1. РОБОЧА МАПА КОМАНДИРА ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ ПИТАНЬ

1. РОБОЧА МАПА КОМАНДИРА ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ ПИТАНЬ Топографічна карта, на якій графічно за допомогою умовних тактичних знаків і скорочених позначень відображується тактична обстановка та її зміни в ході бою, називається робочою мапою того командира, що її веде. Найбільш розповсюдженим бойовим документом щодо управління військами, а у підрозділах часто єдиним, є робоча мапа. Робоча мапа є одним з основних, а дуже часто і єдиним бойовим документом, за допомогою якого командири підрозділів організують і здійснюють управління в бою. Вона базується на топографічній основі мапи, тому за її допомогою можливо вирішувати не тільки тактичні, але й топографічні завдання, пов’язані з управлінням військами в бою. ЗА ДОПОМОГОЮ РОБОЧОЇ МАПИ КОМАНДИР МОЖЕ

На робочу мапу командира НАНОСИТЬСЯВідомості противника Положення та характер дій своїх підрозділів та сусідів Обсяг та повнота відомостей про них звичайно більші, ніж противника Противник, свої війська та сусіди в бойовій обстановці розташовуються на певній місцевості. Не можна глибоко оцінити їх положення і дії, попередньо не вивчивши та не оцінивши місцевість, на якій розташовуються та ведуть бій підрозділи. Оцінка місцевості Радіаційна та хімічна обстановка В сучасних умовах є важливим фактором, що впливає на бойові дії військ. Тому вона повинна завжди враховуватися при керівництві бойовими діями підлеглих підрозділів. Дані щодо радіаційної та хімічної обстановки слід правильно відбивати на робочій карті, наносити за даними прогнозування та за відомостями, що одержані від радіаційної та хімічної розвідки в обсязі, необхідному для прийняття рішення. Щоб правильно оцінити радіаційну та хімічну обстановку, необхідно мати дані про метеорологічні умови. Тому на робочу мапу наносяться метеорологічні дані обстановки: швидкість та напрямок середнього вітру у приземному шарі повітря з зазначенням хмарності, температури повітря та часу. Відомості противника, якими володіє командир, треба наносити на мапу з урахуванням їхньої вірогідності. В першу чергу на мапі відображуються перевірені відомості, а неперевірені слід наносити з обов’язковою відміткою про те, що вони вимагають підтвердження. Командир підрозділу кожного роду військ вивчає за своєю робочою мапою місцевість з певною метою — отримати інформацію що його цікавить, що забезпечує виконання поставленого завдання з найменшими втратами живої сили та техніки і з нанесенням максимальних втрат противнику. Робоча мапа командира

Робоча мапа командира Правильне нанесення обстановка на мапу дозволяє командиру При цьому командир за мапою визначає: Наступні завдання можуть бути уточнені при роботі командира на місцевості. Поставлене за робочою мапою бойове завдання наноситься підлеглими командирами на свої мапи.

Вимоги до робочої мапи командира Робоча мапа повинна відповідати певним вимогам , найважливіші з яких є: Наочність робочої мапи командира полягає у ясному та чіткому відображенні бойової обстановки з відокремленням її головних елементів. Це досягається виділенням положень військ, які стосуються різного часу; правильним розміщенням на робочій карті службових та пояснювальних написів; правильним та розбірливим зображенням фактичного положення військ і передбачуваного характеру дій; правильним підйомом мапи правильним застосуванням та чітким викресленням тактичних умовних знаків; На робочу мапу командира механізованого та танкового підрозділу звичайно, як правило наносять: Склад, положення своїх підрозділів з подробицею на два ступені нижче Склад, положення і можливий характер дій противника на глибину поставленого завдання на напрямку дій підрозділу і на флангах, які до нього примикають Положення та завдання безпосередніх сусідів, а також діючих попереду підрозділів. Дані про радіаційну, хімічну і бактеріологічну (біологічну) обстановку Бойове завдання підрозділу, що поставлене старшим командиром Розмежувальні лінії між батальйонами Завдання вогневих засобів, що є в розпорядження командира підрозділу Місця встановлення інженерних загороджень Маршрути руху Спостережні, командно-спостережні пункти. Точність нанесення обстановки Повнота нанесення обстановки Обстановка, що нанесена на робочу карту, повинна точно відповідати дійсному становищу військ на місцевості. Неточність нанесення обстановки може призвести у бойових умовах до важких наслідків.

Підготовка мапи до роботи Кожний командир повинен завжди працювати на підготовленій мапі, що дає можливість вирішувати завдання з найменшою витратою часу. Вибір мапи. В якості робочої мапи командира можуть використовуватися карти з мерилом 1: 50 000 та 1: 100 000. Вибір мерила мапи залежить від умов майбутніх бойових дій, характеру та змісту бойових завдань, що покладаються на той чи інший підрозділ. Тому, перш ніж вибрати мерило робочої мапи, командир повинен вивчити та виявити район майбутніх бойових дій свого підрозділу. Робоча мапа командира буває багатоаркушева і складається з серії стандартних аркушів, що мають свою номенклатуру. Оцінка мапи полягає у вивченні кожного аркуша карти. При цьому уточнюються мерило та рік зйомки чи виправлення, рік видання, система координатної зйомки та поправка напрямку. Це робиться для того, щоб встановити, в якій мірі мапа відповідає дійсності, чи не застаріла вона. Рік зйомки та рік поновлення (виправлення) зазначені за рамкою аркуша мапи у її південно-східному куті. В північно-східному куті аркуша мапи вказаний рік видання, а також відбито, у якій системі координат складений той чи інший аркуш, що необхідно враховувати при використанні робочої мапи для цілевказання в прямокутних координатах. Оцінка мапи Склеювання мапи Для правильного склеювання підібраних аркушів мапи важливо встановити їхнє взаємне розташування. Якщо робоча мапа буде складатися з кількох аркушів, достатньо взяти один аркуш, подивитися номенклатуру сусідніх аркушів, що зазначена на кожній стороні рамки аркуша мапи, та підібрати необхідні для склейки аркуші. Складання мапи Підйом мапи НІЩО НЕ ВІДБИВАЄТЬСЯ ТАК НЕГАТИВНО НА КОРИСТУВАННІ РОБОЧОЮ МАПОЮ, ЯК ЇЇ НЕДБАЛЕ СКЛАДАННЯ ! Правильне складання робочої мапи забезпечує: — зручне розміщення робочої мапи у планшеті, польовій сумці; — користування мапою без повного її розгортання; — швидке знаходження на мапі необхідного району; — збереження мапи від передчасного зносу. Процес підйому мапи полягає в роботі командира, що спрямована на те, щоб більш наочно зобразити на ній елементи місцевості або місцеві предмети, що за характером майбутніх дій військ необхідно виділити з інших, або доповнити мапу новими даними, необхідними для оцінки обстановки та прийняття рішення. РОБОЧУ МАПУ НЕ СКЛАДАЮТЬ ЗА ЛІНІЯМИ СКЛЕЮВАННЯ, БО ВОНА ВІДРАЗУ Ж РОЗІРВЕТЬСЯ В ЦИХ МІСЦЯХ !

Положення, задачі і дії своїх механізованих, танкових, аеромобільних і авіаційних підрозділів та їх тили. Основні правила ведення робочої мапи командира При веденні робочої мапи дані обстановки необхідно наносити: акуратно 2. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ РОБОЧОЇ МАПИ ТА НАНЕСЕННЯ ОБСТАНОВКИ Робочі мапи ведуться всіма офіцерами особисто. Кожний офіцер наносить на робочу мапу тільки ті дані обстановки, які йому необхідні для роботи згідно займаної посади. При цьому робоча карта повинна вестися офіцером так, щоб в обстановці, що на ній відображується, міг легко розібратися будь-який інший офіцер — будь то старший командир (начальник), сусід або підлеглий. тонкими лініями встановленими умовними знаками — їх розміри повинні узгоджуватись з величиною військових одиниць, що наносяться на мапу; — добре читатися; — не забивати топографічну основу мапи. Червоним кольором наносяться Війська противника — їх положення, дії, пункти управління, позиції вогневих засобів, оборонні споруди, загородження і всі інші дані Положення, задачі і дії своїх артилерійських, зенітних, інженерних, хімічних, радіотехнічних підрозділів, підрозділів зв’язку і їх тили Синім кольором наносяться. Чорним кольором наносяться Нумерація і найменування підрозділів та пояснювальні надписи, що відносяться до своїх військ, виконуються чорним кольором , а ті що відносяться до противника — синім кольором. Умовні знаки, що позначають війська, вогневі засоби і бойову техніку (як свої, так і противника), наносяться на карту згідно з дійсним їх положенням на місцевості і розташовуються за напрямком дії або ведення вогню. Якщо наноситься на мапу гармата та інші вогневі засоби в окопі, то треба пам’ятати, що колір знака окопу в цьому випадку визначається кольором їх знака Для написання пояснювальних надписів і більшої кількості скорочених позначень застосовуються отрочні літери (з нахилом): ( а, б, в, г, д. . . ) Прямий шрифт може застосовуватися тільки для оформлення службового заголовка і надписів посадових осіб. Приклад: РОБОЧА МАПА КОМАНДИРА . . . Скорочені позначення та інші пояснювальні надписи, що відносяться до бойової обстановки, розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу аркуша мапи або паралельно горизонтальній лінії координатної сітки з заходу на схід. Надписи до невеликих за розміром лінійних та фігурних замкнутих умовних знаків, якщо вони перевершують розмір знака, можна виконувати за межами знаку, або робити розрив лінії знака так, щоб надпис виходив за межі умовного знака в бік, протилежний району бойових дій.

Основні правила нанесення обстановки на мапу Ніколи не треба забувати про збереження топографічної основи мапи, особливо назв населених пунктів, висот, мостів і ні в якому разі не забивати їх Всередині всіх знаків, що позначаються замкнутою пунктирною лінією, внутрішні знаки роду військ того чи іншого вогневого засобу наносяться безперервною лінією Рубежі своїх військ вказуються двома населеними пунктами або іншими чітко вираженими місцевими предметами в якості контрольних точок, а райони оборони, зосередження (розташування) трьома-чотирма точками проти ходу годинникової стрілки Фактичні дії військ і їх розташування наносяться на мапу безперервною лінією Механізовані підрозділи , які знаходяться в обороні , а також окопи для артилерійських гармат, що залучаються для ведення вогню прямою наводкою, окремих танків та інших вогневих засобів, що займають підготовлені вогневі позиції, наносять на мапу лініями зі штрихами товщиною 0, 5 — 1 мм. Штрихи наносять перпендикулярно до лінії окопу висотою 1 мм і товщиною 0, 5 мм з інтервалом 2 мм. Лінії траншей проводяться згідно розташування, яке займає підрозділ на місцевості з прив’язкою до умов рельєфу Обстановка наноситься на мапу після того, як карта буде готова до роботи. Запасні, тимчасові або фальшиві райони (об’єкти) позначаються пунктиром. Вище надпису найменування (номера) підрозділу (об’єкту) вказується, відповідно, літера З, Т або Ф Умовні знаки підрозділів, що знаходяться на марші треба наносити не на дорогах, а вздовж них, з південної або східної сторони на відстані 2 -3 мм від дороги Час , до якого відноситься те чи інше розташування військ, вказується під найменуванням підрозділу, всередині або біля умовного знаку, що позначає характер дій, або в стороні, на вільному місці карти. Надпис при цьому повинен обов’язково розміщуватись позаду фронту бойових дій підрозділу або на одному рівні з ним. Одиночні цілі або невеликі за розміром райони, а також ті підрозділи, про розташування яких немає точних даних, можуть вказуватися однією точкою Розмежувальні лінії у всіх випадках, крім відходу в тил, наносяться із тилу до фронту, а далі в наступі та на марші — на глибину бойового завдання, а в обороні — на дальність дійсного вогню підтримуючих або штатних вогневих засобів Довжина пунктирів при позначенні меж батальйонів повинна дорівнюватись 5 мм, розрив між пунктирами — 2 -3 мм. Дужка наноситься біля місцевого предмета таким чином, щоб не її окружність, а уявна лінія, яку можна провести через її кінці, включала або виключала даний місцевий предмет. При цьому бажано, щоб розмежувальні лінії від дужки починалися пунктиром, а не пропуском, а дужка завжди дорівнювала половині кола Для позначення на мапі положення і характеру дій противника використовують ті ж умовні знаки, що і для своїх військ. При нанесенні на мапу вогневих засобів противника, які відрізняються від подібних засобів нашої армії за своїми тактико-технічними даними, знак їх умовно прирівнюється до подібного вогневого засобу нашої армії з обмовкою біля знаку чи в таблиці умовних позначень Напрямок головного удару позначається тільки пунктирною широкою стрілкою. Першою точкою повинен вказуватися місцевий предмет на передньому краю оборони противника або перед ним. Остання точка повинна знаходитися перед рубежем кінцевого завдання або на ньому. При цьому напрямок головного удару повинен вказуватися за орієнтирами, місцевими предметами, що яскраво виражені. Бойові завдання механізованих і танкових підрозділів наносяться на мапу пунктирною лінією зі стрілкою. Стрілка вказує характер і напрямок дій підрозділу, її довжина повинна забезпечити чітке нанесення знака підрозділу, який полягає в поперечних рисочках: одна — взвод, дві — рота, три — батальйон. Рубежі переходу в атаку, спішування взводу до бою та інші наносяться на карту з урахуванням рельєфу місцевості з вказівкою, якого підрозділу стосується умовний знак. Напрямок наступу (атаки) вказується пунктирною лінією, яка є як би продовженням лінії стрілки умовного знаку рубежу переходу в атаку або завдання підрозділу.

Наноситься до прийняття рішення командиром, з мапи, що отримана з вищестоящого штабу, з письмового бойового наказу або розпорядження, з голосу офіцера зв’язку вищестоящої інстанції. Вихідна (початкова) обстановка Послідовність нанесення обстановки на мапу На робочу мапу командира, як правило, послідовно наноситься: Ця обстановка наноситься командиром після прийняття рішення на підставі бойового наказу. Обстановка, яка відображує план дії підрозділів в ході очікуваного бою. Полягає в нанесенні змін в розташуванні підрозділів, сил та засобів, їх кількості, характеру дій, тощо. Ця обстановка наноситься командиром в ході бою. Обстановка, яка відображує реальний хід бою Під час роботи з мапою в ході бою доцільно дотримуватись деяких правил По закінченні підрозділом виконання завдання, у випадку виходу на планований рубіж або після зайняття району, командир відображує зміну обстановки на мапі щодо розташування своїх підрозділів у цей час бою шляхом перетворення пунктирних ліній раніше нанесених умовних знаків на суцільні; При нанесенні на мапу кількох положень військ на різний час і для більшої наочності нанесеної обстановки умовні знаки відтінюють штриховкою, допоміжними пунктирними лініями з пунктирами і крапками, а також підтушовують олівцями різного кольору. Відтушовку треба виконувати так, щоб вона не затемнювала умовних знаків і топографічну основу мапи. Обстановка на один і той же час, як за свої війська, так і за війська противника підтушовується (відтінюється) однаково. Час, до якого належить те чи інше положення військ вказується поруч з умовними знаками або в умовних позначеннях.

Послідовність нанесення обстановки на мапу При організації оборони в умовах відсутності зіткнення з противником, послідовність нанесення обстановки може бути така При організації наступу підрозділу наносити обстановку на мапу доцільно в такій послідовності. До прийняття рішення на мапу наносять (вихідна обстановка) В ході прийняття рішення на мапу наносять: До прийняття рішення на мапу наносять (вихідна обстановка) В ході прийняття рішення на карту наносять: