Тема 5. Орієнтування на місцевості за картою. Заняття

Тема 5. Орієнтування на місцевості за картою. Заняття 1. Орієнтування на місцевості за картою. ВІЙСЬКОВА АКАДЕМІЯ кафедра тактики

Навчальні цілі: 1. Ознайомити курсантів із способами орієнтування на місцевості за картою. 2. Поглибити навички з нанесення на карту цілей, орієнтирів та елементів бойового порядку різними способами. 3. Підготуватися до практичного польового заняття. Вид заняття: групове заняття Час: 2 години (90 хв.)

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Способи орієнтування карти. 2. Способи визначення точки стояння. 3. Нанесення на карту цілей, орієнтирів та елементів бойового порядку. Література: 1. С.Г. Шмаль. Військова топографія. Київ 1998. Розділ 12. 2. А.А. Псарев, А.Н. Коваленко. Топографическая подготовка командира / Учебное пособие. М.: Воениздат, 1989 г. 224 с.

1. Способи орієнтування карти Орієнтувати карту - це означає розвернути її так, щоб лінії місцевості співпадали з лініями карти або ж були паралельними до них. Визначають наступні способи орієнтування карти: а) по лінії місцевості (лінійним орієнтиром); б) за напрямком на орієнтир, в) за компасом; г) за небесними світилами. По лінії місцевості . Карту повертають у горизонтальній площині так, щоб лінія умовного знака місцевого предмета на карті, наприклад, дороги, співпала з напрямком самого предмета на місцевості, а зображення всіх об'єктів, розміщених праворуч та ліворуч від неї, знаходилися б з того ж боку, що й на місцевості.

За напрямком на орієнтир. Цей спосіб застосовується в тому випадку, коли точка стояння вже відома і з неї видно орієнтир, який позначено на карті. Карту повертають у горизонтальній площині так, щоб напрямок з точки стояння на орієнтир співпав з відповідним напрямком на місцевості. Для точнішого орієнтування карти до цих точок прикладають лінійку і по ній візують на орієнтир.

За компасом. Спосіб застосовують, як правило, на місцевості, складній для орієнтування (ліс, хуртовина, туман, будь-яка невідповідність карти місцевості тощо). Для приблизного орієнтування компасом визначають напрям на північ, а потім карту повертають таким чином, щоб верхню сторону рамки було також спрямовано на північ. Більш точно карту орієнтують за величиною магнітного схилення, або за величиною поправки напряму. Як це зробити ????

1. ∆  = (2012 – 1993)∙ (+0° 02’) = 19 ∙ (+0° 02’) = +0° 38’  = (+6° 15’)+(+0° 38’) = +6° 53’ 2. А = Ам + ( ± ) Кут між геодезичним меридіаном даної точки і її магнітним меридіаном, направленим на північ, називається схиленням магнітної стрілки або магнітним схиленням Рішення 1. ∆  = (2012 – 1993)∙ (+0° 02’) = 19 ∙ (+0° 02’) = +0° 38’ 2. ПН =[(+6° 15’)+(+0° 38’)] – (- 2° 21’ ) = +9° 14’ 3. а = Ам + ( ± ПН) За компасом карту орієнтують: за величиною магнітного схилення, або за величиною поправки напряму

2. Способи визначення точки стояння Спосіб визначення точки стояння підбирають залежно від характеру місцевості, умов видимості, наявності часу, а також точності з якою необхідно визначити цю точку. Точку стояння можна визначити: а) окомірно за найближчими орієнтирами; б) за відстанню, яку виміряну; в) способом перпендикуляра; г) способом створів; д) зворотною засічкою; е) способом Болотова; є) за прямокутними координатами (при використанні координатора і курсопрокладника).

- ОКОМІРНО ЗА НАЙБЛИЖЧИМИ ОРІЄНТИРАМИ точку стояння визначають на середньопересіченій місцевості коли точка стояння знаходиться поблизу від об'єкта місцевості, який зображено на карті. Для цього орієнтують карту, намічають 2-3 найближчих орієнтири і визначають окомірно відстань до них. За визначеними відстанями, враховуючи напрямки, наносять точку стояння. Визначення точки стояння

Д = 1330 м. Д = 945 м. Д = 1570 м. R = 3.14 cм. R = 2.66 cм. R = 1.89 cм. Масштаб 1: 50 000 За відстанями, які виміряні

ЗА СТВОРОМ І ЛІНІЙНИМ ОРІЄНТИРОМ. Знаходячись на лінійному орієнтирі та в створі з двома орієнтирами, проводять на карті пряму через умовні знаки цих орієнтирів до перетину з лінійним орієнтиром. Точка перетину лінії створу і лінійного орієнтира і буде точкою стояння. ЗА СТВОРОМ І БОКОВИМ ОРІЄНТИРОМ. Карту орієнтують за лінією створу і прикладають лінійку до умовного знака бокового орієнтира (окремого дерева), візують на нього і креслять за допомогою лінійки пряму до перетину з лінією створу. На перетині цієї прямої з лінією створу і буде точка стояння.

ЗВОРОТНЯ ЗАСІЧКА ЗА ДВОМА-ТРЬОМА ОРІЄНТИРАМИ. Спосіб застосовується переважно на відкритій місцевості, бідній на орієнтири, коли визначено три (принаймні два) орієнтири. За можливістю, варто використовувати орієнтири, найближчі до точки стояння. Карту ретельно орієнтують за компасом, прикладають лінійку до умовного знака одного з орієнтирів на карті і направляють її в бік того ж орієнтира, а потім креслять лінію від орієнтира на себе. Не порушуючи орієнтацію карти, так само креслять напрями від другого і третього орієнтирів. Перетин напрямів трьох орієнтирів, як правило, утворює трикутник помилок, центр якого і буде точкою стояння. Якщо сторона трикутника помилок більша за 2 мм, тоді засічку повторюють.

α = 245˚ α = 119˚ α = 215˚ Х=? У=? Н=? 171.8 (6610) 197.1 (6508) 214.3 (6507) На выс. з відм. 214.3 (6507) αзв = 245˚- 180˚= 65˚ На выс. з відм. 197.1 (6508) αзв = 215˚- 180˚= 35˚ На выс. з відм. 171.8 (6610) αзв = 119˚+ 180˚= 299˚ Засічка по зворотним дирекційним кутам

Зворотня засічка αзв = 65˚ αзв = 35˚ αзв = 299˚ Х = 66550 У = 09450

Зворотня засічка Х = 66545 У = 09450