ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки i культури) Є міжнародною міжурядовою організацією, спеціалізованою установою ООН. Офіційно існує з 4 листопада 1946 року, коли набрав чинності (після ратифікації двадцятьма країнами) її Статут, підписаний 16 листопада 1945 р. представниками 44 держав на установчій конференції у Лондоні. ЮНЕСКО змінила Міжнародний інститут інтелектуальної співпраці, заснований 9 серпня 1925 р. Станом на 2015 р. членами ЮНЕСКО є 195 країн (остання країна, яку було прийнято – Палестина). ЮНЕСКО приділяє велику увагу організації й проведенню численних міжнародних засобів, симпозіумів, конференцій з метою обміну національним досвідом у сферах її компетенції, координації зусиль держав- членів із проблем, що представляють для них спільний інтерес, для узагальнення підсумків міжнародного співробітництва по програмах і проектам Організації.
Згідно зі Статутом, головне завдання ЮНЕСКО полягає в тому, щоб сприяти зміцненню миру i безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки i культури, а також укоріненню у свідомості людей необхідності захисту миру. Організація є своєрідним інтелектуальним форумом, спеціальний мандат якого базується на постулаті, що мир i стабільність суспільства повинні ґрунтуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Основними сферами компетенції ЮНЕСКО є: освіта - від дошкільної до вищої та безперервної, включаючи освіту для дорослих, превентивну (профілактична), спеціальну, професійно-технічну та екологічну; природничі, точні та гуманітарні науки; культура i міжнародне культурне співробітництво; засоби масової інформації, інформатика та комунікація.
Україна є членом ЮНЕСКО (Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки i культури) з 12 травня 1954 року. За ці роки напрацьовано значний потенціал i досвід співпраці з цією Організацією у сферах її компетенції, а також багатостороннього міжнародного гуманітарного співробітництва. За період членства в ЮНЕСКО Україна виступала ініціатором започаткування багатьох міжнародних програм i проектів цієї Організації. Зокрема, в ході 26 -ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО вона ініціювала розгортання масової міжнародної кампанії по викоріненню неписьменності. Ця кампанія набула широкого міжнародного визнання i лягла в основу багаторічної програмної діяльності ЮНЕСКО в цій галузі. У 1991 -1997 рр. здійснювалась Програма "ЮНЕСКО-Чорнобиль", спрямована на залучення, в межах компетенції ЮНЕСКО, міжнародної допомоги з метою мiнiмiзацiї наслідків аварії на ЧАЕС. За цією Програмою в містах Іванків, Бородянка та Славутич створено три центри соціально-психологічної реабiлiтацiї населення потерпілих від катастрофи територій, зокрема дітей та молоді. В рамках зазначеної програми отримано цінне медичне обладнання для діагностики захворювань крові вартістю 475 тис. дол.
Українські обєкти світової спадщини ЮНЕСКО Ансамбль історичного центру Львова Історичний центр Львова, Центр Львова, або Старе місто — історично — перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося, і звідки розвивалося; політичний, економічний і культурний центр Львова. Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га середньовічної та ренесансної частини міста Львова та території собору св. Юра на Св’ятоюрській горі.
Резиденція Митрополитів Буковини і Далмації Резиденція митрополитів Буковини і Далмації — найвизначніший архітектурний шедевр Західної України, розташований у місті Чернівці. З 24 серпня 1963 року є пам'яткою архітектури національного значення. 28 червня 2011 року на 35 -й сесії комітету ЮНЕСКО архітектурний ансамбль резиденції включили до списку Світової спадщини.
Собор св. Софії та Києво-Печерська лавра 12 грудня 1990 року архітектурний ансамбль Софіївського собору та монастирський комплекс Києво. Печерської Лаври було внесено до cписку Всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини. Внесення до цього списку підтверджує визначну універсальну цінність культурного об’єкту, що підлягає збереженню на благо всього людства. Об’єкт Всесвітньої спадщини № 527 "Київ: Собор святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво. Печерська лавра" став першим від України в списку ЮНЕСКО.
Петриківський розпис, або «Петриківка» — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва. Побутові речі із візерунками в стилі петриківського розпису збереглися з XVII століття. Визначальними рисами розпису, що відрізняють його від інших подібних видів малярстває техніка виконання, візерунки, їх кольори та біле тло. 5 грудня 2013 року Петриківський розпис було включено до Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Дерев'яні церкви карпатського регіону України — група історично цінних унікальних дерев'яних церков, які 21 червня 2013 року на 37 -й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, були занесені до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО. До списку внесено 16 українських церков — 8 з яких розташовані в Польщі і 8 в Україні. Церкви представляють такі типи архітектури: гуцульський (Україна), галицький (чотири Україна і дві на території Польщі), бойківський (дві в Україні та одна в Польщі) і лемківський.
До списку претендентів до включення у список спадщини ЮНЕСКО входять Могила Тараса та Шевченківський національний заповідник Кам‘янець-Подільська фортеця
Національний біосферний заповідник "Асканія-Нова" Заповідник Кам'яна Могила
А також Собор Бориса й Гліба Спасо-Преображенський собор Національний дендрологічний парк «Софіївка» Бахчисарайський палац кримських ханів Миколаївська астрономічна обсерваторія Астрономічна обсерваторія Київського національного університету Астрономічна обсерваторія Одеського національного університету Історичний центр і порт Одеси Кирилівська церква Андріївська церква Ескі-Кермен
Скачать презентацию ЮНЕСКО Організація Об єднаних Націй з питань освіти науки
Фещак Рома ЮНЕСКО 153-М.pptx