Завантаження ПК BIOS Базова система вводу-виводу BIOS

Завантаження ПК

BIOS Базова система вводу-виводу (BIOS) — це програма, яка вбудована в персональний комп’ютер і запускає операційну систему після його увімкнення. Вона також називається системною мікропрограмою. BIOS є частиною устаткування комп’ютера і не є залежною від Windows.

n Інакше кажучи, у системах під управлінням DOS або Windows BIOS бере на себе роль управління апаратною частиною ПК і служить посередником між операційною системою й обладнанням. Окрім цього, BIOS виконує завантаження комп’ютера.

n n В даний час, майже всі материнські плати комплектуються Flash BIOS, BIOSом, який у будьякий момент може бути перезаписаний в мікросхемі ROM за допомогою спеціальної програми. BIOS PC стандартизований, тому, в принципі змінювати його, також як, наприклад, операційні системи немає необхідності. Додаткові можливості комп'ютера можна використовувати тільки використанням нового програмного забезпечення.

Термін завантаження (boot) походить від англійського bootstrap (самозагрузка) і означає початок роботи персонального комп'ютера. У комп'ютері завантажується операційна система, але все починається з маленької програми, яка потім "витягає" все інше.

n Іноді при завантаженні системи з'являється повідомлення якої-небудь програми про помилку. Суміщаючи одержану інформацію з своїми знаннями процес завантаження, ви можете визначити, де відбувся збій. Щоб розпізнати помилку, перш за все потрібно з'ясувати, яка програма видала повідомлення.

n Початковий етап завантаження виконується на всіх комп'ютерах однаково і не залежить від встановленої на даному комп'ютері операційної системи. Подальші дії залежать від типу встановленої операційної системи, а отже, і повідомлення про помилки можуть бути різні.

Процес завантаження ПК n Після вмикання комп'ютера на процесор подається напруга, і він «прокидається» . Першими прочитаними процесором командами є інструкції з чіпа BIOS (про це піклуються мікросхеми системної плати). Першим запускається POST — програма самотестування.

POST виконує такі кроки: ініціалізує системні ресурси й регістри чіпсетів, систему управління електроживленням; n визначає обсяг і тестує оперативну пам'ять (RAM); n ініціалізує відеоадаптер; n

вмикає клавіатуру; n тестує послідовні й паралельні порти; n ініціалізує дисководи й контролери жорстких дисків; n відображає підсумкову системну інформацію. n

n У процесі виконання цих дій BIOS порівнює дані поточної системної конфігурації з інформацією, що зберігається в CMOS, і при необхідності відновлює її. Якщо при виконанні якого-небудь кроку виникли збої, BIOS інформує про це повідомленнями на екрані монітора, а якщо це неможливо (наприклад, ще не був ініціалізований відеоадаптер), видає гудки через системний динамік.

n Кількість гудків відповідає кодам помилки, про що можна довідатися з документації. Деякі системні плати забезпечуються рідкокристалічним індикатором, де відображаються стадії проходження POST-тестів і коди виявлених помилок.

n Після того як усі POST-завдання завершені, BIOS починає шукати програму-завантажник. Сучасні версії BIOS дозволяють завантажувати операційну систему не тільки із флопі-дисководів і жорсткого диска, але і з CD-ROM, ZIP. Програма-завантажник, як правило, розташовується в першому секторі диска, на якому розміщена операційна система. Порядок перебору дисків при пошуку завантажника задається в конфігурації BIOS.

n Якщо завантажник знайдений, він переноситься в пам'ять і йому передається управління. Він у свою чергу знаходить і копіює в пам'ять власне програму завантаження операційної системи (op-ration system loader), що завантажує, ініціалізує і конфігурує операційну системі й драйвери пристроїв. І вже на сам кінець, коли операційна система завантажена (якщо комп'ютер працює в режимі Windows), запускаються програми папки «Автозавантаження» .

Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Також цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої.

n n Cтворення файлової системи відбувається в процесі форматування. В залежності від організації файлів на носії даних, файлові системи можуть поділятись на: ієрархічні файлові системи - дозволяють розміщувати файли в каталоги; пласкі файлові системи - не використовують каталогів;

n n n кластерні файлові системи - дозволяють розподіляти файли між кількома однотипними фізичними пристроями однієї машини; мережеві файлові системи - забезпечують механізми доступу до файлів однієї машини з інших машин мережі; розподілені файлові системи - забезпечують зберігання файлів шляхом їх розподілу між кількома машинами мережі.

n ФС можуть бути журнальними або нежурнальними. Журнальні файлові системи пишуть інформацію двічі: спершу до журналу дій файлової системи, потім до її належного місця в звичайній файловій системі. В разі аварії система може автоматично відновлювати свій вміст до узгодженого стану програючи частину журналу. В той же час нежурнальним файловим системам потрібно зробити перевірку усієї файлової системи спеціальними програмами, такими scandisk.

n n n Більшість дистрибутивів Лінукс підтримують більшість (або всі) перелічені ФС: ext 2, ext 3, Reiser. FS, Reiser 4, GFS 2, OCFS, OCFS 2, NILFS, XFS, JFS, заразом як і FAT та NTFS. Microsoft Windows підтримує лише FAT 12, FAT 16, FAT 32, та NTFS. Mac. OS X підтримує HFS+ у якості первинної ФС та кілька інших як допоміжних.

n Утиліта (англ. Utility program, utility) — сервісна програма, що допомагає керувати файлами, отримувати інформацію про комп'ютер, діагностувати й усувати проблеми, забезпечувати ефективну роботу системи. Утиліти — сервісні програми, що розширюють можливості ОС.

n n До УОС відносяться всі види сервісних програм, такі як утиліти для: дефрагментації, перевірки і виправленню структури розділів жорсткого диска, виправленню системних помилок, тонкого налаштуванню системи і т. д. . Оскільки типовий набір необхідних УСО приблизно однаковий для всіх користувачів ПК, то великого поширення набули заздалегідь зібрані пакети утиліт, найяскравішим прикладом яких може послужити пакет від компанії Norton Utilities (що входить в Norton System Works).

Основні типи УОС n Дефрагментатори перевіряють міру фрагментації файлів і вільного простору на доступних системі розділах логічних накопичувачів, усувають (знижують) її — дефрагментують, а також можуть переміщувати файли для розташування в порядку, що забезпечує оптимальний час доступу (мінімальне — для часто використовуваних файлів за рахунок більшого — для рідко використовуваних).

n Утиліти з контролю помилок і пошкоджень структури розділів та SMART-ревізори Ці утиліти перевіряють на наявність помилок файлову систему, і пристрій зберігання даних (жорсткий диск, пристрій на основі Flashпам'яті, дискету). Також можуть звертатися до SMART-модулю жорсткого диска для контролю його службової інформації.

Утиліти контролю цілісності системи n Сканують конфігураційні файли, символьні посилання і/або ярлики з метою пошуку некорректних записів, а також видалених або переміщених файлів.

n Утиліти розширення функціональності Розширюють функціональність існуючих прикладних або системних засобів, наприклад, утиліти автоматизації і конвертації медіа-тегів (ID 3 у MP 3, Коментарі Vorbis у Ogg), безпечного (безповоротного) видалення файлів, утиліти конвертації файлів різних форматів, утиліти системного менеджменту.

Основні види утиліт розширення функціональності Утіліти-конвертери; n Утиліти — редактори метаінформації; n Утиліти резервного копіювання; n Утиліти системного менеджменту n