1 КАТЕГОРІЇ І ВИДИ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ

1 КАТЕГОРІЇ І ВИДИ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ тема 2. 1.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Мета стандартизації — установити положення, що забезпечують відповідність об’єкта стандартизації своєму призначенню, досягти безпеки життя чи здоров’я людей, тварин, рослин, а також майна та охорони навколишнього природного середовища, встановити положення, що створюють умови для раціонального використання всіх видів національних ресурсів, сприяють усуненню технічних бар’єрів в торгівлі і підвищують конкурентоспроможність продукції, робіт і послуг до рівня, що відповідає рівню розвитку науки, техніки і технологій.

3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Мети стандартизації досягають, розробляючи, впроваджуючи і застосовуючи НД. Державну політику у у сфері стандартизації визначають закони України та інші нормативно-правові акти.

4 Ця політика базується на наступних принципах : : 1 — 1 — зз абезпеченісті участі фізичних та юридичних осіб у розробці стандартів і можливості вільно вибирати види стандартів для виготовлення чи постачання продукції, якщо інше не передбачено законодавством; 2 — 2 — вв ідкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

5 Продовження 3 — д оступності стандартів та інформації про них для користувачів; 4 — в ідповідності стандартів законодавству; 5 — а даптації стандартів до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки; 6 — п ріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних і регіональних стандартів; 7 — д отримання міжнародних правил і процедур стандартизації; 8 — у часті у міжнародній (регіональній) стандартизації.

6 Основні завдання стандартизації 1 — 1 — бб езпека продукції, процесів і послуг для життя і здоров’я людей, тварин, рослин і навколишнього середовища; 2 — 2 — зз ахист і збереження майна та продукції, зокрема під час їх транспортування або зберігання; 3 -я кість продукції, процесів і послуг, відповідно до потреб людей;

7 Основні завдання cc тандартизації 4 — 4 — рр еалізація прав споживачів; 5 — 5 — вв ідповідність об’єктів стандартизації своєму призначенню; 6 — 6 — вв становлення оптимальних вимог до суспільно важливих видів продукції, процесів та послуг; 7 — 7 — ее кономі яя усіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва; 8 — 8 — вв провадження новітніх технологій, оновлення виробництва

8 Об’єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування. Об’єкти стандартизації

9 Найважливіші об’єкти стандартизації а) організаційно-методичні та загально-технічні обоб ’’ єкти б) продукція, призначена для використовування у різних видах економічної діяльності, продукція для державних закупівель та широкого вжитку ; ; в) системи та господарські об’єкти, які мають важливе значення та їхні складники, зокрема транспорт, зв’язок, енергосистема тощо; г) вимоги щодо захисту прав споживачів, охорони праці, ергономіки, технічної естетики, охорони природного довкілля; д) будівельні матеріали, процеси, типові деталі та будинки, системи функціонального забезпечення будинків, складні будівельні споруди; е) потреби оборони, мобілізаційної готовності та державної безпеки.

10 Нормативні документи Закон “Про стандартизацію” дає наступні визначення нормативного документа. Нормативний документ — документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як «стандарт», «кодекс усталеної практики» та «технічні умови».

11 Національні стандарти, кодекси усталеної практики та державні класифікатори застосовують на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.

12 Документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу. Стандарт

13 Стандарт ии Існують міжнародні , , регіональні тата національні стандарти – стандарти прийняті відповідно міжнародними, регіональними органами стандартизації, чи національним органом однієї держави. Національні стандарти – державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади в області стандартизації і доступні для широкого кола користувачів. Міжнародний і регіональний стандарти – – стандарти, прийняті відповідно міжнародним і регіональним органом стандартизації.

14 Технічний регламент — — нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесам або послугам безпосередньо або через посилання на стандарти, або відбиває їхній зміст.

15 Кодекс усталеної практики документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. КУП може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом. .

16 купкуп Прикладом такого документу є рекомендація міжнародних організацій зі стандартизації – ISO чи IEC – Кодекс правил ISO / IEC практичної діяльності з оцінки відповідності. Найважливішим документом, яким повинні керуватися країни, які вступають до Всесвітньої торгівельної організації ( WTO ), є “Кодекс доброчинної практики із стандартизації”.

17 документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. ТУ можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом. Технічні умови (ТУ)

18 Позначення нормативного документа складається з індексу, номера та року прийняття. Стандартом ДСТУ 1. 0: 2003 установлено такі індекси документів: а) для національного рівня: «ДСТУ» – національний стандарт, «ДСТУ-П» , – пробний стандарт; «ДСТУ-Н» , – настанова, правила, звіт правил, кодекс усталеної практики, що не є стандарт; «ДК» – державний класифікатор; «ДСТУ – ЗТ» – технічний звіт

19 б) для інших рівнів : : «СОУ» – стандарт організації; «ТУУ» – технічні умови, що не є стандарт; «СТУ» – стандарт наукового, науково-технічного або інженерного товариства чи спілки.

20 Стандарт організації СОУ – розробляють на продукцію, процеси чи послуги, якщо національних стандартів немає чи якщо потрібно встановити вимоги, які перевищують чи доповнюють вимоги національних стандартів. Познака СОУ (не слід плутати з СТП – познакою стандарту підприємств) стосується суб’єктів стандартизації, які керують галузями (підгалузями) і підлягають реєстрації згідно з правилами, регламентованими ДСТУ 1. 6: 2004.

21 НД наукових, науково-технічних або інженерних товариства і спілок, розробляють, якщо є потреба поширити результати фундаментального та прикладного дослідження чи практичного досвіду, одержаних у певних галузях чи сферах професійних інтересів. Якщо для вітчизняної стандартизації СТУ є новою категорією стандарту, то за кордоном ця категорія використовується давно і широко. НД громадських організацій (СТУ)

22 Вид стандарту — це характеристика стандарту, яка визначається його змістом залежно від об’єкту стандартизації. Встановлено такі види стандартів : : основоположні (організаційно-методичні, загально технічні та термінологічні); на методи випробування (вимірювання, аналізування, контролювання); на продукцію; на процеси; на послуги; на сумісність продукції, послуг чи систем у їхньому спільному користуванні; загальних технічних вимог. .

23 Крім того , існують міжгалузеві стандарти, які умовно можна розподілити на три напрямки: стандарти з управління та інформації; стандарти, які забезпечують якість продукції; стандарти соціальної сфери.

24 НД , який має широку галузь розповсюдження і який містить загальні положення для певної галузі діяльності. Основоположні загальнотехнічні стандарти встановлюють науково-технічні терміни, які багатократно використовуються в науці, техніці, виробництві; умовні позначення різних об’єктів стандартизації – коди, позначки, символи (наприклад ДСТУ 3146 -95. штрихове кодування. Маркування об’єктів ідентифікації. Штрихові позначки EANEAN. Вимоги до побудови. ) Основоположний стандарт

25 Стандарти на методи випробування встановлюють послідовність робіт (операцій), способи, правила і технічні засоби їх виконання для різних видів та об’єктів контролю продукції, процесів, послуг. Вони, в першу чергу, повинні забезпечити перевірку усіх обов’язкових вимог до якості продукції (послуг).

26 Стандарти на продукцію (послугу) встановлюють вимоги, яким повинен задовольняти виріб (послуга), щоб забезпечити свою відповідність призначенню. Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначенню. Ці стандарти повинні містити вимоги до безпеки життя і здоров’я населення, охорони природного довкілля під час проведення технологічних операцій.

27 Стандарти на сумісність продукції, послуг чи систем встановлюють придатність об’єктів стандартизації до їхнього спільного використання, яке не викликає небажаних взаємодій. Стандарти загальних технічних вимог – стандарти, що містять перелік характеристик, для яких значення чи інші дані встановлюються для виробу, процесу чи послуги в кожному випадку окремо.

28 Стандарти з управління та інформації Найважливішим завданням стандартів цього напрямку є уніфікація документів як з процесу управління, так і з інформаційних технологій. Яскравим прикладом ефективності застосування уніфікованої системи документації (УСД) є Міжнародна система електронного обміну даними в управлінні, торгівлі та на транспорті EDIFACT. . Проведення робіт з даної системи викликано тим, що для оформлення зовнішньоторгової операції і супроводження товарів від виробника до споживача, використовується велика кількість даних, які повинні передаватися, прийматися, оброблятись і реєструватися. Витрати на оформлення зовнішньоторгових операцій складають значну частину товарообігу (до 15%).

29 Крім того, при складних структурах потоку зовнішньоторгової інформації і участі в цьому процесі великої кількості організацій знижується оперативність передавання і достовірність даних. Значна раціоналізація цих процедур досягнута в більшості економічно розвинутих країн внаслідок переходу на безпаперову технологію обміну інформацією (електронна обробка і передавання даних), що стало можливим в умовах широкого узгодження засобів обчислювальної техніки і засобів зв’язку.

30 Стандарти EDIFACT є універсальною мовою обміну даними незалежно від використовуваних засобів зв’язку, типів ЕОМ, прикладних систем тощо. Це типовий приклад використання інформаційних технологій (ІТ). . Сучасна ІТ – це сукупність з одного боку, засобів обчислювальної техніки, інформаційних і комунікаційних систем, з другого – методів обробки, передавання, зберігання і використання інформації. В теперішній час стандарти з ІТ, як самостійний комплекс стандартів, знаходяться в стадії формування.

31 Стандарти, які забезпечують якість продукції До. До них належать: 1 — стандарти технічної підготовки виробництва; 2 — стандарти, що забезпечують якість на стадії експлуатації; 3 — стандарти з систем якості; 4 — стандарти, що визначають вимоги до окремих властивостей продукції; 5 — стандарти системи сертифікації Укр. СЕПРО. .

321 — стандарти технічної підготовки виробництва Основою технічної підготовки виробництва є конструкторська і технологічна підготовка. В сукупності з науково-дослідною роботою (НДР) вона складає етап, на якому йде формування якості продукції. На цьому етапі повинно бути забезпечено також раціональне поєднання інтересів замовника, розробника, виробника і споживача.

33 Головним завданням цього етапу є створення виробу високого технічного рівня з одночасним скороченням циклу та зниження трудомісткості процесів розроблення та освоєння нової техніки, підвищення гнучкості виробництва. Роль проектування в забезпеченні якості продукції видна з даних Європейської організації з якості. При оцінюванні причин відмов діє правило “ 70 – 20 – 10”, відповідно якому 70% відмов трапляється з-за недоліків проектування, 20% – з-за неякісного виготовлення, і 10% – з-за порушення правил експлуатації.

342 — стандарти, що забезпечують якість на стадії експлуатації В цю групу входять стандарти на експлуатаційні документи – установи з експлуатації, паспорти, етикетки. Основоположним стандартом є ГОСТ 2. 601 « « ЕСКД. Эксплуатационные документы » . Він визначає вимоги до структури і змісту експлуатаційних документів на вироби складної техніки. Зокрема, стандарт зобов’язує виробників виділяти в експлуатаційних документах розділ “Вказівки з техніки безпеки”, а в самому розділі акцентувати увагу у користувачів на виконання окремих правил експлуатації шляхом застережень типу ““ Забороняється !”, “Пам’ятайте !”

353 — стандарти з систем якості Вимоги до систем якості вперше були встановлені в 1987 році в чотирьох стандартах ISO серії 9000. В 1994 р. були внесені деякі зміни і з’явилася друга версія цих стандартів. В 2000 р. була затверджена третя версія стандартів, в яких враховувався досвід із створення та використання систем якості (ці версії постійно модернізуються): ISOISO 9000: 2000, ISO 9001: 2008, ISOISO 9004: 2000, ISOISO 19011: 2002 Перші три стандарти прийняті в Україні як національні (ДСТУ ISOISO )) і чинні з 01. 01. 2001 року. В Україні діють ДСТУ ISOISO 9000: 2007, ДСТУ ISOISO 2001: 2008, ДСТУ ISOISO 9004: 2009.

36 Стандарти соціальної сфери До соціальних стандартів належать стандарти, які встановлюють правила та вимоги, від виконання яких залежить безпека праці, охорона природи, безпека в надзвичайних ситуаціях, соціальна відповідальність компанії, тобто керування професійною безпечністю та здоров’ям. Основними комплексами стандартів соціальної сфери, які діють зараз є “Система стандартів безпеки праці” (ГОСТ 12. ) і комплекс стандартів з охорони природи (ГОСТ 17. ).

37 Комплекс ”Система стандартів безпеки праці” (ССБП) виконує важливу соціальну функцію з попередження аварій і нещасних випадків з метою забезпечення охорони здоров’я людей на виробництві і у побуті. Цей комплекс включає велику кількість (( понад 350) стандартів з усіх міжгалузевих систем стандартів, які встановлюють вимоги до електробезпеки, впливу шуму, вібрацій, до ергономіки та інші.

38 Комплекс стандартів в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів охоплює всі галузі виробництва і спрямований на виключення експлуатації одних природних ресурсів у збиток іншим, відвертає несприятливі наслідки діяльності підприємств усіх галузей народного господарства.

39 В умовах глобалізації ринків торгівельні та промислові компанії, шукаючи партнерів для бізнесу, все частіше стикаються з проблемами дотримання виробниками та постачальниками продукції (послуг) так званих критеріїв етики бізнесу, або соціальної відповідальності. Відсутність соціальної відповідальності, продуманої, виваженої соціальної політики робить неможливим побудову позитивного іміджу компанії , її доступ до фінансових ринків, доброзичливе ставлення до неї населення та місцевої влади на території, де розміщується компанія. Соціальна програма компанії може мати більший рекламний ефект ніж пряма реклама.

40 У країнах світового співтовариства усе більшу роль відіграють документи, які регламентують політику та процедури соціальної відповідальності компаній, системного керування професійною безпечністю та здоров’ям. З цієї точки зору великий інтерес викликає досвід ряду країн щодо впровадження стандартів SS А 8000 (Соціальна відповідальність), ОНОН SS А 18001: 1999 (Системи управління професійною безпечністю та здоров’ям. Вимоги), ОН SS А 18002: 2000 (Системи управління професійною безпечністю та здоров’ям. Основні принципи виконання вимог ОН SS А 18001).

41 Стандарт SS А 8000 називають міжнародним, хоч він і не прийнятий жодною з визнаних міжнародних організацій із стандартизації. Його було створено рядом організацій, фірм, служб управління США і Європи на основі консенсусу. Міжнародна конференція І SS О з питань соціальної відповідальності, що відбулася у Стокгольмі в червні 2004 року прийняла рішення щодо розроблення стандартів соціальної відповідальності. Було визнано, що на сьогодні І SS О розробляє не лише постійно зростаючу кількість технічних стандартів, але може розробити настанови стосовно соціальних програм та навколишнього середовища у глобальній економіці. (( окремо про соціальні стандарти)

42 Стандарти в сфері послуг встановлюють вимоги, які повинна задовольняти послуга, щоб забезпечити свою відповідність призначенню. Стандарти на послуги можуть бути розроблені в таких галузях, як, наприклад, транспорт, автосервіс, зв’язок, страхування, банківська справа, торгівля, культура тощо. Сфера послуг займає значне місце в економіці і житті суспільства. В промислово розвинутих країнах на сферу послуг доводиться більш ніж дві третини валового внутрішнього продукту і зайнятості населення. За прогнозами спеціалістів, об’єм торгівлі послугами як на міжнародному, так і на внутрішньому ринку в найближчий час перевищить відповідний об’єм товарами. Частина працівників у сфері послуг має тенденцію до подальшого зростання. Стандартизація в сфері послуг

43 В 1995 році почала діяти Генеральна угода про торгівлю у сфері послуг (ГАТС), метою якої є стимулювання і правове забезпечення торгівлі на світовому ринку усіма видами послуг. В нашій країні розвиток стандартизації у сфері послуг почався після прийняття в 1993 р. Закону України “Про захист прав споживачів”. Аналіз проблеми стандартизації в сфері послуг виявив необхідність в розробленні стандартів, які повинні встановлювати вимоги: до обслуговуючого і виробничого персоналу; до підприємств, які надають послуги; до методів контролю і оцінювання послуг.

44 Зараз в сфері послуг розроблені декілька національних стандартів, зокрема, основоположні: ДСТУ 3279 – 95 Стандартизація послуг. Основні положення. ДСТУ 2375 – 94 Побутове обслуговування населення. Терміни і визначення. ДСТУ 3060 – 95 Стандартизація в побутовому обслуговуванні населення. Основні положення.

45 Позначення товарів чисельними кодами вперше з’явилось понад 30 років тому назад у США при продажі алкогольних напоїв. Процес продажу полягав у тому, що продавець прикладав до штрих-коду, нанесеного на товар, скануючий пристрій, який миттєво зчитував код і зазначав ціну. Вся процедура займала кілька секунд. Система сподобалась, і до неї приєднались інші товаровиробники, а незабаром у США практично вся продукція маркувалась 12 -розрядними штрих-кодами. Через 5 років американський приклад наслідувала і Європа. Але досвід США показав, що 12 розрядів може бути недостатньо для нумерації всіх виготовлених товарів. Тому Європейська Асоціація товарної нумерації ( EANEAN ) розробила власний 13 -розрядний код. Стандарти на штрихове кодування

46 Успішне застосування системи EANEAN , , створення національних нумерувальних організацій системи EANEAN у більшості країн світу визначили новий статус організації. Тому в 1992 році вона отримала відповідну назву – EANEAN — International. . Система кодування виявилася вдалою, і до неї приєдналось багато країн. На сьогодні штрих-кодами EANEAN користуються 97 країн світу. При цьому об’єктами кодування штриховим кодом є інформаційні символи – цифри, букви, службові знаки.

47 Штрихові коди, в залежності від їх структури, поділяються на: цифрові й буквено-цифрові; дискретні; безперервні; двонапрямні; контролепридатні; з фіксованою довжиною коду; зі зміною довжиною коду; з різною інформаційною щільністю. Звичайно, українська продукція, щоб конкурувати з іноземною на зовнішньому та внутрішньому ринках, також повинна бути маркована штрих-кодами.

48 Для вирішення цієї задачі була розроблена Державна програма переходу України на міжнародну систему обліку та статистики, яка передбачала створення Національної нумераційної організації та розробку комплексу стандартів для системи штрихового кодування, технічних і програмних засобів нанесення штрихових кодів, науково-технічної документації, що регламентують її застосування.

49 В плані виконання цієї Програми, Постановами КМУ в 1993 р. було прийнято рішення про створення комплексу стандартів у галузі штрихового кодування в Україні. 33 0. 10. 94 р. Європейська Асоціація прийняла рішення про членство України в Асоціації товарної нумерації – EANEAN — International , а 12. 12. 94 р. КМУ прийняв постанову “Про Асоціацію товарної нумерації України – ЄАН – Україна”.

50 Асоціацію товарної нумерації “ЄАН – Україна” є добровільною некомерційною неурядовою самоврядною організацією, якої надані повноваження представляти інтереси українських виробників і дистриб’юторів у Міжнародній Асоціації товарної нумерації – EANEAN — International. . Тепер членами асоціації є більше 2000 вітчизняних підприємств та організацій. На початку березня 1995 р. Україна отримала від – EANEAN — International унікальний національний код “ 482”, який засвідчує у всьому світі, що власник цього коду є походженням з України.

51 Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі в 1996 р. видало наказ, згідно з яким з 01. 01. 2000 р. всі товари, що реалізуються через роздрібну торгівлю, повинні маркуватися штрих-кодами – тринадцяти – або восьмирозрядними. Восьми розрядні присвоюються тільки у виняткових випадках для малих товарів, пове рр хня упаковки яких не перевищує 40 кв. см.

52 Штрих-код EANEAN містить таку інформацію. Перші дві або три цифри називаються префіксом і позначають країну – виробника продукції. Деякі країни, які вступили в EANEAN першими (Бельгія, Великобританія, Данія, Франція та інші) встигли одержати дворозрядні префікси, а коли мода на штрих-коди стала поширюватися в усьому світі, було вирішено економити номери і присвоювати трьохрозрядні префікси. Так Україні присвоєно префікс 482.

53 Остання цифра штрих-коду є контрольною. Вона служить для того, щоб після зчитування коду апарат міг переконатися, що він зрозумів усе правильно. Всі інші цифри позначають підприємство і товар. Система кодування розроблена таким чином, що кожний товар, виготовлений в будь-якій точці світу, має власний неповторний код і не може бути сплутаний ні з яким іншим.

54 Проблема, яка спочатку постала перед нашою торгівельною системою, полягала в тому, що штрих-коди мала лише незначна частина вітчизняної продукції, і для одержання їх підприємство повинно було спочатку вступити в Асоціацію товарної нумерації України, заплативши вступний внесок і членський внесок за перший рік та за присвоєння штрихових кодів і консультації спеціалістів. Все це потребувало значних коштів, що були не по кишені багатьом підприємствам, особливо малим. Зараз ця проблема практично вирішена.

55 Нехай Вам щастить !