1. Необхідність збереження і охорони природних екосистем. Природозаповідна справа 1. 1. Зміст, визначення та об‘єкти природозаповідної справи 1. 2. Природоохоронні території. 1. 3. Антропогенні зміни в природному середовищі і їх екологічні наслідки (конструктивне, деструктивне і амфіструктивне відношення людини до природи). 1. 4. Необхідність збереження і охорони природних екосистем. 1. 6. Програма “Заповідники”. Програма “Заповідники 2”. 1. 7. Екологічна созологія як наукова основа природозаповідної справи
1. 1. Зміст і визначення природозаповідної справи Заповідна справа - теорія та практика збереження та відновлення природних комплексів і їх компонентів, а також їх раціонального використання в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду. У науковому відношенні є не окремою наукою чи науковим напрямом, а комплексом наук, чиї закони, закономірності, концепції та інші положення і методи знаходять застосування при вирішенні питань, важливих для охорони природи на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду. Мета природозаповідної справи – зберегти й відновити природні комплекси чи їх окремі компоненти на спеціально призначених для цього територіях. Шляхи досягнення: наукові та практичні, економічні й екологічні, in situ й ex situ тощо, однак їх спрямованість на досягнення спільної мети визначає те, що природозаповідна справа - цілісний напрям людської діяльності, що охоплює як наукові пошуки, так і практичні заходи.
1. 1. Об‘єкти і напрями природозаповідної справи Природозаповідна справа: - охоплює як сутності чисто матеріального ґатунку (фізичну територію, певні природні об'єкти тощо), - так і торкається питань гуманітарного змісту (морально-етичних аспектів охорони природи, цінності природи, екологічної освіти та виховання тощо). Матеріальними об’єктами природозаповідної справи виступають природні територіальні комплекси, їх компоненти (передусім – рослинність та тваринний світ, а також геологічні утворення, водні тіла, ґрунти та інші), які становлять цінність з природоохоронної точки зору - природні комплекси у межах існуючих територій природно-заповідного фонду (ПЗФ). Напрямами заповідної справи є: - збільшення числа та площі територій ПЗФ, оптимізація їх територіального розподілу по території держави, - розбудова національної екомережі України, - збереження біорізноманіття
1. 1. Структура природозаповідної справи як навчальної дисципліни: - “сутнісна”: проблеми самої суті заповідної справи, її тлумачення, дефініції (визначення), її об’єктів; - наукові основи власне природозаповідної справи; - наукові дослідження у межах територій та об’єктів ПЗФ, серед яких - наукове забезпечення Літопису природи; - організаційно-правові засади природозаповідної справи (законодавча база, правовий режим територій та об’єктів ПЗФ, категорії ПЗФ України і Світу, міжнародне співробітництво)
1. 2. Природоохоронні території Природоохоронні землі - території природно-заповідного фонду країни, а також й інші землі, які підлягають особливій охороні. «Рrotected areas « - "захищені території" (буквальний переклад) або "природоохоронні території" (більш загальноприйнятий термін). Згідно з Конвенцією про біорізноманіття (стаття 2): "Природоохоронна територія означає географічно означену територію, яка виділяється, регулюється та використовується для досягнення конкретних природоохоронних цілей". Природоохоронна територія - це ділянка землі та/або моря, спеціально визначена для збереження біорізноманіття, природних і пов'язаних з ними культурними ресурсами, природоохоронний режим на якій забезпечується законодавчими та іншими ефективними засобами
6 категорій захищених територій Міжнародний союз охорони природи (МСОП - IUCN) І. Природний резерват, що суворо охороняється - Strict nature reserve; II. Національний парк - National park; III. Пам'ятка природи - Natural monument; IV. Резерват збереження природи - Nature conservation reserve; V. Захищений ландшафт або захищена морська акваторія - Protected landscape or seascape; VI. Захищена територія як територія збалансованого використання природних екосистем (захищені території для менеджменту природних ресурсів, які включають території, що потребують управління у вигляді пріоритету для забезпечення сталого розвитку використання природних екосистем) - Protected areas for the management of natural resources.
В Україні I-V категорії МСОП) - 5% земель у складі ПЗФ; - природні землі на більш ніж 10% території (землі природнозаповідного фонду та ліси І групи), - взагалі законодавчо захищені (по суті вони відповідають І-VI категоріям МСОП) - більше 20%, а з урахуванням норм Водного кодексу - більше 30%. Програма перспективного розвитку природозаповідної справи в Україні ("Заповідники"), згідно з постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1994 p. : - поєднання природно-заповідних та інших територій, що особливо охороняються, у єдину територіальну природоохоронну систему, визначення організаційно-правових засад її формування, охорони та управління нею.
Захищені (природоохоронні) території • поняття значно ширше від об’єктів природно-заповідного фонду • необхідно поступово формувати загальне законодавство що всіх цих територій, враховуючи загальноприйняті в Європі підходи, зокрема на виконання міжнародних конвенцій і угод; • новий закон про природну спадщину, • переопрацьований існуючий Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” • окремий закон про створення цілісної екологічної мережі України
1. 3. Антропогенні зміни в природному середовищі і їх екологічні наслідки Вся історія формування життя нашої планети є історією формування цілісної, структурованої, унікальної, саморегулюючої, нескінченно самовідновлюваної біотичної системи, що виконує головні планетарні функції. Грандіозне масове вимирання було близько 250 млн. років тому, наприкінці пермського періоду. Тоді з лиця Землі зникло від 76 до 96 відсотків її видів, що населяли - близько 200 з 400 відомих нам родин. Інше масове вимирання відбулося наприкінці крейдового періоду, 65 млн. років тому, і привело до загибелі динозаврів і аммонітів. Слідом за кожним великим вимиранням незмінно випливав могутній еволюційний вибух.
Два погляди на регуляцію в природі кількості видів. • Одна теорія припускає постійну появу нових видів за рахунок освоєння ними нових екологічних ніш. Результат такого безперервного процесу - збільшення біорізноманіття. • Прихильники іншої теорії вважають, що число видів, які благополучно можуть співіснувати один з одним, обмежена. Це означає, що кількість видів у природі має бути завжди постійною. Тобто, одні види утворюються, а інші (приблизно така ж кількість) вимирають. • Швидкість, з якою утворюються нові види за останні 12 млн років, скоротилася. Але це не означає, що процес видоутворення взагалі зупинився. Не можна говорити про те, що точка рівноваги досягнута. Далі можливий розвиток двох сценаріїв: або все-таки існує якась межа, і ми його поки просто не досягли, або, можливо, взагалі ніякої межі не існує і показники біорізноманіття будуть тільки зростати • З усіх груп тварин за останні 12 млн. років сильніше за все зменшилася різноманітність китоподібних - одні види вимерли, а нові не утворилися. З іншого боку, група, в якій видоутворення йде найбільш швидкими темпами - покритонасінні рослини. • Загальний баланс видів на нашій планеті все ж позитивний.
Наслідки людського впливу на природу 1. Механічне переміщення твердих мас і гравітаційні процеси (формування техногенних форм мезо- і мікрорельєфу: кар’єрів, виїмів, відвалів, териконів, насипів). 2. Зміни вологообміну і водного балансу (посилення транспірації і випаровування, а також зміна відбивної здатності поверхні викликають суттєві зміни радіаційного балансу і клімату). 3. Порушення біологічної рівноваги (випадкове чи зумисне, але завжди ризиковане перенесення рослин і тварин з одних ландшафтів у інші, повне знищення окремих видів, порушення структури біоценозів, нарешті, повне знищення природних біоценозів на обширних площах і заміна їх штучними (культурними), населеними пунктами, пустошами, закинутими землями. 4. Техногенна міграція хімічних елементів.
Наслідки людського впливу на природу 5. Порушення теплового балансу: перетворення підстилаючої поверхні (зрошення, штучне покриття у містах, обезліснення, створення водосховищ), запилення атмосфери, збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, надходження тепла за рахунок згорання палива. 6. Зміна ландшафтів: 1. Умовно незмінні, або первісні ландшафти, що не підлягають прямому впливу або господарському використанню. 2. Слабозмінені ландшафти, в яких екстенсивне господарське використання зачепило окремі компоненти, але основні природні зв’язки залишились непорушеними, а зміни мають оборотний характер. 3. Порушені (сильно змінені) ландшафти, що перебували під інтенсивним стихійним впливом, що зачепив багато компонентів і призвів до суттєвого порушення структури в напрямку, часто необоротному і несприятливому для суспільства. 4. Культурні ландшафти, в яких природні зв’язки раціонально змінені на науковій основі в інтересах суспільства.
Збереження еволюції живого
Кругообіг енергії
С Система заходів з охорони середовища и с т е м а з а х о д і в з о х о р о н и с
1. 4. Необхідність збереження і охорони природних екосистем. Збіднюючи різноманіття, в першу чергу генетичне, та форми організації організмів різних видів, перешкоджаючи розселенню і міграції видів, обміну генетичної речовини, зменшуючи продуктивність екосистем і погіршуючи умови існування, в тому числі і людини, фрагментація веде і до погіршення екологічних умов, а також виробничих, економічних і соціальних процесів. В загальних рисах - це зменшення організованості, упорядкованості, функціонування і здатності самовідновлення біосистем. За сутністю це зворотній хід еволюції - збільшення ентропії і повернення до первинного хаосу.
Форми відношення людини до природи були конструктивними (позитивний вплив на навколишній світ: відбір, культивування, а згодом і схрещування диких рослин і одомашнення диких тварин) - деструктивними (в доісторичні часи, необережно користуючись вогнем, людина знищувала на величезних площах рослинний покрив, а в посушливих районах неправильна поведінка людини сприяла зміні ландшафту (Олешківські піски в південній степовій зоні України, Сахара, савани в Африці і Південній Америці) - Амфіструктивними (поєднує форми позитивного і негативного впливу людини на природу: розвиток ерозійних процесів, загибель грунтової і наземної фауни, дигресія рослинного покриву – відновлення природних комплексів)
З 200 видів та підвидів тваринного різноманніття, які зникли за останні 2000 років у зв’язку з антропогенним впливом, 130 були втрачені у минулому столітті.
Категорії рідкісності видів “Червоної Книги”: Е зникаючі – види, що перебувають під загрозою зникнення: збереження їх малоймовірне, відтворення неможливе без здійснення спеціальних заходів. V – вразливі – види, які в найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих» , коли продовжиться дія факторів, шо впливають на їхній стан. R рідкісні – види, (світові) популяції яких невеликі, у даний час не віднесені до категорії «зникаючих» та «вразливих» хоча їм загрожує небезпека зникнення. І – невизначені – види, про яких відомо, що вони відносяться до категорії «зникаючих» , «вразливих» чи «рідкісних» , однак достовірна інформа ція, яка б дозволила визначити, до котрої саме із зазначених кате горій їх можна віднести, відсутня. К недостатньо відомі – види, які можна було б віднести до однієї з вищеперелічених категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається не з’ясованим. К* категорії птахів, які в даний час вивчає Міжнародна Рада з охорони птахів і які найближчим часом, мабуть, будуть віднесені до вищеперелічених категорій. * категорії тварин, про яких відомо, що вони перебувають під загрозою зникнення, і які зараз вивчаються Міжнародною Спілкою Охорони Природи
Частка папоротникових та квіткових видів рослин, які опинились під загрозою зникнення (Корнека, 1992) Країна К-ть видів Частка вимираючих видів, % Німеччина 2728 32 Німеччина (нова) 1768 38 Австрія 2873 38 Швейцарія 2696 33 Бельгія ~1300 30 Нідерланди 1449 37 Британія ~ 1760 18 Швеція ~ 2000 21 Фінляндія 1350 14 Польща ~ 2200 15 Чехія 1826 45 Словакія ~ 2500 37
Програма “Заповідники” - визначення стратегії розвитку заповідної справи; - зміцнення наукових, організаційних, правових, фінансових, матеріально-технічних та інших засад розвитку заповідної справи; - оптимізація мережі природних і біосферних заповідників, національних природних парків, територій та об'єктів ПЗФ інших категорій; - активізація наукових досліджень на базі заповідних територій, посилення ролі НАН України і Мінекології у науковометодичному забезпеченні та координації роботи заповідників і національних природних парків, розробці наукових та організаційних засад заповідної справи; - сприяння підвищенню ролі природозаповідної справи у екологічному та патріотичному вихованні громадян та підготовці фахівців, входженню України до міжнародної системи співробітництва з питань розвитку заповідної справи.
• 1. 6. Екологічна созологія як наукова основа • природозаповідної справи • Головні напрямки наукових досліджень: • дослідження природного (еволюційного) розвитку рослинного та тваринного світу; • виділення у природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ, розробка напрямів та методів їх збереження; • встановлення шляхів збереження ділянок із типовим рослинним та тваринним світом; • необхідність збереження біорізноманіття Землі, тобто всієї різноманітності форм живого на різних рівнях його організації; • необхідність забезпечення сталого розвитку людства, держави, її окремих регіонів.
Геосозологія • • • • Охорона середовища людини (екосозологія людини; екосозологія загальна — глобальна; екосозологія спеціальна — екосозологія міст, промислових комплексів тощо) Охорона рослинного світу фітосозологія. (Видова охорона рослин — аутфітосозологія; охорона фітоценозів — синфітосозологія) Охорона тваринного світу зоосозологія. Видова охорона тварин — аутзоосозологія; охорона зооценозів — синзоосозологія) Охорона вод (гідросозологія) Охорона грунтів (педосозологія) Охорона надр (созологія надр) Охорона повітряного басейну (аеросозологія) Охорона ландшафтів (созологія ландшафтів) Охорона заповідних (захисних) екосистем (заповідна созологія) Економічна охорона природи (економічна созологія) Правова охорона природи (правова созологія) Соціальна охорона природи (соціальна созологія) Охорона природи космічного простору. Охорона біосфери від космічного впливу (космосозологія)
Скачать презентацию 1 Необхідність збереження і охорони природних екосистем Природозаповідна
Мен.природнозап.тер1.ppt