ТЕМА 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В БАНКУ

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В БАНКУ 1. 2. 3. Предмет та завдання банківського менеджменту Інструментарій фінансового менеджменту в банку Управління прибутковістю банку

БАНКІВСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ – ЦЕ НАУКА ПРО НАДІЙНІ ТА ЕФЕКТИВНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВСІМА ПРОЦЕСАМИ ТА ВІДНОСИНАМИ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКУ. ПІД ПРОЦЕСАМИ ТА ВІДНОСИНАМИ РОЗУМІЮТЬ УСЮ СУКУПНІСТЬ ФІНАНСОВИХ, ЕКОНОМІЧНИХ, ОРГАНІЗАЦІЙНИХ І СОЦІАЛЬНИХ СФЕР БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ІНСТРУМЕНТАРІЙ БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ – СУКУПНІСТЬ МЕТОДІВ, ПРИЙОМІВ, ЗАСОБІВ ТА ФОРМ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ І ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ, ЩО ПОСТАВЛЕНІ ПЕРЕД БАНКІВСЬКОЮ УСТАНОВОЮ.

Завдання банківського менеджменту: забезпечення прибуткової діяльності; задоволення потреб клієнтів у структурі та якості пропонованих банком послуг; наявність адекватних систем контролю за рівнем банківських ризиків; створення ефективної організаційної структури банку; організація роботи систем контролю, аудиту, безпеки, інформаційних та інших систем, що забезпечують життєдіяльність банку; створення умов для набору кваліфікованих співробітників та повної реалізації їх потенційних можливостей; створення систем підготовки, перепідготовки та розстановки кадрів; забезпечення умов для здійснення сильного і послідовного управління банком; створення умов для підвищення культури співробітників, наявність спільних цінностей, забезпечення морального клімату в колективі.

Банківський менеджмент Фінансовий менеджмент – управління: Організаційний менеджмент Активами і зобов’язаннями Обґрунтування раціональних організаційних форм побудови банку Власним капіталом Організацію систем контролю Банківськими ризиками Організацію систем безпеки банку Прибутковістю Управління кадровим потенціалом Ліквідністю та резервами Управління інформаційним технологіями Банківськими портфелями Процесом фін. планування та формування бюджетів

МЕТА УПРАВЛІННЯ БАНКОМ – максимізація ринкової вартості банку (зростання власного капіталу акціонерів банку).

Рис. Стратегії та моделі управління активами і пасивами банку. Перша стратегія – максимізація прибутку (Р) за умови обмеження ризику (R) через встановлення максимально допустимого його значення (R′). Друга – мінімізація ризику та вимоги утримання показників прибутковості на певному рівні, не нижчому за заданий (Р′). Методи управляння активами і пасивами банку: 1. методи управління структурою балансу; 2. методи управління, пов’язані з позабалансовими видами діяльності: страхування, хеджування, спекулятивні операції з фінансовими деривативами, арбітраж та ін. Параметри управління – строки і суми.

Процентний прибуток (процентна маржа) ПП ПП= ПД-ПВ Чиста процентна маржа ЧПМ= ПД-ПВ*100 Ар - Активи робочі Активи загальні

СПРЕД – ВІДНОСНА ВЕЛИЧИНА Чистий спред (різниця між % ставками) Різниця між середньозваженими ставками за активами та середньозваженими ставками за пасивами. ЧС=ПД*100 – ПВ*100 ПА ПП ПА – підпроцентні активи ПП – підпроцентні пасиви

Прибутковість власного капіталу ROE=ЧП*100 ВК ЧП – чистий прибуток ВК – власний капітал Прибутковість активів ROA= ЧП*100 А

ПРИКЛАД За даними балансу розрахувати показники прибутковості: 1) ПМ (процентну маржу); 2) ЧПМ (чисту процентну маржу); 3) ЧС (чистий спред)

1) ПМ = 720 * 0, 23 + 420 * 0, 26 + 175 * 0, 25 – 175 * 0, 2 - 500 * 0, 16 – 570 * 0, 18 = 318, 56 – 217, 6 = 100, 95 (млн. грн) 2) ЧПМ = (100, 95 * 100) / АР (активи робочі)= (100, 95 * 100) / (1520 -205) = 7, 7 % ЧПМ = (100, 95 * 100) / А (загальн. )= (100, 95 * 100) / 1520 = 6, 6 % 3) ЧС = 318, 55__ *100 – 217, 6___ * 100 = 6, 72 % 1520 -205 1520 -275

ТАБЛИЦЯ 1. ДИНАМІКА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ ЗА 2004 -11 РР. Показник/роки 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 Активи банківської системи, млн. грн. 51 725, 9 63 896, 0 100 234, 4 134 347, 9 213 877, 9 340 179, 3 599 396, 1 ВВП, млн. грн. 204 190, 0 225 810, 0 267 344, 0 345 113, 0 441 452, 0 544 153, 0 709 445? 0 Частка ВВП, що обслуговується банківською системою, % 25, 33 28, 30 37, 49 38, 93 48, 45 62, 52 84, 49 Кількість банківських установ 189 182 179 181 186 193 198 Кількість населення, тис. осіб 48 457, 1 48 003, 5 47 622, 4 47 280, 8 46 929, 5 46 646, 0 46 372, 7 Кількість населення, яка припадає на один банк, тис. осіб 256, 4 263, 8 266, 0 261, 2 252, 3 241, 7 234, 2

Іноземний капітал в банківській системі України: динаміка 2004 -2011 років Показник/ роки 2001 2002 2003 2004 2005 200 6 01. 06. 2007 Темпи приросту 2007 р. до базового 2001 р. , % Кількість діючих банків 152 157 158 160 165 170 173 13, 8 Із них з іноземним капіталом 21 20 19 19 23 35 40 90, 5 В т. ч. зі 100% іноземним капіталом 6 7 7 7 9 13 18 200, 0 12, 5 13, 7 11, 3 9, 6 19, 5 27, 6 120, 8 Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків, %

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ БАНКІВ УКРАЇНИ У 2004 -2011 РР. Показник/ роки 2001 2002 2003 2004 2005 Прибуток, млн. грн. 532 685 827 1 263 2 170 Прибутковість активів, % 1, 27 1, 04 1, 07 Прибутковість капіталу, % 7, 50 7, 97 7, 61 Чиста процентна маржа, % 6, 94 6, 00 Чистий спред, % 8, 45 7, 20 2006 01. 06. 2007 Темпи приросту 2006 р. до базового 2001 р. , % 4 144 2 215 778, 9 1, 31 1, 61 1, 45 126, 8 8, 43 10, 39 13, 52 11, 88 180, 3 5, 78 4, 90 5, 30 4, 92 76, 37 6, 97 5, 72 5, 78 5, 76 5, 20 68, 17

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РИЗИКОВАНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Показник/ роки 2001 2002 2003 2004 2005 2006 Загальні активи, млн. грн. 50 785 67 774 105 539 Резерви за активним операціями банків, млн. грн. 3 194 3 905 5 355 7 250 9 370 13 289 15 755 Відношення резервів за активними операціями до загальних активів, % 6, 29 5, 76 5, 07 5, 12 4, 20 3, 76 3, 74 Кредитний портфель, млн. грн. 32 097 46 73 442 97 197 Резерв за кредитними операціями, млн. грн. 2 963 3 575 4 631 6 367 8 328 12 246 14 323 Відношення резервів під кредитні ризики до кредитного портфеля, % 9, 23 7, 65 6, 305 6, 55 5, 325 4, 54 4, 39 Проблемні кредити, млн. грн. 18, 63 21, 13 25, 00 31, 45 33, 79 44, 56 56, 30 Питома вага проблемних кредитів в кредитному портфелі, % 5, 80 4, 52 3, 40 3, 24 2, 16 1, 65 1, 73 141 497 223 024 353 086 156 385 269 688 01. 06. 2007 421 315 326 175

ТЕМА 2. УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМИ РИЗИКАМИ 1. 2. 3. 4. Банківські ризики та їх класифікація Процес управління банківськими ризиками Оцінювання величини банківських ризиків Взаємозв’язок прибутків та ризиків банку

БАНКІВСЬКІ РИЗИКИ ЗОВНІШНІ ВНУТРІШНІ Фінансові Функціональні макро-економічні політичні цінові нецінові технологічноопераційний правові валютний ліквідності юридичний ризик країни відсотковий кредитний стратегічний форс-мажорних обставин зміни вартості цінних паперів (фондовий) неплатоспро можності втрати репутації інфляційний зміни цін на немонетарні інструменти базисний документарний Рис. 1. Класифікація банківських ризиків зміни цін на фізичні активи зловживань

Банківські ризики Ризики, що піддаються кількісній оцінці Ризики, що не піддаються кількісній оцінці кредитний репутації ліквідності юридичний стратегічний Зміни процентної ставки ринковий валютний РИС. 2. КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ ЗА МЕТОДИКОЮ НБУ Операційнотехнологічний

2. УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМИ РИЗИКАМИ СКЛАДАЄТЬСЯ З 4 ОСНОВНИХ ЕТАПІВ: ідентифікації ризиків; оцінювання величини ризиків; застосування методів управління (зниження) ризиків; контроль та моніторинг за ризиками.

ПРАВИЛА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ: всі ризики взаємопов’язані; рівень ризику постійно змінюється під впливом динамічного оточення; рівень банківського ризику напряму залежить від ризиків клієнтів та партнерів банку; банк повинен намагатися уникнути ризиків більше, ніж інші підприємства.

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМИ РИЗИКАМИ: Методи ухилення від ризиків: - відмова від певних видів діяльності; - виконання банківської діяльності іншими способами; - зміна місця та часу виконання банк. операцій.

МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ: диверсифікація; лімітування; структурне балансування; контроль та моніторинг; удосконалення організаційної структури; удосконалення технічних засобів; навчання та підвищення кваліфікації персоналу.

МЕТОДИ ПЕРЕДАЧІ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ: страхування; хеджування; продаж активів та сек’юритизація; факторинг та лізинг; консорціумне кредитування.

МЕТОДИ САМОСТІЙНОГО ПРОТИСТОЯННЯ РИЗИКАМ: створення загального резервного фонду; створення спеціальних резервів; покриття ризиків за рахунок поточного прибутку.

ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ (1 ГР. ) СТАТИСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ стандартне відхилення; коеф. (бета); коваріація змінних P і R; кореляція (коеф. ); дисперсія (квадрат стандартного відхилення); детермінація (квадрат кореляції).

АНАЛІТИЧНІ ПОКАЗНИКИ РИЗИКУ (2 ГР. ) співвідношення власних та залучених коштів; співвідношення резерву на покриття кредитних ризиків до обсягу кредитного портфеля; співвідношення резерву під знецінення ЦП до обсягу портфеля ЦП.

ПОКАЗНИКИ РИЗИКУ, ЯКІ ФОРМУЮТЬСЯ ЗА ДАНИМИ ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКОЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ (3 ГР. ): валютна позиція банку; ГЕП – розрив – характеризує величину % ризику; розрив ліквідності; розрив дюрації.

ШКАЛА ОЦІНОК ПАРАМЕТРІВ РИЗИКУ. Для ризиків, які можуть бути виміряні кількісно, визначається 4 параметри оцінки: 1 – кількість ризику (незалежний параметр) – незначна; помірна; значна. 2 – якість управління (незалежний параметр) – висока; потребує вдосконалення; низька. 3 – сукупний ризик (визначається за співвідношенням 1 і 2 параметрів) – низький; помірний; високий. 4 – напрям зміни ризику (період прогнозування – 12 місяців) – зменшується; стабільний; зростає.

ШКАЛА ОЦІНОК ПАРАМЕТРІВ РИЗИКУ 1. КІЛЬКІСТЬ РИЗИКУ Незначна Помірна Значна 2. ЯКІСТЬ УПРАВЛІННЯ Висока Потребує Низька вдосконалення 3. СУКУПНИЙ РИЗИК Низький Помірний Високий 4. НАПРЯМ ЗМІНИ РИЗИКУ Зменшується Стабільний Зростає Рис. 3. Показники оцінки ризику за методикою НБУ

Класифікація методів управління банківськими ризиками Методи уникнення банківських ризиків Методи прийняття банківських ризиків Відмова від певної банківської діяльності Виконання банківської діяльності нетрадиційним способом Зміна місця виконання банківської діяльності Методи зниження банківських ризиків Методи самостійного протистояння банківським ризикам Методи трансферу банківських ризиків Організаційна структура та авторизація Резервування (самострахування) Страхування Підвищення кваліфікації персоналу Компенсація ризику за рахунок поточного прибутку Хеджування Удосконалення технічних засобів Продаж активів та сек’юритизація Лімітування Консорціумні та паралельні кредити Диверсифікація Договори гарантії та поруки Моніторинг та контроль Лізингові та факторингові операції Лобіювання банківських інтересів Рис. Класифікація методів управління банківськими ризиками

ROE = ROА * МК МК = А/К Модель Дюпона Приклад Прибутковість активів банку становить 1, 5%. Мультиплікатор капіталу – 10 разів. Банк ставить завдання досягти прибутковості капіталу 20%, 25%. За яких умов це можливо?

Фактична прибутковість ВК=ROE = 1, 5*10=15% МК - необхідно змінити МК=ROE 20 ROA 1, 5 МК = 13, 3 Щоб ROE=25%= 25 1, 5 МК = 16, 7

ТЕМА 3. ПЛАНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ДЛЯ САМОСТ. ВИВЧЕННЯ) 1. 2. 3. 4. Процес планування в банку Види планування Етапи процесу планування Розробка фінансового плану в банку

ТЕМА 4. МЕНЕДЖМЕНТ КАПІТАЛУ БАНКУ 1. 2. 3. 4. Склад та функції банківського капіталу Методи оцінювання величини капіталу банку Методи визначення достатності капіталу Методи управління капіталом банку

За економічним змістом капітал банку – це власні кошти засновників або акціонерів (власників банку), внесені ними на свій ризик з метою отримання доходів. Ризик власників полягає в тому, що рівень дохідності капіталу буде низьким або діяльність спричиниться до збитків і банк стане банкрутом, через що вони втратять свої кошти. ФУНКЦІЇ: • захисна; • оперативна; • регулююча.

ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ (КАПІТАЛ 1 -ГО РІВНЯ) а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал. б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності): дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу; емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав); резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму: недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах; нематеріальних активів за мінусом суми зносу; капітальних вкладень у нематеріальні активи; збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; збитків поточного року.

ДОДАТКОВИЙ КАПІТАЛ (КАПІТАЛ 2 -ГО РІВНЯ) а) резерви під стандартну заборгованість інших банків; б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків; в) результат переоцінки основних засобів; г) результат поточного року (прибуток), ґ) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал); д) нерозподілений прибуток минулих років; ж) прибуток звітного року, що очікує затвердження.

СУБОРДИНОВАНИЙ БОРГ Ø це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.

КОШТИ, ЗАЛУЧЕНІ НА УМОВАХ СУБОРДИНОВАНОГО БОРГУ ПОВИННІ ВІДПОВІДАТИ НАСТУПНИМ КРИТЕРІЯМ є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими; не можуть бути погашені за ініціативою власника; можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій; дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

v Під час розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу. А розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50% основного капіталу.

1 ГРУПА - НОРМАТИВИ КАПІТАЛУ Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н 2) Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів. Під час розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами. Нормативне значення нормативу Н 2 діючих банків має бути не меншим ніж 10 відсотків.

НОРМАТИВ (КОЕФІЦІЄНТ) СПІВВІДНОШЕННЯ РЕГУЛЯТИВНОГО КАПІТАЛУ ДО СУКУПНИХ АКТИВІВ (Н 3) Нормативне значення нормативу Н 3 має бути не менше ніж 9 відсотків Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (далі - норматив Н 3) відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.

НОРМАТИВ СПІВВІДНОШЕННЯ РЕГУЛЯТИВНОГО КАПІТАЛУ ДО ЗОБОВ’ЯЗАНЬ БАНКУ (Н 3 -1) Нормативне значення нормативу Н 31 має бути не менше ніж 10 відсотків Норматив співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань банку (далі - норматив Н 3 -1) визначає достатність ВК банку для виконання зобов’язань перед вкладниками та кредиторами.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ВЕЛИЧИНИ КАПІТАЛУ: Метод балансової вартості; Баланс К=А-З (зобов’язання) Переваги – завжди можливо швидко порахувати капітал Недоліки – існує відхилення балансової вартості від ринкової: оцінювання не буде точним.

Метод ринкової вартості К=А-З – переоцінюється ринкова вартість активів та зобов’язань. Прогресивний, точний метод (для внутрішніх потреб) Метод “регулюючих бухгалтерських процедур” Величина визначається регулятивними органами шляхом переліку складових капіталу. Регулятивний капітал.

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ДОСТАТНОСТІ КАПІТАЛУ: Метод лівериджу (важеля); Метод порівняльного аналізу показників; Метод експертних оцінок; Базельська угода визначення достатності капіталу.

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ: Метод внутрішніх джерел (за рахунок прибутку); Метод зовнішніх джерел: 1. 2. 3. Емісія власних акцій; Емісія капітальних боргових зобов’язань; Продаж активів та оренда нерухомості.

МЕТОД ВНУТРІШНІХ ДЖЕРЕЛ ПОПОВНЕННЯ КАПІТАЛУ Переваги: незалежність від кон’юнктури ринку; відсутність втрат і залучення капіталу ззовні; простота застосування; відсутність загрози втрати контролю над банком з боку акціонерів. Недоліки: повне оподаткування; виникнення проблеми зниження дивідендів; повільне нарощування капіталу.

МЕТОД ЗОВНІШНІХ ДЖЕРЕЛ ПОПОВНЕННЯ КАПІТАЛУ Переваги: можливість швидко одержати велику суму грошових коштів. Недоліки: висока вартість методу; зростає ризик розміщення акцій на ринку; значне зростання ризику зменшення доходів в розрахунку на одну акцію.