Виконала студентка 6 курсу 11 групи 3 мед

Виконала: студентка 6 курсу, 11 групи, 3 мед. факультету. Яременко Олена Сергіївна ОТРУЄННЯ. ВИДИ ТА МЕТОДИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.

ОТРУЄННЯ- ЯВЛЯЄ СОБОЮ ХВОРОБЛИВИЙ СТАН ОРГАНІЗМУ, ВИКЛИКАНИЙ ВПЛИВОМ ТОКСИНУ АБО ОТРУТИ. ОТРУЙНА РЕЧОВИНА МОЖЕ ПОТРАПИТИ В ОРГАНІЗМ ЧЕРЕЗ РОТ, ЧЕРЕЗ ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ АБО ШКІРУ. ТОКСИНИ І ОТРУТИ МОЖУТЬ МІСТИТИСЯ В ХАРЧОВИХ ПРОДУКТАХ, В ПОВІТРІ, В ЗАСОБАХ, З ЯКИМИ КОНТАКТУЄ ЛЮДИНА. ІСНУЄ БЕЗЛІЧ ВИДІВ ОТРУЄНЬ. ВОНИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ МІЖ СОБОЮ ТОКСИЧНИМИ АГЕНТАМИ, ОТРУЙНИМИ РЕЧОВИНАМИ, ШЛЯХАМИ НАДХОДЖЕННЯ В ОРГАНІЗМ, УМОВАМИ І СПОСОБАМИ ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗМ. СИМПТОМИ І МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ЗАЛЕЖАТЬ ТАКОЖ ВІД ВИДУ.

q НАЙПОШИРЕНІШІ ВИДИ ОТРУЄНЬ ЗАЛЕЖНО ВІД ПРИЧИНИ, ЩО ВИКЛИКАЛА О ТРУЄН НЯ , РОЗРІЗНЯЮТЬ: - ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ - ОТРУЄННЯ МЕДИКАМЕНТАМИ І АЛКОГО ЛЕМ -ОТРУЄННЯ ЧАДНИМ І СВІТИЛЬНИМ ГАЗ ОМ -ОТРУЄННЯ ОТРУТОХІМІКАТА МИ -ОТРУЄННЯ КИСЛОТАМИ І ЛУГАМИ КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРЕДБАЧАЄ ВИ ДІЛ ЕНН Я ГОСТР ИХ І ХРОНІЧН ИХ ОТРУЄНЬ, А ТАКОЖ СТО СУЄТ ЬСЯ ОЦ ІНК И ТЯЖКОСТІ С ТАНУ ХВОРОГО ( ЛЕГ КА, С ЕРЕДНЬО Ї ТЯЖКОСТІ, ТЯЖКИЙ І ВКРАЙ ВАЖКИ Й ), ЩО З УРАХУВАННЯМ УМОВ ВИНИКНЕННЯ ОТРУЄННЯ (ПОБУТОВЕ, В ИРО БНИ ЧЕ, МЕДИЧНЕ) І ЙОГО ПРИЧИНИ МАЄ ВЕЛИКЕ ЗНАЧ ЕНН Я В СУДОВО- МЕДИЧНИХ ВІДНОСИНАХ.

У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ШЛЯХУ НАДХОДЖЕННЯ ОТРУТ В ОРГ АН ІЗМ РОЗРІЗНЯЮТЬ: - І НГАЛЯЦІЙНІ (ЧЕРЕЗ ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ ), -ПЕРОРАЛЬНІ (ЧЕРЕЗ РОТ), -ПЕРКУТАННІ (ЧЕРЕЗ ШКІРУ ), -ІН' ЄКЦІЙНІ (ПРИ П АРЕНТЕРАЛЬНОМУ ВВ ЕДЕНН І) ОТРУЄННЯ.

ПРИ ХАРАКТЕРИСТИЦІ ОТРУЄНЬ ШИРОКО ВИКОРИСТОВУЮТЬ І ІСНУЮЧІ КЛАСИФІКАЦІЇ ОТРУТ ЗА ПРИНЦИПОМ ЇХ ДІЇ: (дратівливі, прижигающие, гемолітичні та ін) і «виборчої токсичності» (нефротоксичні, гепатотоксичні, кардіотоксичні та ін. )

q КЛІНІКА Х АРЧОВЕ ОТРУЄННЯ (ПЕРШІ ОЗНАКИ МОЖУТЬ ПРОЯВИТИСЯ Я К ЧЕРЕЗ 20 -30 ХВИЛИН ПІСЛЯ ВЖИВАННЯ ПРОДУКТУ ТАК І Ч ЕРЕЗ 5 АБО НАВІТЬ 10 ГОДИН). СИМПТОМИ: -НУДОТА -БЛЮВАННЯ -ДІАРЕ Я -БОЛІ В ШЛУНКУ ТА КИШЕЧНИКУ -ПІДВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ

q ХАРЧОВЕ ОТРУЄННЯ: Бактеріального походження: Небактеріального походження: -Харчові токсикоінфекції -Харчові інтоксикації -Отруєння грибами -Отруєння рослинами -Отруєння речовинами, що містять домішки хімічних сполук.

Ботулізм – найнебезпечніший вид харчового отруєння. Гостра інфекційна хвороба з групи кишкових інфекцій, яка характеризується важким ураженням нервової системи зі слабкістю скелетних і гладких м'язів, порушенням зору, ковтання, моторики кишок. Інфікування людини відбувається при споживанні забруднених спорами продуктів, частіше домашнього консервування (м'ясо, гриби, овочі, риба). Захворювання спричиняють не самі мікроби, а екзотоксини, що їх вони утворюють при розмноженні в анаеробних умовах. Інкубаційний період коливається від декількох годин до 10 днів. Тривалість і важкість перебігу хвороби залежать від дози токсину, що потрапив в організм. Скарги: на здуття живота, сухість у роті, утруднення при ковтанні. Часто першими проявами ботулізму є скарги на порушення зору: зниження його гостроти, “туман” або “сітка” перед очима, двоїння предметів; сухість в роті. Токсини паралізують нервову і дихальну систему. Лікування ботулізму При підозрою на ботулізм проводиться обов'язкова госпіталізація у відділення з можливістю підключення апарату ШВЛ, з метою попередження і своєчасної допомоги в разі розвитку небезпечних для життя ускладнень. Найпершим лікувальним заходом, виробленим в першу добу захворювання, є Промивання шлунка за допомогою товстого зонда. Ботулотоксин, циркулюючому в крові пацієнтів, нейтралізують за допомогою разового введення полівалентних протівоботулістичних сироваток за методом Безредки (після здійснення десенсибілізація організму). У разі, якщо одноразове введення сироватки не було достатньо ефективним і через 12 -24 години у пацієнта відзначається прогресування нейрологічної симптоматики, введення сироватки повторюють. Досить ефективно введення протівоботулініческой людської плазми, однак Цей препарат досить рідкісний зважаючи малого терміну зберігання (не більше 4 -6 місяців). В даний час в лікуванні ботулізмом знаходить застосування протівоботулініческой імуноглобуліну. У комплекс заходів етіотропної терапії включаються антибіотики, які призначаються з метою придушення ймовірно розвитку вегетативних форм збудника, а також кокарбоксилаза й АТФ. Позитивний ефект надає гіпербарична оксигенація.

Сальмонельоз — гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка спричиняється бактеріями з роду Salmonella. Зараження відбувається контактно-побутовим шляхами. ( найчастіше велика рогата худоба, свині, свійська водоплавна птиця, кури, у кишках яких з великою постійністю містяться різні серовари сальмонел). Інкубаційний період коливається від 2– 6 год до 2– 3 днів. Початок захворювання гострий, симптоми інтоксикації максимально розвиваються протягом 1– 2 діб. Спочатку з'являються загальна слабкість, головний біль, розлади сну, озноб, біль у м'язах і попереку, підвищується температура тіла. У наступні години або через добу приєднуються нудота, блювання, біль у животі. Блювота частіше багаторазова, напочатку залишками їжі, а далі блювотиння стає водянистим, зеленуватого кольору. Біль у животі гострий, постійний або переймистий. Пронос починається пізніше, ніж блювота. Хворі переважно бліді. ЛІКУВАННЯ Бажано спочатку здійснити заходи щодо промивання шлунка і кишечника (сифонні клізми, ентеросорбенти). Потім здійснюють корекцію водносольового балансу, виробляти заходи щодо регідратації. Дегідратацію першого та другого ступеня коригують за допомогою частого дробового прийому всередину розчинів Регідрон, Глюкосолан, оралит, цітроглюкосолан. Більш важка ступінь зневоднення може зажадати внутрішньовенної інфузійної терапії ізотонічний полііонними розчинами. Дезінтоксикаційну терапію колоїдними розчинами типу гемодез або реополіглюкіну проводять тільки після відновлення водно-електролітного гомеостазу. Ознаки вираженого метаболічного ацидозу є показанням до призначення внутрішньовенного введення бікарбонат натрію. Антибіотикотерапія показана при генералізованої формі захворювання. Призначають препарати групи фторхінолонів, левоміцетину, доксициклін. Для лікування гастроінтестинальних форм захворювання антибіотики застосовують тільки у випадках стійкої до одного терапевтичних мерам інфекції. При гастроинтестинальной формі хороший ефект дає призначення ферментних препаратів (фестал, ензістал та ін. ) У гострий період захворювання хворим прописана дієта № 4, після стихання кишкових проявів – № 13.

ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ: НАЙБІЛЬШ ОТРУЙНІГРИБИ- МУХОМОР І БЛІДА ПОГАНКА. ОТРУТА БЛІДОЇ ПОГАНКИ І ЙОГО ДІЯ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ: ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗНАЧЕННЯ ВИДІЛЯЮТЬ ДВІ ГРУПИ ТОКСИНІВ, ЯКІ ПРИСУТНІ В БЛІДІЙ ПОГАНЦІ: • ФАЛЛОІДІН; • І АЛЬФА-АМАНІТІН. ФАЛЛОІДІН МЕНШ ОТРУЙНІ, АЛЕ ДІЮТЬ ШВИДКО І НЕ РУЙНУЮТЬСЯ ПРИ ТЕРМІЧНІЙ ОБРОБЦІ. АМАНІТІН БІЛЬШ ОТРУЙНІ, АЛЕ ТРОХИ ПОВІЛЬНІШЕ ДІЮТЬ. ВСІ ВОНИ НЕ ПЕРЕТРАВЛЮЮТЬСЯ В КИШЕЧНИКУ І В НЕЗМІННОМУ ВИГЛЯДІ НАДХОДЯТЬ У ПЕЧІНКУ, ЯКА ПРИЙМАЄ НА СЕБЕ ОСНОВНИЙ УДАР. ОТРУТИ ВИКЛИКАЮТЬ СИЛЬНИЙ ГАСТРОЕНТЕРИТ, РУЙНУЮТЬ ВНУТРІШНЮ СТРУКТУРУ КЛІТИН ПЕЧІНКИ І ЇЇ ЖИРОВЕ ПЕРЕРОДЖЕННЯ, ПОРУШУЮТЬ ЦІЛІСНІСТЬ КАПІЛЯРІВ КИШЕЧНИКА І ВСІХ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ. ВИКЛИКАЮТЬ СИЛЬНЕ ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ГЛЮКОЗИ В КРОВІ, ПОРУШУЮТЬ ЗАГАЛЬНИЙ ОБМІН РЕЧОВИН В ЦІЛОМУ ВПЛИВАЮТЬ НА ЦЕНТРАЛЬНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ.

ОТРУЄННЯ МУХОМОРАМИ ЩО МІСТИТЬСЯ В МУХОМОРІ ОТРУТА МУСКАРИН ВИКЛИКАЄ РЯД ВАЖКИХ СИМПТОМІВ. ІНКУБАЦІЙНИЙ, ТОБТО ПРИХОВАНИЙ ПЕРІОД, ТРИВАЄ НАБАГАТО МЕНШЕ ЗА ЧАСОМ, НІЖ ПРИ ОТРУЄННІ БЛІДОЮ ПОГАНКОЮ, – ВІД 0, 5 ДО 6 ГОДИН. ГОЛОВНІ ОЗНАКИ ОТРУЄННЯ: НУДОТА, БЛЮВОТА, ВОДЯНИСТИЙ ПРОНОС, РЯСНЕ ПОТОВИДІЛЕННЯ, СЛИНО-ТА СЛЬОЗОТЕЧА. ДОСИТЬ ШВИДКО З'ЯВЛЯЮТЬСЯ І ОЗНАКИ НЕРВОВО-ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ: ЗАПАМОРОЧЕННЯ, НЕЯСНІСТЬ СВІДОМОСТІ, ГАЛЮЦИНАЦІЇ, МАРЕННЯ. ЗІНИЦІ РОЗШИРЕНІ. У ВАЖКИХ ВИПАДКАХ РОЗВИВАЄТЬСЯ КОМАТОЗНИЙ СТАН ІЗ ВТРАТОЮ СВІДОМОСТІ.

ЛІКУВАТИ ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ ВАЖКО, ОСКІЛЬКИ ОТРУТА ШВИДШЕ ЗА ВСЕ ВЖЕ ВСМОКТАВСЯ В КРОВ, А СПЕЦИФІЧНОГО АНТИДОТУ НЕМАЄ. У СТАЦІОНАРІ ПРОВОДЯТЬ ТАКІ ДІЇ. 1. ПРОМИВАЮТЬ ШЛУНОК, НАВІТЬ ЯКЩО Є БЛЮВАННЯ - ЗАЛИШКИ ГРИБА МОЖУТЬ ЗБЕРІГАТИСЯ В ШЛУНКОВО-КИШКОВОМУ ТРАКТІ ПРОТЯГОМ 20 ГОДИН. 2. АНТИДОТНА ТЕРАПІЯ В ДАНИЙ ЧАС НЕ РОЗРОБЛЕНА. ЗАСТОСОВУЮТЬ БЕНЗИЛПЕНІЦИЛІН, ЯКЩО З МОМЕНТУ ОТРУЄННЯ МИНУЛО НЕ БІЛЬШЕ ТРЬОХ ДІБ, В ДОЗІ ВІД 500 ТИСЯЧ ДО 1 МІЛЬЙОНА ОДИНИЦЬ НА КІЛОГРАМ ВАГИ, ПОДІЛЯЮТЬ НА ШІСТЬ ПРИЙОМІВ. СИЛІБІНІН В ДОБОВІЙ ДОЗІ 30 МГ НА КГ ПРОТЯГОМ 10 -12 ДНІВ. Є ПОВІДОМЛЕННЯ, ЩО В ДЕЯКИХ ВИПАДКАХ ЕФЕКТИВНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІПОЄВОЇ КИСЛОТИ - ДО 300 МГ НА ДОБУ. 3. БОРОТЬБА З ЗНЕВОДНЕННЯМ: ВНУТРІШНЬОВЕННО ВВОДЯТЬ АЦЕСОЛЬ, TРІСОЛЬ, РОЗЧИН РІНГЕРА, ФІЗІОЛОГІЧНИЙ РОЗЧИН. СТАВЛЯТЬ КРАПЕЛЬНИЦЮ З ГЛЮКОЗОЮ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПЕЧІНКОВОЇ ТКАНИНИ І УСУНЕННЯ ГІПОГЛІКЕМІЇ. ПРИ НЕОБХІДНОСТІ ПРОВОДЯТЬ ЗАПОВНЕННЯ ХЛОРИДІВ - ВНУТРІШНЬОВЕННО АБО ДАЮТЬ ХВОРОМУ ПИТИ СОЛОНУ ВОДУ. 4. ДЛЯ ПРИСКОРЕННЯ ВИВЕДЕННЯ ТОКСИНІВ З ОРГАНІЗМУ ПРОВОДЯТЬ ГЕМОСОРБЦІЮ І ФОРСОВАНИЙ ДІУРЕЗ. 5. ПРИЗНАЧАЮТЬ СЕРЦЕВІ ЗАСОБИ ТА ПРЕПАРАТИ, ТОНІЗУЮЧІ СУДИНОРУХОВИЙ ЦЕНТР. 6. ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРОТЕОЛІТИЧНІ ФЕРМЕНТИ (КОНТРИКАЛ, ГОРДОКС) ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ДВЗ СИНДРОМУ (ПІДВИЩЕННЯ ЗГОРТАННЯ КРОВІ). 7. ПЕЧІНКОВА ТЕРАПІЯ: ВІТАМІНИ ГРУПИ B, ЗОКРЕМА, НІКОТИНАМІД І РИБОКСИН. РЕЗУЛЬТАТ ЛІКУВАННЯ В ПЕРШУ ЧЕРГУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ДОЗИ ПРИЙНЯТОГО ОТРУТИ І ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ.

ОТРУЄННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ: -ОТРУЄННЯ ЛУГАМИ -ОТРУЄННЯ КИСЛОТАМИ

НА ВІДМІНУ ВІД КИСЛОТ, КОНЦЕНТРОВАНІ ЛУГИ ДІЮТЬ ГІДРОКСИЛЬНИМИ ГРУПАМИ, КОТРІ ВИКЛИКАЮТЬ ОМИЛЮВАННЯ ЖИРІВ І ГІДРОЛІЗ БІЛКІВ З УТВОРЕННЯМ ЛУЖНИХ АЛЬБУМІНІВ, ЯКІ РОЗЧИНЯЮТЬСЯ У ВОДІ. ТКАНИНИ НАБРЯКАЮТЬ І ПОМ'ЯКШУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО ЛУГИ ПРОНИКАЮТЬ ЗНАЧНО ГЛИБШЕ, НІЖ КИСЛОТИ. УРАЖЕНІ ТКАНИНИ НАБУВАЮТЬ СІРУВАТО-БІЛОГО КОЛЬОРУ, А ПІСЛЯ УТВОРЕННЯ ЛУЖНОГО ГЕМАТИНУ - БУРО-КОРИЧНЕВОГО. РЕЗОРБЦІЯ ЛУГІВ ВИКЛИКАЄ ГЛИБОКІ ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН, ЩО ТЯГНЕ РОЗЛАД ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ І СИСТЕМ. В ПЕРШУ ЧЕРГУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ. ФОРМАЛІН (40% РОЗЧИН ФОРМАЛЬДЕГІДУ). ШИРОКО РОЗПОВСЮДЖЕНИЙ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ, ПРОМИСЛОВОСТІ І МЕДИЦИНІ. ОТРУЄННЯ БУВАЄ ЯК НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК, АБО З МЕТОЮ САМОГУБСТВА. МАЄ РІЗКИЙ СПЕЦИФІЧНИЙ ЗАПАХ. СМЕРТЕЛЬНА ДОЗА 10 -30 МЛ. ФОРМАЛІНУ. ФОРМАЛЬДЕГІД ВЕДЕ ДО ШВИДКОГО ЗГОРТАННЯ БІЛКІВ З УТВОРЕННЯМ СТРУПА. КРІМ ВИРАЖЕНОЇ МІСЦЕВОЇ ДІЇ, МАЄ ЩЕ Й ЗАГАЛЬНУ ДІЮ НА ОРГАНІЗМ, І, В ПЕРШУ ЧЕРГУ, НА ЦЕНТРАЛЬНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ, ЩО ВИКЛИКАЄ ЗАДИШКУ, СИНЮШНІСТЬ, СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ. ПЕРША ДОПОМОГА 1) ПРИ ПОПАДАННІ НА ШКІРУ АБО В ОЧІ: ПРОМИВАТИ ВОДОЮ ПРОТЯГОМ 15 ХВ. 2) ПРИ ПОПАДАННІ В ВСЕРЕДИНУ: ТРЕБА ВИПИТИ (НАПОЇТИ) ВОДОЮ АБО МОЛОКОМ ДЛЯ РОЗБАВЛЕННЯ; БЛЮВОТНІ ЗАСОБИ ПРОТИПОКАЗАНІ 3) ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ.

ПРИ ПЕРОРАЛЬНОМУ ВВЕДЕННІ КИСЛОТ І ЛУГІВ ДО ОРГАНІЗМУ НАВКОЛО РОТА НА ГУБАХ ТА ПІДБОРІДДІ СЛІДИ "ХІМІЧНИХ ОПІКІВ" У ВИГЛЯДІ ПОТЬОКІВ. ЗНАЧНІ ЗМІНИ СПОСТЕРІГАЮТЬСЯ ТАКОЖ ПО ХОДУ СТРАВОХОДУ, В ШЛУНКУ, ДВАНАДЦЯТИПАЛІЙ КИШЦІ. МАЙЖЕ ЗАВЖДИ МАЄ МІСЦЕ ЗНАЧНИЙ НАБРЯК ТКАНИН ГОРТАНІ, КОТРИЙ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ АСФІКСІЮ. СТУПІНЬ НЕКРОЗУ ТКАНИН ПРИ ОТРУЄННІ КИСЛОТАМИ ТА ЛУГАМИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЇХ КОНЦЕНТРАЦІЇ, РІВНЯ ДИСОЦІАЦІЇ І ТРИВАЛОСТІ КОНТАКТУ. ІЗ ЗБІЛЬШЕННЯМ ВКАЗАНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗРОСТАЄ І СТУПІНЬ НЕКРОТИЗАЦІЇ. ОТРУЄННЯ ОКРЕМИМИ ЛУГАМИ НА ВІДМІНУ ВІД КИСЛОТ, СЛІДИ ХІМІЧНОЇ ДІЇ ЛУГІВ НА ШКІРІ НАВКОЛО РОТА І ПО ХОДУ ТРАВНОГО ШЛЯХУ НЕ МАЮТЬ ЧІТКОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД НАВКОЛИШНІХ ТКАНИН, ЯКІ ЗНАЧНО НАБРЯКЛІ. СЛИЗОВІ РОТА, ГЛОТКИ СІРУВАТОГО КОЛЬОРУ, НАБРЯКЛІ. АМІАК МОЖЕ ПРОНИКАТИ В ОРГАНІЗМ У ВИГЛЯДІ ГАЗУ АБО НАСИЧЕНОГО 33% ВОДНОГО РОЗЧИНУ (НАШАТИРНИЙ СПИРТ). МАЄ РІЗКИЙ, СПЕЦИФІЧНИЙ ЗАПАХ. АМІАК ДОБРЕ ПРОНИКАЄ ЧЕРЕЗ ТКАНИНИ У КРОВ І, ДОСЯГАЮЧИ МОЗКУ, ПОДРАЗНЮЮЧЕ НА НЬОГО ДІЄ. ПРИ НАДЛИШКУ АМІАКУ В ОРГАНІЗМІ МОЖЕ НАСТАТИ ПАРАЛІЧ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ І СМЕРТЬ ВІД АСФІКСІЇ. НА КРОВ АМІАК СПРАВЛЯЄ ГЕМОЛІЗУЮЧУ ДІЮ І ТЯГНЕ УТВОРЕННЯ ЛУЖНОГО ГЕМАТИНУ. СМЕРТЕЛЬНА ДОЗА 10 -20 МЛ. НАСИЧЕНОГО РОЗЧИНУ (33%) АБО 25 -50 МЛ. АПТЕЧНОГО (10%) НАШАТИРНОГО СПИРТУ.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!