Тема 5. Гармонізація регулювання загальних положень договірного права

Тема 5. Гармонізація регулювання загальних положень договірного права

План Поняття та види договорів. Концепції розуміння договору Принципи договірного права: свободи договору, добросовісності, розумності 3. Форма договору 4. Тлумачення договорів

Нормативні акти Римська конвенція 1980р була замінена РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ (ЄС) № 593/2008 від 17 червня 2008 року про право, що застосовується до договірних зобов’язань (Рим І). Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі продажу товарів від 11 квітня 1980 року (КМКП) Принципи Європейського договірного права (PECL) Acquis – Принципи (Acquis Principles – ACQP) Проект спільних точок зору(DCFR) Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА Звід CENTRAL (Center for Transnational Law- Центр транс національного права) Керівні принципи Європейського договірного права (Guiding principles of European Contract law)

1. Поняття договору Договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обовязків

2.3. Концепції поняття договір в приватному праві Концепція домовленості Концепція юридичного факту Концепція зобов'язання (правовідношення) Концепція обіцянки

2.4. Концепції поняття договір в публічному праві Концепція джерела права Концепція адміністративного акту Концепція форми управління

Види договорів договори в сфері інтелектуальної або промислової власності, дистриб’юторські договори, франчайзингу факторингу страхування договорів перевезення Торгові (комерційні договори) Споживчі договори Фінансового лізингу Інвестиційні договори

Види договорів Поіменовані договори, що належать до певних договірних типів, та втялюють певні правочини і чиї характеристики встановлені ЦК Непоіменовані договори, чиї характеристики не встановлені законодавством, але які регулюються загальними принципами договірного права Міжнародні конвенції та принципи не вживає наведені поняття, але може йтись мова про «спеціально врегульовані», «змішані договори»

Принципи Свободи договору Добросовісності та чесного ведення справ

Принцип свободи договору в різних джерелах КМКП: Розуміється як свобода обирати правові норми, що регулюють договір купівлі-продажу (проблема у виборі таких норм, а також свобода форми договору Монреальська конвенція (про міжнародні перевезення): відмовитись від укладення договору відмовитись від засобів захисту; встановити умови, що не суперечать даній конвенції

Принцип свободи договору в різних джерелах PECL: прямо закріплений – сторони можуть укладати договір і визначати його зміст відповідно до вимог чесності та добросовісності, а також імперативних норм встановлених цими принципами; непрямо – визначати місце виконання договору, час виконання зобов'язання, валюту платежу, на переддоговірній стадії

Принцип свободи договору в різних джерелах УНІДРУА: укладати чи визначати його зміст; свободу форми договору; змінювати та припиняти договір; свобода ведення переговорів DCFR: визначити зміст, з урахуванням будь-яких застосованих імперативних норм, обирати контрагента; визначати зміст договору, а також змінювати та припиняти його

Обмеження принципу свободи в різних міжнародних джерелах КМПК: звичаями про які домовились сторони; звичаями про сторони знали чи мали знати, і які в міжнародній торгівлі широко відомі і постійно додержуються в договорах такого роду; практикою, яку вони встановили у своїх відносинах DCFR: будь-які застосовувані імперативні норми (ст ІІ- 1:102); імперативні норми DCFR (ст ІІ- 1:102); добросовісність та чесне ведення справ

Обмеження принципу свободи в різних міжнародних джерелах PECL: добросовісністю і чесним веденням справ; імперативними нормами PECL; імперативними нормами національного права, що застосовується до договору; імперативними нормами національного та міжнародного права, які згідно з відповідними нормами міжнародного права застосовуються незалежно від права, що регулює договір (дотримання публічного порядку)

Обмеження принципу свободи в різних міжнародних джерелах УНІДРУА: імперативними нормами національного, міжнародного чи наднаціонального походження, які підлягають застосуванню в силу відповідних норм міжнародного приватного права (ст.1.4.); імперативними положеннями Принципів (ст. 1.5.); добросовісністю та чесним веденням справ у міжнародній торгівлі (ст 1.7.)

Принцип добросовісності. Поняття добросовісності Добросовісність це система уявлень про норму поведінки, щодо набуття, здійснення, захисту та виконання своїх обов'язків, яка склалась у суспільстві та визнана законом, звичаями чи судовою практикою. «Недобросовісність» є поняттям негативним відносно поняття «добросовісність»

Принцип добросовісності (Керівні принципи) Як загальний обов'язок сторін договору Принцип виконання договірних зобов'язань Обов'язок співпрацювати (DCFR не включає в зміст пр-пу добросовісності та чесного ведення справ та розуміє не як обов'язок, а як зобов'язання. Це дає право на забезпечення та захист) Обов'язок діяти узгоджено

Принцип добросовісності (принципи УНІДРУА) Сприймається як загальний обов'язок діяти відповідно до добросовісності та чесного ведення справ (при укладенні договору, при визначенні змісту договору) Спеціальна норма в якій проявляються права та обов'язки сторін договору (при виконанні договору, реалізації прав сторін договору)

Принцип добросовісності та чесне ведення справ (PECL) Покликані забезпечувати дотримання стандартів порядності, чесності, розумності, але суди держав членів ЄС тлумачать, доповнюють та корегують принцип добросовісності враховуючи принцип справедливості як то вимагає кожна конкретна справа

Принцип добросовісності та добросовісності та чесне ведення справ (DCFR розрізняє) Принцип добросовісності -- «розумного очікування» Добросовісності та чесного ведення справ – «стандарт поведінки, яка характеризується чесністю, відкритістю, та увагою до інтересів сторони» Загальний обов'язок: добросовісно та чесно вести справи виконуючи зобов'язання, реалізуючи право на виконання, використовуючи способи захисту від невиконання або реалізуючи право припинення зобов'язання або договірного відношення

Принцип добросовісності та добросовісності та чесне ведення справ (DCFR ) Спеціальні положення: обов'язок не вести переговори без справжнього наміру досягти згоди з іншою стороною (ст.ІІ- 3:301DCFR ); не розголошувати конфеденційну інформацію, отриману від іншої сторони під час переговорів (ст.ІІ- 3:302 DCFR ); не експлуатувати несправедливо залежність або слабкість іншої сторони (ст.ІІ- 7:207 DCFR ); право на виправлення неналежного виконання (ст. ІІІ-3:201DCFR); на відмову від виконання, якщо це сприйчиніть нерозумні зусилля та витрати (ст. ІІІ-3:302 (3)(b) DCFR ) та ін.

3.1. Загальні вимоги форми договору Будь-якої обов'язкової форми не вимагається. Якщо законом вимагається письмова форма, вимоги щодо письмової форми можуть вважатись дотриманими у тому випадку, якщо електронний зв’язок може виконувати ту саму функцію, що й паперове повідомлення. Такими функціями є можливість збереження (отримання) повідомлень їх розуміння та сприйняття

3. Форма договору в КМКП Письмова форма або будь-яка інша форма, якщо хоча б одна з сторін має своє комерційне підприємство у такій державі Поняття «письмова форма» не розкривається , але у ст. 13 КМКП зазначено, що під письмовою формою розуміють повідомлення телетайпом та телеграфом. Див. ЦКУ ст.205-209, 639

Форам договору ЗУ «Про міжнародне приватне право» 1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. 2. Форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, - права України. 3. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Форма договору в Принципах УНІДРУА Стаття 1.2. Сторонами може бути обрана будь-яка форма договору. Існування договору, заяви чи будь-якого іншого акту може бути доведено у будь-який спосіб, включаючи свідчення свідків.

Нормативні акти (використання електронних повідомлень) ЗУ Про електронні документи та електронний документообіг //ВРУ, 2003, N 36, ст.275; ЗУ Про електронний цифровий підпис //ВРУ, 2003, N 36, ст.276 Нью-Йорська Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах, 2005 року.

3.2. Форма договору Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в МД 1. Конвенція не вимагає складення чи підтвердження повідомлення чи договору в будь-якій конкретній формі. 2. У випадках коли закон вимагає для повідомлення чи договору письмової форми або передбачає настання певних наслідків у випадку її відсутності ця вимога вважається виконаною шляхом представлення електронного повідомлення , якщо інформація яка в ньому міститься є доступною для її наступного використання.

3.2. Форма договору Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в МД Конвенція не вимагає обовязкового підписання договору сторонами. Якщо закон вимагає такого підписання може бути використаний будь-який спосіб для ідентифікації тіє сторони, відносно якої стосується інформація що міститься у повідомленні. Ідентифікація може бути здійснена будь-яким способом, тобто співставлення електронного повідомлення і дійсної цілі з урахуванням всіх обставин та відповідних домовленостей, фактична демонстрація. Додаткові докази тощо

4. Тлумачення міжнародних договорів Загальні вимоги тлумачення: Врахування міжнародного характеру Цілі міжнародних договорів Необхідність сприяти однаковому застосуванні принципів при тлумаченні договорів Неможливості застосування національних стандартів, беруться до уваги тільки в тій мірі, якою сприймають ся різними правовими системами Сприяння чесній діловій практиці Сприяння правовій визначеності

4.1. Тлумачення договорів згідно КМКП Суб'єктивний та об'єктивний критерії тлумачення. Суб'єктивний критерій полягає у тлумаченні заяв та поведінки сторін (умов договору) «відповідно до наміру сторони, якщо інша сторона знала або не могла не знати, яким був цей намір (справжній намір, але без психологічного дослідження)». Намір має бути виражений стороною так щоб інша сторона могла про нього знати Об'єктивний критерій застосовується згідно з тим розумінням, яке мала б розумна особа, котра виступає в тій самій якості (вид діяльності, типові форми, досвід попередніх стосунків між тими самими сторонами), що й інша сторона за аналогічних обставин

Тлумачення договорів згідно з принципами УНІДРУА (1) Розрізняють тлумачення: заяв та іншої поведінки договору, яке має два правила: Відповідно до спільного наміру сторін (ст.4.1. УНІДРУА) Згідно із значенням, яке аналогічні сторонам розумні особи надавали б договору в таких самих обставинах (ст.4.1. УНІДРУА) Застосовується коли перше не може бути застосоване

Тлумачення договорів згідно з принципами УНІДРУА (2) Рекомендується брати до уваги такі істотні обставини (ст. 4.3. УНІДРУА): 1)попередні переговори між сторонами; 2) практику, яку сторони встановили у своїх взаємовідносинах; 3) поведінку сторін після укладення договору; 4) характер та мету договору; 5) загальноприйняті у відповідній галузі підприємницької діяльності значення слів та виразів; 6) звичаї

Тлумачення договорів згідно з принципами УНІДРУА (3) Заяви та інші дії тлумачаться: 1)згідно з намірами цієї сторон, якщо інша сторона знала або не могла не знати про ці наміри(ст. 4.2. УНІДРУА) 2) згідно із значенням, яка розумна особа, яка діє у тій самій якості, що й інша сторона, надала б їм у тих самих обставинах

Тлумачення договору відповідно до PECL Критеріями тлумачення виступають: Спільний намір сторін (ст. 5:102); Намір однієї із сторін (ст. 5:101); Значення яке б надали схожі зі сторонами розумні особи за аналогічних обставин (ст. 5:101)

Тлумачення договору відповідно до PECL (2) Спільний намір сторін означає врахування: 1) обставин за яких договір укладався, вкл. попередні договори; 2) поведінку сторін в тому числі після укладення договору4 3)природу та мету договору; 4) тлумачення яке вже було надано сторонами щодо аналогічних положень, а також практику, що склалась між ними; 5) значення що зазвичай надається умовам та формулюванням в даній сфері, а також тим які вже були надані; 6) звичай; 7) вимоги добросовісності та чесної ділової практики

Тлумачення договору відповідно до PECL (3) Загальні правила тлумачення: пріоритет узгоджених умов; У випадку сумніву щодо значення спеціально не узгодженої умови договору, перевага надається тлумаченню, що протилежне інтересам сторони, яка його запропонувала; умови договору мають тлумачитись у контексті всього договору; перевага надається тлумаченню, згідно з яким умови договору є правомірними, а не навпаки при мовній розбіжності, перевага надається тлумаченню згідно із першопочатковою версією договору

Тлумачення договору відповідно до DCFR Правила тлумачення договорів, що були встановлені в PECL були перенесені до DCFR (мають відмінності у ст.ІІ-8:102; 8:104; 8:105; 8:107) Д/З В принципах переважає підхід «спільний намір сторін» в ЦКУ перевага надається буквальному тлумаченню слів