ТЕМА 2. УКРАЇНСЬКЕ С УСПІЛЬСТВО НА ЕТАПІ ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ

Скачать презентацию ТЕМА 2. УКРАЇНСЬКЕ С УСПІЛЬСТВО НА ЕТАПІ ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ Скачать презентацию ТЕМА 2. УКРАЇНСЬКЕ С УСПІЛЬСТВО НА ЕТАПІ ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ

25-tema_2._polysyko_litovsyka_doba.ppt

  • Количество слайдов: 50

>ТЕМА 2.  УКРАЇНСЬКЕ С УСПІЛЬСТВО НА ЕТАПІ ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ДОБИ  (ХІV-ХVІ СТ.) ТЕМА 2. УКРАЇНСЬКЕ С УСПІЛЬСТВО НА ЕТАПІ ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ДОБИ (ХІV-ХVІ СТ.)

>План 1. Основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і План 1. Основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українських земель. 2. Польська експансія на українські землі. Унії. 3. Політичний, соціально-економічний та правовий статус українських земель у складі Речі Посполитої.

>І етап (1340—1362) —  «оксамитове» литовське проникнення   Литовське князівство розпочало своє І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга (1230—1263). Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи Гедиміна (наступника Міндовга) (1316—1341) — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель

>І етап (1340—1362) —  «оксамитове» литовське проникнення Яскравим виявом зміцнення литовських позицій на І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення Яскравим виявом зміцнення литовських позицій на звхідноукраїнських землях чстало те, що після раптової смерті Юрія II Болеслава на княжому столі Волині закріпився син Гедиміна Любарт, який номінально вважався і галицько-волинським князем. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.

>І етап (1340—1362) —  «оксамитове» литовське проникнення Наступник Гедиміна Ольгерд (1345—1377) чітко формулює І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення Наступник Гедиміна Ольгерд (1345—1377) чітко формулює основне завдання: «Вся Русь просто мусить належати литовцям». Витіснення татарських ханів сприяло поступовій інкорпорації (включенню) Чернігово-Сіверщини, Київщини, Переяславщини до складу Литовської держави. Після перемоги 1362 р. над татарами на березі р. Сині Води (притока Південного Бугу) до сфери литовського впливу потрапило і Поділля.

>І етап (1340—1362) —  «оксамитове» литовське проникнення Дії литовців на теренах України не І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення Дії литовців на теренах України не мали характеру експансії, схожої на завоювання монголів. Литовська влада була м'якшою, толерантнішою, ніж татарська. На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність.

>І етап (1340—1362) —  «оксамитове» литовське проникнення Збройне протистояння в боротьбі за українські І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення Збройне протистояння в боротьбі за українські землі відбувалося переважно між литовцями та іншими чужинцями — претендентами на спадщину Київської Русі. Місцеве населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору, або ж підтримувало утвердження литовського правління, яке витісняло золотоординське. О. Субтельний назвав процес збирання українських земель Литвою «проникненням, включенням, приєднанням».

>II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Асиміляція литовців, розчинення їх у потужному слов'янському II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Асиміляція литовців, розчинення їх у потужному слов'янському етнічному масиві, «ослов'янення» литовських правителів у другій половині XIV ст.

>II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Майже до кінця XIV ст. Велике князівство II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Майже до кінця XIV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб'єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Збереглася стара система управління, у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів.

>II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Факти:  розширення сфери впливу руського православ'я II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Факти: розширення сфери впливу руського православ'я на терени Литовської держави; утвердження «Руської правди» державною правовою основою; визнання руської мови офіційною державною мовою; запозичення литовцями руського досвіду військової організації, будування фортець, налагодження податкової системи, формування структури князівської адміністрації тощо.

>II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Оскільки власне литовські етнографічні землі в цей II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Оскільки власне литовські етнографічні землі в цей час становили лише десяту частину новоствореної держави, литовські правителі, намагаючись втримати під своїм контролем інкорпоровані землі, послідовно дотримувалися правила: «Старого не змінювати, а нового не впроваджувати». Офіційний титул литовського князя розпочинався словами: «Великий князь Литовський і Руський».

>II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Створюється ілюзія продовження давньоруської державності. Проте литовці II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів Створюється ілюзія продовження давньоруської державності. Проте литовці не стали другими варягами. Процес асиміляції завойовників не завершився. Події розгорнулися інакше. Починаючи з правління Ягайла (1377—1392) у Литовській державі дедалі більше набирають силу тенденції централізму У 1385 р. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію, яка докорінно змінює становище південно-західних руських земель.

>Польська експансія на українські землі. Унії. Польська експансія на українські землі. Унії.

>III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. Затиснута між Тевтонським орденом та III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. Затиснута між Тевтонським орденом та Московським князівством, Литва отримала наприкінці XIV ст. від ослабленої Польщі пропозицію: шляхом династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайла об'єднати сили двох держав.

>III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. У 1385 р. було укладено III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. У 1385 р. було укладено Кревську унію, суттю якої була інкорпорація Великого князівства Литовського до складу Польської держави. За умовами унії Ягайло, одружуючись з Ядвігою, отримував титул короля Польщі й зобов'язувався окатоличити литовців та «навік приєднати всі свої землі, литовські та руські, до Корони Польської».

>III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. Городельська унія (1413 р.) - III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. Городельська унія (1413 р.) - нова угода про союз (унію) Польщі й Литви - стала суспільно-політичним наслідком Грюнвальдської битви. Крім Ягайла й Вітовта, її підписали й скріпили своїми печатками по 47 магнатів від кожної із двох держав.

>III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. Остаточна втрата українськими землями у III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. Остаточна втрата українськими землями у складі Литви автономних прав збіглася в часі з піднесенням Московського князівства, яке, консолідуючи навколо себе прилеглі землі, врешті-решт трансформувалося в централізовану Російську державу.

>IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». З поваленням 1480 р. ординського ярма Москва дедалі гучніше та активніше заявляє про себе як про центр «збирання земель Русі», що призвело до так званої Прикордонної війни 1487 – 1494 pp. Початок XVI ст. характеризується особливим загостренням московсько-литовського протистояння. Війни та збройні сутички тривали майже безперервно – у 1500 – 1503 рр., 1507 – 1508 рр., 1512 – 1522 рр., 1534 – 1537 рр.

>IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». під впливом зростаючого соціального гніту, релігійної дискримінації, загрози ополячення та окатоличення в умовах ліквідації залишків автономії в українських землях помітно поширюються проросійські настрої.

>Проросійські настрої. 1. Добровільний перехід під владу Москви деяких князів зі своїми володіннями (Чернігово-Сіверські Проросійські настрої. 1. Добровільний перехід під владу Москви деяких князів зі своїми володіннями (Чернігово-Сіверські князі, Бєлєвські, Воротинські, Новосильські, Одоєвські, Шемячич); 2. Організаціїя змов і повстань: 1481 р. невдала змова Олельковича, Бєльського та Гольшанського з метою вбивства короля Казимира, 1507 р. антилитовське повстання князя М. Глинського на Київщині та Поліссі); втечі та переселення селян до Російської держави та ін.

>Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів Польща і Литва 1569 р. укладають Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі. Починається якісно новий етап їхнього розвитку.

>Люблінська унія 1569 р. Польське королівство («Корона Польська») і Велике князівство Литовське, Руське й Люблінська унія 1569 р. Польське королівство («Корона Польська») і Велике князівство Литовське, Руське й Жмудське («Литва») об’єднувалися в конфедеративну державу Річ Посполита, що означало «Республіка Обох Народів» (проіснувала до третього поділу Польщі у 1795 р.); об’єднання держав очолював виборний король (свого роду довічний президент); глава Речі Посполитої відтепер носив титул «Король Польський і великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жемойтський, Київський, Волинський, Підляшський і Ліфляндський»;

>Люблінська унія 1569 р Республіка Обох Народів» мала єдиний сейм (нижню палату парламенту) і Люблінська унія 1569 р Республіка Обох Народів» мала єдиний сейм (нижню палату парламенту) і єдиний сенат (верхню палату парламенту); вищим органом державного управління був сейм, який складався з сенату (король, вищі адміністративні й духовні особи) та ізб (палат) послів, які обирались на земельних сеймиках (зборах) шляхти.

>Люблінська унія 1569 р сейм мав скликатися один раз на два роки й засідати Люблінська унія 1569 р сейм мав скликатися один раз на два роки й засідати у Варшаві. Він ухвалював закони, а його постанови — «конституції», мали силу на всій території Речі Посполитої.

>Значення Люблінської унії 1. Україна була розірвана більша її частина відійшла до Польщі — Значення Люблінської унії 1. Україна була розірвана більша її частина відійшла до Польщі — Галичина, Холмщина, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина, Підляшшя. За Великим князівством Литовським залишилося тільки Берестейське воєводство. При цьому, частина українських земель перебувала під владою Угорщини, Молдови, Московського царства;

>Значення Люблінської унії 2. Люблінська унія, усуваючи з українських земель литовську владу, знищила також Значення Люблінської унії 2. Люблінська унія, усуваючи з українських земель литовську владу, знищила також рештки українських державних традицій, що зберігалися у формі автономії у Великому князівстві Литовському;

>Значення Люблінської унії українські землі Речі Посполитої були поділені на 6 воєводств: Галицьке, Волинське, Значення Люблінської унії українські землі Речі Посполитої були поділені на 6 воєводств: Галицьке, Волинське, Подільське, Брацлавське. Київське, Белзьке. У подальшому національно-політичне життя України зазнало важких ударів;

>Значення Люблінської унії Вороже ставлення польської шляхти до українського; Полонізація та окатоличення українського населення; Значення Люблінської унії Вороже ставлення польської шляхти до українського; Полонізація та окатоличення українського населення; Широке роздавання землі польським феодалам на Київщині, Брацлавщині, на Задніпров’ї; Посилення соціального та національного гноблення України і піднесення визвольної боротьби українського народу.

>Міжнародні наслідки Люблінської унії  король Сигізмунд-Август затвердив об’єднання герцогства Пруссії із Бранденбургом, що Міжнародні наслідки Люблінської унії король Сигізмунд-Август затвердив об’єднання герцогства Пруссії із Бранденбургом, що означало появу нової німецької держави, яка пізніше відіграла величезну, причому суто негативну роль, в історії як Речі Посполитої, так і Московського царства; було фактичне визнання конфедерації Литви і Польщі з боку інших країн як єдиної держави, не дивлячись на те, що в середині Речі Посполитої існував чіткий поділ на Корону й Литву.

>Отже, перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків У середині Отже, перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків У середині XIV ст. розпочалося м'яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569) вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського люду.

>3. Політичний, соціально-економічний та правовий статус українських земель у складі Речі Посполитої За польсько-литовської 3. Політичний, соціально-економічний та правовий статус українських земель у складі Речі Посполитої За польсько-литовської доби відбулися помітні якісні зрушення, з'явилися нові явища в економічній сфері. Якщо ще у XIV ст. переважала примітивна експлуатація великих природних багатств українських земель, то, починаючи з XV ст., ситуація змінюється. Спочатку в Західній Європі підвищуються ціни на худобу, що викликало її інтенсивний експорт. У цей час саме воли почали певною мірою заміняти гроші.

>Після падіння 1453 р. Константинополя держави, що були традиційними споживачами візантійського зерна (Італія, Франція Після падіння 1453 р. Константинополя держави, що були традиційними споживачами візантійського зерна (Італія, Франція та ін.), переорієнтовують свою торгівлю. Основним перевалочним пунктом зернового експорту стає місто Гданськ на Балтійському морі, що суттєво пожвавлює процес виробництва пшениці у Речі Посполитій та українських землях, які входили до її складу

>Кардинальна зміна торговельної кон'юнктури зростання попиту на продукти скотарства й землеробства зумовили, з одного Кардинальна зміна торговельної кон'юнктури зростання попиту на продукти скотарства й землеробства зумовили, з одного боку, якісні зміни в техніці та технології господарювання, а з іншого боку, зростаючі масштаби експорту гостро поставили питання про земельну власність, робочі руки та форми організації праці.

>Еволюція феодальних відносин зумовила в XIV— XVI ст. зростання великого феодального землеволодіння, причому не Еволюція феодальних відносин зумовила в XIV— XVI ст. зростання великого феодального землеволодіння, причому не тільки князівського, а й боярського. Цей процес був досить динамічним: так, якщо наприкінці XIV ст. в українських землях налічувалося лише кілька десятків великих феодальних латифундій, то вже в першій половині XVI ст. крупними землевласниками були понад сто магнатських родин, а також тисячі шляхтичів.

>Основними джерелами зростання великого феодального землеволодіння були великокнязівські дарування, захоплення феодалами общинних земель, купівля Основними джерелами зростання великого феодального землеволодіння були великокнязівські дарування, захоплення феодалами общинних земель, купівля маєтків у інших власників, освоєння нових земель.

>Більша частина земель була зосереджена в руках великих магнатів На Волині найбільшими землевласниками були Більша частина земель була зосереджена в руках великих магнатів На Волині найбільшими землевласниками були Острозькі, Чорторийські, Радзівілли; на Київщині та Подніпров'ї — Ружинські, Заславські, Капусти, Немиричі; на Брацлавщині та Поділлі — Замойські, Потоцькі, Язловецькі.

>Масштаби магнатського землеволодіння у XV—XVI ст. в Руському воєводстві 55 родин великих феодалів володіли Масштаби магнатського землеволодіння у XV—XVI ст. в Руському воєводстві 55 родин великих феодалів володіли понад 1500 сіл, міст та містечок, тобто більшою частиною всіх поселень краю. Особливо процес зростання феодального землеволодіння посилився після Люблінської унії 1569 р. Концентрація земель у руках магнатів зумовила широкомасштабний наступ феодалів на територію та права селянських общин.

>Тиск феодалів на селянську общину, що розгорнувся в XIV—XVI ст., виявлявся в привласненні общинних Тиск феодалів на селянську общину, що розгорнувся в XIV—XVI ст., виявлявся в привласненні общинних земель, закабаленні селян, призначенні на виборні посади своїх старост та намісників, обмеженні та ліквідації копних (громадських) судів тощо. Внаслідок цього в середині XVI ст. вільних общинних земель в Україні практично не лишилося.

>Кількісне зростання феодального землеволодіння супроводжувалося якісними змінами у формах організації праці У XIV—XVI ст. Кількісне зростання феодального землеволодіння супроводжувалося якісними змінами у формах організації праці У XIV—XVI ст. прогресував розвиток товарно-грошових відносин, бурхливо зростав ринок сільськогосподарської продукції. Перетворення феодальних земельних володінь на фільварки — багатогалузеві господарчі комплекси, що базувалися на постійній щотижневій панщині залежних селян, були орієнтовані на товарно-грошові відносини, хоча і зберігали значні риси натурального господарства.

>Поглиблення суспільного поділу праці, активізація урбанізації У XIV—XV ст. міста України в основному ще Поглиблення суспільного поділу праці, активізація урбанізації У XIV—XV ст. міста України в основному ще зберігали феодально-аграрний характер. Водночас за міськими мурами зароджувалися та прогресували нові явища та процеси: поглиблювалася спеціалізація ремісництва (якщо в давньоруських містах існувало майже 70 ремісничих спеціальностей, то у XV ст. — 200, а на початку XVII ст. — до 270).

>Урбанізація виникли фахові ремісничі об'єднання — цехи, виникають перші зародки мануфактурного виробництва;  у Урбанізація виникли фахові ремісничі об'єднання — цехи, виникають перші зародки мануфактурного виробництва; у містах запроваджувалось Магдебурзьке право: 1339 р. місто Галицько-Волинського князівства Санок (нині входить до складу Польщі); Згодом воно було надане Львову (1356), Кременцю (1374), Києву (1494—1497) та іншим містам. Протягом XV—XVII ст. Магдебурзьке право стало основою життя значної кількості міст України.

>Активізація торгівлі У XV ст. набули поширення ярмарки, що було першою ознакою становлення внутрішнього Активізація торгівлі У XV ст. набули поширення ярмарки, що було першою ознакою становлення внутрішнього ринку (постійні ярмарки існували у Львові, Києві, Галичі, Луцьку та ін.); набуває поширення продаж товарів у кредит, під заставу, укладаються торгові контракти, з'являються векселі, зароджується іпотечна система (земля здавалася під заставу).

>Зрушення в економіці XIV—XVI ст. були тісно пов'язані з соціальними процесами  В соціальній Зрушення в економіці XIV—XVI ст. були тісно пов'язані з соціальними процесами В соціальній сфері українських земель активно формувалися станова організація суспільства на підставі юридично визнаних прав, привілеїв та обов'язків. Поділ на стани, що існував паралельно етнічному та релігійному, започаткував ще одну площину суспільної стратифікації, став важливим чинником у процесі самовизначення та самоідентифікації людини, тобто усвідомлення свого місця в суспільній структурі.

>Соціальна структура:  Шляхта (військово-службовий стан)  Пани: члени великокнязівської ради - пани радні Соціальна структура: Шляхта (військово-службовий стан) Пани: члени великокнязівської ради - пани радні та найзаможніші феодали пани-хоруговні. Дрібна шляхта (зем'яни) Духовенство (біле -парафіяльні священики, які не давали обітниці безшлюбності) і чорне -ченці, здебільшого високі духовні ієрархи. Міщани (патріціат, бюргерство, плебс) Селянство (чиншові, тяглові, службові) Закріпачення: Литовські статути (1529, 1566, 1588), «Устава на волоки» (1557), «артикули» польського короля Генріха Валуа (1573) Козацтво

>Зрушення у  соціальній сфері: 1. Завершення у XVI ст. процесу оформлення шляхти в Зрушення у соціальній сфері: 1. Завершення у XVI ст. процесу оформлення шляхти в привілейований. 2. Остаточне відокремлення шляхти від поспільства (на основі серії юридичних актів). 3. Обмеження прав князівського прошарку та розширення прав дрібної шляхти, що зумовило зближення і внутрішню консолідацію шляхетського стану, ядром якого поступово стали пани.

>Зрушення у  соціальній сфері Відбувався процес створення юридично оформленої системи її прав, привілеїв Зрушення у соціальній сфері Відбувався процес створення юридично оформленої системи її прав, привілеїв та обов'язків шляхти. Отже, у середині XVI ст. шляхта стала впливовою, організованою силою. У Польщі вона становила майже 8—10% населення (середній показник у Західній Європі — 1—2%), а в українських землях Литви — майже 5%.

>Козацькі повстання  під проводом: Криштофа Косинського (1591 – 1593).   Северина Наливайка Козацькі повстання під проводом: Криштофа Косинського (1591 – 1593). Северина Наливайка (1594 – 1596). Марка Жмайла (1625). Тараса Федоровича (Трясила) (1630 – 1631). Івана Сулими (1635 р.). Павла Павлюка (1637 р.) Северина Наливайка (1594 – 1596).

>Отже, в період XIV—XVI ст. під впливом кардинальних зрушень у європейській торговельній кон'юнктурі відбулися Отже, в період XIV—XVI ст. під впливом кардинальних зрушень у європейській торговельній кон'юнктурі відбулися масштабні зміни не тільки в техніці та технології господарювання, а й у сфері форм земельної власності та організації праці.

>Висновки Концентрація земель у руках феодалів, обезземелення селянства, посилення його феодальної залежності стали підґрунтям Висновки Концентрація земель у руках феодалів, обезземелення селянства, посилення його феодальної залежності стали підґрунтям для формування фільваркової системи сільського господарства. Активна урбанізація зумовила появу нових суспільних явищ та тенденцій: поглиблення спеціалізації ремісництва; утворення цехів; виникнення перших зародків мануфактурного виробництва тощо.

>Висновки У польсько-литовську добу відбуваються важливі процеси і в соціальній сфері: формуються шляхетський та Висновки У польсько-литовську добу відбуваються важливі процеси і в соціальній сфері: формуються шляхетський та міщанський стани; православне духовенство починає втрачати позиції і активно витісняється католицьким; різні категорії селян перетворюються на одну верству — кріпаків; виникає нова соціальна група — козацтво.