Витрати та ціни в енегетиці
Витрати виробництва - це витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.
Класифікація витрат 1. За місцем виникнення виділяють витрати виробництва, цеху, дільниці, служби. 2. За видами продукції (робіт, послуг): витрати на вироби, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію. 3. За складом витрат: елементні (складаються тільки з одного однорідного економічного елемента і не підлягають подальшому розчленовуванню), комплексні (складаються з декількох економічно різнорідних елементів, які мають однакове виробниче призначення).
5. За видами витрат: економічні елементи, статті калькуляції 6. За способами перенесення вартості на продукцію: прямі (пов'язані з виробництвом лише даного виду виробу і можуть бути розраховані безпосередньо (прямо), виходячи з обсягу виробленої продукції, непрямі (пов'язані з виробництвом декількох видів продукції, обчислюються в процентному відношенні від прямих видів витрат). 7. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат: змінні (абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням), постійні (абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється
8. За календарними періодами: поточні (вносяться ( «течуть» ) постійно в процесі виробництва продукції), одноразові (вносяться один раз протягом тривалого періоду часу (більше одного місяця)).
Приклади змінних витрат • витрати на сировину, матеріали, комплектуючі; • витрати на енергію для потреб виробництва; • витрати на заробітну плату основних працівників.
Приклади постійних витрат • витрати на утримання та експлуатацію будівель (оренда, комунальні платежі) • витрати на охорону приміщень; • витрати на зв’язок, Інтернет і т. і. • витрати на організацію виробництва та управлінські витрати.
Собівартість продукції (виробів, робіт, послуг) – це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. За етапами формування можна виділити такі види собівартості: • технологічну – це сума витрат на здійснення технологічного процесу; • виробничу – витрати на виробництво продукції; • повну – витрати на виробництво і збут.
Собівартість товарної продукції характеризує витрати на виробництво продукції. Собівартість реалізованої продукції характеризує витрати на виробництво і збут. Собівартість валової продукції включає витрати підприємства протягом планового періоду (рік, квартал, місяць) на виробництво і реалізацію продукції на всіх стадіях виробничого циклу (реалізована/товарна продукція, незавершене виробництво).
Особливості собівартості енергетичної галузі Специфіка енергетичної галузі є такою, що у складі собівартості одиниці енергетичної продукції відсутні витрати на сировину і матеріали, замість витрат на паливо й енергію калькулюються просто витрати на паливо, самостійним елементом є витрати на поточний ремонт і послуги, які виконуються допоміжними службами і сторонніми організаціями. Основним елементом витрат в енергетиці є вартість палива, а частка амортизації внаслідок високої капіталомісткості енергетичного виробництва значно вища, ніж у цілому по промисловості і її базовим галузям. Більш низькою є частка заробітної плати, що обумовлюється високим ступенем автоматизації основних виробничих фондів та механізацією допоміжних енергетичних виробництв. Оскільки більшість енергетичних підприємств випускають лише один вид продукції, розрахунок витрат на виробництво проводиться тільки за економічними елементами.
Витрати підприємства плануються і враховуються за двома основними напрямками: економічними елементами і калькуляційними статтями. Групування витрат за економічними елементами відображає їх розподіл за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Це угрупування витрат застосовується при складанні кошторису витрат на виробництво і використовується при плануванні зниження собівартості, складанні матеріальних балансів, нормуванні оборотних коштів, розробки фінансових планів та ін.
Кошторис витрат - повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, груповане за економічно однорідними елементами. 1) матеріальні витрати (сировина і основні матеріали за вирахуванням зворотних відходів, допоміжні матеріали, паливо, енергія); 2) витрати на оплату праці (основна та додаткова заробітна плата); 3) відрахування на соціальні заходи; 4) амортизація; 5) інші витрати.
Склад групи «інші витрати» : - оплата за банківське обслуговування; - оплата за послуги, які надаються підприємству (послуги зв'язку, консалтингові послуги, інформаційні, збутові, експедиційні, аудиторські, рекламні); - компенсаційні виплати працівникам (витрати на службові відрядження, виплати на використання власних засобів праці – автомобіля, обладнання для потреб підприємства); - платежі з обов'язкового страхування майна підприємства; - податки, збори інші обов'язкові платежі (податок на землю, податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір за використання природних ресурсів, комунальний податок);
Кошторисом витрат користуються при - встановленні потреби підприємства в матеріалах , зарплаті і т. д. , необхідних для виконання виробничої програми; - для розрахунку бізнес –планів; - аналізі витрат даного періоду, незалежно від того, що деяка частина з них може бути не пов'язана безпосередньо з діяльністю по виробництву продукції. Однак за кошторисом витрат не можна визначити собівартість одиниці продукції та її динаміку.
Калькуляція використовується головним чином для розрахунку собівартості одиниці продукції і подальшого формування базової ціни на продукцію. Види калькуляції: 1) планова, яка визначає середню собівартість на черговий плановий період (рік, квартал) і використовується для встановлення оптових цін, що базуються на прогресивних нормах витрат робочого часу, матеріалів, електроенергії й інших витрат; 2) нормативна, яка є різновидом планової і розраховується на усі види виробів виробничої програми, виходячи з найбільш прогресивних норм і нормативів, можливостей використання найбільш сучасних технологічних процесів, прогресивних видів сировини, матеріалів тощо. ; 3) звітна, яка складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат; 4) кошторисну калькуляцію, що розробляється на освоювані види нової продукції або на продукцію, не передбачену планом.
Класифікація статей калькуляції * Найчастіше стаття розраховується пропорційно статті «Основна зарплата виробничих робітників» ** «Витрати на збут» , як правило, прямо розраховуються за відповідними видами продукції
Основні методи обліку витрат Замовний - об'єктом обліку витрат є окреме замовлення, що відкривається на заздалегідь установлену кількість однакових виробів, або певний обсяг виконаних робіт чи послуг. Попередільний виробничі витрати враховуються за переділами виробничого процесу, а всередині кожного переділу – за калькуляційними статтями витрат. Прямого обліку - ґрунтується на аналізі фактичних витрат розрахункового періоду. Нормативний - калькулювання собівартості здійснюється за нормативними витратами.
Резерви і фактори зниження собівартості продукції
В останні роки, досить часто обговорюються автомобілі Toyota та дефекти в них. Це дуже погано впливає на репутацію компанії. У зв'язку з цим, японці ще більше посилили їх моделі перевірити на наявність дефектів і негайно знищити найменші натяки, які могли б зіпсувати репутацію бренду в кожному куточку Землі. Наступні слайди - яскравий приклад того, як Toyota позбувається дефектної партії автомобілів.
Компанія вважає недоцільним утримувати спеціальну команду для поліпшення якості та ліквідації дефектів. Більш того, дефекти кожного разу з'являються в різних місцях. Видалення дефектів може значно порушити виробничий процес. Таким чином, дефектні автомобілі негайно направляються на переробку. Таким чином, вони, безумовно, не потраплять на ринок, і не псуватимуть репутацію компанії.
Ціни в енергетиці Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.
Ціна виконує ряд функцій, а саме: 1. Обліково-аналітичну (забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування). 2. Стимулюючу (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науковотехнічному прогресу, оновленню асортименту). 3. Розподільчу (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві). 4. Регулюючу (здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією).
Цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути: • виживання на ринку як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись що ринок буде чутливим до них; • максимізація прибутку - в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток; • лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку; • лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.
Види цін усі ціни поділяються на дві великі групи: виробничі і споживчі. Виробничі ціни - це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать: Гуртові ціни - це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості. Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам.
Кошторисні ціни - ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.
• Споживчі ціни - ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать: • 1) Роздрібні ціни - ціни, за якими населення купує товари у державній, колективній і приватній торгівлі. • Різновиди роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.
За способом встановлення ціни поділяються на: • державні (встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари; поділяються на фіксовані і регульовані); фіксовані – це ціни які мають чітко зафіксовану величину та можуть бути переглянуті лише централізовано; регульовані - це ціни величина яких обмежується верхнім та нижнім рівнями;
• договірні (встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару і можуть змінюватись за взаємною згодою сторін); • вільні (встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі із врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товарів та запобігання ажіотажного попиту і спекуляції); • ввізні (встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанню ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена в національній валюті).
Ціни "Франко" (від італійського вільний) - це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни: • а) франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи); • б) франко-вагон-станція призначення (включає всі витрати, пов'язані із доставкою продукції до місця знаходження споживача); • в) франко-кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).
В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будьяких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (АЗ) (для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів). Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нематеріальні активи для потреб основної діяльності по виготовленню продукції до витрат виробництва і обігу не відноситься. Акцизний збір - це непрямий податок, що включається до ціни товарів.
Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку. Торгівельна надбавка покриває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги тощо.
Фактори що впливають на рівень цін • • • державне регулювання цін; конкуренція виробників; співвідношення попиту і пропозиції; купівельна спроможність грошей; якість товару та інші.
Модифікація цін • територіальні ціни (територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; в деяких випадках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат); • ціни зі знижками (встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і зберіганню продукції , сезонні знижки); • ціни стимулювання покупок (фірми в деяких випадках, з метою привернення уваги до інших товарів, можуть знижувати ціни на даний товар);
• пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах); • ціни на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи: • "зняття вершків на ринку " - на товари встановлюються високі ціни для одержання високих прибутків, потім ціни повільно знижуються і привертають увагу покупців; • "проникнення на ринок " - встановлюються низькі ціни на нові товари для привернення уваги великої кількості покупців і завоювання переважної частини ринку).
Скачать презентацию Витрати та ціни в енегетиці Витрати виробництва
Затраты_и_цены.pptx