1 Тема 4 Міжнародні стандарти управління митною системою

1 Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою 1. Класифікація міжнародних організацій 2. Роль ВТО в регулюванні світової торгівлі 3. Місце та роль ВМО 4. Аналіз інструментів ВМО щодо регулювання світових процесів в митній справі 5. ДМСУ на шляху до світових стандартів митної справи 1

Міжнародні організації • • • 2 Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IGOs)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації — об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, дотримуючись поваги її суверенітету. Міжнародні міжурядові організації часто називають міжнародними організаціями, хоча останніми можуть називатися також і міжнародні неурядові організації (INGOs), такі як міжнародні неприбуткові організації, чи мультинаціональні корпорації. Міжнародні міжурядові організації є важливим суб'єктом в публічному міжнародному праві, починають діяти після підписання певного взаємного договору, ратифікованого державами-учасниками. Ознаки членство 3 і більше країн; наявність установчого міжнародного договору; постійні органи і штаб-квартира; повага суверенітету членів-держав; невтручання у внутрішні справи; встановлення порядку прийняття рішень і їх юридичної сили; 2

Класифікація • • • 3 За предметом діяльності — політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров'я, культури та ін. За колом учасників — універсальні, регіональні. За порядком прийому нових членів — відкриті, закриті. За цілями та принципами діяльності — з загальною компетенцією, зі спеціальною компетенцією. За кількістю членів — всесвітні, групові. Міжнародні організації Загальнополітичні організації: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Ліга Арабських Держав (ЛАД), Організація Американських Держав (ОАД), Організація Африканської Єдності (ОАЄ), Співдружність Незалежних Держав (СНД), Азіатсько-Тихоокеанська Рада (АЗПАК). Військово-політичні організації: Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Західноєвропейський союз ЗЄС), АНЗЮС тощо. Міжнародні економічні об'єднання: Велика вісімка, Світова організація торгівлі (СОТ), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), . Регіональні організації: Європейський Союз (ЄС), Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ (ГУАМ), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ). Валютно-фінансові організації: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ). • 3

• ВИДИ МІЖНАРОДНИХ МИТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. • Міжнародні митні організації сприяють координації співробітництва в митній сфері. • До універсальних міжнародних митних організацій відносяться: • - Всесвітня торговельна організація (ВТО); • - Всесвітня митна організація. • До регіональних митних організацій відносяться митні союзи: 4 4

• • • Митний союз — це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх 5 тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу. Угоди про створення митного союзу діяли у Бенілюксі (з 1948 р. ), В Європейському союзі (з 1968 p. ). Митний союз перетворюється у спільний ринок з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів – капіталу і робочої сили. У рамках спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів та громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні для Європейського союзу. Передумови переходу до спільного ринку створює митний союз, оскільки він ліквідує митні податки між державами-учасницями і розробляє єдину торгівельну політику щодо третіх країн. Проте для створення спільного ринку лише цього недостатньо, оскільки потрібно вирішити ще декілька надзвичайно важливих завдань, а саме: розробити спільну політику розвитку окремих галузей і секторів економіки (вибір конкретної галузі чи сектора залежить від того, наскільки це важливо для майбутнього закріплення інтеграції. В Європейському Союзі при переході до спільного ринку пріоритетними сферами було визнано сільське господарство та транспорт); створити умови для вільного переміщення капіталу, робочої сили, послуг та інформації (що доповнить вільне переміщення товарів); сформувати спільні фонди сприяння соціальному та регіональному розвитку. Ці економічні кроки обумовлюють необхідність проведення гармонізації та уніфікації національних законів, а тим самим потребують формування наднаціональних органів управління і контролю. Побудова спільного ринку повинна завершитися створенням справді єдиного економічного, правового та інформаційного простору і дати імпульс для переходу до якісно нової сходинки економічної інтеграції – економічного союзу. 5

6 6

10 найбільших митних союзів • • 7 Європейський союз 25 березня 1957 року шість країн — Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург і Нідерланди — підписали в Римі угода про установу Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Складовою частиною ЄЕС став Митний сполучник, створений 1 липня 1968 року. Сьогодні його членами є всі 27 країн — членів ЄС, а також Андорра, Монако, Сан-Марино й Туреччина. На 2008 рік частка ЄС у світовому експорті оцінювалася в 36, 9 відсотка. При цьому експорт усередині сполучника становить приблизно 67 відсотків загальноєвропейського експорту. Рада співробітництва арабських держав Перської затоки Рада була створена в 1981 році для координації економічної політики Саудівською Аравією, ОАЭ, Оманом, Катаром, Кувейтом і Бахрейном. Митний сполучник заробив з 1 січня 2003 року. У світовому експорті частка Ради в 1990 -2008 роках збільшилася з 2, 6 до 4, 3 відсотки. Торгівля усередині блоку за цей період виросла з 6, 9 млрд до 32, 7 млрд доларів. Однак його частка в загальному експорті країн-учасниць скоротилася з 8 до 4, 7 відсотки. Більше 2/3 товарообігу усередині сполучника забезпечують Саудівська Аравія й ОАЭ. Союз Росії, Білорусії й Казахстану • Договір про створення Митного сполучника між Росією, Білорусією й Казахстаном був підписаний 6 жовтня 2007 року. В 1995 році ті ж країни вже створювали разом з Киргизією й Таджикистаном економічне співтовариство, але воно як митний сполучник так і не заробило й зараз існує як зона вільної торгівлі. З 1 липня 2010 року набув чинності єдиний Митний кодекс трьох країн. В 2009 році експорт між ними оцінювався майже в 40 млрд доларів. Частка сполучника у світовому експорті — більше 3 відсотків. Загальний ринок держав Південної Америки • Договір про створення загального ринку держав Південної Америки (Mercado Comun del Sur, MERCOSUR) був підписаний в 1991 році. Митний сполучник діє з 1994 року. В об'єднання входять Аргентина, Парагвай, Уругвай, Бразилія, найближчим часом до них приєднається Венесуела. Болівія, Чилі, Еквадор, Перу й Колумбія мають статус асоційованих членів. З 1990 по 2008 рік експорт усередині блоку виріс із 4, 1 млрд до 42, 7 млрд доларів. Частка MERCOSUR у світовому експорті — 1, 8 відсотка. 7

Андское співтовариство • • 8 Договір про створення Андского співтовариства (Comunidad Andina) був підписаний в 1969 році. 1 лютого 1995 року для членів співтовариства уведений загальний зовнішній митний тариф. У союз входять Болівія, Колумбія, Еквадор і Перу. Чилі, Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай є асоційованими членами. З 1990 по 2008 рік експорт усередині блоку виріс із 0, 5 млрд до 6, 7 млрд доларів. Частка співтовариства у світовому експорті становить 0, 6 відсотка. При цьому на торгівлю один з одним доводиться 7, 5 відсотка експорту учасників союзу. Південноафриканський митний союз Уважається найстаршим у світі митним союзом. Історія його створення сходить до 1889 року, перший договір був підписаний в 1910 році. У цей час у союз входять ПАР, Ботсвана, Лесото, Намібія й Свазіленд. Крім загального зовнішнього тарифу й вільного руху товарів усередині союзу діє єдина формула розподілу доходів від збору митних і акцизних мит. В 2008 році експорт усередині організації склав 19 млрд доларів. Частка союзу у світовій торгівлі — приблизно 0, 5 відсотка. Економічне співтовариство держав Центральної Африки Договір про створення CEEAC (Communaute Economique des Etats d'Afrique Centrale) був підписаний в 1994 році. В об'єднання входять Камерун, ЦАР, Габон, Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея й Чад. З 1990 по 2008 рік експорт усередині блоку збільшився з 139 млн до 355 млн доларів. При цьому його частка в загальному експорті країн знизилася з 2, 3 до 0, 8 відсотка. Частка CEEAC у світовому експорті — 0, 3 відсотки. Загальний ринок держав Центральної Америки 13 грудня 1960 року Сальвадор, Гватемала, Гондурас і Нікарагуа підписали договір про економічну інтеграцію Центральної Америки. В 1962 році до договору приєдналася Коста-Рика. ДО 1980 -м років через політичні й економічні протиріччя об'єднання де-факто розпалося. Нове життя в митний союз вдихнуло створення в 1993 році зони вільної торгівлі в Центральній Америці. Зараз її частка у світовому експорті становить близько 0, 2 відсотки. Експорт усередині союзу — 6, 7 млрд доларів. Докладніше: 8

• • Карибське співтовариство 9 Митний союз у рамках Карибського співтовариства, що поєднує 15 держав басейну Карибського моря, існує з 1973 року. За останні 20 років члени союзу, за винятком Багамських островів, знизили загальний зовнішній митний тариф з 20 до 10 відсотків. З 1990 по 2008 рік експорт усередині співтовариства виріс із 0, 4 млрд до 3, 8 млрд доларів, його частка в загальному експорті країн Карибського басейну за той же період збільшилася з 8 відсотків до 12, 9 відсотка. Питома вага блоку у світовому експорті — 0, 2 відсотки. Восточноафриканское співтовариство Створено Танзанією, Угандою й Кенією в 1967 році, однак в 1977 році через протиріччя між учасниками його розпустили. В 2000 році був підписаний новий договір про установу EAC (East African Community). В 2007 році до організації приєдналися Руанда й Бурунді. Експорт усередині блоку становить 1, 6 млрд доларів, або 17, 6 відсотка від загального експорту п'яти держав. Більше 50 відсотків від загального обсягу товарообігу забезпечує Кенія. Частка співтовариства у світовому експорті — близько 0, 1 відсотка. 9

10 10

• • 11 Всесвітня торго ва организа ция (ВТО; англ. World Trade Organization (WTO), (фр. Organisation mondiale du commerce (OMC), исп. Organización Mundial del Comercio) — международная организация, створена в 1995 году з метою либерализации міжнародної торгівлі й регулювання торгово-політичних відносин держав-членів. ВТО є спадкоємицею Генерального соглашения по тарифам и торговле (Генеральногоченного в 1947 році й протягом майже 50 років фактично виконував функції міжнародної організації. ВТЕ відповідає за розробку й впровадження нових торговельних угод, а також стежить за дотриманням членами організації всіх угод, підписаних більшістю країн миру й ратифікованих їхніми парламентами. ВТО будує свою діяльність виходячи з рішень, прийнятих в 1986— 1994 роках у рамках Уругвайского раунда і більше ранніх домовленостей ГАТТ. Обговорення проблем і прийняття рішень по глобальних проблемах лібералізації й перспективам подальшого розвитку світової торгівлі проходять у рамках багатобічних торговельних переговорів (раунди). До теперішнього часу проведено 8 раундів таких переговорів, включаючи Уругвайський, а в 2001 году стартував дев'ятий у Дохе, Катар. Штаб-квартира ВТО розташован у Женеве, Швейцария. Глава ВТО (генеральний директор) — Паскаль Лами. На липень 2008 года у ВТО складалося 153 країни, на частку яких у сумі доводилося 95 % світового торговельного обороту[2]. Правила ВТО передбачають ряд пільг для країн, що розвиваються. У цей час країни, що розвиваються, - члени ВТО мають (у середньому) більше високий відносний рівень митно-тарифного захисту своїх ринків у порівнянні з розвиненими. Проте, в абсолютному вираженні загальний розмір митно-тарифних санкцій у розвинених країнах набагато вище, внаслідок чого доступ на ринки высокопередельной продукції із країн, що розвиваються, серйозно обмежений. [источник не указан 149 дней] Правила ВТО регулюють тільки торгово-економічні питання. Спроби США й ряду європейських країн почати дискусію про умови праці (що дозволило б уважати недостатній законодавчий захист працівників конкурентною перевагою) були відкинуті через протести країн, що розвиваються, які затверджували, що такі міри тільки погіршать добробут працівників у зв'язку зі скороченням числа робочих місць, зниженням доходів і рівня конкурентоспроможності 11

Історія ВТО • • • 12 Всі зростаюча роль світової торгівлі змусила індустріальні країни вже в XIX столітті підтримувати на міжнародному рівні обмежену кооперацію з питань мит. економічна криза, Що Вибухнула в 1929 році глобальний, і спроби його подолання в окремих розвинених країнах шляхом прямого захисту внутрішнього ринку високими митами від іноземного імпорту показали, що при всі зростаючих обсягах зовнішньої торгівлі необхідне її институционализация й наднаціональне регулювання у визнаних міжнародно-правових рамках. Економічним фундаментом вимог лібералізації зовнішньої торгівлі служить економічна теория сравнительного преимущества, розроблена на початку XIX століття Давидом Рикардо. Ідея створення міжнародної організації, покликаної регулювати міжнародну торгівлю, виникла ще до закінчення Другої світової війни. В основному зусиллями США й Великобританії в 1944 році на Бреттон-Вудской конференциибули засновані Международный валютный фонд і Международный банк реконструкции и развития. Третьою опорою нового економічного порядку поряд зі згаданими організаціями передбачалося створення Международной торговой организации (Міжнародноїго в 1946 році в Гавані була скликана міжнародна конференція по торгівлі й зайнятості, що і повинна була виробити матеріально-правові рамки міжнародної угоди про зниження тарифів, запропонувати зацікавленим країнам устав цієї організації, взяти на себе координуючу роль у питаннях спрощення зовнішньої торгівлі й зниження митного тягаря на шляху товарів із країни в країну. Уже в жовтні 1947 року була підписана Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ), яке спочатку розглядалося лише як частина всеосяжної угоди в рамках нової міжнародної торговельної організації. Це угода, розглянута як тимчасове, набуло чинності 1 січня 1948 року. СРСР не був запрошений до участі в Гаванській конференції, тому що відмовився бути учасником МВФ і МБРР. Радянське правительство побоювалося того, що великий вплив, що мали США в цих організаціях, і початок протистояння між ідеологічними блоками (Холодная война)не дозволять належною мірою враховувати інтереси СРСР у рамках цих організацій. Конгрес США, однак, зненацька відмовився від ратифікації Уставу МТО, незважаючи на те що Сполучені Штати були головною рушійною силою організації МТО, і ГАТТ, спочатку тимчасова угода, продовжувало діяти без усякої організаційної структури, який повинна була стати МТО. У наступні роки ГАТТ, хоча й в урізаному від спочатку задуманого виді, виявився досить ефективною системою, у рамках якої середнє мито знизилося з 40 % до моменту підписання угоди в середині сорокових років до 4 % у середині дев'яностих. З метою зниження прямих мит і схованих, так званих нетарифних, обмежень на ввіз продукції з-за кордону в рамках ГАТТ регулярно проводилися раунди переговорів між країнами-учасницями. Так званий Уругвайський раунд переговорів, що тривав з 1986 по 1994 рік, був найбільш успішним. У результаті довгих переговорів в 1994 році в Марракеше була підписана угода про створення ВТО, що вступило в силу 1 січня 1995 року. Країни-Учасниці дійшли згоди про те, що в рамках цієї організації буде не тільки регулюватися торгівля товарами (що було предметом ГАТТ уже з 1948 року), але й у зв'язку із всі зростаючою роллю послуг у постіндустріальному суспільстві і їхній зростаючій частці у світовій торгівлі (на початок XXI століття — близько 20 %) прийнята Генеральное соглашение о торговле услугами (GATS), регулюючу цю область зовнішньої торгівлі. Також у рамках Марракешского угоди було прийняте Угода по торговельних аспектах прав інтелектуальної власності (TRIPs), що регулює торговельні питання прав на результати інтелектуальної діяльності і являющееся невід'ємною частиною правового фундаменту ВТО. Таким чином, через майже 50 років після невдалих спроб створення міжнародної організації й існування тимчасової конструкції ГАТТ, що регулює питання зовнішньої торгівлі, з 1 січня 1995 року ВТО приступилася до роботи. Восени 2001 року в столиці Катару був початий Дохийский раунд переговорів ВТО про подальшу лібералізацію світової торгівлі. Серед включених у нього питань - лібералізація світової торгівлі аграрною продукцією, у тому числі зниження тарифів і скасування субсидій, фінансові послуги й захист інтелектуальної власності. Однак переговори затягаються, багато в чому через проблему доступу до несільськогосподарських ринків. Розвинені країни хочуть одержати більше доступу до промислового сектора країн, що розвиваються, останні, у свою чергу, побоюються, що це може привести до зниження темпів економічного росту. Росія вступила у Всесвітню торговельну організацію й стала її 156 -м членом 22 серпня 2012 року[3]. 12

• • Організаційна структура ВТО 13 Офіційним вищим органом організації є Министерская Конференция ВТО, яка збирається не рідше, ніж один раз у два роки. За час існування ВТО було проведено шість таких конференцій, практично кожна з яких супроводжувалася активними протестами з боку супротивників глобализации. На чолі організації коштує Генеральний Директор з відповідної підлеглим йому секретаріатом. У підпорядкуванні Ради складається спеціальна комісія з торговельної політики країн-учасниць, покликана стежити за виконанням ними своїх зобов'язань у рамках ВТО. Крім загальних виконавчих функцій, Генеральна Рада керує ще декількома комісіями, створеними на підставі ув'язнених у рамках ВТО угод. Найважливішими з них є: Рада по товарній торгівлі (так звана Рада-Гатт), Рада по торгівлі послугами й Рада з питань торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. Крім того, у підпорядкуванні Генеральної Ради складається безліч інших комітетів і робочих груп, покликаних постачати вищі органи ВТО інформацією про развивающихся країни, бюджетну політику, фінансово-бюджетні питання й т. д. Комісія з урегулювання суперечок Одним з найважливіших інструментів урегулювання виникаючих між державами-учасниками суперечок у рамках ВТО є Комиссия по урегулированию споров (DSB) — квазисудебный орган, покликаний неупереджено й швидко дозволяти розбіжності між сторонами. За минулому послу підстави ВТО роки Комісія була змушена багато разів вирішувати складні, нерідко досить политизированные торговельні проблеми між впливовими державами-учасниками ВТО. Багато рішень Комісії за минулі роки сприймаються неоднозначно. 13

• • 14 Цілі й принципи ВТО Завданням ВТО проголошене не досягнення яких-небудь цілей або результатів, а встановлення загальних принципів міжнародної торгівлі[4]. Відповідно до декларації, робота ВТО, також як і ГАТТ до нього, опирається на основні принципи, серед яких: Рівні права. Всі члени ВТО зобов'язані надавати всім іншим членам режим найбільшого сприяння в торгівлі (НБТ). Режим НБТ означає, що преференції, надані одному зі членів ВТО, автоматично поширюються й на всіх інших членів організації[4]. Взаємність. Всі поступки в ослабленні двосторонніх торговельних обмежень повинні бути взаємними[5]. Прозорість. Члени ВТО повинні повністю публікувати свої торговельні правила й мати органи, відповідальні за надання інформації іншим членам ВТО[6]. 14

• Відповідно до моделі аналізу зовнішньоторговельного обігу 15 України за допомогою регресійної гравітаційної моделі зовнішньої торгівлі, участь України у ВТО негативно відбилося на українській торгівлі. • На думку деяких фахівців, Україна за три роки членства у ВТО більше втратила, ніж придбала, і це повинне послужити підставою для переговорів про зміну умов членства України у Всесвітній торговельній організації. Так, з 1 січня 2011 року Україна в рамках зобов'язань перед ВТО обнулила імпортні збори на алкогольну продукцію, і в результаті виробництво виноградних вин на Україні за 6 місяців поточного року скоротилося на 41, 3 %. «А якщо взяти свинарство, те після вступу у ВТО імпорт свинини виріс в 2, 9 разів, а частка імпорту становить майже 40 %» [14]. Як члену ВТО, Україні заборонено дотувати експорт сільськогосподарської продукції[15]. У вересні 2012 року Україна попередила ВТО про намір збільшити ввізні мита на 350 видів товарів. [16]. 15

Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою ВМО – єдина міжурядова організація, яка спеціалізується з митної справи 16 Штаб-квартира: Брюсель, Бельгія Дата заснування: 26 січня 1953 p. Tип організації: міжнародна Членство: 179 митні служби Генеральний секретар: Куніо Мікурія (Японія, з січня 2009 p. ) Офіційні мови: англійська, французька Офіційний сайт: http: //www. wcoomd. org 16

• Г-н Куніо Мікурія (Японія) 17 До вступу на посаду генерального секретаря Всесвітньої митної організації (ВТО) на 1 січня 2009 Куніо Мікурія провів сім років в якості заступника Організації Генеральний секретар. На цій посаді він очолив зусилля з координації роботи секретаріату СОТ з іншими міжнародними організаціями, такими як СОТ, Світовий банк, і МВФ, а також з приватним сектором. До приєднання до СОТ, він працював у міністерстві фінансів Японії протягом 25 років. За свою кар'єру в міністерстві, Куніо займав різні керівні посади, які дали йому великий досвід у митній, торговельній розвитку, бюджету та фінансової політики. • Він служив в якості директора з міжнародних переговорів, директор по забезпеченню дотримання та директор з досліджень та міжнародних відносин, у тариф і Митний бюро. Він також обіймав посаду директора окладів та надбавок, а також контролер в Бюджетному бюро. Крім того, він проводив час у якості радника в японської місії в СОТ у Женеві і взяли участь в ГАТТ переговорів у рамках Уругвайського раунду торговельних переговорів. Цей досвід дозволив йому придбати відмінне знання пов'язаних з торгівлею питань. • Куніо Мікурія має ступінь бакалавра в області права з Університету Токіо (Японія) і доктора філософії в галузі міжнародних відносин Кентського університету (Великобританія). 17

Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою 18 Місія, цілі та пріоритетні завдання ВМО Місія ВМО – запровадження ефективних митних адміністрацій шляхом гармонізації та спрощення митних процедур. Цілі організації: підвищення ефективності роботи митних служб країнчленів організації за допомогою заходів, що сприяють їх національному розвитку: зміцнення національної безпеки, збільшення надходжень податків, ведення статистики зовнішньої торгівлі. Пріоритетні завдання: – забезпечення безпеки глобальної мережі міжнародної торгівлі; – боротьба з митною комерційною фальсифікацією; – боротьба з контрабандою тютюну і сигарет; – боротьба з порушенням прав інтелектуальної власності; – сприяння обміну інформацією між митними органами; – боротьба з відмиванням грошей; – сприяння спрощенню та гармонізації торгівлі; – застосування інформаційних та комунікаційних технологій у роботі митних органів; – боротьба з корупцією в митних органах; – партнерство в митному академічному дослідженні і розвитку; – організація розвитку інституційних спроможностей. 18

Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою Етапи розвитку ВМО Період Етап заснування (1947– 1952) Основні цілі Кількість країнучасниць Порівняльний аналіз митної справи в країнах-учасницях, уніфікація митних процедур, створення єдиної 13 держав–членів Ради товарної номенклатури, прийняття єдиних правил митної оцінки товарів. 19 Основні управлінські результати Конвенція про створення Ради митного співробітництва. Створення виконавчого апарату, Конвенція АТА 1961 р. , Кіотська конвенція 1953 – 17 держав– забезпечення узгодженості та 1973 р. , Конвенція Найробі 1977 р. , Міжнародна Етап членів Ради, уніфікованості митних систем і конвенція про опис і кодування товарів 1983 р. уніфікації 1961 – 29, вивчення проблем розвитку та (1953– 1984) 1971 – 66, 1981 – покращення митних технологій і 93 митного законодавства. Впровадження системи регіо. Стамбульська конвенція 1990 р. Арушська нального представництва ВМО. декларація 1994 р. РМС бере назву ВМО Заснування шести робочих регіонів Ради: Етап – Східна і Південна Африка; 1986 – 97, регіоналі– Західна та Центральна Африка; 1987 – 103, зації – Північна Африка, Близький та Середній Схід; 1997 – 132 (1984– 2001) – Далекий Схід, Південна і Південно-Східна Азія, Австралія і Тихоокеанські острови; – Північна, Південна, Центральна Америка та Карибський басейн; – Європа Йоганнесбурзька конвенція 2003 р. , Рамкові Посилення антитерористичного стандарти безпеки 2005 р. контролю на кордонах без негативного Етап 171 Стратегічна програма “митниця 21 століття” 2006 р. безпеки впливу на міжнародну торгівлю. Набуває чинності положення переглянутої Кіотської (2001– до конвенції 2007 р. 179 цього часу) Прийняті професійні рамкові стандарти ВМО 2007 р. 1. 01. 2013 р. нові норми Гармонизованої системи 19

Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою Організаційна структура ВМО 20 20

Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою Інструменти ВМО 21 І. Конвенції та стандарти: 1) Міжнародна конвенція з гармонізиованої системи опису і кодування товарів (ГС). 2) Міжнародна конвенція зі спрощення та гармонізації митних процедур (оновлена Кіотська конвенція). 3) Конвенція про карнет АTA та Конвенція щодо тимчасового ввезення (Стамбульська конвенція). 4) Декларація з професійної етики (Декларація Аруша). 5) Система рамкових стандартів із забезпечення безпеки та сприяння глобальній торгівлі (SAFE). 6) Професійні рамкові стандарти. Управлінські цілі Рамкових стандартів із забезпечення безпеки та сприяння глобальній торгівлі (SAFE) Встановлення стандартів для підвищення безпеки і спрощення функціонування мережі міжнародних поставок товарів на глобальному рівні Забезпечення комплексного управління міжнародною мережею поставок товарів усіма видами транспорту Закріплення ролі, функцій та можливостей митних служб у світлі викликів ХХІ ст. Зміцнення співпраці між м/адміністраціями з метою розширення їх можливостей щодо виявлення відправлень підвищеного ризику Зміцнення співробітництва між митними адміністраціями і підприємницьким співтовариством Сприяння безперервному руху вантажів усією міжнародною мережею поставок товарів Стандарти системи угод між митними адміністраціями 1. Комплексне управління глобальною мережею поставок товарів 2. Право огляду вантажу 3. Використання сучасних технологій в оглядовому обладнанні 4. Системи управління ризиками 5. Вантаж чи контейнер підвищеного ризику 6. Попередня електронна інформація 7. Цільовий відбір і комунікація 8. Показники ефективності 9. Оцінка безпеки 10. Морально-етичні якості персоналу 11. Огляд з метою безпеки при відправлення Стандарти системи партнерства “митниця – бізнес” 1. Партнерство 2. Безпека 3. Надання повноважень 4. Технологія 5. Комунікація 6. Спрощення 21

Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою Інструменти ВМО 22 ІІ. Система рекомендацій: 1. На основі консультацій визначити цілі М/О, розробити й оприлюднити план (програму) їх досягнення. 2. Проаналізувати митну практику, розробити програму реформування неефективних і надлишкових процедур, ураховуючи положення відповідних міжнародних конвенцій про спрощення та узгодження митних процедур. 3. Максимально використовувати інформаційні технології. 4. Забезпечити ефективне використання методів оцінки ризиків, профілювання, вибіркового підходу до партій товарів з високим ступенем ризику для їх фізичного огляду. Загальна частка товарів, які підлягають фізичному огляду, має бути зведена до мінімуму, необхідного для забезпечення надійного МК. 5. Вжити необхідних заходів для забезпечення можливості МО операцій з використанням електронних даних до прибуття вантажу. 6. Вивчити можливості максимального прискорення процесу проходження товарів та надходження в новому обсязі митних зборів на основі мінімального складу інформації. 7. Раціоналізувати процеси МО вантажів, що дало б можливість здійснювати їх лише силами митниці, без втручання інших установ. 8. Спростити процедури визначення вартості на основі методу митної оцінки, розробленого ГАТТ/СОТ. 9. У тих випадках, коли високі митні тарифи – засіб поновлення державного бюджету – знижувати їх, розширюючи податкову базу і тим самим компенсувати втрати і полегшити стягнення тарифів. 10. Розширювати співробітництво між митними органами і суб’єктами ЗЕД. 11. Впровадити високі стандарти професіоналізму та порядності в М/О. Розробити ефективні способи боротьби з непорядністю в торгових колах. 12. Розробити програми реформування митних органів, спрямовані на підвищення її економічної ефективності, зосередженості у веденні всіх операцій, пов’язаних з митними формальностями. 13. Розробити мінімальні стандарти для перевізників, експедиторів і брокерів, щоб уникнути затримок проходження товарів. 14. Забезпечити доступ торговим колам до необхідної інформації щодо митних формальностей та вимог. 15. Відпрацювати правові та функціональні питання обміну даними між митними органами країни-експортера і країниімпортера про переміщувані товари. 16. Забезпечити митні органи ресурсами, необхідними для їх ефективної діяльності. 17. Створювати можливості для професійної підготовки персоналу відповідно до міжнародних вимог. 18. Забезпечити виділення ВМО ресурсів, необхідних для надання технічної допомоги митним органам країн – учасниць ВМО з реалізації рекомендацій. 22

Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою Програми, ініційовані ВМО 23 WCO COLUMBUS Programme – програма модернізації митних адміністрацій з метою зміцнення їхньої інституційної спроможності. Регіональні офіси розвитку інституційних спроможностей – РОРІС (Regional Offices for Capacity Building - ROCB) WCO PICARD Programme – програма партнерства в галузі митних досліджень та академічного розвитку з розробки стандартів професійного навчання та перепідготовки митників й імплементації Професійних рамкових стандартів. Регіональні навчальні центри – РНЦ (Regional Training Centers - RTC) 23

У стратегії також викладаються стійкого підходу до розвитку повинні бути прийняті 24 24

25 Регіональні бюро з нарощування потенціалу • Регіональні бюро по створенню потенціалу (ROCB) є наріжним каменем підходу регіону в нарощуванні потенціалу, викладені в його стратегії нарощування потенціалу. • Їх місія полягає у наданні допомоги члена митних адміністрацій з їх програм по нарощуванню потенціалу на регіональному рівні, допомагаючи їм: • для визначення більш точних потреб у створенні потенціалу та можливих рішень; • щодо поліпшення координації діяльності з нарощування потенціалу з регіональними членами та секретаріатом СОТ; • для моніторингу проектів; • для поліпшення зв'язків з донорськими установами та відповідними організаціями; • використовувати ресурси більш економічно ефективним, і • Для координації використання та застосування інструментів СОТ та практики в регіоні. 25

26 26

• • 27 СОТ Регіональні навчальні центри є одним з ключових компонентів регіонального підходу. Формування практично незалежні і автономні утворення, регіони знаходяться в кращому положенні для виявлення і задоволення потреб своїх членів в підготовці кадрів. Цей вид навчання, який є більш широким за охопленням, ніж пропоновані для окремих країн, дає можливість об'єднати і оптимізувати ресурси в межах одного регіону. Такі центри мають ряд переваг: вони дозволяють митних органів з сусідніх країн, налагодити зв'язки один з одним, і вони полегшують подальших програм СОТ в регіоні. На сьогоднішній день, двадцять три (23) регіональних навчальних центрів (РУЦ) були встановлені: шість в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (Китай, Гонконг, Китай, Індія, Японія, Корея, Малайзія), три в Східної та Південної Африки (Кенія, Південна Африка, Зімбабве), три в Західної і Центральної Африки (Буркіна-Фасо, Конго (Республіка), Нігерія), шість в Європейському регіоні (Азербайджан, Угорщина, Казахстан, колишня Югославська Республіка Македонія; Російська Федерація, Україна), два в Америці Регіон-(Бразилія, Домініканська республіка) і три в Північній Африці, на Близькому і Середньому Сході (Єгипет, Ліван, Саудівська Аравія). 27

28 28

Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою Класифікація ключових принципів модернізації митних служб Принципи формування митного законодавства Митне законодавство, розпорядження, директиви і процедури повинні: – бути публічними і запропонованими клієнтам у дуже доступній формі (принцип прозорості); – запроваджуватися у стандартній та універсальній формі (принцип передбачуваності); – бути якомога простішими для того, щоб митне оформлення здійснювалось без надмірних витрат (принцип спрощення); – бути гармонізованими, де необхідно, відповідно до міжнародних стандартів (принцип стандартизації) 29 Принципи поведінки митних адміністрацій Митні адміністрації повинні: – бути вільними від корупції і підтримувати найвищі рівні чесності (принцип чесності); – звітувати за свої дії шляхом прозорих та легко доступних адміністративних та/або юридичних перевірок (принцип відповідальності); – забезпечуючи необхідне запровадження митного законодавства та розпоряджень, сприяти безперешкодному здійсненню торгівлі за допомогою управління ризиками (принцип сприяння і контролю); – широко застосовувати системи управління ризиками та контроль за допомогою аудиту для визначення надто ризикованих видів діяльності, людей, вантажів і транспортних засобів та обмежити рівень митної інтервенції (принцип мінімальної інтервенції); – використовувати інформаційні та комунікаційні технології для сприяння запровадженню принципів, визначених в оновленій Конвенції Кіото (принцип інформаційних та комунікаційних технологій); – постійно покращувати обслуговування клієнтів (принцип обслуговування клієнтів); – розвивати партнерство з державними інституціями, бізнес-структурами та іншими митними адміністраціями (принцип співпраці та партнерства); – встановити стандарти діяльності та застосовувати системи і процедури, які постійно покращують ефективність і дієвість усіх процесів (принцип постійного вдосконалення); – постійно працювати з клієнтами, щоб підвищити рівень їх добровільної згоди (принцип покращання узгодження) 29

Тема 4. Міжнародні стандарти управління митною системою Українська Митниця на шляху до Європейських стандартів «Митниця для Уряду» 30 «Митниця для учасників ЗЕД» Митні прототипи – інструкція для вступу країн-кандидатів до ЄС з надання допомоги у систематичному створені необхідних операційних й адміністративних спроможностей, які необхідні сучасній митній адміністрації для того, щоб долати проблеми. 30