Студенти Сарненського Педагогічного коледжу РДГУ Б-11 групи

Студенти Сарненського Педагогічного коледжу РДГУ Б-11 групи традиційно проведуть для Вас презентацію своєї групи. Під час двох місяців життя разом, ми пройшли соціально-психологічну адаптацію, яка дала можливість краще пізнати один одного, згуртувати колектив.

Наш керівник групи Ірина Миколаївна Слободзян

Вона розумна, досвідчена і життєрадісна людина

Перший день знайомства

Так наша група вправно готується до занять

Гризем науку

Ми із задоволенням зустрічаємо нових викладачів.

У пошуках інформації

Ось так кожного дня чекаємо своєї черги в їдальню

Ми - йдемо вболівати!

Наша перша спартакіада

Ось так ми святкуємо день вчителя.

Беремо участь в акції “Вишневий сад Шевченка”

Наша староста завзято працює

Перше деревце, яке ми саджаємо своїми руками на території нашого нового дому

Допомога старшокурсників

Ми дуже завзяті і працьовиті, але знаходимо час посміятися та порозважатися

Так проходять наші дні у гуртожитку

Інколи буває і таке…

00: 38… Астрономія

02: 08

Вчимо домашнє завдання

Кожен студент має право на відпочинок

Чого тільки не навчишся в гуртожитку

Наш четвер…

А ось і настав час прибирання

Ми не забуваємо слідкувати за порядком в гуртожитку

Наші таланти

Майбутні спортсмени! Багній Олена

Коваленко Ольга

Художники - початківці Власик Ольга

Наша староста за музичним інструментом. Ми сподіваємося, що в майбутньому з неї вийде не тільки хороший вихователь, але й хороший музикант

Наша письменниця – Мидловець Марина. Дуже вміло передає свої почуття за допомогою пера!

Балада про маму Була у нас мама, І мила і кохана. Вона нам життя своє все віддала, Нічого в замін не взяла, Покинула навіть свою рідну хату, й далеко від неї пішла. Матусю рідненьку роками не бачим. Приходить до нас тільки в снах. Ой мамо, ой мамо, ти наша кохана. Чому так буває ти нам розкажи, Що ти нас лілеєш, кохаєш, ласкаєш, у світ відпускаєш, від нас відвертаєш, і йдеш назавжди. Тож люди прошу Вас у кого є мама, любіть і цінуйте її. Бо кожної днини все ближче година, і час розтавання іде. Бо так воно є. Ніде не зустрінеш ти постать рідненьку, ніде не почуєш ти голосу неньки, бо так воно є! Хіба, що присниться чи десь привидниться, але не торкнеться чола, не візьмеш за руку не виляєш ти суму свого перед нею сповна. Бо кожної днини все ближче година і час розтавання іде. Настане зірниця і все що присниться, Кудись із собою понесе, бо так воно є!

Ми завжди разом!