Тарас Григорович Шевченко (1814 – 1861)
І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом. Т. Г. Шевченко
Біографія Тараса Шевченка Тарас Григорович Шевченко – український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, політик і фольклорист. Народився поет 9 березня 1814 року у селі Моринці Київської губернії, в закріпаченій родині, козацького походження. Рано втративши матір, а потім батька, він з дитинства зазнав багато горя і знущань. Працюючи і навчаючись у дяків, Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби розпочати навчання у маляра. Коли Тарасу минуло 14 років, його зробили дворовим слугою поміщика П. Енгельгарда в маєтку Вільшані. Воднораз Шевченко наполегливо працював над поповненням своєї освіти, жадібно читав твори класиків світової літератури й захоплювався історією та філософією. Під враженням вістки про смерть автора “ Енеїди ” Шевченко написав вірш “ На вічну пам’ять Котляревському ”. Першу збірку своїх поетичних творів письменник видав 1840 року під назвою “ Кобзар ”. Окремими виданнями вийшли поеми “ Гайдамаки “ (1841) та “ Гамалія “ (1844).
Вірші Шевченка справили на українське суспільство велике враження. Улітку 1842 року, використавши сюжет поеми “ Катерина “ , Шевченко намалював олійними фарбами однойменну картину, яка стала одним з найпопулярніших творів українського живопису. Шевченко тричі приїздив в Україну. 1843 побував у Києві, де познайомився з М. Максимовичем та П. Кулішем. Восени 1845 року поет написав такі твори: “ Іван Гус ”, “ Сліпий ”, “ Великий льох ” , “ Наймичка ”, “ Кавказ ”; важко захворівши, написав наприкінці 1845 року “ Заповіт ”, у якому проголосив заклик до революційної боротьби за визволення свого поневоленого народу. Навесні 1858 року поет прибув до Петербурга, де його тепло зустріли українські друзі та численні прихильники. У червні того ж року Шевченко оселився в Академії Мистецтв, де жив до самої смерті. На світанку 14 серпня 1859 поет диліжансом через Ланцюговий міст через Дніпро виїхав до Петербурга. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. Виснажений моральними і фізичними стражданнями десятирічного заслання, Шевченко зберіг давню поетичну силу, яка незабаром виявилася в нових його творах. Уважають, що поема «Марія» становить вершину творчості поета після заслання. 10 березня 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 13 березня його поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі. Після того, як п'ятдесят вісім днів знаходився прах Т. Г. Шевченка в Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Первоцвіт 1 клас 1. “ Реве, свище завірюха…” 2. “ Встала весна…” 3. “ Вранці ” 4. “ Зоре моя вечірняя ” 5. “ Світає, край неба палає…”
Читанка 2 клас 1. “ Світає…” 2. “ Встала весна, чорну землю…” 3. “ Вранці ” 4. “ Зоре моя вечірняя ” 5. “ Зацвіла у лузі червона калина…”
1. 2. 3. Читанка 3 клас “ Село! І серце одпочине ” “ І досі сниться: під горою…” “ Тече вода із-за гаю…”
Читанка 4 клас 1. “ Вітер з гаєм розмовляє…” 2. “ Садок вишневий коло хати…” 3. “ Реве та стогне Дніпр широкий ”
“ Реве, свище завірюха…” Реве, свище завірюха, по лісу завило, як те море, біле поле снігом покотилось…
“ Встала весна…” Встала весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю, убрану весною, вранці зустрічають…
“ Вранці ” Защебетав жайворонок, угору летючи; закувала зозуленька, на дубі сидячи; защебетав соловейко – пішла луна гаєм; червоніє за горою; плугатар співає.
“ Зоре моя вечірняя ” Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою. Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає…
“ Світає…” …Світає, край неба палає, соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами над ставами верби зеленіють. Сади рясні похилились, тополі поволі стоять собі, мов сторожа, розмовляють з полем.
“ Зацвіла у лузі червона калина…” Зацвіла у лузі червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина. Любо, любо стало, пташечка зраділа і защебетала.
“ Село! І серце одпочине ” Село! І серце одпочине. Село на нашій Україні – неначе писанка, село. Зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади, біліють хати, а на горі стоять палати, неначе диво. А кругом широколистії тополі, а там і ліс, і поле, і сині гори за Дніпром. Сам Бог витає над селом.
“ І досі сниться: під горою…” І досі сниться: під горою меж вербами та над водою біленька хаточка. Сидить неначе й досі сивий дід коло хатиночки і бавить хорошее та кучеряве своє маленьке внуча. І досі сниться, вийшла з хати веселая, сміючись, мати, цілує діда і дитя, аж тричі весело цілує, прийма на руки, і годує, і спать несе. А дід сидить…
“ Тече вода із-за гаю…” Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпочуться качаточка Помеж осокою. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми. Тече вода край города. Вода ставом стала. Прийшло дівча воду брати, Брало, заспівало. Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти, Порадитись, кого б то їм Своїм зятем звати.
“ Вітер з гаєм розмовляє…” Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою; Пливе човен по Дунаю Один за водою. Пливе човен води повен, Ніхто не спиняє; Кому слинить, — рибалоньки На світі немає. Поплив човен в синє море, А воно заграло, — Погралися гори-хвилі — І скіпок не стало. Недовгий шлях — як човнові До синього моря — Сиротині на чужину, А там — і до горя. Пограються добрі люди, Як холодні хвилі; Потім собі подивляться. Як сирота плаче; Потім спитай, де сирота, — Не чув і не бачив.
“ Садок вишневий коло хати…” Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сім'я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не затих.
“ Реве та стогне Дніпр широкий ” Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору, Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів.
Кросворд 1. 1. 2. 3. 4. 5. 6. В якій сім’ї народився Шевченко? Як називається село, у якому виріс поет? В я кому місяці народився Тарас? Як називається твір, який був написаний поетом наприкінці 1845 року? Як звали поміщика, у якого Тарас був дворовим слугою? До якої поеми Шевченко вперше намалював однойменну картину олійними фарбами?
1. к о з а к а 2. м о р и н ц і 3. б е р е з е н ь 4. з а п о в і т 5. е н г е л ь г а р д 6. к а т е р и н а