Світова валютна система і міжнародні валютнофінансові відносини

Світова валютна система і міжнародні валютнофінансові відносини

Питання • 3. Міжнародні розрахункові відносини • 4. Платіжний баланс країни

3. Міжнародні розрахункові відносини – сукупність зв’язків між суб’єктами МЕВ з приводу виконання платіжних зобов’язань, що виникли в наслідок міжнародної комерційної, політичної, науково-технічної діяльності та реалізуються в міжнародній платіжній системі

Міжнародні розрахунки виступають як повсякденна діяльністю банків, що здійснюють розрахунки з іноземними країнами на основі розроблених міжнародною спільнотою та прийнятих в більшості країн світу умов, норм та порядку здійснення розрахунків. Діяльність банків в сфері міжнародних розрахунків є об'єктом державного регулювання.

Зазвичай міжнародні розрахунки здійснюються безготівковим шляхом через банки завдяки встановленню кореспондентських (договірних) відносин між кредитними установами різних країн.

З цим наміром банки укладають взаємні кореспондентські угоди про відкриття рахунків: Ностро – рахунок даного банку в інших банках Лоро – рахунок інших банків в даному. в яких обговорюються порядок розрахунків, комісійну винагороду, а також методи поповнення кореспондентського рахунку за мірою витрат коштів.

Згідно з міжнародною практикою До способів платежу належать: - Авансовий платіж; - Акредитив; - Інкасо; - Платежі за відкритим рахунком; - Платіж відразу після відвантаження товару

До засобів розрахунку відносяться: - чек; - вексель; - банківська трата; - переказ (поштове, телеграфне платіжне доручення, платіжне доручення по системі СВІФТ, міжнародне платіжне доручення)

Розрахунки з використанням документарних акредитивів кодифіковані Уніфікованими правилами та звичаями, що були прийняти вперше Міжнародною торговельною палатою на Віденському конгресі (1933 р. ) та час від часу переглядаються та редагуються (2007 р. – видання UCP 600, опубліковане Міжнародною торговельною палатою в Парижі)

Розрахунки у формі інкасо регламентуються Уніфікованими правилами по інкасо (вперше розроблені Міжнародною торговельною палатою в 1936 р. , на даний час діє редагування 1996 р. ). При цьому до вказаних документів приєднуються не країни, а банки. Правила та звичаї є обов'язковими для банків та їх клієнтів, що використовують вказані форми розрахунків.

Обрана форма розрахунку – це компроміс, в якому враховуються економічні позиції контрагентів, ступінь довіри один до одного, економічна кон'юнктура, політична ситуація і т. п. Важливе значення має вид товару об'єкту угоди та попит та пропозиція на товар - об'єкт угоди. Також вплив на оформлення угоди має наявність готівки при розрахунку.

Розрахунки у формі інкасо 1 Імпортер (платник) Експортер (довіритель) 3 Пункт призначення 6 2 2 перевізник 7 Банк імпортера (інкасуючий банкпредставник) Пункт відправки 4 9 5 Банк експортера (банк-ремітент) 8

Розрахунки у формі інкасо 1. Укладання контракту (зазвичай із зазначенням банків, через які відбуватимуться розрахунки) 2. Відвантаження експортером-довірителем товару у відповідності до умов контракту 3. Отримання експортером транспортних документів від перевізника 4. Підготовка експортером комплекту документів (транспортних, фінансових та інших) та пред'явлення них при інкасовому порученні своєму банку (банку-ремітенту)

Розрахунки у формі інкасо 5. Перевірка банком-ремітентом документів та відсилка їх разом із інкасовим дорученням банку-кореспонденту (інкасуючому банку) в країні імпортера 6. Пред'явлення інкасуючим банком інкасового поручення та документів імпортеру (платнику) для перевірки з наміром отримання платежу чи акцепту трат безпосередньо або через інший банк.

Розрахунки у формі інкасо 7. Отримання інкасуючим банком платежу від платника та видача його документів 8. Переказ інкасуючим банком виручки банкуремітенту (поштою, телеграфом, як зазначено в інструкціях); 9. Зачислення банком-ремітентом отриманої виручки на рахунок експортера

Розрахунки у формі акредитиву 1 Імпортер (наказодавець) Експортер (бенефіціар) 2 7 11 Пункт призначення 3 6 6 перевізник 5 8 12 Пункт відправки 13 Банк імпортера (банк-емітент, Виконуючий банк) 4 9 10 Банк експортера (авізуючий, Виконуючий банк)

Розрахунки у формі акредитиву 1. Укладання контракту, в якому вказується, що сторони будуть використовувати акредитивну форму розрахунку; 2. Повідомлення імпортера про підготовку товару до відвантаження; 3. Пред’явлення імпортером заяви своєму банку на відкриття акредитива з чітким зазначенням його умов;

Розрахунки у формі акредитиву 4. Відкриття акредитиву банком-емітентом (виконуючим банком) та направлення його експортеру (бенефіціару) через банк, що обслуговує бенефіціара та повідомляючий (авізуючий) останнього про відкриття акредитиву; 5. Перевірка авізуючим банком достовірності акредитиву та передача його бенефіціару; 6. Перевірка бенефіціаром акредитиву на предмет його відповідності умовам контракту та в разі згоди відвантаження ним товару у встановлені строки;

Розрахунки у формі акредитиву 7. Отримання бенефіціаром транспортних (та інших за умовами акредитиву) документів від перевізника; 8. Пред’явлення бенефіціаром отриманих від перевізника документів в свій банк; 9. Перевірка банком експортера отриманих від бенефіціара документів та відправка їх банку-емітенту для оплати, акцепту (згода на оплату чи гарантування оплати) чи негоціації (покупки);

Розрахунки у формі акредитиву 10. Перевірка банком-емітентом отриманих документів та (в разі виконання всіх домовленостей акредитиву) переказ суми платежу експортеру; 11. Дебетування банком-емітентом рахунку імпортера; 12. Нарахування авізуючим банком виручки на рахунок бенефіціара; 13. Отримання імпортером-наказодавцем документів від банка-емітента та вступ у володіння товаром.

Розрахунок у формі авансу Найбільш вигідна форма розрахунку для експортера. Зазвичай аванс може складати 1/3 сукупної вартості контракту. Ця форма має місце за умов великої зацікавленості імпортера у отриманні товару або коли експортер здійснює на імпортера сильний тиск (через рід причин).

Розрахунки по відкритому рахунку Імпортер здійснює періодичні платежі експортеру після отримання товару. Після завершення розрахунків відбувається кінцева перевірка та погашення заборгованості, що залишалась. Даний спосіб розрахунку найбільш вигідний для імпортера

Інші форми розрахунків • Використання системи СВІФТ (Всесвітня міжбанківська телекомунікаційна мережа, створена в Брюсселі у 1989 р. ); • Переказні векселі (трати); • Чеки; • Кредитні картки.

4. Платіжний баланс країни Платіжний баланс – це статистичний звіт, у якому містяться систематизовані сумарні дані щодо зовнішньоекономічних операцій даної країни з рештою країн світу за певний період часу.

4. Платіжний баланс країни • Економічна операція – це економічний потік, який є наслідком взаємодії інституційних одиниць і відбиває створення, передачу або зникнення економічних цінностей (наприклад, зміна прав власності на реальні або фінансові активи)

• Резидент – економічна одиниця, яка має центр свого економічного інтересу на економічній території даної країни. • Економічна територія – це географічна територія в межах національних коридорів країни, а також повітряний простір, територіальні води, частина континентального шельфу і так звані екстериторіальні анклави (посольства, військові бази).

Стандартна структура ПБ І. Рахунок поточних операцій А. Товари і послуги ІІ. Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами А. Рахунок операцій з капіталом 1. Капітальні трансферти 1. Товари 2. Придбання/ продаж невироблених нефінансових активів 2. Послуги Б. Фінансовий рахунок Б. Доходи 1. Оплата праці 2. Доходи від інвестицій 1. Прямі інвестиції 1. 1. за рубіж 1. 2. в ек-ку, для якої склад-ся звітність 2. Портфельні інвестиції 2. 1. Активи В. Поточні трансфери 2. 2. Зобов'язання 3. Інші інвестиції 3. 1. Активи 3. 2. Зобов'язання 4. Резервні активи

Рахунок поточних операцій • Складається з 4 груп операцій: з товарами, послугами, чисті доходи від інвестицій і чисті трансфери • Торговельний баланс – вартісне співвідношення експорту та імпорту • Сальдо торговельного балансу – різниця між експортом та імпортом.

Рахунок поточних операцій • До товарів відносять звичайні готові товари, товари для подальшої переробки (наприклад, сиру нафту), ремонт товарів, придбання товарів у портах транспортними організаціями, немонетарно золото. • Немонетарне золото – золото як засіб нагромадження та золото промислового призначення, яке не входить до складу резервних активів органів грошовокредитного регулювання.

Рахунок поточних операцій • Операції з послугами, доходами і поточними трансферами утворюють баланс послуг та некомерційних платежів, які умовно називають «невидимими операціями» • Фіксуються розрахунки з експорту та імпорту нефакторних послуг, до яких належать платежі за викор-я інтелект. власності, витрати повяз. з міжн туризмом, транспортом , страхуванням і т. п. до факторних послуг відносять чисті доходи від інвестицій. Вони повяз з «чистим експортом» кредитних послуг, тобто послуг щодо інвестованого за рубежем нац грош к-лу.

Рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами • Ця частина ПБ відбиває міжнародні угоди, пов'язані зі зміною права власності на іноземні фінансові активи чи пасиви країни. Це операції, що полягають у заявленні та погашенні вимог однієї країни до інших країн, і навпаки. • Цей рахунок поділяється на рахунок операції з капіталом та рахунок фінансових операцій.

Рахунок операцій з капіталом • На цьому рахунку відображаються всі виплати з капітальних трансфертів, а також придбання/ продаж нематеріальних нефінансових активів. • Трансфер вважається капітальним, якщо відбувається передача прав власності на основний капітал або анулювання боргу кредитором за обставин, коли одна із сторін не отримує вартісного еквівалента.

Рахунок фінансових операцій • Прямі інвестиції: – Акціонерний капітал; – Реінвестований прибуток; – Інший капітал; • Портфельні інвестиції; • Інші інвестиції.

Основні правила запису операцій у ПБ Операція Кредит (+) Дебет (-) А. Товари та послуги Експорт товарів та послуг (надання резидентами) Імпорт товарів та послуг (надання нерезидентами) Б. Доходи (оплата праці та доходи від інвестицій) Надходження від нерезидентів Сплата нерезидентам В. Трансфери (поточні й капітальні) Одержання коштів Передача коштів Г. Придбання/ продаж нематеріальних фінансових активів Продаж активів Придбання активів Д. Операції з фінансовими Збільшення зобов'язань активами або щодо нерезидентів або зобов'язаннями зменшення вимог до нерезидентів Зменшення зобов'язань щодо нерезидентів або збільшення вимог до нерезидентів