Тема № 4: “ Психолого — педагогічні

Тема № 4: “ Психолого — педагогічні основи формування військового колективу. ””

Заняття № 1 “ Психолого – педагогічні основи формування військового колективу. “ Навчальна та виховна мета : 1. Ознайомити студентів з сутністю та структурою військового колективу, його характеристикою та особливостями , поняттям соціально — психологічного клімату в підрозділі. 2. Формувати погляди щодо роботи командира по згуртуванню військового колективу. 3. Виховувати розуміння необхідності керівництва військовим колективом та попередження виникнення негативних явищ в підрозділі.

Навчальні питання • 11. Поняття про групу, колектив. Сутність та соціально – психологічна структура військового колективу. • 2. 2. Соціально — психологічний клімат колективу. Робота командира щодо подолання конфліктів та згуртування військового колективу. • 3. Колективна думка: механізм її виникнення та формування, методи вивчення. Колективний настрій та традиції у військовому колективі.

Перше навчальне питання : “ Поняття про групу, колектив. Сутність та соціально – психологічна структура військового колективу. ” • Групою прийнято називати те чи інше об’єднання людей. • Групи розрізняють у залежності від: • а ) близькості та глибини відносин, що складаються – первинні (контактні; макрогрупи і мікрогрупи ; ) • б) принципів та способів створення – офіційні і неофіційні ; реальні і умовні; • в) ознак відношення особистості до норм – референтні.

Первинна група 5 • це відносно стійке, невелике за складом, пов’язане загальною метою об’єднання людей, в якому здійснюється безпосередній контакт між його членами. Всі, хто входить в неї, знають один одного особисто. Розмір первинної групи не може бути менш двох людей, але не більше 30 -40 людей. Такі об’єднання, як сім’я, виробнича бригада, екіпаж космічного корабля, танка, взвод, можливо розглядати як первинні групи.

Неофіційна група • виникає на основі єдиної спрямованості психологічної мотивації – симпатії, близькості поглядів, переконань, визнання авторитетності, компетентності окремих особистостей.

Реальна група 7 • – фактично існуюче об’єднання людей з реальними зв’язками і взаємовідносинами його членів, з метою і завданнями. Вона може існувати короткочасно або тривало, бути чисельно великою або невеликою.

Референтна (еталонна) група • – це реально існуюча або уявна група, погляди, норми якої служать зразком для особистості.

9 • єдність мети і волі колективу, які є соціально-корисні; • соціально-моральна спільність; • співробітництво і взаємодопомога; • керівництво в управлінні колективом; • демократизм і гуманізм у взаєминах людей; • дисципліна, в основі якої лежить усвідомленість обов’язку і почуття відповідальності перед колективом. Головними ознаками колективу є:

колективи підрозділяються на елементарні, первинні і основні. 10 Р i = Р + (X i – X) • Елементарним колективом називається група людей, які об’єднанні в єдине соціальне ціле на основі найбільш головних ознак колективу. До елементарних колективів можливо віднести бригаду, ланку, взвод. • Первинним колективом називається такий колектив, в якому окремі його члени діють у постійному діловому, дружньому, побутовому об’єднанні. Первинний колектив – виробничий цех, рота тощо. • Основний колектив пов’язує людей не стільки у дружньому та побутовому відношенні, скільки у діловому і професійному. Основним колективом є школа, завод, військова частина (бригада, полк, окремий батальйон тощо).

Військовий колектив 11 • – високоорганізована група озброєних людей, які об’єднані на основі загального військового обов’язку для сумісного рішення завдань, оволодіння військовою справою, підтримання бойової готовності і ведення збройної боротьби з ворогом за інтересів Батьківщини.

12 • соціальна рівність солдатів і офіцерів, їх соціальна захищеність, загальнолюдська мораль, національна рівноправність; • особлива мета діяльності – збройний захист Батьківщини; • об’єднання за родом колективної діяльності, що пов’язана з подоланням труднощів і небезпек, з обслуговуванням зброї та бойової техніки; • виняткова чіткість і статутна визначеність його організації; • в бою колектив виконує завдання силою зброї і бойової техніки, застосовуючи до агресора насильство; • відносна стабільність, тривалість і безперервність перебування особистості у колективі; • різнорідність складу (різні професії, постійний і перемінний склад тощо); • відокремленість і своєрідність побуту солдат і офіцерів. Військовий колектив має свої особливості:

три основні стадії розвитку військового колективу 13 • 1. Номінальний колектив (формальне об’єднання людей). • 2. Колектив, який формується (свідоме об’єднання людей). • 3. Згуртований колектив (об’єднання однодумців).

Перша, початкова стадія розвитку • характеризується тим, що більшість воїнів свідомо відносяться до служби і дисципліни, чітко уявляють свої обов’язки і мету діяльності, орієнтуються на єдину систему духовних цінностей.

На другій стадії розвитку • в основному завершується процес взаємного вивчення, встановлюються товариські взаємовідносини між воїнами.

Третя стадія розвитку • може бути названа стадією соціальної і бойової зрілості. Колектив досягає єдності волі і дій, знань і переконань, інтересів і ціннісних орієнтації.

Соціально-психологічна структура військового колективу включає: • Міжособистісні взаємовідносини. • Колективну (громадську) думку. • Колективний настрій. • Колективні традиції.

Міжособистісні взаємовідносини • це різні форми і види спілкування особистостей у колективі в процесі їх сумісного життя і діяльності. • Службові (статутні) відносини проявляються в процесі взаємодії військовослужбовців під час рішення навчальних, господарчих і бойових завдань.

Друге навчальне питання : • Стан колективу, що характеризується рівнем соціального сприйняття і мірою задоволеності його членів різними сторонами спілкування і взаємодії, прийнято називати соціально-психологічним кліматом.

Соціально-психологічний клімат • має таку особливість, як неадекватність індивідуальних і групових психічних станів. Істотний вплив на соціально-психологічний клімат роблять управлінська діяльність командира, стиль керівництва, його особистісні якості.

Найбільш сприятливий клімат • установлюється тоді, коли методи керування позитивно сприймаються колективом. Якщо вимогливість керівника викликає групову незадоволеність через недисциплінованість окремих солдатів, процвітання кругової поруки, то • такий тип соціально-психологічного клімату називається відстаючим.

Експрес-методика «Клімат» • Експрес-методика «Клімат» призначена для вивчення соціально-психологічного клімату (атмосфери) у військовому ко лективі як якісної сторони внутрішньо — групових стосунків, що сприяє, або ж заважає ефективній спільній діяльності членів військового колективу. Вона є варіантом «Експрес-методики» О. С. Михайлюка та А. Ю. Шалито (Санкт-Петербурзький Університет), який адаптований до умов військової діяльності Є. М. Потапчуком (кафедра педагогіки та психології Національної Академії оборони України).

Природа, сутність, структура та причини виникнення конфлікті вв. . • Конфлікт (від лат. cоnfliktus – зіткнення) розглядається в психології як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів або суб’єктів взає модії. • В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, коли позиції сторін з якогось приводу протилежні щодо мети й засобів її досягнення за даних умов, їх інтереси, бажання, захоплення не лише не збігаються, а й принципово різні.

Соціальна психологія класифікує конфлікти за такими групами: • — за сферою проявлення : діло ві (між начальником і підлеглим, а також рівними за посадами) і емоційні (високі емоційні, помірні, без особливих емоцій); • — за формою проявлення : внутрішньо особистісні, між групові, між особистістю і групою; • — за масштабами : масштабні ( коли конфлікт охоплює всіх, хто знаходиться в його зоні) і парні конфлікти (між двома особами або групами); • — за тривалістю : короткочасні (внаслідок взаємного непорозуміння або помилки) і затяжні (внаслідок глибокої морально-психологічної травми або об’єктивної конфліктної ситуації);

Соціальна психологія класифікує конфлікти за такими групами продовження • — за мотивами : комплекс протиріч, що приводять до конфлікту (протиріччя між новаторством і консерватизмом; відстоювання інтересів групи при ігноруванні загальних інтересів; егоїстичні прагнення, кар’єризм тощо); • — за ступенем впливу на особистість та колектив : ті, що дратують колектив дрібними сутичками, та ті, що руйнують колектив.

Найбільш характерними ознаками конфліктних ситуацій у військових колективах можуть бути: • — факти ухилення від виконання вказівок, розпоряджень начальників; • — невдоволення на адресу співслужбовців, взаємна або одностороння образа, завдана словом або фізично; • — негативні судження про життя, діяльність посадових осіб; • — різка зміна ставлення до служби, співслужбовців; • — замкнутість, пригніченість окремих військовослужбовців; • — факти приниження гідності людини в офіційній і неофіційній обстановці; • — формальна організація виховної роботи, відсутність турботи про підлеглих; • — навмисне зниження або підвищення вимогливості до підлеглих тощо.

РОБОТА КОМАНДИРА ЩОДО ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ ТА ЗГУРТУВАННЯ ВІЙСЬКОВО ГО ГО КОЛЕКТИВ УУ. . • З метою попередження можливих конфліктних явищ у військовому колективі командирам необхідно постійно враховувати та вивчати міжособистісні стосунки підлеглих. Це дасть змогу прогнозувати взаємини у військовому колективі й впливати на формування згуртованості особового складу підрозділу.

Динаміку розвитку і розв’язання конфлікту структурно можна представити як такі взаємопов’язані етапи : : • 1. Виникнення конфліктної ситуації між взаємодіючими людьми, групами, колективами. • 2. Подальше посилення взаємної напруги. • 3. Виникнення умов, які створюють конфлікт. • 4. Настання, вибух самого конфлікту. • 5. Розв’язання конфлікту або ускладнення конфліктної ситуації.

методики щодо попередження різноманітних конфліктів • найбільш ефективною, неодноразово перевіреною практикою є наступна: • 1. Аналіз приводу причини конфлікту. З’ясовуючи ці причини, необхідно визначити зону службової або позаслужбової конфліктності і в першу чергу вирішити службовий конфлікт. • 2. Профілактика конфліктних ситуацій. Конфлікт легше попередити, ніж усунути.

Під згуртованістю військового колективу розуміють єдність думок, уявлень, оцінок, позицій і відношення військовослужбовців до найбільш значимих факторів, явищ, що стосуються життя частини та окремих воїнів. Згуртованість військового колективу виступає одночасно показником і результатом досягнення конкретного рівня розвитку групової психології.

Напрями роботи командира по згуртуванню військового колективу: • виховний вплив командира повинен бути службово — орієнтованим та відповідати Статутним вимогам; • командир повинен приділяти постійну увагу усім підлеглим, здійснювати у вихованні індивідуальний підхід; • робота по згуртуванню військового колективу повинна включати заходи по попередженню зародження в ньому негативно спрямованих груп, негативного лідера, прояв нездорових настроїв, закріплення хибних думок, оцінок; • врахування соціально – психологічних явищ, які мають місце в колективі; • цілеспрямований вплив на суспільну свідомість, на психологію колективу з метою створення здорової , згуртовуючої моральної атмосфери.

Третє навчальне питання : • Колективна (громадська) думка – це сукупне оціночне судження, яке висловлює ставлення колективу до різних подій і явищ в житті суспільства, Збройних Сил, підрозділу, поведінки, вчинків, діяльності кожної людини в ньому.

Метод спостереження • дозволяє командиру отримати найбільш оперативну інформацію. При цьому він систематично вивчає групову діяльність військовослужбовців з метою виявлення та аналізу фактів, які характеризують військовий колектив (форми, частоту і зміст міжособистісних стосунків; розподіл “ролей” серед військовослужбовців; формування колективних норм поведінки, відношень, думок та настроїв; канали розповсюдження офіційної і неофеційної інформації; наявність традицій, ритуалів тощо. )

Опитування • дозволяє отримати інформацію про військовий колектив від військовослужбовців шляхом постановки перед кожним з них певних запитань (інтерв’ю) або шляхом опосередкованої соціально-психологічної взаємодії

Аналіз результатів групової діяльності • (підсумки виконання навчально-бойових та інших задач, стан військової дисципліни тощо) дає можливість командиру по конкретним результатам в різні періоди життєдіяльності військового колективу характеризувати його та зміни, які в ньому проходять.

Колективні настрої • це сумісні переживання тих чи інших подій, фактів, а також схожі емоційні стани, що оволоділи на деякий час усім колективом (або його частиною) і впливають на його життя і діяльність. Настрої – найбільш рухомий елемент психології. Виникаючи у одних людей, вони можуть швидко розповсюджуватися на інших. Колективні настрої хоча й складаються з настроїв окремих людей, але не виявляють собою простої механічної суми індивідуальних настроїв.

Причини колективних настроїв: • 1. Об’єктивні: характер взаємовідносин, рівень згуртованості колективу; умови діяльності колективу; результати діяльності військовослужбовців; стиль керівництва колективом. • 2. Суб’єктивні: характер поточних почуттів і емоцій; переконання, погляди, оцінки подій; відношення до дійсності; індивідуальні особливості особистості (темперамент, схильності до занепокоєння, характер претензій, здібності тощо).

Настрій колективу або групи можливо оцінювати • Позитивний настрій (“ мажор ”) містить у собі такі емоції і почуття, як задоволеність, бадьорість, наснага, оптимізм, радість, почуття професійної гордості, почуття прекрасного, любові до Батьківщини, щастя. • Негативний настрій (“ мінор ”) характеризується незадоволеністю, невпевненістю, песимізмом, зневірою, нудьгою, депресією, злістю, розпачем, дратівливістю, гнівом, страхом, панікою. Найчастіше негативний настрій виникає в результаті небезпечних ситуацій, стресів і потрясінь.

Моральний стан військового колективу • це діюча частина морально-психологічного потенціалу, наявні духовні сили військовослужбовців, ступінь їх мобілізованості на виконання конкретного бойового завдання, морально-психологічний фактор досягнення перемоги.

Психологічний стан військового колективу • — це стан психології військового колективу, стан психіки військовослужбовців, що його утворюють на даний час, в конкретних обставинах, який виявляється в бойовій (службовій) активності військовослужбовця їх готовності до бойових дій.

Морально-психологічний стан військовослужбовців • — це соціальне обумовлене явище, що виникає як відображення у свідомості військовослужбовців політичних, ідеологічних, економічних, соціальних, службових (військових) і психологічних відносин, обумовлених тісною взаємодією двох важливих факторів: морального та психологічного. Цей стан відображає ступінь морально-психологічної готовності особового складу до реалізації цілей військової діяльності і вимог командування, а також морально-психологічної стійкості в умовах впливу дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Керівництво морально – психологічним станом військового колективу — • це комплекс цілеспрямованого впливу на формування соціально-психологічних явищ і процесів на різних структурних рівнях колективу з метою встановлення в ньому психологічної рівноваги, яка висвітлює здоровий морально-психологічний стан. • Згідно всіх керівних документів офіцер з гуманітарних питань є ключовою фігурою у визначенні та підтриманні на належному рівні морально-психологічного стану військових колективів. Рівень МПС військового колективу є основним критерієм оцінки виховної роботи та морально-психологічного забезпечення в частині.

Традиції та їх роль у формуванні військового колективу. . • Колективні традиції – це норми і правила життя, поведінки воїнів, їх ставлення до військової діяльності, які виступають у вигляді соціально-психологічних регуляторів і передаються з покоління в покоління.

Бойові традиції • – це історично складені правила і звичаї, що збуджують воїнів зразково і з гідністю виконувати свій обов’язок перед Батьківщиною. Найбільш міцними традиціями є, вірність Військовій Присязі, Бойовому Прапору і своєму військовому обов’язку, постійна готовність захистити командира і надати допомогу товаришу, героїзм, любов до свого роду військ, бойової спеціальності, своєї частині, гордість за бойові заслуги, успіхи частини, підрозділу і належність до них.