Тема 1. 3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО

Тема 1. 3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ 3. 1. Методологічні засади державного регулювання соціального страхування. 3. 2. Формування механізму соціального діалогу у системі управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

3. 1. Методологічні засади державного регулювання соціального страхування. Засобами впливу держави на роботу системи соціального страхування є: правові методи економічні методи адміністративні методи

правові методи Правове забезпечення є основою функціонування правовідносин у сфері соціального страхування. Правову основу системи соціального страхування складають: • Конституція України та закони України; • укази та розпорядження Президента України; • постанови та інші акти Верховної Ради України; • постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно правові акти центральних органів (міністерств, відомств); • нормативні акти органів місцевого самоврядування та фондів соціального страхування.

економічні методи До економічних методів впливу належать інструменти фіскального, бюджетного, грошово-кредитного регулювання. Дія економічних методів спрямована в цілому на порядок, умови формування і використання коштів соціального страхування на встановлені державою цілі соціального захисту населення. У свою чергу, порядок, умови формування і використання коштів соціального страхування є відповідним фінансовим механізмом соціального страхування. Його основні елементи - сплата страхових внесків, формування фондів соціального страхування, здійснення соціальних виплат.

економічні методи В основі механізму соціального страхування знаходиться процес формування страхових фондів. Саме на цьому етапі закладаються основні принципи всієї фінансової системи соціального страхування. Чинним законодавством визначено, що фінансову основу системи соціального страхування складають внески застрахованих осіб та роботодавців, асигнування із державного бюджету та інші джерела коштів.

економічні методи Основними джерелами надходжень коштів до фондів соціального страхування слугують страхові внески, які є законодавчо встановленими відрахуваннями на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Страхові внески це форма резервування заробітної плати, яка забезпечує матеріальні виплати та надання соціальних послуг працівникам у разі настання страхового випадку в майбутньому.

економічні методи Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначаються на підставі того, що вони повинні забезпечувати: надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням загально обов'язкового державного соціального страхування. Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік водночас із затвердженням Державного бюджету України. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

економічні методи Функції зі збору страхових внесків, взяття на облік страхувальників, облік надходжень страхових внесків, прийом звітності, контроль за повнотою та своєчасністю сплати страхових внесків здійснюються автономно чотирма фондами: Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Пенсійним фондом. Кожний з чотирьох фондів автономно веде реєстри страхувальників. Реєстр застрахованих осіб впроваджено лише Пенсійним фондом. Формами використання коштів соціального страхування є: • грошові виплати; • пільги; • фінансування послуг.

адміністративні методи Основними інструментами адміністративного регулювання сис теми соціального страхування є санкції, норми, стандарти. Доцільність застосування адміністративних методів постає тоді, коли використан ня економічних методів є недостатнім. Державне регулювання системи соціального страхування за допо могою різноманітних методів, засобів дозволяє забезпечити цілісність та стійкість системи соціального страхування, ефективність її роботи.

3. 2. Формування механізму соціального діалогу у системі управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками застрахованих осіб. Становлення та розвиток системи соціального страхування в Україні спонукає суспільство до пошуку ефективних механізмів соціального діалогу. Під соціальним діалогом у системі управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням мається на увазі система колективних відносин між державою та представниками суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування (застрахованих осіб і роботодавців) щодо реалізації трудових й соціально економічних прав та інтересів сторін. Сторонами соціального діалогу є центральні органи виконавчої влади, профспілки, їх об'єднання та об'єднання роботодавців, що мають статус всеукраїнських.

Основними ПРИНЦИПАМИ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ в системі управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є: • трипартизм участь в управлінні державним соціальним страхуванням представників трьох сторін соціального діалогу; • паритетність забезпечення кількісного представництва сторін соціального діалогу в органах, що здійснюють управління загально обов'язковим державним соціальним страхуванням; • рівноправність рівні права сторін щодо визначення переліку питань з управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та обговорення цих питань, отримання необхідної інформації для ведення конструктивного діалогу; • солідарність солідарна участь членів суспільства у компенсації соціальних ризиків; • врахування інтересів і взаємна відповідальність сторін соціального діалогу.

Як інструменти соціального діалогу сторони використовують колективні переговори, консультації, обмін інформацією, практику прийняття спільних рішень, створення спільних робочих груп, застосування узгоджувальних процедур. В Україні реалізується тристороння модель соціального діалогу, за якої в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування держава в особі центральних органів виконавчої влади виконує функції: гаранта забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг фондами, рівноправної участі у соціальному діалозі всіх його сторін; представника власних інтересів як сторони соціального діалогу; арбітра у вирішенні спірних питань. Для реалізації цих функцій держава створює законодавче та нормативно правове поле, формує інституціональні засади, виступає посередником під час пошуку консенсусу між партнерами та гарантом інтересів сторін у процесі соціального діалогу.

Профспілки, їхні об'єднання та об'єднання організацій роботодавців, що мають статус всеукраїнських, у системі управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням виконують функції представництва й захисту трудових і соціально економічних прав та інтересів застрахованих осіб і роботодавців. Завдання сторін соціального діалогу полягає у забезпеченні його ефективності у ході реалізації функцій управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, нагляду та контролю за діяльністю страхових фондів, а в перспективі також за адмініструванням єдиного соціального внеску у разі його запровадження.