінансові умови надання інжинірингових послуг: 1. Методи розрахунку винагороди консультанта з покриттям різних витрат і відповідний його чистий доход: • Час, що витрачає консультант на надання послуг замовнику плюс покриття прямих витрат. • Вартість робочої сили, помножена на накладні витрати, плюс прямі витрати (для оплати послуг з обстежень, досліджень, розробки проектів, коли обсяг робот може бути чітко визначеним); • Відсоткова ставка від вартості будівництва об`єкту; • Вартість плюс відсоткова винагорода або вартість плюс фіксована винагорода; • Попередній гонорар. 2. Винагорода субконсультантів. 3. Валюта, місце платежу й обмінні курси. 4. Оподаткування, інші збори і мита, вказується, хто сплачує мито.

Інші умови надання інжинірингових послуг: • Повторне використання інтелектуальної власності і запатентованої інформації; • Хто несе витрати, пов’язані з використанням патентів і ліцензій промислової власності; • Права однієї із сторін використовувати розробки, відносно яких іншою стороною подаються заявки на патент; • Таємності і розголошення конфіденційної інформації; • Страхування.