(1984 -2009)
Лу-Го-Сад § Літературна група, яку складали Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський. Створена 19 січня 1984 р. у Львові. «Методологічна основа» творчості «Лу-Го-Саду» — теорія поетичного ар'єргарду (ідею і аргументування лугосадівсько-ар'єргардної теорії висунув і обґрунтував літературознавець Тарас Лучук). Вірші «лугосадівців» перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою, болгарською, англійською, італійською, сербською, хорватською, фінською та іншими мовами. 2007 року перевидали антологію «Лугосад. Об'єктивність канону» . Із відходом Назара Гончара 21 травня 2009 р. Лугосад перейшов в історію літератури.
Іван Лучук • • • Іван Володимирович Лучук (народився 24 лютого 1965, Львів) — український письменник, один із засновників літературного угрупування «Лугосад» . Син письменників Володимира Лучука та Оксани Сенатович. Закінчив слов'янське відділення філологічного факультету Львівського університету (1986) та аспірантуру московського Інституту слов'янознавства і балканістики (1992). Кандидат філологічних наук, науковий співробітник Львівського відділення Інституту літератури ім. Тараса Шевченка, викладач церковнослов'янської мови у Львівській Богословській Академії. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, редактор. Із віршів, написаних упродовж 1980 х років, склав селекційну збірку «Ритм полюсів» , опубліковану в троїстій книзі «Лугосад: поетичний ар'єргард» ; наступними були збірки віршів: «Сонетії» (1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998). Із прози «Класика» видала 2000 року роман «Уліссея» . Літературознавчі книжки: «Триєдине поезієзнавство» (1998) та ін.
Гончар Назар (1964 -2009) n n n n Лауреат премії БУ-БА-БУ за найкращий вірш 1989 року. Автор поемикомікса «Казка-показка про Байду-Немову» (1993), а також збірок віршів: «Закон всесвітнього мерехтіння» і «ПРОмене. ВІСТЬ» . Випускник Львівського університету ім. І. Франка (1986, українська філологія). Співзасновник літературного гурту «ЛУГОСАД» (ЛУчук-ГОнчар. САДловський). Писав паліндроми, був членом літугруповання «ГЕРАКЛІТ» . Стипендіат програм «Urbani» (2005), «Gaude Polonia» (2007) і «Stadtschreiber der Stadt Graz» (2007/2008). Твори Назара Гончара входять в шкільну програму вивчення української літератури. Жив у Львові. Неодноразово виступав у Польщі. У 2007 році тут вийшов томик його вибраних віршів у перекладах Анети Камінської та Андрія Поритка (з участю автора). Його тексти були також опубліковані в антології «Wiersze zawsze są wolne. Poezja ukraińska przekładach Bohdana Zadury» та в часописах «art» , «Lite. Racje» «Pociąg 76» (w tłumaczeniu Anety Kamińskiej i Andrija Porytki). Польська Інтернет-сторінка автора — на порталі www. literackie. pl. Стипендіат програм «Urbani» (2005), «Gaude Polonia» (2007) та «Stadtschreiber der Stadt Graz» (2007/2008). 2008 року австрійське видавництво «Leykam» (Грац) видало перформативну поезію і лірику Назара Гончара у збірці «Lies dich» , куди увійшла оригінальна німецькомовна творчість поета, а також вірші Гончара у перекладі Христини Назаркевич. Його творчість не обмежувалася аркушем, пером і словом. Свого часу він працював актором у Львівському театрі ім. Леся Курбаса, заснував поетичний «Театр Ледачої Істоти» та студію перформенсу PERHAPS. А з початком XXI ст. одним із перших дивував львів'ян мистецтвом перформенсу. Загинув 21 травня 2009 під час купання в озері, яке розташоване в кар'єрі неподалік від Ужгорода.
Садловський Роман n Народився 30 жовтня 1964 року у Львові. Закінчив Львівську середню школу № 33 (1981) та філологічний факультет Львівського університету імені Івана Франка (1986). Працював викладачем у системі профтехосвіти, на бібліотечній роботі. Автор поетичної збірки «Зимівля» (1996, 2007), книжок візуальної поезії «Сонні сонця» (1996), «Два вікна» (1999). Працює в галузі поезографіки. Належить до літературних груп «Лугосад» , «Наукове і мистецьке братство зорослова» .
Історія l Літературна група ЛУГОСАД, до складу якої входять Іван ЛУчук, Назар ГОнчар і Роман САДловський, була створена у Львові 1984 року. ЛУГОСАД займає виняткове місце в українському літературному процесі 80– 90 хроків минулого століття. Позиціонуючи себе як явище марґінальне, лугосадівці насправді потрапили до фарватеру літературного процесу зміни епох, створивши прецедент поетичного угруповання із власною естетикою та літературно мистецькоюідеологією, із власним канонічним корпусом поетичних текстів. ЛУГОСАД в історико літературному контексті зазвичай розглядають як цілісне явище – у триєдиній сукупності, а не кожного із трьох лугосадівців зокрема. Будь який більш менш поважний аналіз розвитку української літератури протягом двох останніх десятиліть ХХ століття і початку століття XXI не може обійтися без залучення до розгляду творчості ЛУГОСАДу або принаймні без згадок про нього. Прикладом визнання ЛУГОСАДу може слугувати залучення його поетичної творчості до програм вивчення сучасної української літератури у старших класах середньої школи та вищої школи гуманітарного профілю. У літературному процесі 80– 90 хроків минулого століття ЛУГОСАД зайняв своє гідне місце. Властиво, він не лише зайняв своє місце, але й був діяльним співтворцем того літературного процесу. У процесах поетичного розвитку, які відбувалися в Україні напередодні, під час та після “зміни формацій”, тобто в період розпаду радянської імперії та відродження незалежності України, коли замість колоніальної залежності виникла постколоніальна незалежність, ЛУГОСАД був безперечно присутнім. ЛУГОСАД завжди дистанціювався від політики, тому не будемо тут заторкувати постколоніального чи будь якого іншого засоціологізованого дискурсу, а задовільнимося дискурсом суто літературознавчим, із ухилом до фактографічності, де історія літератури домінуватиме над її теорією.
• • • Спільні публікації в книжкових виданнях 1)Лу. Го. Сад. Лучук І. Епос і нині сопе; Її; Гончар Н. «а рима…» ; Ода до ліжка або Колискова для себе; Апологія Байдужости; Садловський Р. «Ніколи вже не бігтимеш…» ; «Ти переходиш…» // Плерома 3'98. Мала українська енциклопедія актуальної літератури. Хрестоматійний додаток / Упорядник Ю. Андрухович. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. — С. 210— 212. 2) Група «Лу. Го. Сад» : Лучук І. Земляки; Жук; «У різні часи і в різних землях…» ; Варіації на тему; Змучений; Дещо про я: давнє й новочасне, чуже і власне; Епос і нині сопе [через видавничий недогляд випущено добру третину тексту]; О недостатньо, ні; Іванові — Іванове; Сонет-тенос (епічні ремінісценції, або паліндромонна силабіка); Дарунок; Передоріжжя розхрестя; Гончар Н. Автопортрет у трамваї; Автопортрет в автобусі; «а дама…» ; Автонатюрморт; «Символізми…» ; На Новий рік; «моя платформа — крихітна крижина…» ; Конкурс; Лірика футуриста; Ода до ліжка або Колискова для себе; Садловський Р. Чорнобілий вірш; «Ніколи вже не бігтимеш…» ; Знак води; Прощаючись; Іграшковий бунт // Антологія альтернативної української поезії зміни епох: Друга половина 80 -х — початок 90 х років / [Упорядник Юрко Позаяк]. — Харків: Майдан, 2001. — С. 86 -111. — (Бібліотечка «Оsтаnnьої барикади» ). 3) Лу. Го. Сад. Лучук І. Епос і нині сопе; Гончар Н. «а рима…» ; Ода до ліжка або Колискова для себе; Апологія Байдужости; Садловський Р. «Ніколи вже не бігтимеш…» ; «Ти переходиш…» // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття: В 4 кн. / Упорядник В. Яременко.