ВСТУП ДО СПЕЦФІЛОЛОГІЇ Вступ до германського мовознавства Вступ

ВСТУП ДО СПЕЦФІЛОЛОГІЇ

Вступ до германського мовознавства Вступ до германістики

ЛІТЕРАТУРА Підручники Жлуктенко Ю.О., Яворська Т.А. Вступ до германського мовознавства. – К.: Вища школа, 1974. Левицький В.В., Кійко С.В. Практикум до курсу “Вступ до германського мовознавства”. – Вінниця: Нова книга, 2003.

Критерії оцінювання за кредитно-модульною системою Практичні (семінарські) заняття – max 5 балів 20 балів за 4 заняття Тести – max 5 балів 20 балів за 4 тести Реферат (обов’язкове завдання для всіх) – max 15 балів Презентація реферату – max 5 балів Підсумковий контроль – max 40 балів Усього – max 100 балів Залік отримує студент, який набрав 60-100 балів.

Вимоги до реферату: Обсяг самого тексту (без літератури – не менше 5 повних сторінок; шрифт 14, абзац 1,5); текст має бути вичитаним та відформотованим. Структура: вступ, основна частина, висновок. Зміст: аналіз та порівняння. Використана література: не менше 5 джерел, у тексті обов’язкові посилання. У списку повні бібліографічні дані (автор, назва, рік, місце видавництва, видавництво, кількість сторінок).

Лекція 1 Германістика як наука

ЛІТЕРАТУРА Основна Жлуктенко Ю.О., Яворська Т.А. Вступ до германського мовознавства. – К.: Вища школа, 1974. Левицький В.В., Кійко С.В. Практикум до курсу “Вступ до германського мовознавства”. – Вінниця: Нова книга, 2003. Реформацкий А.А. Введение в языкознание. – М., 1998. – С.411-443.

ЛІТЕРАТУРА Додаткова Арсеньева М.Г., Балашова С.П. и др. Введение в германскую филологию. – М., 1980. Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков. – М.-Л., 1938. Пауль Г. Принципы истории языка. – М., 1960 .

План Германське мовознавство: предмет вивчення, завдання, зв’язки з іншими мовознавчими дисциплінами, галузі германістики. Порівняльно-історичний метод. Германська група мов. Джерела відомостей про давніх германців. Класифікація давньогерманських племен.

Ключові слова: германське мовознавство/ германістика, порівняльно-історичний метод, споріднені мови, фонетичний закон, реконструкція, германські мови, мова-основа/ прамова, спільноідноєвропейська мова/ праіндоєвропейська/ індоєвропейська мова, спільногерманська/ протогерманська мова/ германська мова, субстрат

1. Германське мовознавство: предмет вивчення, завдання, зв’язки з іншими мовознавчими дисциплінами, галузі германістики

Германістика – це наука, предметом вивчення якої є германські мови.

Завдання германістики: 1) вивчити походження та розвиток германських мов; 2) реконструювати давні германські мовні форми, які існували в дописемний час; 3) дослідити структуру мов цієї групи, їх подібні й відмінні риси; 4) описати й проаналізувати взаємні зв’язки між мовами цієї групи; 5) вивчити співвідношення мов цієї групи з мовами інших груп індоєвропейської мовної сім’ї; 6) дослідити прояви загальних законів мови на конкретному матеріалі окремої групи мов.

загальне мовознавство порівняльне мовознавство лінгвістична географія діалектологія історія, археологія, етнографія, історія мистецтва, антропологія ГЕРМАНІСТИКА

Галузі германістики: англістика, скандинавістика, ...

2. Порівняльно-історичний метод

Метод (грецьк. methodos – шлях дослідження, пізнання) – система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні і практиці; спосіб організації теоретичного і практичного освоєння дійсності.

Методи: загальнонаукові і спеціально-наукові Кожен метод має свою “ділянку” дослідження, свій матеріал, свою мету, своє коло вимог і обмежень, власні прийоми. У мовознавстві виділяють такі основні методи: описовий, порівняльно-історичний, зіставний і структурний. Також застосовуються дослідні методи до вивчення двох часових “зрізів” мови – синхронічний та діахронічний.

Порівняльно-історичний метод: матеріал – групи споріднених мов; мета – з’ясувати закономірності розвитку споріднених мов; завдання – відтворити модель прамови; розкрити історію її членування на окремі мови; вивчити історію подальшого розвитку виділених з прамови мов; специфіка – вивчення минулих періодів мовної історії; техніка порівняльно-історичного методу складається з двох процедур: 1) порівняння мовних явищ (тільки споріднених мов); 2) розгляд цих мов в історичному аспекті.

Вільям Джоунс Якоб Грімм Расмус Раск Франц Бопп Порівняльно-історичний метод

“The Sanscrit language, whatever be its antiquity, is of a wonderful structure; more perfect than the Greek, more copious than the Latin, and more exquisitely refined than either, yet bearing to both of them a stronger affinity, both in the roots of verbs and the forms of grammar, than could possibly have been produced by accident; so strong indeed, that no philologer could examine them all three, without believing them to have spring from some common source, which, perhaps, no longer exists.” Sir William Jones

Порівняльно-історичному методові відповідає теорія мови: порівняння мов виявляє їхню спорідненість, тобто походження від одного джерела – мови-основи (прамови); мови розрізняють за ступенем спорідненості; відмінності споріднених мов можуть бути пояснені тільки їх безперервним розвитком; зміни звуків у споріднених мовах мають строго закономірний характер, через що корені та флексії є стійкими впродовж тисячоліть.

Методика п-і аналізу– процес, що складається з кількох операцій: 1. Зіставлення звуків і морфем (коренів, афіксів словотвору й словозміни) в споріднених мовах на основі зіставлення значущих одиниць. 2. Визначення закономірних відповідностей між зіставлюваними елементами. 3. Визначення приблизних хронологічних співвідношень між порівнюваними елементами. 4. Реконструкція первісної форми (архетипу)

хронологія – приблизна відносна

Реконструкція – гіпотетичне відновлення писемно не засвідчених форм Зовнішня реконструкція (прийом) – вихід за межі однієї мови й залучення матеріалу споріднених мов. Внутрішня реконструкція – використання даних тільки однієї мови, але ці етимологічно споріднені дані повинні співвідноситися як мовні елементи різної давності (різноетапні мовні факти однієї мови).

реконструкція

Фонетичний закон – регулярні відповідності у звуках спільних за походженням слів, коренів, афіксів.

індоєвропейські дзвінкі придихові bh, dh, gh – германські b, d, g cанскр. bhratar англ. brother

Мова-основа/ прамова – спільна мова, з якої розвинулись споріднені мови. Поділ спільноіндоєвропейської мови на діалекти і створення на їх основі різних індоєвропейських мов були наслідком насамперед територіального відокремлення певних частин індоєвропейської етнічної спільності.

мова-основа реальна мова (народна латинь) мовна модель (індоєвропейська мова)

Пра мова Антуан Мейє: Умовне формулювання фонетичних законів Август Шлейхер: Реальна мова

Теорія “концентричних хвиль” Йоганна Шмідта (1872). Кожне нове мовне явище поширюється з певного центра поступово згасаючими хвилями, через що споріднені мови непомітно переходять одна в одну. Кожна і-є мова – органічна ланка в ланцюгу переходів від однієї мови до іншої, окремі мовні риси можуть поширюватись в споріднених мовах. Шмідт заперечував існування проміжних прамов (прагерманської, праслов’янської) й виводив близькість мов тільки з їх територіальних контактів.

Теорія “родовідного дерева” Августа Шлейхера (1860) Це натуралістичний підхід до мови як живого організму, де спільний стовбур і кожна гілка завжди поділяються навпіл, а першоджерелом є прамова-організм, у якому повинна бути симетрія, регулярність. Індоєвропейська прамова розпалася в доісторичний період на слов’яно-германську та аріо-греко-італо-кельтську мови, остання – на греко-італо-кельтську та арійську (термін арійський на позначення індо-іранських мов (від санскр. arya).

Етимологія – 1) пояснення походження певного слова за допомогою зіставлення його зі споріденими словами тієї самої або іншої мови; 2) Розділ мовознавства, що вивчає походження й минулі етапи розвитку слів та морфем.

lecture (n.) late 14c., "action of reading, that which is read," from M.L. lectura "a reading, lecture," from L. lectus, pp. of legere "to read," originally "to gather, collect, pick out, choose" (cf. election), from PIE *leg- "to pick together, gather, collect" (cf. Gk. legein "to say, tell, speak, declare," originally, in Homer, "to pick out, select, collect, enumerate;" lexis "speech, diction;" logos "word, speech, thought, account;" L. lignum "wood, firewood," lit. “that which is gathered”). To read is to "pick out words." Meaning "action of reading (a lesson) aloud" is from 1520s. That of "a discourse on a given subject before an audience for purposes of instruction" is from 1530s. The verb is attested from 1580s. Related: Lectured; lecturer; lecturing.

3. Германська група мов

Історично германські мови виникли з спільноіндоєвропейської мови-основи/ праіндоєвропейської мови Германська група мов – одна з найбільших груп індоєвропейської сім’ї мов за чисельністю мовців

Теорії розпаду спільноіндоєвропейської мови-основи

Субстрат (термін Граціодіо Асколі) – мова-підоснова, елементи якої розчинилися в мові, що нашарувалася на неї, сліди мови корінних жителів у мові-переможниці чужинців; сліди витісненої місцевої мови

кельтський (галльський) субстрат для французької мови, фракійський субстрат для румунської мови, іберійський субстрат для іспанської мови, дравідський субстрат для індійських мов “догерманський субстрат” для германських мов

Суперстрат (термін Вальтера фон Вартбурга ) – мова-надоснова, елементи якої розчинилися в мові, над якою вона нашарувалася, сліди мови чужинців у мові-переможниці корінних жителів.

латинська мова – суперстрат для мов Західної Європи, німецька мова – суперстрат для чеської мови, мова норманів – суперстрат для англійської мови, германська мова франків – суперстрат для французької мови

Адстрат (термін Матео Бартолі) – сукупність рис мовної системи, які з’явилися внаслідок впливу однієї мови на іншу в умовах тривалого співіснування і контактів сусідніх народів.

Моделі розпаду спільноіндоєвропейської мови-основи

Індо- іранська Балтійсько- Слов'янська Германська Кельтська Італійська Грецька Албанська Вірменська

Класифікація мов

класифікація мов

Типологічна класифікація (морфологічна) ізолюючі мови аглютина- тивні мови інкорпо- руюючі мови флективні мови

сім’я сім’я сім’я група група підгрупа підгрупа мова мова

Мови споріднені, коли вони є результатом різних еволюцій однієї і тієї ж мови, яка вживалася раніше

Спільногерманська/ протогерманська мова/ германська мова – мова давньогерманської спільноти

Германська група мов Західна підгрупа: англійська, німецька, нідерландська (голландська), африкаанс (бурська), ідиш, фризька; Північна (скандинавська) підгрупа: ісландська, норвезька, фарерська, шведська, датська; Східна підгрупа: готська, бургундська, вандальська, гепідська, герульська.+

4. Джерела відомостей про давніх германців

Джерело Характеристика період мова тип інформац. 1.Археолог., етногр. дані доісторичний - к-ра, побут, звич. 2. Мова м. негерман. племен доістор. – істор. не і-є мови к-ра, побут топоніми, антропоніми доістор. – суч. герман. мови історія, к-ра 3. Тексти тексти гр., рим. п-ків з 330 р. до н.е. гр., лат. військ. дії, спос. жит. “Латинські історії” після 5-6 ст. лат. історія племен “Варвар. правди” 5-9 ст. лат. + герм. закони, соц. стр-ра англо-сакс.літоп. сер. 9 ст. англо-сакс. істор. засел., побут епос з 8 ст. герм. вірув., міфол.