1 Ознайомитись з методами управління та їхньою класифікацією

1. Ознайомитись з методами управління та їхньою класифікацією. 2. Ознайомитись з основними стадіями формування та розвитку груп і особливостями управління неформальними групами. 3. Вивчити визначення основних категорій і понять щодо групової динаміки. 1. Сутність і класифікація методів управління. 2. Групова динаміка.

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ – ЗАСОБИ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО ВПЛИВУ НА КОЛЕКТИВ ОРГАНІЗАЦІЇ АБО НА ОКРЕМИХ ЙОГО ЧЛЕНІВ РОЛЬ – СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ЧІТКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ, ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНОЇ ТЕХНІКИ І ПРОГРЕСИВНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ МАКСИМАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИ ДОСЯГНЕННІ ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ ВИМОГА – МЕТОДИ УПРАЛІННЯ ПОВИННІ МАТИ СВОЮ МОТИВАЦІЙНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ, ЩО ВИЗНАЧАЄ НАПРЯМ ЇХНЬОЇ ДІЇ ГРУПИ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ • • • ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗПОРЯДЧІ (АДМІНІСТРАТИВНІ) СОЦІАЛЬНІ (СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ)

Економічні методи об'єднують усі методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому. Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністративної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає обов'язковому виконанню. Соціальні методи ґрунтуються на використанні соціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін. ).

Здійснюють свій вплив через плани, економічні стимули, бюджет і впливають як на стимуляцію та регламентацію діяльності всієї організації, так і на мотивацію окремих виконавців дають змогу забезпечити вплив на ритмічність, чітку регламентацію діяльності організації, підрозділів, окремих виконавців базуються на використанні матеріальних стимулів (посадових окладів, надбавок, премій тощо) дає змогу впливати на процеси регулювання витрат на діяльність організації, пошук шляхів економії витрат, створення режиму економії

особливості організаційно-розпорядчих методів • прямий вплив на об'єкт управління; • обов'язковий характер виконання вказівок, розпоряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об'єктів; • суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень.

Організаційно-розпорядчі методи ОРГАНІЗАЦІЙНОСТАБІЛІЗУЮЧІ встановлення складу елементів системи і стійких організаційних зв'язків між ними закріпленням певних обов'язків як за системою в цілому, так і за окремими її ланками РОЗПОРЯДЧІ відображають поточне використання встановлених організаційних зв'язків і їх часткове коригування в разі необхідності

Організаційно-розпорядчі методи ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТАБІЛІЗУЮЧІ РЕГЛАМЕНТУВАННЯ – розробка та введення в дію організаційних положень, обов'язкових для виконання протягом певного, визначеного цими положеннями часу. НОРМУВАННЯ – встановлення нормативів, які є орієнтиром у діяльності. ІНСТРУКТУВАННЯ – знайомлення з умовами праці чи обставинами дорученої справи, з'ясуванні питань, можливих утруднень, пересторозі від можливих помилок і т. п.

Організаційно-розпорядчі методи РОЗПОРЯДЧИЙ ВПЛИВ – порядок управління, розроблений в результаті актів організаційного впливу. Здійснюється на основі розробки управлінських рішень щодо способів подолання відхилень, які виникли, або підвищенням ефективності організаційної системи, спрямовуючи ці рішення конкретним виконавцям для реалізації. ФОРМИ розпорядчого впливу – усні та письмові розпорядження (директиви, постанови, накази, вказівки, розпорядження, резолюції).

Організаційно-розпорядчі методи Постанова — це розпорядчий акт, який приймається колегіальними органами управління (з'їздами, конференціями, зборами, комісіями, правлінням) і містить шляхи вирішення важливих питань, що стосуються всієї організації чи системи в цілому. Наказ — це письмове вирішення певного завдання з переліком конкретних шляхів, строків, порядку, відповідальних осіб і форм контролю. Розпорядження - деталізує конкретні шляхи і способи вирішення окремих завдань у масштабах окремо взятих служб та підрозділів. Директива - являє собою рішення про цілі перспективного розвитку окремих структурних підрозділів, підприємств, організацій, господарських систем та галузей. Резолюція - конкретна вказівка виконавцю щодо здійснення тих чи інших дій, передбачених відповідним документом.

Соціальні методи система засобів і важелів впливу на соціальнопсихологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність колективу і його окремих членів. МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ: Ø Ø соціальне прогнозування; соціальне нормування; соціальне регулювання; соціальне планування.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ

Класифікація груп Формальна організація Група керівників Виконавчі групи складається з керівника та його безпосередніх підлеглих, які, в свою чергу, можуть бути керівниками складається з осіб, які працюють над одним і тим же завданням Комітети група всередині організації, якій делеговані повноваження для виконання будьякого завдання або комплексу завдань Спеціальний комітет непостійна група, яка сформована для виконання конкретного завдання Постійний комітет перманентно існуюча група всередині організації, як має конкретну мету

Стадії формування групи Зовнішнє середовище Внутрішні зміни Удосконалення Виникнення Створення нової групи або поява нового керівника. На цій стадії задаються цільові установки, відпрацьовуються взаємні вимоги "керівникпідлеглий", взаємозв’язок між персоналом носить нестійкий характер. Психологія персоналу на цій стадії - виконавська, настрій очікування, іноді настороженості. Формування Стабілізація Створення неформальних малих груп, формування суспільної думки колективу. Ця стадія найбільш важка для управління. На цій стадії рекомендують проводити спільні заходи: спортивні, культурні тощо. досягнення стану зрілості колективу. Створена та існує неформальна структура колективу, визначені умови рівноваги, сформовані соціальні норми колективу, існує суспільна думка. Такий колектив сталий, в змозі дати опір зовнішнім змінам. Розпад

ГРУПОВІ НОРМИ це неформальні правила, які встановлюються членами групи з метою регламентування поведінки членів групи. - люди діють у групах у стані постійної взаємозалежності; - члени однієї групи мають загальні норми та загальні цілі; - завжди важко впливати на норми групи, це дуже легко робити всередині, але важко зовні; - усі групи тиснуть на своїх членів з метою їх відповідності нормам групи; - групи в цілому дають менше ідей, ніж окремі члени групи, однак група дає ідеї з більшим відпрацюванням, зі всебічною оцінкою, з великим ступенем відповідальності; - групи приймають більш ризиковані рішення, ніж окремі члени групи; - конфлікт між групами та всередині групи - нормальне явище.

Причини вступу людей у групи 1. Почуття належності 2. Взаємодопомога 3. Захист 4. Спілкування 5. Симпатія 6. Опір змінам

МОДЕЛЬ ХОМАНСА ЕМОЦІЇ ВЗАЄМОДІЯ ДІЯЛЬНІСТЬ

ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ ГРУП 1. розмір групи 2. склад групи 3. групові норми 4. конфліктність 5. статус членів групи 6. функціональна роль членів групи