Тема лекції Соціальна взаємодія Національний авіаційний університет Кафедра

Тема лекції Соціальна взаємодія Національний авіаційний університет Кафедра соціології

План Визначення соціальної взаємодії. Cоціальна структура. Соціальне конструювання реальності.

Література Городяненко В. Соціологія. – К.: Наукова думка, 1999. Масионис Дж. Социология. – СПб.: Питер, 2004. Смелзер Н. Социология. – М., 1994. Кравченко А. Социология. – М., 2002.

Соціальна взаємодія – це процес, завдяки якому люди діють та реагують по відношенню до інших людей, створюючи реальність, в якій вони живуть. Характер соціальної взаємодії визначається соціальною структурою.

У будь-якому суспільстві в буденних ситуаціях люди діють згідно соціальної структури, спираючись на культурні норми

Основа соціальної структури – соціальний статус Г. Зіммель – першою умовою спілкування будь з ким є знання з ким саме ви маєте справу Статус – це соціальне становище (права та обов’язки), яке займає індивід у суспільстві

Кожна людина має одночасно декілька статусів – статусний набір Згідно способу отримання статуси називаються: Наданий – соціальне становище, яке індивід отримує при народженні або в житті Досягнутий – соціальне положення, яке індивід займає згідно власного вибору і яке відображає його особисті здібності та успіхи Домінуючий статус – той, що має особливе значення для соціальної ідентичності та обумовлює життя індивіда спортсменка донька сестра подруга учениця

Функцією статусу є роль – поведінка, яку очікують від певної особи визначеного статусу Емоційність (різні форми прояву почуттів) Спосіб отримання (дитина – професор) Масштаб (лікар – паціент / батьки –дитина) Формалізація (бібліотекар – читач, брати) Мотивація (підприємець – власні інтереси, держслужбовець – суспільні) Характеристика ролі:

Рольовий набір – ряд ролей, які закріплюються за окремим статусом.

Соціальне конструювання реальності – процес, завдяки якому люди творчо формують реальність на основі соціальної взаємодії “Коли я заходжу до будинку, то негайно стаю тим, ким повинен або можу стати: я створюю себе. Подаю себе у формі, що підходить для стосунків, які я хочу встановити. Інші поступають відносно мене так само.” Так відбувається “розпізнавання” статусів і створення конкретної соціальної реальності

Теоретичне осмислення соціальної взаємодії Теорема Томаса: Ситуації, які визначаються як реальні, реальні за своїми наслідками.

Етнометодологія: вивчення шляху, яким люди розуміють своє буденне оточення Г. Гарфінкель – “зрозуміти, як формується сенс подій, можна лише порушуючи правила”

Драматургічний аналіз: вивчення соціальної взаємодії як театральної вистави І. Гофман: “Вистава” кожного індивіда – самопрезентація – бажання залишити особливе враження про себе у свідомості інших

Це процес управління враженнями, який включає: Виставу – передачу інформації за допомогою одежі, предметів, голосу та окремих жестів. Невербальну комунікацію – використання замість мови жестів, виразу обличчя, рухів тіла, гримас. Ідеалізацію – намагання ідеалізувати наміри поведінки. Ніяковість і такт – можливість накладки і допомога людині “зберегти своє обличчя” (А. Лінкольн: “такт – це вміння описати інших такими, якими вони себе бачать”) Мову і гумор

У. Шекспір: Весь мир – театр, В нем женщины, мужчины – все актеры, У них свои есть выходы, уходы, И каждый не одну играет роль

До зустрічі!