Теоретико-організаційні засади фіскального адміністрування Сутність фіскального адміністрування та

Теоретико-організаційні засади фіскального адміністрування Сутність фіскального адміністрування та його місце в управлінні оподаткуванням. Принципи фіскального адміністрування. Стадії фіскального адміністрування. Нормативне забезпечення фіскального адміністрування. Адміністративна частина Податкового кодексу України. Інформаційне забезпечення фіскального адміністрування. Особливості податкової інформації та податкова таємниця. Інформаційні запити. Державний реєстр підприємств,організацій і установ та державний реєстр фізичних осіб.

Походження терміну Фіск (від лат. fiskus – кошик), - у стародавньому Римі військова каса,орган управління імператорськими помістями і конфіскованим майном, загальнодержавний фінансовий і податковий центр, державна скарбниця (казна). administro – (лат. керую).

Трактування у фаховій літературі Сукупність юридичних норм, які визначають порядок справляння податків, правила оподаткування; Система державних органів, які забезпечують наповнення державної скарбниці. Наше визначення – система регламентованих законодавством заходів, що вживаються спеціалізованими державними органами для забезпечення надходження коштів до бюджетів усіх рівнів та позабюджетних (спеціальних) фондів.

Місце фіскального адміністрування в управлінні оподаткуванням Рівні управління Стратегічне Тактичне Оперативне Реалізація цілей Податкова доктрина Податкова політика Податкове (фіскальне) адміністрування

Принципи фіскального адміністрування Загальні - справедливість - визначеність - зручність економічність (ефективність) гнучкість передбачуваність пріоритетність ( бюджето- формуючі, міноритарні, парафіскальні) Спеціальні (за окремими платежами) напр.: ПДФО – резидентства ПДВ – країни походження

Технологічні стадії фіскального адміністрування Прогнозування (планування) обсягу надходжень Ідентифікація платників Установлення правил визначення та погашення зобов”язань платників Фіскальний контроль Ресурсне забезпечення адміністрування

Нормативне забезпечення фіскального адміністрування – сукупність норм і правил, які регламентують процедури визначення та погашення грошових зобов”язань платників та дії су”єктів фіскальних правовідносин в процесі мобілізації платежів на потреби держави та органів місцевого самоврядування. Базові нормативні документи: Конституція України Податковий кодекс України Митний кодекс Закон про єдиний соціальний внесок

Нормативне забезпечення податкового адміністрування Сукупність юридичних норм, які регламентують оподаткування Податкове законодавство Інші законодавчі норми стосовно справляння та зарахування податків і зборів Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі  законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим кодексом.

Ієрархія норм податкового законодавства Конституція України Податковий кодекс, Митний кодекс, інші закони Укази Президента Постанови Кабміну Нормативні документа ДПС,ДМС, ПФУ, інших державних органів та органів місцевого самоврядування Декрети Кабміну Укази Президента знідно з перехідними полож. Конституції

Податковий кодекс про адміністрування податків Розділ 1.Загальні положення Ст. 3 – Податкове законодавство Ст. 8-10 - Види податків і зборів Ст. 12 - Повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування Ст. 15-19 Платники, податкові агенти та представники платників податків Ст. 20-21 Права, обов”язки та відповідальність ДПС Ст 33 – Податковий період Ст. 36-38 – Податковий обов”язок Розділ 2. Адміністрування податків, зборів, (обов”язкових платежів).

Інформаційно-аналітичне забезпечення органів ДПС Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби  комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Інформація із зовнішніх джерел: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; Від банків та інших фінансових установ про відкриті рахунки та рух коштів на рахунках; Від органів влади інших держав, міжнародних організацій та нерезидентів; Від підрозділів податкової служби та митних органів за результатами податкового контролю; Інша оприлюднена інформація та інформація надана за запитом податкової служби.

Податкова інформація відкрита з обмеженим доступом персоніфікована конфіден- ціійна таємна знеособ- лена агрего- вана

Внутрішня таємна інформація Відомості про результати контрольної роботи; Відомості про технічний та криптографічний захист інформації; Відомості з питань інформатизації; Відомості про особовий склад; Відомості про правоохоронну діяльність Охорона державної таємниці та секретне діловодство; Діяльність з питань запобігання та протидії корупції; Внутрішньо-об”єктовий режим; Мобілізаційна робота та цивільний захист; Відомості про втрату документів та інших носіїв службової інформації

Інформаційні запити Органи державної ДПС мають право звернутися до платників та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на Органи ДПС функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником) органу ДПС і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, Письмовий запит надсилається за наявності таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства; 2) для визначення рівня звичайних цін під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених Податковим Кодексом.

Платники зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту. У разі коли запит складено з порушенням вимог, платник звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит. Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.

З метою отримання податкової інформації органи ДПС мають право проводити зустрічні звірки. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками, за їх результатами складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін.

До ДРФО вноситься інформація про: Громадян України: Іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України; Іноземців та осіб без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але повинні сплачувати податки або є засновниками підприємств в Україні.

Облік фізичних осіб  платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

До облікової картки фізичної особи  платника вноситься інформація: прізвище, ім’я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян  також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.

До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані: джерела отримання доходів; об’єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків використовується при: виплати доходів, з яких утримуються податки; укладення цивільно-правових договорів; відкриття рахунків у банках або інших фінансових установах, а також у розрахункових документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків; заповнення фізичними особами митних декларацій під час перетину митного кордону України; сплати фізичними особами податків і зборів; проведення державної реєстрації фізичних осіб  підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо); реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об’єктом оподаткування; подання органам державної податкової служби декларацій про доходи, майно та інші активи; реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб; оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів; в інших випадках, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Єдиний державний реєстр підприємств,організацій та установ (ЄДРПОУ) Автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами. Всім їх присвоюються індивідуальний ідентифікаційний код,який є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах. Реєстр ведеться в Україні з 1996 року. Адміністратори – органи державної статистики.