Тема 1 Історія виникнення та розвиток економічної соціології

Тема 1. Історія виникнення та розвиток економічної соціології 1. Етапи розвитку економічної соціології 2. Становлення та розвиток економічної соціології в Україні 3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення

1. Етапи розвитку економічної соціології Економічна соціології – процес розгортання системи соціологічних понять у площині господарських відносин Досліджує: l соціальні механізми регулювання економічних процесів; l економічне мислення l економічна культура l економічна поведінка.

1. Етапи розвитку економічної соціології Етапи розвитку соціологічних знань про економіку поділяють на (за класифікацією Н. П. Лукашевича): l Донауковий (ІІІ тис. до н. е. – ХІV ст. ) l Науковий (ХV ст – і до сьогодні) У науковому виділяють періоди: - початковий (XV-XVIII ст. ) l - класичний (XVIII-XX ст. ) l - сучасний (початок ХХ ст. – теперішній час) l

1. Етапи розвитку економічної соціології Представники донаукового періоду: Представники Древньої Греції Ксенофонт – питання зведення складної праці до простої; Платон – розмаїтості потреб людей відповідає розмаїття здібностей до праці та її видів; Аристотель – відмінності цінової та споживчої вартості;

1. Етапи розвитку економічної соціології Представники донаукового періоду: Представники Древнього Риму Лукреций Кар – розвиток творчої праці є причиною розвитку суспільства; Августин та Фома Аквінський – праця – кара божа і нею людина скупає гріх, праця забезпечує лише біологічне існування, а духовне дається через “непрацю”;

1. Етапи розвитку економічної соціології Представники донаукового періоду: Інші представники: Ібн Хальдун – соціально-економічна діяльність є джерелом всіх багатств; Мартін Лютер – напружена активність, дисципліна, працьовитість, чесна праця і праведно нагромаджений капітал – категорії ціннісної шкали.

1. Етапи розвитку економічної соціології Науковий період Представники початкового етапу: Т. Мор – праця – обов'язок і честь для всіх членів суспільства; Сен-Сімон – оскільки у праці одночасно використовують інтелектуальні, фізичні, емоційні здібності і творчі задатки – виробництво має одночасно економічний, інтелектуальних і творчий характер; Р. Оуен – людина реалізовує свою творчу активність спираючись на весь потенціал особистості Ж. Сисмонді – спонтанна гармонія економічних інтересів є неможливою; людина продукт руйнівного економічного середовища. Отже змінити людину можна змінивши середовищє.

1. Етапи розвитку економічної соціології Науковий період Представники класичного і сучасного наукового етапу: О. Конт – сформулював декілька законів функціонування та розвитку індустріального суспільства, зокрема: Закон трьох стадій розвитку суспільства; Закон поділу і кооперації праці (диференціація праці призводить до зростання добробуту, але одночасно руйнують принципи солідарності і консенсусу). Людина чуттєва, дієва та розумна. Егоїзм не вичерпує природи людини яка є незмінною.

1. Етапи розвитку економічної соціології Науковий період Представники класичного і сучасного наукового етапу: Е. Дюркгейм (теорія соціальної солідарності) Причиною поділу праці є збільшення народонаселення в наслідок чого збільшується кількість контактів , обмінів та соціальних зв'язків. Поділ праці є мирним способом вирішення найгостріших проблем. Професіоналізація та спеціалізація функцій посилюють ціннісну орієнтацію на збереження суспільства. l

1. Етапи розвитку економічної соціології Науковий період Представники класичного і сучасного наукового етапу: К. Маркс (Ф. Енгельс) – економічні закони не є універсальними і людина виступає як “сукупність соціальних відносин”. Досягнення матеріального достатку та звільнення від репродуктивної праці є засобом самоподолання “економічної людини” Основні егоїстичні інтереси суб'єктів реалізуються в межах двох класів, що є антагоністичними – класу експлуататорів та класу експлуатованих

1. Етапи розвитку економічної соціології Науковий період Представники класичного і сучасного наукового етапу: М. Вебер – економічна дія є різновидом раціональної поведінки, спрямованої на одержання вигоди; Економічну дію слід розглядати як соціальну дію що вбирає в себе владні та соціокультурні елементи; Така дія є мирним способом контролю індивіда за ресурсами за допомогою яких він має намір досягти своєї цілі. Соціальний порядок не утворюється зовнішніми нормативними обмеженнями, а виявляється проекцією індивідуальної осмисленої дії і недалекий від внутрішніх ціннісних конфліктів.

1. Етапи розвитку економічної соціології Науковий період Представники класичного і сучасного наукового етапу: Т. Парсонс – запропонував поняття волюнтаристський порядок, який є наслідком взаємодії людей наділених розумом, волею, емоціями. Для його утворення існує потреба в поєднанні утилітаризму, згідно якому людина прагне до своєї вигоди і раціонально діє, розраховуючи на винагороду. Позитивізму, тобто сукупність причинних зв'язків, які визначають діяльність людини в певній ситуації. Ідеалізму, який розглядає людську діяльність з точки зору її цінніснонормативного регулювання, підкреслюючи значення певної цінності або норми. l

1. Етапи розвитку економічної соціології Науковий період Представники класичного і сучасного наукового етапу: Нова економічна соціологія (Х. Уайт, М. Грановеттер) – у сучасному суспільстві все пронизане системами зв'язків і контактів між індивідами які неможливо звести до рамок “ринок-ієрархія”. Поряд із ними існують неформальні відносини. Ділові відносини перемішуються із соцілаьними.

2. Становлення та розвиток економічної соціології в Україні В історії української соціологічної думки виокремлюють два періоди: - протосоціологія (V – середина ХІХ ст. ); - академічна соціологія (сер. ХІХ ст – до сьогодні). Протосоціологічний представлений: Ф. Прокопович (1681 -1736) – згадується про взаємозв'язок економічних і соціальних мотивів трудової поведінки; Г. С. Сковорода (1722 -1794) – визначається необхідність врахування природних схильностей людини до праці; М. М. Ковалевський (1851 -1916) – “соцілаьна солідарність” є основою соціального прогресу у тому числі у виробничоекономічній сфері; І. Я. Франко (1856 -1916) – праця не вичерпує усього різноманіття людського життя. Поділ праці накладає відбиток на життя людини і політичну владу в державі.

2. Становлення та розвиток економічної соціології в Україні Українські соціологи початку ХХ ст. Б. Кістяківський (1868 -1920) – виступав проти монополізації ролі виробничо-економічної діяльності в житті суспільства”. В. Ліпинський (1882 -1931) запропонував розглядати “промисловий клас”, до якого зараховував і робітників і промисловців капіталістів. Говорив про відповідність типу особистості певному роду діяльності. М. Шаповал (1882 -1932) діяльність людини є реакцією на потребу через усвідомлену мету; людина є сукупністю біологічних, фізіологічних, психологічних і соціальних механізмів діяльності.

2. Становлення та розвиток економічної соціології в Україні Відновлення соціології в 70 -ті роки ХХ ст. Є. Суїменко – дослідження ролі праці в суспільстві, взаємозв'язок праці та розвитку особистості. І. Попова – проблема обмеженості розподільчого трактування соцілаьного. В. Панюков – поставив під сумнів доцільність категорії “стабільність кадрів” як невідповідну динамічній соцілаьноекономічній системі другої половини ХХ ст. А. Ручка та М. Сакада – дослідження мотивації працівників. На сучасному етапі основним об'єктом розгляду економічної соціології є підприємницька поведінка. Мотивація, цінності та норми сучасних працівників тощо.

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення l Характєїрстіка “економічної людини” Принципами побудови моделі «економічної людини» є: • Людина незалежна. Це атомізірованний індивід, що приймає самостійні рішення, виходячи зі своїх особистих переваг. • Людина егоїстична. Він в першу чергу піклується про свій інтерес і прагне до максимізації власної вигоди. • Людина раціональна. Він послідовно прагне до поставленої мети і розраховує порівняльні витрати того або іншого вибору засобів її досягнення. • Людина інформована. Він не лише добре знає власні потреби, але і володіє достатньою інформацією про засоби їх задоволення.

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення А. Сміт: “Людина постійно потребує допомоги своїх ближніх, і марно буде вона чекати її лише від їх бажання. Вона швидше досягне своєї мети, якщо звернеться до їх егоїзму і зуміє показати їм, що в їх власних інтересах зробити для неї те, що вона вимагає від них. . . Не від доброзичливості м'ясника, пивовара або булочника чекаємо ми отримати свій обід, а від дотримання ними своїх власних інтересів. Ми звертаємося не до їх гуманності, а до їх егоїзму, і ніколи не говоримо їм про наші потреби, а говоримо про їх вигоди»

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення Економічна людина в роботах класиків Класичний етап Адам Сміт (1723– 1790). Людина в його праці “Багатство народів” — це автономний індивід, рухомий двома природними мотивами, — самокорисливим інтересом і схильністю до обміну. l Джеремі Бентам (1748– 1832) —основу всіх дій людини утворює принцип користі, що означає досягнення найбільшого задоволення і прагнення всіляко уникати страждання (“моральна арифметика”). l Давид Ріккардо (1772 -1823) і послідовники не розглядали людини як зосередилися на вивченні економічних законів розглядаючи людину як якусь абстракцію. l К. Маркса (1818 -1883) - (в цьому відношенні послідовник Рікардо) - фігури економічних суб'єктів “є уособленням економічних категорій, носіями певних класових стосунків і інтересів” l

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення l Неокласичний етап Альфред Маршал – (1842 -1924) и последователи Модель “економічної людини” з'явилася саме на цьому етапі. У основі теорії – споживчий вибір. Чоловік - максимізатор корисності. У основі його поведінки лежить не стільки егоїзм, скільки в зростаючій мірі економічна раціональність. Індивід не лише обчислює свою вигоду, але і оптимізує свої дії. Етичні якості – не враховуються

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення Неокласичний етап А. Маршалл (1842– 1924) намагається ввести в економічну теорію “людину з плоті і крові”. Поведінка людини може бути математично описана. Забезпечення точності заставляє відбирати форми поведінка, яка стійкіша і доступніша виміру в грошовій формі. К. Менгер (1840– 1921) - людиною рухає одна “керівна ідея” — прагнення як можна повніше задовольнити свої потреби. Воно закладене в людині самою природою і не потребує підтримки закону або сили примусу, вільно від всякого суспільного інтересу. Нові економічні інститути виникають унаслідок розуміння частиною підприємців вигідності якихось господарських форм. Людина не є “моментальним оптимізатором” і не вільний від помилок.

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення Етап професійної зрілості У 20– 30 -х роках XX ст відбувається звільнення економічної теорії від всякого роду “психологизмов” (П. Самуельсон і ін. ): не поважно, що і по яких причинах максимізовувалося, важливі приписувані людині логіка вибору і послідовність дій. Джон Мейнард Кейнс (1883– 1946) вказує на те, що індивідуальні раціональні дії далеко не завжди приводять до відповідного результату на соціальному рівні і що існує інша, надиндівідуальная раціональність. l

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення Етап професійної зрілості Фрідріх Хайек (1899 -1992) - людина слідує традиції і “пристосовується до невідомого”. Конкуренція виробляє відбір раціональних і ірраціональних правил поведінка, частина якої закріплюються в традиціях (теорія еволюційного лібералізму). Загальний порядок не є продуктом людського розуму, він виникає спонтанно — в результаті безлічі приватних вирішень індивідів, що використовують доступне їм “розсіяне знання» . l

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення Етап професійної зрілості Торстейн Веблен (1857– 1929) рахував суспільство промисловою машиною, складовими частинами якої є економічні інститути. У ринковій економіці споживачі піддаються всіляким видам суспільного і психологічного тиску, що вимушують їх приймати безрозсудні рішення (престижне споживання). Дії індивідів в значній мірі засновані на інстинктах: до майстерності і суперництва, самозбереження і заздрісного порівняння. Джон Коммонс (1862– 1945). Економіка будується на договірних стосунках організованих групами тиску (pressure groups) у вигляді корпорацій, профспілок і політичних партій l

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення l Етап професійної зрілості Вальтер Ойкен (1891– 1950). Людина - галерея типів, відповідних різним “господарським порядкам”. При цьому формула кожного типа складається з обмеженого числа фіксованих принципів, а саме: • об'єктивне або суб'єктивне дотримання економічному принципу; • постійність або мінливість рівня потреб; • дотримання принципу максимізації доходу; • довгостроковість планів; • сила традиційних зв'язків. Герберт Саймон (1916 -2001) - “людська поведінка, нехай навіть раціональна, не може описуватися декількома інваріантними ознаками (теорія обмеженої раціональності).

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення Етап кризи та експансії Гері Беккер (р. 1930) існує постійність смаків суб'єктів в часі і їх подібність для різних індивідів і груп Чоловік володіє всією повнотою інформації, проте це не заважає раціональності його поведінки. Навпаки, саме економна витрата ресурсів на якийсь оптимальний об'єм інформації є важливим елементом раціональності (Теорія раціонального вибору ). l

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення Етап кризи та експансії До загальних передумов теорій раціонального вибору належать наступні: • суворе дотримання принципу методологічного індивідуалізму; • перетворення суб'єктивної раціональності індивіда на основу ухвалення рішень; • збереження передумови про автономність вирішень індивіда, що спирається швидше на особистий досвід, чим на соціальні зв'язки; • розширювальне тлумачення раціональності як послідовної поведінки, що включає дотримання нормам і правилам; • очищення мотивів поведінки від неодмінних нашарувань гедонізму; • обмеження припущень про міру інформованості індивіда. l

3. “Економічна людина” - етапи формування уявлення Етап кризи та експансії Нова інституційна теорія базується на поняття трансакционних витрат, які складаються з витрат на пошук і придбання інформації, переговори і ухвалення рішень, перевірку і забезпечення їх виконання. Людина виступає як контрактор. Саме контрактні стосунки стають ефективними засобами обміну правами власності. А нові права власності виникають тоді, коли індивіди або групи знаходять вигідним змінити стосунки і готові узяти на себе відповідні витрати. l