1 Особливості розвитку зарубіжної культури ХІХ-поч ХХст 2

1. Особливості розвитку зарубіжної культури ХІХ-поч. ХХст. 2. Розвиток живопису та музики. 3. Суспільно-політичні умови розвитку української культури. 4. Розвиток літератури, освіти та науки. 5. Новаторське сценічне мистецтво. 6. Оновлення образотворчого мистецтва. 7. Українське "розстріляне відродження".

Потрібні значні зусилля кожного покоління, щоб зберегти, відтворити, підтримати і відфільтрувати цінності, знання й орієнтації, оновити їх або дати їм нову інтерпретацію і привести їх у відповідність із змінними умовами буття. Б. Ерасов

Український народ вписав одну з найяскравіших сторінок в історію світової культури.

Романтизм: причини появи та особливості у художній культурі Романтизм (франц. romantisme) – художній метод, що склався в кінці XVIII – на поч. XIX ст. і поширився як напрям у літературі і мистецтві Європи. Характерні риси романтичного стилю піднесеність емоційність суб’єктивізм в оцінці зображуваного контрастність картин і характерів екзотичність обставин прийоми символіки і гіперболізації великий інтерес до фольклору Представники: Ф. Шіллер, Й. В. Гете, Д. Байрон, В. Гюго, Е. Делакруа, Ф. Гойя, В. Скотт

Джордж-Ноел-Гордон Байрон – англійський поет, представник революційного романтизму. У таких творах як: “Корсар”, “Шільйонський в'язень”, “Лара”, “Паломництво Чайльд-Гарольда” подав критичний огляд суспільного життя тогочасної Європи. Творчість (1788 -1824 рр. ) Байрона справила вплив на літературу багатьох країн. Відкрив для іспанського мистецтва цілу епоху, поклавши початок реалістичному живопису Нового часу. Розквіт його майстерності зв'язаний з портретом. Після його смерті Іспанія забула свого видатного художника. І тільки молода передова Франція оцінила великого іспанця, інтерес до якого не згасає й досі.

(1798 -1863) рр. Фердінанд-Віктор-Ежен Делакруа – французький живописець і графік. Очолив романтичний напрям у французькому мистецтві. Відомі картини “Різня на Хіосі”, “Свобода на барикадах”, “Жінки Алжиру” та ін.

Відрізняло його від імпресіоністів те, що не відмовився від широкого мазка, не розкладав, не препарував, не розчиняв предмети у світлоповітряному середовищі (“У човні”, “Партія у крокет”, “Аджантей” та ін. )

Твори П'єра Огюста Ренуара (1841 1919 рр. ) здаються намальованими легко, жартома, але насправді його композиції завжди обдумані, у них немає елементу випадковості (“Парасольки”, “Бал у Бужівалі”). Ренуар малював в основному жіночі портрети.

У його творчості найяскравіше розв'язана основна проблема імпресіонізму – гармонія світла і повітря (знамениті “Копиці”, “Руанський собор”). Він перший зігнав зі своєї палітри чорний колір, вважаючи, що такого немає у природі і що навіть тіні насправді кольорові. Але світ Моне поступово втрачає свою матеріальність і перетворюється на гармонію кольорових плям.

“Великого голландця” Вінсента Ван Гога (1853 -1890 рр. ) теж називають постімпресіоністом. Та Ван Гог – швидше реаліст, бо лише частково визнавав вірність кожного принципу імпресіонізму. Його творчість охоплює близько десятиріччя. Це були роки напруженої, нелюдської праці, в результаті чого створив картини, в яких поєдналися захоплення перед світом і проникливе почуття самотності, постійного неспокою, щемливої туги (“Прогулянка в'язнів”, “Спальня”, “Хатина”, “Червоні виноградники в Арлі”)

Живопис Ми, живописці, користуємося тими ж вольностями, якими користуються і юродиві! Паоло Веронезе

Культурний процес в Україні на початку ХХ ст. характеризувався: власною державністю у формі Української Народної Республіки; Західноукраїнської Народної Республіки; політикою українізації. Відродження української культури наука література музика освіта театр архітектура та скульптура кіномистецтво образотворче мистецтво

“Пролеткульт” “Плуг” “Гарт” “Неокласики” “Вапліте” Відомі особистості: Костянтин Гардієнко Павло Тичина Олександр Довженко Микола Зеров Олесь Досвітній Максим Рильський Олександр Довженко Микола Куліш Валер'ян Поліщук Євген Плужник Володимир Сосюра Григорій Косинка Микола Хвильовий Михайло Драй-Хмара та багато інших.

У 1917 році в Києві було засновано “Молодий театр”, який очолив Лесь Курбас. У січні 1920 р. у Вінниці засновано Новий драматичний театр ім. І. Франка, на чолі якого став Гнат Юра.

У грудні 1917 році Центральна Рада утворила Українську академію мистецтв. Першими академіками стали М. Бойчук (ректор), М. Жук, В. Кричевський та інші. М. Бойчук

1917 рік – Київ – Академія мистецтв Представники: Микола Бурачек, Михайло Жук, Василь Кричевський, Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут. Авангардисти: Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Казимир Малевич. Монументальне мистецтво “бойчукістів” належить до визначних надбань національної культури. Сам М. Бойчук і представники його школи були піддані репресіям у кінці 30 -х років.

Масові репресії 20 – 30 -х років були важливою умовою функціонування тоталітарного режиму, оскільки вони: в політичній сфері придушували опозиційні сили; нейтралізували потенційних противників системи; блокували розвиток громадського суспільства; давали змогу майже повністю контролювати розвиток суспільних процесів; в економічній сфері – сприяли підтриманню основного стимулу до праці – страху; забезпечували систему дармовою робочою силою; у соціальній сфері – розколювали суспільство, протиставляли його верстви одну одній; створювали атмосферу взаємної підозри та недовіри шляхом пошуків ворога; забезпечували збереження важливих функціональних якостей системи – дисципліни та єдності.

1929 – 1930 рр. – звинувачено 45 провідних учених, письменників за належність до таємної націоналістичної організації “Спілка визволення України”. 1937 – 1938 рр. – із 240 українських письменників зникло 200. Із 85 вчених-мовознавців ліквідували 62. 7 липня 1933 р. – накладає на себе руки комісар освіти М. Скрипник 1933 рік – у республіці померло від голоду 29 млн. осіб

Висновок Отже, культуротворчий процес в Україні 20 -х – початку 30 -х років виявив чітко виражені тенденції до національнокультурного відродження. Якою б не була сьогоднішня оцінка українізації, варто зазначити, що за тих конкретних умов вона, безперечно, сприяла поширенню серед українців як кращих здобутків національної культури, професійного мистецтва, так і європейської та світової класики.

1. Що означає поняття “національна самосвідомість”? 2. Яких визначних діячів української науки і культури ХІХ ст. знаєте? 3. Чому Т. Шевченка вважаємо засновником сучасної культури нашого народу? 4. Охарактеризуйте здобутки української суспільної думки ХІХ ст. 5. Які галузі науки розвивалися в цей період? 6. Назвіть найвідоміших медиків того часу, розкажіть про їхні відкриття. 7. Які драматичні твори були поширені у цей період? 8. Перечисліть відомих літераторів та їхні твори. 9. Що таке гравюра? Назвіть найбільш відомих граверів того часу? Завдання додому: знати поданий матеріал, підготувати випереджуюче питання до наступної лекції.

Те, що я чую, я забуваю, Те, що я бачу, я пам'ятаю, Те, що я роблю, я розумію. Конфуцій Люблю працю, без якої нічого не дається, простоту, бо це краса людини, і розум. Розумом осягнеш усе… М. Ушульний Для них ви і лікар, і мати, Ви з ними завжди і весь час. Прийміть від нас щиру подяку, Хай Бог шле здоров’я для вас. Ви віру вселяєте хворим, Здорові щоб завжди були, Бо ви не рахується з часом, Щоб встали на ноги вони. Г. Іваню к

Лікар: - На жаль, ваша хвороба спадкова. Пацієнт: - Тоді надішліть рахунок за лікування моєму батькові.