СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ТА ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ Лектор: доцент Гончаренко

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ТА ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ Лектор: доцент Гончаренко Н.І.

ПЛАН ЛІБЕРАЛІЗМ: ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ. 2. КОНСЕРВАТИЗМ ЯК ДОКТРИНА ЗАХИСТУ ТРАДИЦІЙ ТА ОДВІЧНИХ ЦІННОСТЕЙ. 1. КОМУНІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ СУСПІЛЬНОГО УСТРОЮ. 4. СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ДОКТРИНА РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА. 3. 5. ПОЛІТИЧНИЙ ЕКСТРЕМІЗМ.

Термін "консерватизм" вперше вжив у післяреволюційній Франції, назвавши цим словом свій журнал, письменник і політичний діяч Ф. ШАТОБРІАН, прихильник консервативного романтизму, що оспівував давні часи й аристократичне суспільство.

КОНСЕРВАТИЗМ це суспільно-політична течія, що характеризується прихильністю до сталих суспільних порядків, соціальної та політичної стабільності, ревним ставленням до традицій та звичаїв, стриманістю у здійсненні соціальних змін.

В ОСНОВІ ІДЕОЛОГІЇ КОНСЕРВАТИЗМУ НА ЕТАПІ ЇЇ ФОРМУВАННЯ БУЛИ: уявлення про суспільство як про соціальний організм, що гармонійно функціонує; переконання, що справжній зміст людському існування надає не суспільно-політична активність, а християнська смиренність і покора; ідея про те, що людина у своїх вчинках повинна керуватися не власними бажаннями та спонуканнями, а законами та звичаями, що існують у суспільстві.

Характерною рисою консерватизму є визнання природної нерівності людей та ієрархічності побудови суспільства. Не довіряючи людському розуму, консерватори засуджують спроби соціальної та політичної "інженерії", з обережністю ставляться до суспільних змін.

ДО ОСНОВНИХ ЗАСАД КОНСЕРВАТИЗМУ ВІДНОСЯТЬ: НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВА РОЛЬ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ОСОБИСТОЇ СВОБОДИ ТА ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ; СПАДКОЄМНІСТЬ ЯК ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ ТА МОРАЛЬНИМ ЦІННОСТЯМ; ДЕРЖАВНИЙ АВТОРИТЕТ.

РИСИ НЕОКОНСЕРВАТИЗМУ: ЗАХИСТ ВІЛЬНОГО РИНКУ ТА ОБМЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ВТРУЧАННЯ В ЕКОНОМІКУ; КРИТИКА "ВЕЛИКОГО УРЯДУ", ЩО ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА НЕКОНТРОЛЬОВАНУТА НАДТО ДОРОГУ МАШИНУ; ВИЗНАННЯ ЛІБЕРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ: КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ, ПОДІЛУ ВЛАД, ЗАГАЛЬНОГО ВИБОРЧОГО ПРАВА ТОЩО;

РИСИ НЕОКОНСЕРВАТИЗМУ: НЕВТРУЧАННЯ ДЕРЖАВИ У ПЕРЕРОЗПОДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ НА КОРИСТЬ НЕЗАМОЖНИХ ВЕРСТВ; ПРОТИДІЯ МАСОВІЙ КУЛЬТУРІ, ЩО ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА АНТИКУЛЬТУРУ; ЗАХИСТ ТРАДИЦІЙНИХ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ; ПОЗИЦІЯ “СИЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ” У МІЖНАРОДНИХ СТОСУНКАХ.

ТЕРМІН “ЛІБЕРАЛІЗМ” походить від лат. “liberalis”, що означає “вільний”.

БУЛИ СФОРМУЛЬОВАНІ У XVII - XIX СТ. У ТВОРАХ ДЖ. ЛОККА, А. СМІТА, І. БЕНТАМА, ДЖ. МІЛЯ, Ш. МОНТЕСКЄ, І. КАНТА, А. ТОКВІЛЯ ТА ІНШ. ГОЛОВНІ ІДЕЇ КЛАСИЧНОГО ЛІБЕРАЛІЗМУ

Лібералізм як ідеологія з'являється тоді, коли складається достатньо чисельна верства людей, спільним інтересом котрої є особиста свобода (включно із свободою володіння і примноження приватної власності), правова рівність та захищеність індивіда від втручання з боку держави. СОЦІАЛЬНЕ ПІДҐРУНТЯ ЛІБЕРАЛІЗМУ

ЛІБЕРАЛІЗМ ЦЕ ІДЕОЛОГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕНИХ І СИЛЬНИХ, ТИХ, ХТО НЕ ПОТРЕБУЄ ЗАХИСТУ. САМЕ ЦИМ МОЖНА ПОЯСНИТИ ПОСТІЙНУ СХИЛЬНІСТЬ ЛІБЕРАЛІВ ДО ПІДКРЕСЛЕННЯ ФОРМАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ РІВНОСТІ ТА СВОБОДИ.

УТВЕРДЖЕННЯ ІДЕЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВОБОДИ; ДЕМОКРАТИЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ (ПАРЛАМЕНТАРИЗМ, СВОБОДА СЛОВА, ЗБОРІВ, ДРУКУ, СОВІСТІ, МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ, ЗАНЯТТЯ, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ВІД ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТОЩО) ОСНОВНІ ІДЕЙНІ ЗАСАДИ:

УТВЕРДЖЕННЯ ІДЕЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВОБОДИ; ДЕМОКРАТИЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ (ПАРЛАМЕНТАРИЗМ, СВОБОДА СЛОВА, ЗБОРІВ, ДРУКУ, СОВІСТІ, МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ, ЗАНЯТТЯ, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ВІД ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТОЩО) ПРІОРИТЕТ ІНТЕРЕСІВ І ПРАВ ЛЮДИНИ ТА СІМ'Ї СТОСОВНО ІНТЕРЕСІВ І ПРАВ БУДЬ-ЯКИХ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП, ПОЛІТИЧНИХ ОБ‘ЄДНАНЬ, ДЕРЖАВИ; НЕОБХІДНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ПОДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЯК ГАРАНТІЇ ПРОТИ ЇЇ УЗУРПАЦІЇ; ОСНОВНІ ІДЕЙНІ ЗАСАДИ:

СВОБОДА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ПРОМИСЛОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ; ПОЛІТИКА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ; ОСНОВНІ ІДЕЙНІ ЗАСАДИ: НЕВТРУЧАННЯ ДЕРЖАВИ В ЕКОНОМІКУ;

ВІД ПОЧАТКУ СВОГО ІНСНУВАННЯ ЛІБЕРАЛІЗМ НЕВІДДІЛЬНИЙ ВІД УЯВЛЕНЬ ПРО ДЕМОКРАТИЧНИЙ УСТРІЙ І ПРАВОВУ ДЕРЖАВУ.

Властивістю лібералізму є також толерантність і повага до інших думок та позицій, завдяки чому його пов'язують із поміркованістю у політиці, захистом прав меншин, боротьбою проти смертної кари та іншими проявами гуманізму

Наприкінці XIX —поч. XX ст. лібералізм входить у новий етап свого розвитку, що отримав назву "НЕОЛІБЕРАЛІЗМ"

ОСОБЛИВОСТІ НЕОЛІБЕРАЛІЗМУ НЕ ЗАПЕРЕЧУЮЧИ ЗНАЧЕННЯ РИНКУ ЯК УМОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ, ОБГРУНТОВУЄ НЕОБХІДНІСТЬ ЙОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕДБАЧАЄ ПОСИЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОЛІ ДЕРЖАВИ

СОЦІАЛІЗМ (від лат. socialis – “суспільний”) – політична течія, що характеризується прагненням до соціальної рівності та справедливості, забезпечення спільних інтересів людей на відміну від приватних.

СОЦІАЛІЗМ СФОРМУВАВСЯ І ПОШИРИВСЯ У ХІХ СТ. ЯК РЕАГУВАННЯ НА ОДНОСТОРОННІСТЬ ЛІБЕРАЛІЗМУ СОЦІАЛІСТИ ПІДКРЕСЛЮВАЛИ НЕОБХІДНІСТЬ ЗАХИСТУ ПРАВ ТРУДЯЩИХ, БЕЗ ЧОГО ВОНИ НЕСПРОМОЖНІ СКОРИСТАТИСЯ НАДАНИМИ ЇМ ПОЛІТИЧНИМИ ПРАВАМИ І СВОБОДАМИ.

Однією з найпоширеніших концепцій соціалізму є: СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ДОКТРИНА

ЗАСНОВНИК СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЇ ЕДУАРД БЕРНШТЕЙН

Г. ПЛЕХАНОВ РОСІЙСЬКИЙ ПОМІРКОВАНИЙ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТ, МЕНШОВИК

СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИ: ВИЗНАЛИ БЕЗПЕРСПЕКТИВНІСТЬ СПОДІВАНЬ НА ПРОЛЕТАРСЬКУ РЕВОЛЮЦІЮ; ВІДМОВИЛИСЬ ВІД ІДЕЙ КЛАСОВОЇ БОРОТЬБИ ТА ДИКТАТУРИ ПРОЛЕТАРІАТУ; СТАЛИ ПОКЛАДАТИСЯ НА ПОСТУПОВИЙ ЕВОЛЮЦІЙНИЙ РУХ У НАПРЯМІ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ ТА РІВНОСТІ ГРОМАДЯН.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СУЧАСНОГО «ДЕМОКРАТИЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ» ВИКЛАДЕНІ В ДЕКЛАРАЦІЇ СОЦІАЛІСТИЧНОГО ІНТЕРНАЦІОНАЛУ, КОНГРЕС ЯКОГО ВІДБУВСЯ У 1951 р. У ФРАНКФУРТІ-НА-МАЙНІ.

ДЕКЛАРАЦІЯ ВІДЗНАЧАЄ ЧОТИРИ ОСНОВНІ АСПЕКТИ «ДЕМОКРАТИЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ» ПОЛІТИЧНА ДЕМОКРАТІЯ СОЦІАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ ЕКОНОМІЧНА ДЕМОКРАТІЯ МІЖНАРОДНА ДЕМОКРАТІЯ

«ПОЛІТИЧНА ДЕМОКРАТІЯ» ПЕРЕДБАЧАЄ ФРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

«ЕКОНОМІЧНА ДЕМОКРАТІЯ» ПЕРЕДБАЧАЄ ПОВНУ ЗАЙНЯТІСТЬ, ВИСОКУ ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ, ПІДНЕСЕННЯ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ

СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ВВАЖАЮТЬ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ НЕ ТИМ, У ЧИЇХ РУКАХ ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІДПРИЄМСТВА, А ТИМ, ЯКА ЧАСТИНА ПРИБУТКУ НАДХОДИТЬ ДЕРЖАВІ ДЛЯ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ НА ПОТРЕБИ СУСПІЛЬСТВА.