Живопис Іспанії Дієго Веласкес Франсиско Гойя Коротка

Живопис Іспанії Дієго Веласкес Франсиско Гойя

Коротка характеристика живопису Іспанії XVII ст. Живопис Іспанії XVII ст. – це епоха найвищого розквіту іспанського образотворчого мистецтва, яку називають іспанською “ Золотою добою ”. Дослідники виділяють наступні характерні риси для живопису даного періоду: Ø Переважання гостроти спостереження натури над художньою уявою. Ø Концентрація уваги на людину, з виключенням інших пластів сприйняття реальності (це вело до слабкого розвитку пейзажу і своєрідному, позасюжетного розвитку побутового жанру)

Дієго Родрігес де Сільва Веласкес роки життя (1599 – 1660) Веласкес - один з найвидатніших представників так званого «іспанського золотого століття» , придворний живописець» Іспанії з 1623 року. Його творчість можна розділити на такі періоди: Ø Ранній (Севільський) період – з 1617 -18 року до 1633 -34 року. Ø Зрілий період – з 1633 -34 року до 1651 року. Ø Пізній період – з 1651 року.

Севільській період В цей період більшість картин Веласкеса були написані в жанрі бодегону та караваджизму. Ø Бодегон – жанр живопису епохи Відродження, характеризується зображенням сцен в трактирі, на вулиці, у крамниці, за участю невеликої кількості персонажів (в основному - простолюдинів), що поєднує в собі елементи побутової сцени і натюрморту. Ø Караваджизм - це стиль європейського живопису епохи бароко, що з'явився в Римі в кінці XVI століття для якого характерний інтерес до натури, підкреслений реалізм у зображенні предметів. Важлива роль приділяється об’ему, а також світлу та тіні в картині.

Зрілий період • В цей період творчості у Веласкеса прокидається цікавість до зображення пейзажного середовища, він намагається сповнити свої картини життям, справжністю. Також він пише багато портретів, на яких зазвичай відсутні аксесуари, жести, рух. На своїх портретах митець намагається зображити людей такими якими вони є.

Пейзажі Веласкеса

Портрети Веласкеса

Портрети

Пізній період • У пізніх творах Веласкеса з найбільшою повнотою позначилися особли вості його творчого методу, єдність всіх елементів художньої форми, артистизм та психологічна завершенність.

Франсиско-Хосе де Гойя роки життя (1746 – 1828) • Франсиско Гойя – іспанський художник і гравер, один з перших і найбільш яскравих майстрів образотворчого мистецтва епохи романтизму. • Мистецтво Гойї відрізняється сміливим новаторством, пристрасної емоційністю, фантазією, гостротою характеристики, соціально спрямованим гротеском.

Початок • На початку 1770 -х років Гойя пише загалом фрески в традиціях пізнього італьянського бароко. • Першими працями які принесли Гойї відомість стали 45 панно, виконаних на замовлення Королівської шпалерної мануфактури. • 1780 році Гойя був прийнятий при дворі і написав портрет короля, картину вакадемічному стилі «Розп'яття» і став членом Королівської Академії. • У 1786 р – був призначений придворним живописцем при Карлі ІІІ, а після його смерті при Карлі ІV

Ранній період творчості • Першими працями які принесли Гойї відомість стали 45 панно, виконаних на замовлення Королівської шпалерної мануфактури. Цей живопис зображав загалом вуличні сценки, свята, прогулянки, ігри міської молоді. художник збагатив ці новими композиціями, укрупненням фігу р, барвистістю колористичних знахідок, безпосереднім відчуттям національного життя.

Картини раннього періоду

Кінець 1790 х – 1800 х років • В цей період Гойя пише багато портретів своїх родичів та друзів. • Наприкінці 1790 -х Гойя внаслідок тяжкої хвороби втрачає слух. Тяжка душевна криза знаходить вихід в серії графічних офертів “Капрічос” , де в гротексно-трагічній формі змальовано потворність моральних, соціальних та політичних основ Іспанії того часу.

Портрети 1810 -х років • На початку 19 ст. в портретах Гойї проступають нові тенденції, близькі до художніх ідеалів епохи романтизму. Зображені ним люди відрізняються енергією, упевненістю в своїх силах, наділені яскраво вираженими національними рисами. • Живопис цього періоду набуває активності, насиченості кольором, пластичності обьемів.

1810 - 1820 рокі

1820 -ті -1824 -ті роки • В цей період єдиний син Гойї одружується на донці багатія і переїздить до дружини. Гойя живе один в загородньому домі, стіни якого він розписує олією. • У розписах панує диявольське, протиприродне нача ло, зловісне зображення виникає як в кошмарному сні, набір фарб суворий, скупий, майже монохромний - чорне, біле, рудо-червонувате, охра; мазки старанні, стрімкі. Іноді у свідомості художника, немов спалах світла, народжується образ жінки з обличчям, схожим на кам'яну маску, і з мечем у руці.