Треба застосувати прийоми математики до людського серця і

Треба застосувати прийоми математики до людського серця і покласти цю думку в основу творчого методу і мови почуттів. У цьому — все мистецтво. Стендаль

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ЕКСПРЕС-ОПИТУВАНН ЯЯ

1. Де і коли народився Стендаль? 1783 р. в Греноблі у родині адвоката Шерюбена Бейля. 2. Хто найбільше вплинув на його виховання? Через ранню смерть матері його вихованням займався дід, доктор Ганьон, який захоплювався ідеями Просвітництва, Гіппократа та Вольтера. Дід прищепив онукові любов до Руссо, Дідро та інших філософів XVIII ст.

3. Де навчався Стендаль? У 1796 р. Анрі вступив до Центральної школи в Греноблі, де його улюбленими предметами були математичні науки, а також література. 4. Чому він не не отримав вищу освіту? По закінченню Центральної школи Греноблі в 1799 року він вступив до Політехнічного училища в Парижі та провалився при вступі і мусив взяти участь в італійській кампанії Наполеона

5. Розкажіть про військову кар‘єру Стендаля. . Спершу прослужив два роки в чині лейтенанта, а потім у 1806 по 1814 р. був інтендантом під час походів на Німеччину, Польщу, Австрію, Росію. 6. Що знаєте ви про життя Стендаля в Італії? Після 1815 р. , коли у Франції розпочалась доба Реставрації, Стендаль залишає країну i протягом наступних 6 рокiв живе в Італії. Це період його активної письменницької дiяльностi.

1. 1. Які з творів Стендаля написані в Італії ? «Життя Гайдна, Моцарта і Метастазіо», «Iсторія живопису в Iталії», «Рим, Неапіль і Флоренція» 2. Чим знаменним став цей період у житті Стендаля? Письменник знайомиться з провiдними дiячами революцiйного руху карбонарiїв, які боролись за незалежність i об’єднання Італії.

3. Чи писав він автобіографічні твори? Так, чимало з з життя Стендаля відображено в романі «Життя Анрі Брюлара“. 4. Які перші твори написані Стендалем у Франції? «Про кохання» , «Прогулянки по Риму» та iн. Побачили свiт i його першi художнi прозовi твори: роман «Арманс» , новела «Ванiна Ванiні» .

11. Чим став для письменника 1831 рік? У 1831 р. Стендаль публiкує свій шедевр «Червоне i чорне» 12. Які зміни у житті Стендаля відбулися після Липневої революції 1830 року? Пiсля Липневої революцiї Стендаль востаннє їде до Італії як консул Франції у невеличкому мiстi Чiвiта-Веккiє в Папськiй областi. Його останнi твори — автобiографiчна книга «Життя Анрi Брюлара» , книги про Наполеона, «Італiйськi хроніки , романи «Пармський монастир» , «Лам’єль»

ІІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

«ЧЕРВОНЕ ІІ ЧОРНЕ» . ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ

1. Якіподіїісторії Франціївідображеноу романі? Роман «Червоне іі чорне» маємає підзаголовок «Хроніка XIX ст. » Він бувбув написаний ще ще до до Липневої революції.

«Червоне і чорне» змальовує французьке суспільство часів Реставрації, Стендаль на на тойтой час був вже людиною зрілою, з уставленими переконаннями.

2. Чомуцейроман Стендальвважав «творчим першовідкриттям»? Роман став підсумком багатолітніх життєвих і творчих пошуків автора. Стендаль в уяві, по-іншому. переживає трагедії і злети власної молодості.

Конкретні ознаки суспільного життя Франції XIX ст. з його гострими соціальними суперечностями, становим розшаруванням цікавили автора.

Неменше уваги звертає він й на внутрішній світ людини породженої цим часом. дає проникливий аналіз її психології, порухів її серця.

3. Звідкибуловзято сюжетроману? Сюжетом роману стала хроніка одного судового процесу, прочитана Стендалем у «Судовій газеті». Поштовхом до роботи над твором стала iсторiя Антуана Берте, сина сільського коваля.

Його вихователем i вчителем був мiсцевий священик. Коли юнаковi виповнилось 19 рокiв, вiн почав працювати гувернером у родинi багатого промисловця пана Мiшу. Можливо, мiж дружиною Мiшу й Антуаном виник роман.

Священик зумiв влаштувати Берте в семiнарiю, з якої юнак переходить вихователем до аристократичного будинку Кордонiв. Мадмуазель де Кордон, дочка хазяїна, закохується в молодого плебея.

Її батько пише листа до панi Мiшу i просить схарактеризувати поведiнку Антуана, на що отримує негативний вiдгук. Це означає кiнець кар’єри для Берте, i той з вiдчаю стрiляє в панi Мiшу з пiстолета, а потiм намагається накласти на себе руки.

Панi Мiшу не помирає, не помирає й Берте. У 1827 р. в Греноблi вiдбувся судовий процес, на якому його було засуджено на смерть.

Історія головного персонажа «Червоного i чорного» , на перший погляд, майже цiлком повторює згадану справу, тiльки iмена змiнюються: Берте перетворюється на Жульєна Сореля, подружжя Мiшу на пана i панi де Реналь, а аристократ та його дочка — на маркіза де Ла-Моль i Матильду.

Та, звичайно, не цей життєвий випадок сам по собі зробив Стендаля одним з найвiдомiших письменникiв свiту, а те, як вiн його художньо втiлив. Його генiальнiсть як романiста полягає в тому, що вiн зумiв у побутовому злочинi побачити трагедiю сучасної людини.

4. Учомуполягав задумписьменника? Задум автора полягав у тому, щоб розгорнути реальну картину життя суспільства та показати долю людини з нижчих верств у її пошуках щастя.

Філософські ідеї Просвітництва про право кожної людини на щастя, які володіли Стендалем, його ненависть до всіх форм тиранії, починаючи з державної влади і закінчуючи деспотизмом церкви, до всього. що пригнічує людську особистість здобувають конкретне втілення у цьому творі.

5 Яквиникцей роман? 1830 року Стендаль приїхав до Парижа, шукаючи спокою у саду і тиші бібліотеки на вулиці кардинала Рішельє.

Коли було важко на душі, він згадував Наполеона, спалену Москву, італійських карбонаріїв. зустріч з Байроном. I ось у купі паперів письменник знаходить рукопис. який ледь не викинув. Це була перша частина роману «Жульєн”

А у вікні вже займалася зоря. Ще мить, і слово «Жульєн» в уяві автора заграло червоним кольором, а слово «Сорель» – чорним.

Згодом автор напише нову книгу і дасть їй назву, над якою ось уже 170 років ламають голови літературознавці. У ній буде кривавий відблиск революції та чорна влада мракобісся. любові і ненависті.

6. Якіавторські поглядивньому висвітлені? У Стендаля була спецiальна теорiя генiальностi, за якою генiй обов’язково повинен бути бiдним, не аристократом.

Тiльки серед таких людей, твердив вiн, ще залишились тi якостi, якi так йому подобалися і якi вивiльнила Велика французька революцiя — життєва енергiя, прагнения свободи i щастя.

Самi обставини iснування таких людей змушували їх не зупинятися на мiсцi i рухатись уперед, тодi як творча сила вищих класiв знищена, бо воин зiпсованi цивiлiзацiєю. Прикладом такого генiального плебея, який перемiг свiт, для Стендаля, безумовно, був Наполеон.

АНАЛІЗУМО РОМАН. ПЕРШАЧАСТИНА. РОЗДІЛИ 1 —

І. Провінційнемісто Наймальовничіше у Франш-Конте містечко Вер’єр розташоване в долині річки Ду. З півночі воно захищене горою Вера, яка вже у жовтні вкривається снігом.

Гірський потічок перетинає Вер’єр і приводить у рух безліч лісопилок. Проте містечко розбагатіло не завдяки лісопилкам. Джерелом добробуту стала фабрика вибивних тканин.

Ще в містечку є цвяхова фабрика, що вражає подорожнього страшним гуркотом велетенських молотів. Вона належить меру Вер’єра пану де де Реналь. Пан де Реналь — «кавалер кількох орденів, у нього велике чоло, орлиний ніс і взагалі досить правильні риси обличчя» .

Але нову людину «неприємно вражає вираз самозадоволення і зарозумілості, змішаної з якоюсь посередністю і обмеженістю» . Найголовніший його талант це уміння вимагати від людей акуратної сплати боргів, а самому якомога довше не платити власних боргів.

Мер живе у гарному будиночку, навколо якого за залізними штахетами гарні сади. Кажуть, що пан де Реналь «походить зі старовинного іспанського роду, що оселився в цій країні задовго до завоювання її Людовиком XIV» .

У містечку можна завоювати повагу сусідів тільки тоді, коли ви маєте навколо своєї землі багато мурів. Ось тому мер умовив упертого й грубого селянина Сореля перенести свою лісопильню подалі, а землю продати йому.

Пізніше пан де Реналь зрозумів, що 6000 франків — завелика ціна, та шана городян була для нього дорожчою. Громадська думка у містечку була така сама тупа, як і в інших провінційних містечках Франції, але навіть мер не міг не рахуватися з нею.

II. Панмер Гуляючи міським бульваром, городяни могли милуватися одним із наймальовничіших краєвидів Франції. Але кожної весни дощові потоки розмивали доріжки цього бульвару.

Виникала потреба збудувати величезний підпірний мур по схилу горба. Цю нелегку справу, що увічнила його ім’я, зробив пан де Реналь.

Садівники посадили розкішні платани. Двічі на рік ці дерева нещадно ампутували, і «рука міського садівника стала набагато безжальнішою, відколи пан вікарій Маслон став привласнювати собі плоди цієї стрижки» .

Якось старий полковий лікар, учасник італійської компанії, поскаржився мерові на калічення цих чудових дерев. Пан де Реналь відповів, що він наказує підстригати дерева, щоб вони давали прибуток.

Він не розумів, «для чого ще може служити дерево, коли воно не дає прибутку, як, приміром, горіх» . «Ось воно, те велике слово, яке все вирішує у Вер’єрі: давати прибуток; лише до цього і зводяться думки понад трьох чвертей усього населення» .

Чужоземець, зачарований красою й свіжістю долин, спочатку уявляє, що жителі чутливі до краси, адже вони дуже багато говорять про красу своєї країни. Так, вони дорожать нею, але тільки тому, що ця краса «дає прибуток місту» .

Одного погожого осіннього дня пан де Реналь прогулювався по Алеї Вірності (назва бульвару) зі своєю дружиною і трьома хлопчиками.

Мер сердито розповідав пані де Реналь , , що з Парижа приїхав пан Апер і «якось умудрився побувати не тільки в тюрмі і у Вер’єрському притулку для бідних, а й у лікарні, якою безплатно відав мер разом з найповажнішими домовласниками міста» .

III. Майнобідних Пан Апер мав рекомендаційного листа до вер’єрського кюре. Вісімдесятирічний абат Шелан зберіг залізне здоров’я і залізну вдачу. Разом із паном Алером він відвідав тюрму, лікарню, притулок, багато розпитував.

« « Незважаючи на дивні відповіді, не дозволив собі ні слова огуди» . Через декілька годин вони знову повернулися в тюрму. «При вході їх зустрів тюремник, кривоногий велетень шести футів на зріст» . Він сказав священикові, що дістав найсуворіший наказ префекта не пускати пана Апера в тюрму.

А тепер його можуть усунути з посади. Уранці пан мер у супроводі пана Вально , , директора притулку для бідних, пішов до кюре, щоб висловити своє крайнє незадоволення.

Священик не мав ніяких покровителів і розумів, якими наслідками загрожує йому ця розмова. Але страх втратити посаду не зміг примусити кюре укласти угоду з сумлінням.

Пан де Реналь жив у злагоді із дружиною. Вона була гарною матір’ю, уважною, спокійною, розсудливою співрозмовницею. “Свого часу вона мала славу першої красуні на весь край”.

. . . Казали, що пан Вально, багатій, директор притулку, залицявся до неї, але не мав успіху» . Її дуже дратувала невгамовна метушливість цього рослого, міцно збудованого молодого чоловіка, з рум’яним лицем і густими чорними бакенбардами.

Вона ніколи не вміла користуватися своєю популярністю, любила самотньо блукати в саду. “Це була душа проста і наївна; вона ніколи не наважувалася судити свого чоловіка, не признавалася сама собі, що їй з ним нудно. . . “

Зрештою, пан де Реналь здавався їй значно менш нудним, ніж усі інші знайомі їй чоловіки» .

IV. Батькоісин Пан де Реналь вирішив узяти гувернером до своїх синів сина лісопильника Жульєна Сореля , , який добре знав латинь і примусить дітей учитись.

Батько Сорель дуже здивувався, а ще більше зрадів, почувши пропозицію мера стосовно його сина Жульєна. Хитрий старий ніяк не міг утямити, чого ради така поважна людина хоче взяти до себе його ледачого сина, але про всяк випадок затягував розмову.

Старий Сорель попрямував до лісопильні, де його старші сини, справжні велетні, обтесували стовбури. Жульєн, замість того, щоб стежити за ходом пилки, сидів і читав.

«Ніщо не могло завдати Сорелю такої прикрості, він ще так-сяк міг би подарувати Жульєнові його делікатну поставу, непридатну до фізичної праці й таку несхожу на поставу його старших синів, але ця пристрасть до читання була йому осоружна; сам він не вмів читати» .

Сорель вибив із рук сина книжку, другим ударом по потилиці ледь не збив юнака з ніг і, гримаючи кулаком у спину, погнав Жульєна додому. Дорогою хлопець сумно глянув на потік, куди впала його книга.

«Це був невисокий на зріст юнак вісімнадцяти чи дев’ятнадцяти років, тендітний на вигляд, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і орлиним носом» . З дитинст ва він був кволий і всі в сім’ї зневажали його.

Він ненавидів своїх братів і батька, але всім серцем полюбив старого полкового лікаря, який давав йому уроки латини та історії, вмираючи, відказав йому хрест Почесного легіону, залишки пенсії і три-чотири десятки книг.

VПереговори «Рано-вранці другого дня пан де Реналь послав по старого Сореля; примусивши почекати себе годину або й дві, той нарешті прийшов. . . »

Хитрий Сорель зажадав, щоб показали йому кімнату сина, його одяг, «були обмірковані численні пункти, що мали визначати нове становище Жульєна; платня не тільки була підвищена з трьохсот до чотирьохсот франків, але її мусили видавати наперед» .

Із раннього дитинства Жульєн мріяв пробити собі дорогу — вирватись із Вер’єна. Він ненавидів свою батьківщину і з насолодою поринав у мрії, уявляючи, як познайомиться з паризькими красунями, Як його покохає якась блискуча пані, як покохала де Богарне бідного і нікому не відомого Бонапарта.

Спочатку він марив військовою кар’єрою, але пізніше, дізнавшись, що священик у сорок років одержує платню в три рази більшу, ніж уславлені генерали Наполеона, вирішив стати священиком. Для цього він вичав теологію, день і ніч читав церковні книги, подружився з простодушним кюре Шеланом.

Перед тим, як іти до мера, Жульєн зайшов у церкву, бо вирішив, що для його лицемірства це буде корисно. На лаві хлопчик помітив клаптик паперу, на якому було надруковано: «Подробиці страти і останні хвилини життя Луї Женреля, страченого в Безансоні. . . »

Жульєн здивувався, що прізвище страченого співзвучне з його ім’ям. «Коли Жульєн виходив, йому здалося, що біля кропильниці блищить кров: це була розлита свячена вода, але від червоних завіс на вікнах вона здавалася кров’ю» .

У Жульєна стислося серце, коли він входив у дім мера. Але й господиня дому була зовсім приголомшеною, що якась чужа людина тепер буде стояти між нею і дітьми.

« « Вона вже уявляла собі гидкого, грубого, розпатланого суб’єкта, якому дозволяється лаяти її дітей тільки тому, що він знає латинь. . . »

VIКлопіт Пані де Реналь побачила біля входу дуже блідого й заплаканого хлопця у чистій білій сорочці. Очі цього молодого селянина були такі ніжні, що пані спочатку подумала, що це переодягнена дівчинка.

Як же нестримно й весело вона сміялася, коли дізналася, що це і є той гувернер, якого вона уявляла собі брудним нечупарою. Пані де Реналь запросила Жульєна в будинок. Вона просила хлопця стати другом її дітям, не бити хлопчиків за пустощі.

Жульєн був здивований лагідним виразом обличчя цієї чарівної жінки. Він наперед просив пробачення за можливі його помилки, адже він ніколи ні з ким не розмовляв, крім полкового лікаря і кюре, і ніколи не ходив до школи.

Пан де Реналь звернувся до Жульєна із застереженням ніколи не зустрічатися ні з родичами, ні з товаришами, «бо їхні манери не підходять для синів мера» , ніколи не давати грошей батькові. Потім він повів хлопця до сукняра і купив йому костюм.

Коли мер і Жульєн повернулися, то пані де Реналь була здивована тими змінами, що відбулися з хлопцем. Це була зовсім інша людина. Жульєн познайомився із дітьми, показав їм Біблію, проказав напам’ять цілу сторінку.

Він говорив і говорив по-латині, коли до дверей вітальні підійшов лакей, потім з’явилися покоївка і кухарка. Усі були зачаровані й захоплені. На завершення тріумфу до вітальні зайшов пан Вально, власник прекрасних нормандських коней, і інші гості.

«Жульєн зумів так поставити себе, що менше ніж через місяць після його появи в домі навіть пан де Реналь став поважати його» .

ПІДСУМКОВІ ЗАПИТАННЯ

1. Які обставини «справи Берте» використав Стендаль для створення роману «Червоне i чорне» ? 2. Чому письменник зупинився саме на цiй кримiнальнiй справi? 3. Як його погляди допомагають краще зрозумiти образ Жульєна Сореля? 4. Як склалися взаємини Жульєна з родиною. Як вiн себе почуває серед рiдних? Чому? 5. Чи сприяють обставини розвитку його iндивiдуальностi?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ПІДРУЧНИКС. 5 -9 РОЗДІЛИІЧАСТИНИ РОМАНУ“ЧЕРВОНЕІЧОРНЕ”